Справа № 756/8340/23
Номер провадження 2/676/387/24
09 січня 2024 року м. Кам'янець-Подільський
Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області
в складі : головуючої судді - Шевцової Л.М.
з участю секретаря судового засідання - Сопрун С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янець-Подільському цивільну справу № 756/8340/23 за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми боргу, -
04.07.2023 року позивач звернувся до Оболонського райсуду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми боргу.
Ухвалою Оболонського райсуду міста Києва від 07.07.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 передано за територіальною підсудністю до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.
04.09.2023 року Кам'янець-Подільський міськрайонний суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви, відкриття провадження у справі та призначено судове засідання.
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Самойленко П.М. на підставі довіреності від 03.02.2022 року, вказує, що 29.12.2016 року в м. Києві по Гаванському мості, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ореl», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Нуundaі» державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 ». Внаслідок ДТП йому було завдано матеріальні збитки у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу.
Постановою Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
16.03.2020року він уклав з ПрАТ «УПСК», тобто первісним кредитором Договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор, яким став він, отримує право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору по договорам страхування, за полісом №АК/0504797 від 26.10.2016 року.
Дані обставини встановлені рішенням суду, тому не підлягають доказуванню. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21.04.2020 року було відкрито
провадження у справі №756/4347/20.
В подальшому він звернувся до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , 16.08.2022 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №69651244.
27.06.2023року приватним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №69651244 у зв'язку із фактичним виконанням Боржником рішення суду від 29.10.2020 року в повному обсязі.
Вважає, що набув право також на стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, починаючи з наступного дня винесення ухвали суду по справі N=756/4347/20 - 22.04.2020 року та по день виконання боржником грошового зобов'язання в повному обсязі - 26.06.2023 року.
Загальний розмір інфляційних втрат за вказані періоди складає 6 179,80 грн.
Загальна сума 3х відсотків річних за користування грошовими коштами за період з 22.04. 2020 року по 26.06.2023 року складає 1 209,00 грн.
Позов просить задовольнити в повному обсязі, справу розглянути у його відсутності.
Представник відповідача Гасанова Р.Г. Дуючак В., який представляє інтереси на підставі договору № 22/7 про надання правової допомоги від 24.10.2023 року, надіслав заяву про застосування строків позовної давності. При цьому вказує, що позовні вимоги визначено з розрахунку за період з 22.04.2020 року по 26.06.2023 року. Крім того, з повідомленої позивачем інформації вбачається, що страхова виплата була здійснена ще 05.04.2017 року, від якої і слід відраховувати строк звернення позивача до суду з відповідними вимогами. У той же час, позивачем клопотання щодо поновлення строків позовної давності з обґрунтуванням поважних причин їх пропуску не подано. Тому просить суд застосувати до вимог позивача позовну давність.
В судове засідання сторони не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялися своєчасно належним чином.
Суд розглядає справу у відсутності сторін. Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до
ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи судом встановлено, що 29.12.2016 року в м. Києві по Гаванському мості, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ореl», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Нуundai» державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 ». Внаслідок ДТП автомобілю «Нуиndai» завдано механічних пошкоджень із матеріальними збитками для Позивача. Відповідно до Постанови Подільського районного суду м. Києва Відповідача було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
16.03.20 року між ПрАТ «УПСК» (Первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (Новий кредитор) було укладено Договір №13/03/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору у тому числі право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Полісом №АК/0504797 від 26.10.2016 року.
Вищевказані обставини встановлені рішенням суду, відтак відповідно до 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
21.04.2020 року ухвалою Оболонського районного суду м. Києва було відкрито
провадження у справі №756/4347/20.
ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення заборгованості з Боржника.
16.08.2022 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №69651244.
27.6.2023 року приватним виконавцем було винесено постанову про закінчення
виконавчого провадження №69651244 у зв'язку із фактичним виконанням Боржником рішення суду від 29.10.2020 року в повному обсязі.
Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право зимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Отже, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
В додатковому поясненні позивач вказує, що 27.06.2023 року приватним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №69651244 у зв'язку із фактичним виконанням Боржником рішення суду від 29.10.2020 року в повному обсязі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті
зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його
невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо вiн не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та
3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11).
Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями (постанова ВСУ від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс11).
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора
виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на
них поширюється дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (див. висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 6-927цс16). Тому Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про застосування до спірних правовідносин частини другої статті 625 ЦК України. Отже, виникнення грошового зобов'язання мало початок з наступного дня винесення ухвали суду по справі №756/4347/20 - 22.04.2020 року та по день виконання боржником грошового зобов'язання в повному обсязі - 26.06.2023 року.
Щодо строку позовної давності то у додаткових поясненнях позивач вказує, що відповідно до рішення суду від 29.10.2020 року по справі №756/4347/20, котре наявне в матеріалах справи, встановлено, що ПрАТ «УПСК» було виплачено страхове відшкодування 05.04.2017 року.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється
тривалістю у три роки. Тобто останній день звернення до суду з позовом про
відшкодування збитків в порядку регресу був 05.04.2020 року.
В грудні 2020 року Позивач звернувся із первісним позовом до суду. Справу було
зареєстровано 14.12.2022 року, присвоєно єдиний унікальний номер справи
№756/4347/20. А отже, Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав в межах строку позовної давності.
29.10.2020 року Оболонським районним судом м. Києва було винесено рішення про
задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач був обізнаний про існування заборгованості та наявність судового рішення, однак не приступив до його виконання, відтак Позивач був змушений звернутися до відділу державної виконавчої служби щодо примусового стягнення заборгованості.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що
прострочив, якщо вiн не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до
моменту його усунення.
Як зазначено в Постанові КГС ВС від 23.10.2018 № 913/70/18, відповідно до ст. 625
ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічне положення міститься у постанові Верховного суду України від 19.10.2016
р. у справі № 6-2129цс16.
З урахуванням вищезазначеного, Позивач має право на стягнення з Відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, починаючи з наступного дня винесення ухвали суду по справі №756/4347/20 - 22.04.2020 року та по день виконання боржником грошового зобов'язання в повному обсязі -
26.06.2023 року.
В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем слід стягнути з відповідача на його користь.
Керуючись ст. 268 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , 1984 року народження. ІПН НОМЕР_4 , проживаючого по АДРЕСА_2 , 3% річних у розмірі 1209,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6 179,80 грн. та 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 858,88 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги
всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його
проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12 січня 2024 року.
Суддя Шевцова Л.М.