Постанова від 15.01.2024 по справі 598/2607/23

Справа № 598/2607/23

провадження № 3/598/23/2024

ПОСТАНОВА

іменем України

"15" січня 2024 р. Суддя Збаразького районного суду Тернопільської області Левків А.І., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 4 (м.Збараж) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,

за ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До провадження Збаразького районного суду надійшли адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №161078, 11 листопада 2023 року приблизно о 22 годині 10 хвилин в с.Заруддя по вул.Івана Горбатого Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Ніссан» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різких запах з ротової порожнини, почервоніння обличчя. тремтіння пальців рук, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.

В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи йому було повідомлено належним чином.

В своєму клопотанні захисник ОСОБА_1 адвокат Гудима Л.Р. зазначає, що ОСОБА_1 автомобілем не керував. Працівники поліції його не зупиняли, а підійшли до стоячого автомобіля в якому сидів ОСОБА_1 і запропонували йому пройти огляд на визначення стану сп'яніння з незрозумілих причин.

Даний адміністративний матеріал постановою від 07 грудня 2023 року повертався на доопрацювання, однак зазначені в постанові недоліки не були усунуті.

У відповідності до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частина друга ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно здобутих доказів.

Згідно вимог ч.2 ст.251 КпАП України обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При цьому, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення.

Відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, суб'єктом вказаного адміністративного правопорушення може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.

Відповідно до ст.266 КупАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.

Огляд на стан сп'яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);

лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).

До матеріалів справи не додано належних доказів, що ОСОБА_1 11 листопада 2023 року приблизно о 22 годині 10 хвилин в с.Заруддя по вул.Івана Горбатого Тернопільського району Тернопільської області керував автомобілем марки «Ніссан» д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції на законних підставах, відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».

З відеозапису встановлено, що працівник поліції підійшов до припаркованого автомобіля та не назвавши будь-яких ознак алкогольного сп'яніння безпідставно запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп'яніння.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративне правопорушення, за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.39 рішення «Лучанінова проти України» від 09.09.2011 (заява №16347/02), п.1 резолютивної частини рішення «Швидка проти України від 30.10.2014 (заява №17888/12)), обґрунтовуючи їх, зокрема, як характером законодавчого положення, яке порушувалося (КУпАП), так і профілактичною та каральною метою стягнень, передбачених цим положенням.

У відповідності до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Вказана норма закону відображає сформульовану Європейським судом з прав людини у своїх справах («Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України»,«Яременко проти України») доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree).

Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.

На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Будь-яке порушення конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили.

Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Таким чином, працівниками поліції належним чином не зафіксовано, що ОСОБА_1 керував автомобілем і був зупинений працівниками поліції. Також працівник поліції не вказав на будь-які виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп'яніння в зв'язку з якими йому було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп'яніння.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи, вважаю, що в притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП України, слід відмовити, а справу провадженням закрити за відсутністю події і складу вказаного адміністративного правопорушення, оскільки до протоколу не додано належних доказів на підтвердження його вини.

На підставі наведеного та керуючись ч.1 ст.130, п.1 ч.1 ст.247, ст.284, ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

В притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП відмовити, а дану справу провадженням закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На дану постанову може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Збаразький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

СУДДЯ: Андрій ЛЕВКІВ

Попередній документ
116272722
Наступний документ
116272724
Інформація про рішення:
№ рішення: 116272723
№ справи: 598/2607/23
Дата рішення: 15.01.2024
Дата публікації: 16.01.2024
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адмінправопорушення
Суд: Збаразький районний суд Тернопільської області
Категорія справи: Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку; Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (15.01.2024)
Дата надходження: 21.12.2023
Предмет позову: керував т/з з ознаками алкогольного спяніння
Розклад засідань:
24.11.2023 08:40 Збаразький районний суд Тернопільської області
07.12.2023 10:30 Збаразький районний суд Тернопільської області
09.01.2024 09:10 Збаразький районний суд Тернопільської області
15.01.2024 10:00 Збаразький районний суд Тернопільської області
Учасники справи:
головуючий суддя:
ЛЕВКІВ АНДРІЙ ІВАНОВИЧ
ОЛЕЩУК БОГДАН ТАРАСОВИЧ
суддя-доповідач:
ЛЕВКІВ АНДРІЙ ІВАНОВИЧ
ОЛЕЩУК БОГДАН ТАРАСОВИЧ
особа, яка притягається до адмін. відповідальності:
Маник Олексій Олександрович