Справа № 675/780/22
Провадження № 1-кп/675/11/2024
"15" січня 2024 р. м. Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені 09 лютого 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022244060000112, про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізяслав Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з вищою освітою, пенсіонера, не працюючого, одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
08 лютого 2022 року близько 14 год. ОСОБА_6 , перебував поблизу будинку АДРЕСА_1 , де в цей час також перебувала ОСОБА_4 , та під час спілкування, між ними виникли особисті неприязні відносини, у зв'язку із чим у ОСОБА_6 виник раптовий умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, наніс долонею правої руки один удар у ділянку підборіддя зліва для ОСОБА_4 , внаслідок чого спричинив легкі тілесні ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу у ділянці лівого кута нижньої щелепи.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та показав, що 08.02.2022 до нього на подвір'я поблизу будинку АДРЕСА_1 , приїхала земельна комісія, яка складалася з сільського голови ОСОБА_8 , землевпорядника ОСОБА_9 , старости ОСОБА_10 . Також на подвір'я вийшла його дружина ОСОБА_11 та сусідка ОСОБА_4 , та під час спілкування між ними, у них виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_4 почала шарпати за верхній одяг, хустку дружини ОСОБА_11 . З метою розборонити останніх, він підійшов до них та застосувавши фізичну силу розштовхнув їх в різні боки, відвівши при цьому свою дружину. Ствердив, що відштовхуючи ОСОБА_4 від дружини, застосував фізичний вплив у плече потерпілої, а тому заперечує, що завдав їй долонею руки удар в ділянку підборіддя. Разом з тим вказав, що якщо суд прийде до висновку про його винуватість, призначити йому не суворе покарання.
Незважаючи на повне не визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, вина ОСОБА_6 доводиться наступними дослідженими безпосередньо судом доказами згідно ст. 23 КПК України.
Допитом у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_4 , яка показала, що 08.02.2022 близько 14 год., на подвір'ї АДРЕСА_1 , перебувала земельна комісія у складі сільського голови ОСОБА_8 , землевпорядника ОСОБА_9 , старости ОСОБА_10 , та сусідів ОСОБА_6 , ОСОБА_11 . Так, під час з'ясування обставин з приводу суміжної земельної ділянки, ОСОБА_11 штовхнула її у спину, на що вона розвернулась до неї та взяла її за пальто спереду, оскільки ОСОБА_11 намагалася вчинити бійку, в цей час ззаду з правого боку підбіг ОСОБА_6 і знаходячись попереду неї наніс удар кулаком в нижню частину щелепи зліва, внаслідок чого вона похитнулася. Надалі, ОСОБА_6 забрав свою дружину, яка продовжувала намагатись вчинити з нею бійку. Просить суд призначити ОСОБА_6 покарання у виді громадських робіт в максимальному розмірі.
Свідок ОСОБА_8 , який працює сільським головою Сахнівецької сільської ради, суду показав, що 08.02.2022 перебуваючи у складі земельної комісії, за заявою ОСОБА_6 , вони приїхали до АДРЕСА_1 з приводу спору суміжної земельної ділянки між сусідами ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Під час цього попросили їх надати для огляду технічну документацію наявну у них, та вході з'ясування обставин між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 виник словесний конфлікт. В цей момент до ОСОБА_11 та ОСОБА_4 підійшов ОСОБА_6 , який наніс один удар долонею руки в нижню частину обличчя зліва ОСОБА_4 , відпихнувши при цьому свою дружину від ОСОБА_4 .
Показами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які перебували в складі земельної комісії, надали аналогічні пояснення показам свідка ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_11 , яка являється дружиною обвинуваченого суду показала, що 08.02.2022 близько 14 год., перебуваючи на подвір'ї АДРЕСА_1 , де в цей час також знаходилася земельна комісія, між нею та ОСОБА_4 виник конфлікт, під час якого ОСОБА_4 хапала та шарпала її за хустку, тоді її чоловік ОСОБА_6 відпихнув ОСОБА_4 від неї по обличчю. Також вказала, що між ними неприязні стосунки тривають близько 20 років. Стосовно протиправних дій по відношенню до неї з боку ОСОБА_4 , які мали місце 08.02.2022 до правоохоронних органів з відповідною заявою не зверталася.
Крім того, винуватість ОСОБА_6 об'єктивно підтверджується наступними доказами.
Відповідно до даних протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08.02.2022, вбачається, що ОСОБА_4 повідомила поліцію, що 08.02.2022 о 14 год ОСОБА_6 наніс для неї один удар кулаком в обличчя, що мало місце в АДРЕСА_1 .
Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 15.03.2022, здійсненого на підставі ухвали Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області № 688/505/22, згідно якого було вилучено медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_4 с. Теліжинці на 18 арк., та відповідно до протоколу огляду документів від 15.03.2022, вказані медичні документи були оглянуті дізнавачем сектору дізнання Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області лейтенантом поліції ОСОБА_12 .
Даними постанови про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 15.03.2022, згідно якої визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження речовими доказами, медичну документацію ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки с. Теліжинці, Шепетівського району на 18 арк.
За даними висновку експерта № 277 повторної судово-медичної експертизи, яка проведена 23.05.2022 судовим експертом ОСОБА_13 на підставі постанови дізнавача СД Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_12 від 30.01.2023, встановлено, що у ОСОБА_4 станом на 18.02.2022 мало місце тілесне ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу в ділянці лівого кута нижньої щелепи. Підшкірний крововилив в підекспертної міг утворитись як від одноразової дії тупого твердого предмету за механізмом «удар» або «стискання», так і від не менше ніж одного зіткнення лівої половини обличчя ОСОБА_4 з таким предметом, за механізмом «удар», про що свідчить відповідна локалізація та загальні властивості цього тілесного ушкодження, яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, що не спричиняють короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкості втрати працездатності, а мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів. Характер травми в ОСОБА_4 не є специфічним чи характерним для самовільного падіння людини з висоти зросту. Характер і локалізація тілесного ушкодження в ОСОБА_4 не виключають можливості їх утворення за обставин вказаних нею під час допиту 17.02.2022 та в рамках проведення первинної експертизи. Тілесне ушкодження може мати давність утворення не менше 3-4-х діб до початку первинної судово-медичної експертизи 18.02.2022. Також, діагноз: «Струс головного мозку», не підтверджений беззаперечною об'єктивною неврологічною симптоматикою, тому не враховувався при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Більше того, в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_13 підтвердив наданий ним висновок повторної судово-медичної експертизи № 277, та пояснив, що надаючи відповіді на питання дізнавача, ним враховувалися матеріали кримінального провадження, зокрема медична документація потерпілої ОСОБА_4 . Крім того, вказав, що у даній медичній документації було недостатньо матеріалів щоб стверджувати, що у ОСОБА_4 був струс мозку, а тому даний діагноз ним до уваги не брався.
Висновком комісійної судово-медичної експертизи № 4 проведеної з 27.06.2023 по 04.07.2023 експертами ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , на підставі ухвали Ізяславського районного суду Хмельницької області від 17.01.2023, встановлено, що у ОСОБА_4 станом на 08.02.2022-12.02.2022, 18.02.2022 виявленні тілесні ушкодження у вигляді: синця в ділянці кута нижньої щелепи зліва, який міг утворитись від не менше ніж однієї дії тупого твердого предмету як внаслідок удару таким предметом, так і при ударі об такий. Враховуючи характер тілесного ушкодження у ОСОБА_4 можна говорити, що утворення його при падінні з висоти власного зросту малоймовірне. Синець в ділянці кута нижньої щелепи зліва терміном виникнення станом на 18.02.2022 не менше 6-8 діб, що не виключає можливості утворення його 08.02.2022. Вказаний синець міг утворитись від удару кулаком руки сторонньої особи, як вказує потерпіла у слідчому експерименті від 20.04.2022. Синець в ділянці кута нижньої щелепи зліва за своїм характером відноситься до ступеня легких тілесних ушкоджень, що має незначні скороминущі наслідки. Діагноз «Струс головного мозку», який був виставлений ОСОБА_4 під час її перебування на стаціонарному лікуванні з 08.02.2022 по 12.02.2022, не підтверджений об'єктивною неврологічною симптоматикою, а стаціонарне лікування ОСОБА_4 з 24.06.2022 по 12.07.2022 не пов'язане з характером отриманих нею тілесних ушкоджень 08.02.2022.
Зазначені вище дані експертиз визнаються допустимими доказами, оскільки експертизи проведені особами, які можуть бути згідно із ст. 69 КПК України експертами у кримінальному провадженні, експерти були залучені з дотриманням вимог ст. ст. 242-244, 332 КПК України, висновки експертів відповідають вимогам ст. ст. 101-102 КПК України.
