Справа № 444/4339/23
Провадження № 2/444/256/2024
(повне)
10 січня 2024 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Олещук М. М.,
секретар судового засідання Вишневська І. І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобзар Любов Вікторівна, про визнання права власності на частину житлового будинку як майна колишнього колгоспного типу двору в порядку спадкування за законом та частку в майні двору як члена колишнього колгоспного типу двору,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобзар Любов Вікторівна, про визнання за ним права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею площею 47,8 м2, житловою площею 28,8 м2, допоміжна площа 19,0 м2, з господарськими будівлями та спорудами, з яких право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 47,8 м2, житловою площею 28,8 м2, допоміжна площа 19,0 м2, з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та право власності на 1/2 частину даного житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд за ним як членом колишнього колгоспного типу двору.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 як станом на 30.06.1990 року, так і станом на 15.04.1991 року, а членом двору є він - позивач ОСОБА_1 , а тому враховуючи рівність часток членів двору, відповідно йому та ОСОБА_2 належало по 1/2 частці даного двору.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі і на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.
Так як заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався, спадкування після його смерті відбувається за законом.
Позивач ОСОБА_1 зазначає, що він спільно проживав зі спадкодавцем, ОСОБА_2 , однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини, тобто до дня смерті ОСОБА_2 , він є спадкоємцем четвертої черги за законом після його смерті.
Позивач зазначає, що так як він був зареєстрований та постійно проживав разом із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, тобто на день його смерті, не заявив про відмову від прийняття спадщини, а тому він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , враховуючи норму ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Внаслідок його звернення до приватного нотаріуса було зареєстровано спадкову справу № 117/2023 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобзар Л.В. постановою від 03 листопада 2023 року відмовлено йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок в АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою відмови у вчиненні нотаріальної дії є те, що ним подано свідоцтво про право особистої власності на будівлі, та що господарство в АДРЕСА_1 , головою якого був ОСОБА_2 , відноситься до колгоспного типу двору, крім нього членом двору був ОСОБА_1 , тобто всі члени двору мають право на частку, а частка померлого не визначена в майні двору.
Позивач вказує, що так як ОСОБА_2 належала на праві власності 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд як голові та членові колгоспного типу двору, а тому вважає, що його право на спадкування даного майна підлягає захисту в судовому порядку.
Крім того позивач просить суд взяти до уваги також, що він, ОСОБА_1 , був членом колгоспного типу двору АДРЕСА_1 та до 15.04.1991 року не втратив права на частку в майні двору, а тому з врахуванням рівності часток членів колгоспного типу двору за ним також підлягає визнанню право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд як членом колишнього колгоспного типу двору, як наслідок є всі підстави для задоволення позовних вимог.
Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 04.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 10.01.2024 року о 09 год. 00 хв. Витребувано у приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобзар Любові Вікторівни належним чином завірену (прошиті та пронумеровані, скріплені гербовою печаткою всі аркуші) копію спадкової справи № 117/2023, яка зареєстрована після смерті спадкодавця, а саме ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак подав на адресу суду письмову заяву, у якій просить справу розглядати у його відсутності. Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Представник відповідача - Жовківської міської ради Львівського району Львівської області в підготовче судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого відповідач був повідомлений належним чином, однак з Жовківської міської ради на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, в якому зазначено, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобзар Л.В. в підготовче судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак від неї на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутності. Зазначила, що при вирішенні справи покладається на думку суду. Окрім того, приватним нотаріусом на виконання вимог ухвали суду надіслано на адресу суду належним чином завірену копію спадкової справи № 117/2023, яка зареєстрована після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
А тому, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача, третьої особи, які не з'явилися в підготовче судове засідання, були належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.
Оскільки всі учасники справи в підготовче судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Так як відповідач не заперечує проти позовних вимог, фактично визнав їх, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Нова Скварява, Жовківського району Львівської області, що підтверджується викладеним у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 10.02.2000 року (арк.спр.9-10).
З свідоцтва про право особистої власності на будівлі, виданого 10.11.1989 року виконкомом Крехівської сільської ради згідно рішення Нестеровського райвиконкому № 290 від 30.09.1989 року та записаного 10.11.1989 року в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 143, копії дубліката, виданого 30.01.2017 року на підставі рішення виконкому Крехівської сільської ради № 51 від 29.12.2016 року, встановлено, що в цілому будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 , належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 , будинок належить йому на праві особистої власності (арк.спр.13).
З виписки з погосподарської книги № 537, яка видана виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області 06.11.2023 року, встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 , особовий рахунок домогосподарства АДРЕСА_2 , станом на 30.06.1990 року належав до колгоспного типу двору, головою якого станом на 30.06.1990 року був ОСОБА_2 , 1929 року народження, членом двору ОСОБА_1 , 1965 року народження, його племінник - позивач у справі.
З виписки з погосподарської книги № 536, яка видана виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області 06.11.2023 року, встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 , особовий рахунок домогосподарства АДРЕСА_2 , станом на 15.04.1991 року належав до колгоспного типу двору, головою якого станом на 15.04.1991 року був ОСОБА_2 , 1929 року народження, членом двору ОСОБА_1 , 1965 року народження, його племінник - позивач у справі (арк.спр.15).
