Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позову без руху
11 січня 2024 р. справа № 520/679/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Харківської митниці про: 1) визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності №24-дс від 06.03.2023 року та №28-дс від 06.04.2023 року ОСОБА_1 ; 2) визнання протиправними висновків Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Харківської митниці від 29.03. 23 №7.14-12\151; 3) поновлення на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення "сортувальний" митного поста "Куп"янськ" Харківської митниці з 07 квітня 2023 року, відновивши дію контракту 319 про проходження державної служби від 30.06.2021 року, укладеного Харківською митницею з старшим державним інспектором відділу митного оформлення "сортувальний" митного поста "Куп"янськ" Харківської митниці з 07.04.2023 року; 4) зобов'язання Харківської митниці задовольнити заяву ОСОБА_1 від 20.10.2023 року про звільнення з посади за власним бажанням; 5) зобов'язання Харківської митниці виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки по день вирішення справи по суті позовних вимог згідно розрахунку, -
встановив:
В оформленні позову виявлені істотні недоліки, котрі об'єктивно перешкоджають прийняттю позову до розгляду.
Позов до суду було подано 02.01.2024р. згідно відбитку штепмелю установи поштового зв'язку на конверті, у якому позов 09.01.2024 р. надійшов до суду.
З приводу належності оформлення позову в частині дотримання визначеного процесуальним законом строку звернення до суду, суд зазначає, що згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У розумінні п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Безперервність, регулярність та щоденність виконання громадянином України обов'язків за посадою державної служби (окрім випадків знаходження у стані тимчасової непрацездатності чи у стані відпочинку) зумовила формулювання законодавцем положень ч.5 ст.121 КАС України як спеціальної норми процесуального закону у спосіб викладення тексту, який (на відміну від загального правила ч.2 ст.122 КАС України) не містить посилання на необхідність обчислення строку звернення до суду саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наведене об'єктивно зумовлено тим, що подія вчинення суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу припинення публічної служби особи або з приводу припинення оплати праці не може бути невідома зацікавленій особі у наступний календарний день від дати видання наказу з звільнення з роботи (служби).
При цьому, момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав (свобод чи інтересів) у відносинах публічної служби, слід виокремлювати від моменту, коли особа сформулювала власну незгоду із рішенням суб'єкта владних повноважень про припинення публічної служби (у тому числі і за рахунок отримання професійної правничої допомоги адвоката чи отримання документів у порядку Закону України "Про доступ до публічної служби") або дійшла до суто власного переконання чи усвідомлення невідповідності закону рішенням суб'єкта владних повноважень про припинення публічної служби, позаяк перший із згаданих моментів є дійсною та справжньою подією настання у учасника суспільних відносин стану обізнаності, а другий із згаданих моментів є подією початку реального захисту того права (інтересу), котре учасник суспільних відносин вважає порушеними.
Суд також зауважує, що з огляду загальні правила безперервності, регулярності та щоденності виконання громадянином України обов'язків за посадою державної служби позивач не може бути не обізнаний із подією припинення проходження державної служби з моменту фізичного припинення виконання функцій найманого працівника.
З'ясування причин указаного припинення повинно відбуватись у межах строку звернення до суду згідно з ч.5 ст.122 КАС України, а остаточне формування правової позиції з приводу незгоди із відповідністю управлінського волевиявлення суб"єкта владних повноважень стосовно припинення публічної служби положенням закону може бути безперешкодно здійснено вже після звернення до суду з урахуванням ч.1 ст.47, ст.80, ч.2 ст.121, ч.2 ст.173, ч.3 ст.262 КАС України.
До позовної заяви позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до суду, аргументуючи яку позивач зазначила, що оскаржувані накази були видані 06.03.2023 та 06.04.2023, проте позивач одержала копію наказу про звільнення тільки 27.10.2023. За запитом її представника від 30.11.2023 були витребувані у відповідача накази та документи, що передували звільненню. Оскільки повного пакету документів у відповідь на запит отримано не було, представник позивача повторно звернувся із запитом від 25.11.2023 про надання доказів, а саме наказу про дисциплінарне стягнення, подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ, копію контракту №19 від 30.06.2021 та відомості про отримання позивачем оскаржуваних наказів та додатків до них. Відповідь на вказаний запит була отримана 06.12.2023, отже позивач вважає, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин. Окрім того просила врахувати суд, що ОСОБА_1 знаходиться за межами України, має прихисток в Німеччині.