Як встановлено за даними протоколу проведення слідчого експерименту від 20 квітня 2022 року та відеозапису його проведення, який був відтворений в судовому засіданні згідно із ст. 359 КПК України, потерпіла ОСОБА_4 в присутності понятих, розповіла та відтворила в деталях обставини про вчинення відносно неї, протиправного діяння з боку ОСОБА_6 , а саме вказала, що 08.02.2022 під час суперечки між нею та ОСОБА_11 , до неї підійшов ОСОБА_6 та наніс удар кулаком у ділянку щелепи зліва. В подальшому продемонструвала механізм нанесення для неї вказаного удару.
Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 20 квітня 2022 року та відеозапису його проведення, який був відтворений в судовому засіданні згідно із ст. 359 КПК України, свідок ОСОБА_17 в присутності понятих, розповіла та відтворила в деталях обставини спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень для ОСОБА_4 , а саме вказала, що 08.02.2022 в АДРЕСА_1 , між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 розпочалася сутичка, в ході якої ОСОБА_6 долонею правої руки наніс один удар у ділянку щелепи зліва для ОСОБА_4 . Надалі свідок на статисту продемонструвала механізм нанесення вказаного удару.
Крім того, конфлікт між особами жіночої та чоловічої статті, який мав місце 08.02.2022 на АДРЕСА_1 , стверджується відеозаписом з камер спостереження, на якому відображеного словесну суперечку між особами та характерну штовханину між ними. Вказаний відеозапис був предметом огляду дізнавачем 20.04.2022, про що свідчить протокол огляду, та в подальшому за постановою дізнавача від 20.04.2022, файли із відеозаписом визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Наведені вище докази взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено особу винного, подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені у ст. 91 КПК України. Всі докази взаємодоповнюють один одного і в сукупності підтверджують вину ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
При цьому, відповідно до ст. ст. 84, 85 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Зважаючи на вказані приписи процесуального закону, суд через неналежність до кримінального провадження не приймає до уваги та не дає оцінку таким доказам: висновку судово-медичної експертизи № 44 від 16.03.2022, та висновку додаткової судово-медичної експертизи № 115 від 12.05.2022, в частині встановлення у потерпілої ОСОБА_4 струсу головного мозку, оскільки дані твердження експерта спростовані висновками повторної судово-медичної експертизи № 277, та комісійної судово-медичної експертизи № 4.
Не ґрунтуються на матеріалах справи і досліджених у суді доказах доводи захисника про те, що дії ОСОБА_6 носили характер уявної оборони та відповідно не містять складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а тому кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, оскільки обвинувачений не мав наміру вдарити ОСОБА_4 , лише хотів розборонити потерпілу з його дружиною.
Згідно зі ст. 37 КК України уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання. Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.
Разом з тим, суд зауважує, що обвинуваченим ОСОБА_6 взагалі заперечується нанесення ОСОБА_4 тілесного ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу у ділянці лівого кута нижньої щелепи.
Крім цього, за обставин встановлених судом потерпіла ОСОБА_4 не вчиняла будь-яких суспільно небезпечних посягань стосовно ОСОБА_6 , що на думку суду виключає застосування у даному випадку ст. 37 КК України (уявна оборона).
Суд вважає, що у даному випадку визначальним у поведінці ОСОБА_6 , який наніс потерпілій ОСОБА_4 тілесне ушкодження, не є уявною обороною, а саме бажанням заподіяти шкоду потерпілій, оскільки як встановлено в судовому засіданні, ні в обвинуваченого, ні в його дружини не виявлено тілесних ушкоджень, які б свідчили про ознаки цілеспрямованого нанесення потерпілою для них будь-яких тілесних ушкоджень.
Таким чином, вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст. 125 КК України доводиться сукупністю зібраних досудовим розслідуванням, досліджених і проаналізованих судом доказів, а його версію подій, суд розцінює критично як намагання уникнути кримінальної відповідальності.
За таких обставин, суд відповідно до загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, робить висновок, що за результатами цього судового розгляду вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме: заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, - доведена, а тому він має бути покараний.
При призначенні обвинуваченому покарання суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує сукупність обставин, при яких скоєно злочин, характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного, особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Відповідно до ст. 12 КК України дане кримінальне правопорушення відноситься до категорії кримінальних проступків.
Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.
Що стосується особи обвинуваченого ОСОБА_6 , суд враховує, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, являється пенсіонером, за місцем проживання характеризуються позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
Враховуючи вищенаведене, суд знаходить, що ОСОБА_6 слід обрати покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України.
