Справа № 127/29497/22
Провадження № 11-кп/801/175/2024
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
03 січня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці, в залі судових засідань № 2 апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2023 року про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою із залишенням застави у тому ж розмірі щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт. Тиврів Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 27 - ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 27 - ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 - ч. 4 ст. 358 КК України (кримінальне провадження № 12020020000000408), -
встановив:
Під час розгляду Вінницьким міським судом кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 - ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 27 - ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 - ч. 4 ст. 358 КК України, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 заявила клопотання про заміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 в зазначеному кримінальному провадженні з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
В обґрунтування клопотання посилалася на те, що ОСОБА_7 більше року утримується під вартою, в клопотаннях про продовження строку тримання під вартою, прокурор постійно зазначає ті ж ризики, які враховувалися при обранні зазначеного запобіжного заходу, які нічим не аргументовані, а ОСОБА_7 жодного разу не порушував своїх процесуальних обов'язків.
В свою чергу прокурор заявив клопотання про продовження строку застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів з визначенням застави у сумі 25 млн. грн., оскільки ризики, передбачені ч. 1 статті 177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходів у виді тримання під вартою продовжують існувати, а жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе їм запобігти.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2023 року клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу на більш м'який - залишено без задоволення.
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 , у вигляді тримання під вартою задоволено. Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто з 11.12.2023 по 08.02.2024 включно. Заставу, визначену ухвалою Вінницького міського суду від 24.05.2023 року, залишено у тому ж розмірі, а саме 25 млн. грн.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя вказав на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні корисливих злочинів, за які, у разі доведення винуватості, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна. А тому є підстави вважати, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які стали підставою для обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися і їх наявність стороною захисту не спростовано.
При цьому визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, слідчий суддя врахував характер скоєних кримінальних правопорушень, та вважав, що застава, розмір якої визначений ухвалою Вінницького міського суду від 24.05.2023, буде достатньою та гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
В апеляційній скарзі, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою застосувати до її підзахисного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Захисник зазначає, що на підтвердження поданого клопотання прокурором не доведено, що існують обставини, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою та не надано жодних доказів, зокрема, про переховування ОСОБА_7 від суду та слідства, про вплив на потерпілих, свідків та експерта тощо.
Наголошує на відсутності існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм КПК та є необґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора про безпідставність апеляційної скарги й законність ухвали суду першої інстанції, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з таких підстав.
Згідно приписів ч. 3 статті 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
За приписами ст. 29 Конституції України, статей 176, 177, 178 КПК України, право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід врахувати те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідно до ст. 183 КПК України є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і його належної поведінки. Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.
Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, у тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання (стаття 201 КПА України).
Водночас прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої узвали про тримання під вартою має право подати клопотання про продовження строку тримання під вартою, яке крім відомостей, зазначений у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1)виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2)виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої узвали про тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною 5 статті 199 КПК України слідчого суддю зобов'язано відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Вказані вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею при розгляді клопотання про продовження строку застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою дотримано.
За приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, запобіжний захід у виді тримання під вартою обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.
По справі встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України. Кримінальне правопорушення, що передбачене частиною 3 статті 206-2 КК України, є відповідно до частини 5 статті 12 КК України тяжким злочином.
Ухвалою Вінницького міського суду від 18.10.2023 кримінальне провадження призначено до судового розгляду, який лише розпочався.
Обираючи запобіжний у вигляді утримання під вартою, суд першої інстанції правильно виходив із того, що в зв'язку з обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні умисних злочинів, за які, в разі доведення його винуватості, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією мана, існує ризик того, що у разі зміни запобіжного заходу на більш м'який, останній може переховуватися від суду з метою уникнення можливого призначеного судом покарання чи взагалі покинути територію України.
Крім того, судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілих та свідків в даному кримінальному провадженні, з метою зміни останніми показань на його користь, а також існує ризик того, що перебуваючи на волі він може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні злочини.
Так, ОСОБА_7 є обвинуваченим і по іншому, зупиненому до закінчення дії воєнного стану на території України кримінальному провадженню за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 260, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 366 КК України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задоволення клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки таке продовження, на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою та не суперечить вимогам ч. 6 ст. 199 КПК України.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги сторони захисту стосовно відсутності передбачених законом підстав для продовження строків тримання ОСОБА_7 під вартою.
Твердження сторони захисту про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо її підзахисного можливість застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, а саме у виді домашнього арешту, спростовані судом першої інстанції з належним обґрунтуванням.
Так, застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту не позбавлятиме ОСОБА_7 можливості користуватися сучасними засобами комунікацій, приймати відвідувачів тощо, а також не убезпечить від ризику переховування від суду.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного/обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи конкретні обставини (корисливі злочини) та зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», порушень норм міжнародного права та кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції не встановлено.
Всупереч викладеним в апеляційній скарзі сторони захисту доводам, задовольняючи клопотання прокурора, суд перевірив та надав оцінку тим обставинам, з якими закон пов'язує порядок обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд першої інстанції також врахував стан здоров'я ОСОБА_7 і правильно виходив із того, що за станом здоров'я останній може перебувати під вартою. Надані захистом апеляційному суду документи таких висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно з медичною довідкою, виданою лікарем ЗПСМ Вінницької медичної частини № 1 від 29.12.2023 стан здоров'я ув'язненого ОСОБА_7 відповідає наявним у нього захворюванням, він постійно перебуває під наглядом лікарів Вінницької міської медичної частини № 1, постійно отримує призначене йому лікування.
Викладені в апеляційній скарзі доводи на захист обвинуваченого, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали Вінницького міського суду від 11 грудня 2023 року, оскільки не спростовують висновки про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України. До того ж обставини, на які посилається в апеляційній скарзі захисник, були відомі суду під час розгляду клопотання і також враховані при прийнятті рішення про продовження строку дії запобіжного заходу та не спростовують по суті законне та обґрунтоване рішення слідчого судді.
Окрім того, колегія суддів вважає, що раніше визначений судом розмір застави є співмірним з даними про особу обвинуваченого, обставинами кримінального правопорушення, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним у ч. 4, 5 ст. 182 КПК України.
Враховуючи характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , обставини їх вчинення, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про залишення застави у розмірі 25 млн. грн. як альтернативи застосованому йому запобіжному заходу у виді тримання під вартою.
Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Вінницького міського суду від 11 грудня 2023 року є законною та обґрунтованою, ухвалена на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом.
Керуючись статтями 405, 407, 419, 422-1 КПК України, суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2023 року залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4