Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
11 січня 2024 року № 520/33326/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати бойове розпорядження № 5/370 від 30.10.2023 Військовою частиною НОМЕР_2 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- стягнути з Військової частин НОМЕР_2 судові витрати на професійну допомогу у розмірі 4 111,0 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 04.04.2023 за № 94, його призначено на посаду командира 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 . Виконуючи обов'язки по захисту Батьківщини отримав пов'язані з цім травми. При проходженні ВЛК було виявлено ряд захворювань пов'язаних та не пов'язаних з несенням служби, що підтверджується довідками ВЛК та МСЕК. За результатами проходження ВЛУ було визначено, що він «обмежено придатний до військової служби. Непридатний до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спорудах. Придатний до служби у частинах(підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах,установах,організаціях, навчальних закладах.» З висновками ВЛК командування було повідомлено. Враховуючи висновки ВЛК позивач подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_2 про переведення до ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі запиту Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №4603/вп від 21.09.2023р.. З листа командира військової частини НОМЕР_2 від 10.11.2023 вих. № 1/28/2069 стало відомо, що командир військової частини НОМЕР_4 залишив без розгляду поданий рапорт. Незважаючи на обізнаність, командир військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_5 окремий батальйон) майор ОСОБА_2 прийняв рішення у вигляді бойового розпорядження №5/370 від 30.10.2023, щодо зміни особового складу та продовження ведення оборонного бою на визначених позиціях. Даний наказ було доведено до позивача 31.10.2023 командиром механізованої роти військової частини НОМЕР_2 . Позивач вважає бойове розпорядження протиправним та таким, що підлягає скасуванню в частині, що стосується само його.
По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана ним.
Відповідач відзив на позов до суду не наддав. Відповідач належним чином повідомлений про наслідки неподання відзиву на позов, передбачені ч. 6 ст. 162 КАС України.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) , зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 04.04.2023р. за №94, його призначено на посаду командира 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 . Виконуючи обов'язки по захисту Батьківщини отримав пов'язані з цім травми. При проходженні ВЛК було виявлено ряд захворювань пов'язаних та не пов'язаних з несенням служби, що підтверджується довідками ВЛК та МСЕК. За результатами проходження ВЛУ було визначено, що він «обмежено придатний до військової служби. Непридатний до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спеспорудах. Придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах,установах,організаціях, навчальних закладах.»
Враховуючи висновки ВЛК позивач подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_2 про переведення до ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі запиту Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №4603/вп від 21.09.2023р..
01.10.2023р. за вих.№1/29/1741 за підписом командира НОМЕР_5 окремого батальйону територіальної оборони було направлено план переміщення до 127 ОБТО для затвердження.
09.10.2023р. за вих.1656/2564 за підписом командира військової частини НОМЕР_6 направлено план переміщення на затвердження командиру військової частини НОМЕР_7 .
18.10.2023р. за вих.. №1542/11431 військовою частиною НОМЕР_7 направлено розгляд командуванню військової частини НОМЕР_4 (Командуванню Сил територіальної оборони) план переміщення з відповідними документами.
З листа командира військової частини НОМЕР_2 від 10.11.2023р. вих..№1/28/2069 стало відомо , що командир військової частини НОМЕР_4 залишив без розгляду поданий рапорт. Незважаючи на обізнаність, командир військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_5 окремий батальйон) майор ОСОБА_2 прийняв рішення у вигляді бойового розпорядження №5/370 від 30.10.2023р., щодо зміни особового складу та продовження ведення оборонного бою на визначених позиціях. Даний наказ було доведено до позивача 31.10.2023р. командиром механізованої роти військової частини НОМЕР_2 . Позивач вважає бойове розпорядження протиправним та таким, що підлягає скасуванню в частині, що стосується само його.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Статтею 65 Конституції України визначено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України в зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, проходженням військової служби у Збройних Силах України здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Статтею 2 Закону №2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці) (п. 5Положення №1153/2008).
Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на30 діб, строк дії якого продовжено: з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб (указ Президента України від 14.03.2022 №133/2022); з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб (указ Президента України від 18.04.2022 №259/2022); з05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб (указ Президента України від 17.05.2022 №341/2022).
