Справа № 308/10260/22
Закарпатський апеляційний суд
04.01.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І.В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 вересня 2022 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Згідно з постановою, 24.07.2022, о 22 год 31 хв, у м. Ужгород, вул. Л.Толстого, 9, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz» н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки такий пропущено через поважні причини. Стверджує, що про розгляд справи у суді першої інстанції його повідомлено не було, суд розглянув справу за відсутності апелянта, копію постанови від 30.09.2022 ОСОБА_1 не отримував, про її існування дізнався 26.09.2022. Вказує на незаконність та необґрунтованість постанови, вважає, що така підлягає скасуванню. Стверджує, що оскільки суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , його було позбавлено права на захист. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушеннями, оскільки у процесуальному документі відсутні відомості про ознаки алкогольного сп'яніння, крім того, протокол не містить чіткого викладу суті адміністративного правопорушення, у тому числі немає відомостей про те, що ОСОБА_1 відмовлявся від проходження освідування у встановленому законом порядку, а із відеозапису, який наявний у матеріалах справи, не вбачається, що у ОСОБА_1 були очевидні ознаки алкогольного сп'яніння. Дії працівників поліції апелянт вважає неправомірними. Тому, враховуючи вищевказане, просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційним судом справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника, адвоката Товта М. М., які були належним чином повідомлені про розгляд справи, про що свідчать довідка про доставку SMS-повідомлення від 08.11.2023, однак, жодних клопотань про відкладення розгляду справи від сторони захисту не надходило. Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 апеляційний суд бере до уваги те, що розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема 19.01.2023 (а. с. 35-36), 16.05.2023 (а. с. 37-38), 22.08.2023 (а. с. 39), 07.11.2023 (а. с. 41), при цьому доказів про поважність причин неявки ОСОБА_1 та його захисника, адвоката Товта М. М., на вищевказані засідання, до апеляційного суду стороною захисту надано не було. За таких обставин, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, сформованої у справі «Пономарьов проти України», де зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та що заявник має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді та враховуючи те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, ним особисто подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, тому апеляційний суд, відповідно до ст. 294 КУпАП, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 та адвоката Товта М. М.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що строк на апеляційне оскарження судового рішення підлягає поновленню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає із таких підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 не брав участь у розгляді справи у місцевому суді, водночас, у матеріалах справи містяться відомості про те, що його повідомлено про розгляд справи, зокрема про належне інформування ОСОБА_1 про розгляд справи, призначений на 30.09.2022, свідчить судова повістка про виклик до суду від 20.09.2022. Однак, з оскаржуваної постанови убачається, що на розгляд справи ОСОБА_1 не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, при цьому копію судового рішення йому надіслано у встановлений законом триденний строк, однак матеріали справи не містять відомостей про отримання ОСОБА_1 копії судового рішення. Втім, у матеріалах справи наявні дані про те, що зі змістом судового рішення захисник ОСОБА_1 , адвокат Товт М. М., ознайомився лише 20 жовтня 2022 року, що підтверджується відповідною заявою (а. с. 23). Тому, апеляційний суд вважає слушними доводи апелянта про те, що строк на апеляційне оскарження постанови пропущено через поважні причини, які унеможливили подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк.
При оцінці доводів апеляційної скарги про незаконність судового рішення апеляційний суд бере до уваги приписи таких нормативно - правових актів.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Разом з тим, на суд покладається обов'язок відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як зазначено у ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винувата особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами, як наголошується у ст. 251 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративного правопорушення, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема такими.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №264280, 24.07.2022, о 22 год 31 хв, у м. Ужгород, вул. Л.Толстого, 9, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz» н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Розпискою ОСОБА_1 підтверджується той факт, що ОСОБА_1 зобов'язується залишити на зберігання транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» н.з. НОМЕР_1 на місці зупинки (а. с. 4).
Копією постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАБ №020512 від 24.07.2022, підтверджується той факт, що за порушення вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн (а. с. 4).
У матеріалах справи наявний відеозапис з місця події, на якому зафіксовано, що працівники поліції діяли у відповідності до вимог Порядку та Інструкції: при виявленні у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, запропонували йому пройти огляд на місці зупинки автомобіля або в закладі охорони здоров'я, проте ОСОБА_1 відповів відмовою. Відтак, водію роз'яснено, що за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, працівники поліції складатимуть відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 7).