Згідно з ст. 120 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року, майно колгоспного типу двору належить його членам на праві сумісної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року, розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року, встановлено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Виходячи з даних, так як будинок, який станом на 30.06.1990 року та на 15.04.1991 року належав до колгоспного типу двору, головою колгоспного типу двору за адресою: АДРЕСА_1 , був ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 членом даного двору, які не втратили право на частку в даному дворі, виходячи із рівності часток членів двору, то відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належало по 1/2 частці даного двору.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в книзі реєстрації актів про смерть 24.07.2003 року було зроблено запис за № 22 та що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , яке видане виконавчим комітетом Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області 24.07.2003 року (арк.спр.16).
Відповідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України від 16.01.2003 року, що набрав чинності 01.01.2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
А тому після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі і на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.
Згідно із ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з довідкою № 539, яка видана виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області 06.11.2023 року, від імені ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у виконкомі Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області жодний заповіт не посвідчувався (арк.спр.17). Не посвідчувався заповіт також і у нотаріуса, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 74597300 від 03.11.2023 року, яка надана приватним нотаріусом Кобзар Л. В.
Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Так як заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався, спадкування після його смерті відбувається за законом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
З довідки № 538, яка видана виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області 06.11.2023 року, встановлено, що ОСОБА_2 , 1929 року народження, на час смерті, а саме станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Викладеним у довідці № 535, яка видана виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області 06.11.2023 року, встановлено, що ОСОБА_1 проживав та був зареєстрований більше п'яти років з ОСОБА_2 в житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (арк.спр.19).
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, яким є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, що передбачено ч. 2 ст. 1220 ЦК України.
З довідки № 541, яка видана 06.11.2023 року виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, встановлено, що ОСОБА_1 , племінник ОСОБА_2 , був зареєстрований та постійно проживав разом із своїм дядьком, ОСОБА_2 , на день його смерті, а саме станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 (арк.спр.20).
Осіб, які б мали право на обов'язку частку і прийняли таку чи інших осіб, які прийняли спадщину внаслідок спільного проживання разом із ОСОБА_2 на день його смерті чи внаслідок звернення за такою до нотаріуса, судом під час розгляду справи не встановлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 був зареєстрований та постійно проживав разом із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, тобто на день його смерті, не заявив про відмову від прийняття спадщини, а тому ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , враховуючи норму ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Суд враховує, що позивач звернувся до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Кобзар Л. В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Внаслідок його звернення було зареєстровано спадкову справу № 117/2023 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 74598110 від 03.11.2023 року.
Однак, приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобзар Л.В. постановою від 03 листопада 2023 року відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок в АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позивачем подано свідоцтво про право особистої власності на будівлі, з якого вбачається, що господарство в АДРЕСА_1 , головою якого був ОСОБА_2 , відноситься до колгоспного типу двору.
Із довідки № 5302, яка видана Комунальним підприємством Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» 21.11.2023 року, встановлено, що в КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності, виданого 10.11.1989 року виконкомом Крехівської сільської ради згідно рішення Нестеровського райвиконкому № 290 від 30.09.1989 року та записано 10.11.1989 року в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 143.
Дублікат свідоцтва про право власності на вищезгаданий житловий будинок видано 30.01.2017 року на підставі рішення виконкому Крехівської сільської ради № 51 від 29.12.2016 року (арк.спр.22).
Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстрованим в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто з вищенаведеного вбачається, що записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Таким чином право власності на колгоспний двір (житловий будинок) АДРЕСА_1 було зареєстроване згідно вимог чинного на той час законодавства в погосподарській книзі Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Відповідно до підпунктів 4.15, 4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Суд враховує зазначене позивачем про те, що у нього відсутній правовстановлюючий документ на частку майна померлого ОСОБА_2 .
З технічного паспорта на будинок садибного типу, виготовленого Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське бюро технічної інвентаризації» 15.11.2023 року та з довідки-характеристики № 6303, яка видана Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське бюро технічної інвентаризації» 21 листопада 2023 року на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 встановлено, що рік побудови житлового будинку 1944, площа забудови 55,5 м.кв., загальна площа житлового будинку 47,8 м. кв., житлова площа 28,8 м. кв., допоміжні приміщення: кухня - 8,6 м.кв., кладова - 10,4 м. кв. При будинку є господарські будівлі: господарська будівля з літньою кухнею, погріб, вбиральня, та споруди: ворота з хвірткою та огорожа.
Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
Відповідно до ст. 80 ЦК України встановлено, що жилий будинок є об'єктом права приватної власності.
Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже судом встановлено, що позивач після смерті ОСОБА_2 прийняв спадщину, оскільки був зареєстрований та постійно проживав з ним на час відкриття спадщини, тобто на день його смерті, не відмовився від прийняття спадщини упродовж шестимісячного строку після його смерті.
Так як ОСОБА_2 належала на праві власності 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд як голові та членові колгоспного типу двору, а тому за ОСОБА_1 належить визнати право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того суд враховує, що ОСОБА_1 був членом колгоспного типу двору АДРЕСА_1 та до 15.04.1991 року не втратив права на частку в майні двору, а тому, з врахуванням рівності часток членів колгоспного типу двору та встановлених судом обставин справи, за позивачем належить визнати право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд як членом колишнього колгоспного типу двору.
Враховуючи встановлені судом обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку, що право власності позивача на житловий будинок підлягає захисту в судовому порядку.
Зібрані в справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись статтею 23, ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 47,8 м2, житловою площею 28,8 м2, допоміжна площа 19,0 м2, з такою ж частиною господарських будівель та споруд, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 47,8 м2, житловою площею 28,8 м2, допоміжна площа 19,0 м2, з такою ж частиною господарських будівель та споруд, як члена колишнього колгоспного типу двору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 10 січня 2024 року.
Суддя: Олещук М. М.