Водночас, указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 постановлено військовому командуванню (зокрема, Міністерству оборони України та Збройним Силам України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 №69/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, оголошено проведення загальної мобілізації протягом 90 діб із дня набрання чинності цим указом, зокрема, на території Хмельницької області.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У відповідності до статті 2 Статуту № 548-XIV, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Статтею 3 Статуту №548-XIV передбачено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Дисциплінарний Статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (надалі Дисциплінарний Статут ЗСУ) визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно частини 1 статті 1 Дисциплінарного Статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Відповідно до частини 6 статті 5 Дисциплінарного Статуту ЗСУ право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (надалі Статут ВС ЗСУ) визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999р. №548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017р. №124, рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення,- звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.Рапорт має бути зареєстрований в службі діловодства військової частини.
Згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Відтак, командир військової частини за результатами розгляду рапорту (заяви) військовослужбовця, зобов'язаний протягом місяця розглянути рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань.
На час виникнення спірних правовідносин позивач проходив військову службу. Позовна заява містить посилання на те, що звернення позивача до безпосереднього керівництва було залишено поза увагою, переведення позивача для подальшого проходження військової служби до Немишлянського РТЦК та СП міста Харкова здійснено не було. А в подальшому командир військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_5 окремий батальйон) майор ОСОБА_2 прийняв рішення у вигляді бойового розпорядження №5/370 від 30.10.2023р., щодо зміни особового складу та продовження ведення оборонного бою на визначених позиціях. Даний наказ було доведено до позивача 31.10.2023р. командиром механізованої роти військової частини НОМЕР_2 .
Як встановлено судом, враховуючи висновки ВЛК позивач подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_2 про переведення до Немишлянського РТЦК та СП м.Харкова, посилаючись на запит Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 4603/вп від 21.09.2023.
01.10.2023 за вих. № 1/29/1741 за підписом командира НОМЕР_5 окремого батальйону територіальної оборони було направлено план переміщення до 127 ОБТО для затвердження.
09.10.2023 за вих. 1656/2564 за підписом командира військової частини НОМЕР_6 направлено план переміщення на затвердження командиру військової частини НОМЕР_7 .
18.10.2023 за вих. № 1542/11431 військовою частиною НОМЕР_7 направлено розгляд командуванню військової частини НОМЕР_4 (Командуванню Сил територіальної оборони) план переміщення з відповідними документами.
З листа командира військової частини НОМЕР_2 від 10.11.2023 вих. № 1/28/2069 стало відомо , що командир військової частини НОМЕР_4 залишив без розгляду поданий рапорт.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що незважаючи на обізнаність, щодо наявної довідки військово-лікарської комісії від 04.07.2023 за № 3759, якою позивач визнаний обмежено придатним до військової служби (а саме непридатний до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах,установах,організаціях, навчальних закладах.»), командир військової частини прийняв рішення у вигляді бойового розпорядження № 5/370 від 30.10.2023 щодо зміни особового складу та продовження ведення оборонного бою на визначених позиціях
Враховуючи викладене, суд зазначає, що у довідці ВЛК щодо молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , згідно з абз. 2 підп. "г" п. 20.3 гл. 20 розд. II Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами), не зроблено висновку щодо нього у індивідуальному порядку, з урахуванням його військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується ОСОБА_1 , і його пристосованості до неї, про його не придатність до служби на його посаді та/або у відповідному підрозділі у військовій частині НОМЕР_2 . Таким чином, таких хвороб або станів, які б виключали можливість віддання молодшому лейтенанту ОСОБА_1 бойового наказу, виданого командиром військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_5 окремий батальйон) майором ОСОБА_2 у вигляді бойового розпорядження № 5/370 від 30.10.2023, щодо зміни особового складу та продовження ведення оборонного бою на визначених позиціях, у довідці ВЛК не виявлено.
Важливо також відзначити, що потреби у направленні на лікування молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , згідно з довідкою за № 3759 від 04.07.2023 військово-лікарська комісія не виявила.
Частиною 5 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначеним цим Законом.
З системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства у їх взаємозв'язку слідує висновок, що не дивлячись на наявність висновок ВЛК, молодший лейтенант ОСОБА_1 не втратив статусу військовослужбовця та не звільнявся від виконання військового обов'язку та військової присяги.
Суд наголошує, що висновок військово-лікарської комісії не дає право молодшому лейтенанту ОСОБА_1 не виконувати службові обов'язки, оскільки останній обмежено придатний до військової служби.
Отже, під час судового розгляду справи, не знайшли свого підтвердження порушення військовою частиною НОМЕР_2 при наданні бойового розпорядження, а тому зазначене розпорядження винесене стосовно молодшого лейтенанта ОСОБА_1 не може бути визнано судом протиправним.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб факт порушення був обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття постанови вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б доводили наявність порушеного права.
Якщо право особи не є порушеним, то, відповідно, воно не може бути захищеним судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.