Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
12 січня 2024 р. Справа №520/29420/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо незвільнення ОСОБА_1 за сімейними обставинами за ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та такою, що порушує законні права та інтереси позивача;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 розглянути направлений пакет документів на звільнення ОСОБА_1 та прийняти рішення про звільнення солдата ОСОБА_1 за ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відмова у звільненні позивача за сімейними обставинами є неправомірною та такою, що порушує законні права та інтереси позивача. Підстави звільнення військовослужбовців регламентує ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та надав всі підтверджуючі наявність підстав для звільнення документи. Таким чином, на думку позивача, він має всі встановлені законодавством підстави для звільнення з військової служби.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову у зв'язку з тим, що згідно рапорту Начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_2 , рапорт солдата ОСОБА_1 про звільнення з лав Збройних Сил України до стройової частини не надходив, згідно книги вхідних рапортів не зареєстрований, а також будь яких адвокатських звернень представника ОСОБА_1 не надходило. Представник відповідача зазначив, що адвокат Марія Павленко долучила роздруковану виписку поштового відстеження надісланих зазначених у позовній заяві документів на звільнення ОСОБА_1 , у якій відсутнє місце розташування військової частини НОМЕР_2 . Адвокат, на думку відповідача, маніпулюючи своїм службовим становищем, скеровує адвокатські запити, скарги, звернення , тощо, в усі інстанції окрім військової частини НОМЕР_2 , зокрема адвокатський запит в Міністерство оборони України № 30-08/1 від 30.08.2023, скарга у військову прокуратуру Полтавського гарнізону №26-09/3 від 26.09.2023, додатково додає поштову виписку №6108903434314 про статус відстеження направлених листів, у якій адреси військової частини НОМЕР_2 не має. Вказане, на думку відповідача, свідчить про ігнорування адвокатом встановленого порядку звільнення військовослужбовця з військової служби на підставі ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу».
У відповіді на відзив (запереченнях) представник позивача вказала, що відповідач залишає поза увагою факт наявності підстав у ОСОБА_1 бути звільненим за сімейними обставинами, про які відповідач обізнаний з позовної заяви та долучених до екземпляру відповідача підтверджуючих документів. На думку адвоката, відповідач не бажає скористуватися можливістю ліквідації спору, напроти, відповідач стверджує про неотримання ним документів від Міноборони України та змушує клопотати про залучення Міноборони як співвідповідача.
Відмовляючи у задоволенні такого клопотання, суд зазначає, що позов звернуто до належного відповідача, правові підстави здійснити заміну відповідача на належного або залучити Міноборони України як співвідповідача у порядку ст.48 КАС України відсутні.
Пункт 4 ч.5 ст.160 КАС України передбачає, що у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Позовні вимоги до Міноборони України у позові не звернуто.
.Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 26.04.2023 по сьогоднішній день. На підставі наказу командира військової частини 26.04.2023 № 116, солдат ОСОБА_1 , призваний на військову службу за контрактом , який прибув для подальшого проходження військової служби із військової частини НОМЕР_3 та був призначений на посаду гранатометника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Представник позивача зазначає, що адвокатським запитом від 30 серпня 2023 року №30-08/1 адвокат Павленко Марія Олександрівна звернулась до військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України з адвокатським запитом, до якого долучено оригінал рапорту про звільнення ОСОБА_1 з військової служби. Адвокатський запит надіслано на адресу Міністерства оборони України.
З мотивів ненадання відповіді на адвокатський запит адвокат звернулась зі скаргою №26-09/3 від 26.09.2023 у військову прокуратуру Полтавського гарнізону.
Відповідач зазначає, що рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби він не отримував, на підтвердження чого надає до суду рапорт Начальника стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_2 , відповідно до якого рапорт солдата ОСОБА_1 про звільнення з лав Збройних Сил України до стройової частини не надходив, згідно книги вхідних рапортів не зареєстрований.
Відповідно до журналу реєстрації рапортів військової частини НОМЕР_2 № 18/2 відсутні записи щодо звернення Позивача ОСОБА_1 до командування частини з метою звільнення останнього з військової служби на ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду його рапорту та незвільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Частина 5 ст.26 Закону передбачає випадки, коли під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби.
Відповідно до п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
З наявних в матеріалах справи доказів судом не встановлено, що позивач звертався з рапортом до Військової частини НОМЕР_2 .
Надані адвокатом докази направлення адвокатського запиту до Міноборони не можуть свідчити про подання військовослужбовцем рапорту у порядку, визначеному законом.
Так, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально процесуального кодексів України щодо забезпечення протидії несанкціонованому поширенню інформації про направлення, переміщення або розміщення Збройних сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану» від 24.03.2022 року №2160-ІХ є кримінально караним діяння щодо поширення інформації про розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Утім, військовослужбовець не позбавлений права подати такий рапорт особисто, оскільки наразі проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
Неприйнятними є аргументи адвоката позивача про те, що відповідач, отримавши позов із додатками, а саме рапортом, міг би прийняти рішення про звільнення позивача, адже спірні правовідносини між сторонами виникли стосовно бездіяльності відповідача стосовно нерозгляду рапорту позивача, надісланого з адвокатським запитом на адресу Міністерства оборони України, який відповідач фактично не отримував.
Військова частина НОМЕР_2 є юридичною особою публічного права, і у межах спірних правовідносин уповноважена самостійно приймати рішення щодо розгляду рапорту позивача, що нівелює посилання адвоката позивача на необхідність залучення Міноборони як співвідповідача.
Також є неприйнятними аргументи адвоката позивача щодо надіслання рапорту на адресу відповідача після отримання відзиву, адже такі правовідносини виникли уже під час розгляду справи та не є спірними. Уточнень позовних вимог від позивача не надходило.
Проведеним судовим розглядом судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав позивача відповідачем у межах спірних правовідносин.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 12 січня 2024 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