На переконання суду, таке покарання обвинуваченому ОСОБА_6 буде достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Потерпілою ОСОБА_4 подано до суду цивільний позов про стягнення на її користь із обвинуваченого ОСОБА_6 2378 грн. 15 коп. матеріальної шкоди та 30 000 грн. моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
ОСОБА_6 цивільний позов не визнав, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Позов потерпілої вмотивований тим, що обвинувачений вчинив стосовно неї кримінальне правопорушення, внаслідок нанесення їй тілесного ушкодження. Після чого, потерпіла перебувала на стаціонарному лікуванні у період з 08.02.2022 по 12.02.2022, та відповідно за власні кошти понесла витрати на лікування.
Зокрема, ОСОБА_4 зазначає, що матеріальна шкода полягає у витратах на лікування, які становлять 2378 грн. 15 коп.
Моральна шкода потерпілої полягає в тому, що за наслідками отримання нею тілесних ушкоджень вона зазнала моральних страждань, зумовлених фізичним болем, погіршенням стану здоров'я, душевними стражданнями, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, тривалим лікуванням, незручністю внаслідок отримання травми, вчинення протиправних дій щодо неї у присутності багатьох свідків. ОСОБА_4 також зазначає, що внаслідок отриманого тілесного ушкодження вона й до сьогодні відчуває фізичний біль, у неї погіршився стан здоров'я, тому потерпіла потребує додаткових обстежень і лікування. Також вона змушена була змінити усталений спосіб життя, оскільки не мала змоги обробляти земельну ділянку, розташовану поруч із її житлом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК України суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як вбачається із виписки з історії хвороби ОСОБА_4 № 324, остання знаходилася на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КНП «Ізяславська ЦРЛ» з 08 лютого 2022 року по 12 лютого 2022 року. За результатами лікування потерпілій встановлено забій нижньої щелепи зліва, больовий синдром; ЗЧМТ, струс головного мозку.
У ході лікування на придбання ліків потерпілою витрачено грошові кошти в загальній сумі 2378 грн. 15 коп, що підтверджується долученими до позовної заяви фіскальними чеками (Том 1 а.с. 22).
Відтак, на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_6 підлягає стягненню майнова шкода, яка полягає у витратах на лікування, у розмірі 2378 грн. 15 коп.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування заподіяної потерпілій моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Так, судом враховується, що потерпіла перенесла фізичний біль, душевні страждання та хвилювання, яких зазнала у зв'язку з нанесенням їй тілесного ушкодження, чим було порушено її нормальний спосіб життя. Вказане безумовно негативно позначилось на психологічному стані ОСОБА_4 .
Внаслідок перенесеної травми потерпіла змушена протягом тривалого часу лікуватися, переживала незручності, пов'язані з лікуванням та необхідністю отримання сторонньої допомоги.
Під час розгляду даного кримінального провадження у суді ОСОБА_4 24.06.2022 звернулася до КНП «Старокостянтинівська багатопрофільна лікарня», де перебувала на стаціонарному лікуванні до 12.07.2022. Проте, вказаний період лікування потерпілої судом не враховуються, оскільки висновком комісійної судово-медичної експертизи № 4, дане лікування не пов'язане з отриманням нею 08.02.2022 тілесного ушкодження.
Також, при визначенні розміру морального відшкодування суд враховує те, що як потерпіла, так і обвинувачений є пенсіонерами, а тому виходячи з суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_6 діяння, що призвело до заподіяння легкого тілесного ушкодження, з врахуванням характеру, обсягу та тривалості страждань потерпілої, а також засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне моральне відшкодування визначити в сумі 10 000 грн., яких буде достатньо для моральної компенсації потерпілій завданих їй моральних страждань від кримінального правопорушення.
Така грошова сума, на думку суду, є виваженою та справедливою, як стосовно потерпілої, так і обвинуваченого.
Процесуальні витрати по справі відсутні, арешти майна не застосовувались.
Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмір п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ізяславським РВ УМВС України в Хмельницькій області 19 травня 2008 року, на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Ізяславським РВ УМВС України в Хмельницькій області, 2378 (дві тисячі триста сімдесят вісім) грн. 15 коп. матеріальної шкоди, та 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди.
У задоволенні решти вимог цивільного позову ОСОБА_4 відмовити.
Речові докази:
-медичну документацію ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки с. Теліжинці, Шепетівського району на 18 арк., повернути КНП «Ізяславська багатопрофільна лікарня»;
-два файли із відеозаписом, які поміщені на оптичний диск, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя: ОСОБА_1