Розглядаючи подану заяву та матеріали справи, суд зазначає, що заявник після початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України (а саме 12.04.2022р.) виїхала за межі території України, що підтверджується копією закордонного паспорту НОМЕР_1 .
25.04.2022р. заявник отримав прихисток у Німеччині.
Листом від 17.10.2022 №7.14-1/12/10/3219 відповідач повідомив заявника про припинення простою суб'єкта владних повноважень та повідомлено про необхідність бути готовим стати до роботи або, у разі необхідності, скористатись наданим правом на відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів.
Наказом Харківської митниці від 20.10.2022 №82-вб заявнику надано відпустку без збереження заробітної плати згідно її заяви тривалістю 90 календарних днів з 27.10.2022 по 24.01.2023.
Даний наказ приєднаний заявником до позову.
Отже, суд приходить до висновку, що заявник у даному конкретному випадку не міг розумно розраховувати на нескінченно безмежне у часі звільнення від виконання обов'язків державного службовця.
При цьому суд зауважує, що навіть під час знаходження за межами України найманий працівник із статусом державного службовця не звільнений від виконання вимог ст.91 Закону України "Про державну службу, згідно з ч.1 якої доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв'язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною ст.91 Закону України "Про державну службу" визначено, що інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку за наявними в особовій справі контактними даними.
У силу приписів ч.3 ст.91 Закону України "Про державну службу" державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов'язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв'язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.
Відповідно до ч.4 ст.91 Закону України "Про державну службу" інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв'язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п'ятий календарний день з моменту їх відправлення.
З урахуванням викладених міркувань суду, заявник у даному конкретному випадку не міг бути необізнаним про необхідність стати до роботи з 25.01.2023р. у зв'язку із закінченням періоду відпустки.
Утім суд змушений зазначити, що станом правовідносин з приводу проходження публічної служби до жовтня 2023 року не опікувався, а тому не міг мати ані обґрунтованих очікувань, ані розумних сподівань на прийняття суб'єктом владних повноважень будь-якого іншого рішення з питань службової кар'єри, окрім звільнення із служби.
Той факт, що заявник почав опікуватись станом власних прав та інтересів у сфері проходження публічної служби у спосіб звернення до відповідача 18.10.2023р., 20.10.2023р., 30.10.2023р., 25.11.2023р. об'єктивно не здатен розпочати перебіг строку на звернення до суду у даному конкретному випадку саме з перелічених дат.
Оскільки позов було подано до суду - 02.01.2024р. (тобто по минуванню строку майже 9 місяців від дати звільнення зі служби - 06.04.2023р.) та позивач після закінчення відпустки без збереження заробітної плати була обізнана про необхідність з 25.01.2023р. стати до роботи, то суд вважає зазначені у заяві причини пропуску строку звернення до суду неповажними.
Окрім того, з програми "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що заявник 27.11.2023р. звертався із позовом з аналогічними вимогами в межах справи №520/34161/23, проте ухвалою суду від 01.12.2023р. позов було повернуто, оскільки до позовної заяви не було додано документів, які б підтверджували волевиявлення позивача на надання повноважень адвокату Пухтаєвич О.О. щодо його представництва у Харківському окружному адміністративному суді.
Повторно позивач звернувся до суду із аналогічними вимогами 07.12.2023р. у межах справи №520/35344/23, проте ухвалою суду від 08.12.2023р. позов також було повернуто із аналогічних причин.
Позивач оскаржив дану ухвалу суду від 08.12.2023р. по справі №520/35344/23 до Другого апеляційного адміністративного суду і ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2023р. справу було витребувано для розгляду апеляційної скарги.
Суд зауважує, що подання даного позову 02.01.2024р. до закінчення розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення позовної заяви по справі №520/35344/23 створює ризик одночасного знаходження у провадженні судів двох абсолютно ідентичних справ.
Відповідно до частини 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки викладенні заявником обставини щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду визнані судом не поважними, то згідно з ч.1 ст.123 КАС України позов підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 44, 45, 121-123, 160, 161, 171, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суддя -
ухвалив:
1.Викладені у заяві від 01.01.2024р. доводи - визнати достатніми підставами для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
2.Заяву позивача від 01.01.2024р. про поновлення пропущеного строку звернення до суду - залишити без задоволення.
3.Позов - залишити без руху.
4.Надати час для усунення недоліків - 10 днів від дати отримання цієї ухвали.
5.Встановити способом усунення недоліків подання до суду юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини.
6.Роз'яснити, що невиправлення недоліків в оформлення позову зумовлює повернення позову.
7.Роз'яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Сліденко