Оцінюючи кожен вищенаведений доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що поліцейський Худан В. В. був упереджений при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в нього були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу та інших матеріалів справи, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи - у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано. Окрім того, під час розгляду справи у місцевому суді, а також при розгляді апеляційної скарги не здобуто жодного доказу, який може свідчити про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії поліцейського, що дає підстави для висновку про те, що апелянт погодився із законністю дій працівника поліції.
При оцінці доводів апеляційної скарги апеляційний суд також бере до уваги приписи таких нормативно-правових актів.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції…, та відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних речовин чи лікарських препаратів. Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, у тому числі наркотичного сп'яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння слід розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд у силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі
Таким чином норми ПДР встановлюють у першу чергу обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія) - ПДР не містять.
Відомості, які містяться у матеріалах справи у своїй сукупності підтверджують, що водій ОСОБА_1 своєю поведінкою засвідчив, що не бажає проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку. Тому, доводи апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні належні докази, які беззаперечно можуть слугувати підставою для висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне правопорушення, є необґрунтованими, тому апеляційним судом такі відхиляються.
Факт вчинення водієм ОСОБА_1 передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, підтверджується належними доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписом з місця події, постановою про накладення адміністративного стягнення, розпискою про залишення транспортного засобу, що у своїй сукупності повністю підтверджують відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Ознакою об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення крім іншого є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Фактично відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП є підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.
Апеляційний суд критично оцінює твердження апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння. Вказані доводи спростовуються доказами, які містяться у матеріалах справи, у тому числі відеозаписом, на якому чітко зафіксовано розмову ОСОБА_1 з працівниками поліції, під час якої поліцейські повідомили водію про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, зокрема: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, у зв'язку з чим запропонували йому пройти огляд з метою визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки або в закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 відповів відмовою. При цьому, апеляційний суд бере до уваги і те, що у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що водію ОСОБА_1 запропоновано пройти освідування у зв'язку з наявністю у нього ознак алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, що стало підставою для направлення водія на огляд з метою визначення стану алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_1 відповів відмовою.
Підстави вважати, що наявний відеозапис є недопустимим доказом у справі, у суду апеляційної інстанції відсутні, оскільки на відеоматеріалі зафіксовано як працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я, а також усі процесуальні дії, які повинен був вчинити поліцейський при направленні водія на освідування. Тому, доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять належних доказів про те, що у апелянта були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, апеляційним судом визнаються такими, що не знайшли свого підтвердження. Окрім того, апеляційний суд бере до уваги і те, що під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 не надав жодного доказу, який може свідчити про те, що на відеозаписі зображений не він, а інша особа, на вказане не посилається і в апеляційній скарзі.
Апеляційний суд вважає безпідставними твердження сторони захисту про те, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом у справі, оскільки протокол не містить чіткого викладу суті адміністративного правопорушення, у тому числі немає відомостей про те, що ОСОБА_1 відмовлявся від проходження освідування у встановленому законом порядку.
Відхиляючи доводи апелянта в цій частині, апеляційний суд звертає увагу на те, що під час розгляду апеляційної скарги не встановлено фактів невідповідності складеного щодо ОСОБА_1 протоколу вимогам ст. 256 КУпАП, яка чітко регламентує, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційний суд вважає, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам вищевказаної статті. Так, з протоколу убачається, що доводи апелянта про те, що протокол не містить чіткого викладу суті адміністративного правопорушення, у тому числі немає відомостей про те, що ОСОБА_1 відмовлявся від проходження освідування у встановленому законом порядку, є необґрунтованими, розцінюються критично, оскільки такі свого підтвердження не знайшли.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та в інших процесуальних документах - відсутні, у зв'язку з чим, апеляційний суд вбачає у діях ОСОБА_1 свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
Твердження апелянта про те, що дії працівників поліції були неправомірними, апеляційний суд не вважає слушними, оскільки під час розгляду апеляційної скарги не встановлено жодних даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій під час спілкування поліцейських із ОСОБА_1 . Тому, апеляційний суд доходить висновку, що працівники поліції при виконанні своїх посадових обов'язків діяли у межах наданих їм повноважень.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що зводяться до незгоди апелянта з висновками і постановою суду першої інстанції, та розцінюються апеляційним судом як намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, на підставі вищенаведеного, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено згідно зі ст. ст. 33 - 35 КУпАП, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подана ОСОБА_1 апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, - без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось; що ОСОБА_1 , не з'явившись на розгляд справи, позбавив себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван СТАН