12 січня 2024 року № 320/19148/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГСОЛКО Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АГСОЛКО Україна» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Киві №333970413 від 12.05.2023 на суму 1 839 609,11 грн., яким було збільшено грошове зобов'язання ТОВ «АГСОЛКО України».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно Закону України № 2786-IX від 12.03.2023, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, діє тимчасовий порядок для платника податків, яким встановлюються спеціальні граничні строки для реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН. Законом України № 2786-IX від 12.03.2023 пом'якшено відповідальність для платників податків за порушення строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН протягом дії воєнного станув Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
При цьому, позивач відмічає, що ДПС у податковому повідомленні рішенні зроблено висновок щодо порушення за грудень 2022 - лютий 2023 року (протягом дії воєнного стану в Україні) ТОВ «АГСОЛКО Україна» граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН визначених п. 201.10 ст. 201 ПКУ. При цьому, зазначає, що відповідальність платника за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН встановлена пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України та застосовано штрафи за порушення строку реєстрації податкових накладних відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, коли як Законом України № 2786-IX від 12.03.2023 встановлено спеціальні граничні строки та пом'якшено відповідальність для платників податків за порушення строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
На думку позивача контролюючим органом при винесенні ППР незаконно застосовано штрафи за порушення строку реєстрації податкових накладних відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України.
Крім цього позивач зазначає, що відповідачем проведено камеральну перевірку, яка має ознаки як камеральної, так і документальної, що свідчить про порушення порядку проведення перевірок, внаслідок чого така перевірка є протиправною.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі №320/19148/23 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Відповідачем до суду надано відзив, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що ГУ ДПС у м. Києві правомірно винесено податкове повідомлення - рішення від 12.05.2023 № 333970413, виконавши обов'язок визначений статтею 19 Конституції України та законами України, а доводи на які посилається у своїй позовній заяві не спростовують виявленні порушення контролюючим органом. ГУ ДПС у м. Києві на підставі підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРП, за результатами якої складено акт камеральної перевірки, який отримано ТОВ «АГСОЛКО Україна», що вбачається з рекомендованого повідомлення вручення. Камеральною перевіркою встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних.
При цьому, вказує, що Позивач не скористався законною можливістю подати заперечення на акт камеральної перевірки контролюючого органу, що передбачено п.п. 86.7.1 п. 86.7 ст. 86 ПК України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 2 листопада 2023 року справа №320/19148/23 передана на розгляд судді Кочановій П.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 року справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено в підготовчому засіданні на 05.12.2023 року о 13 год.00 хв.
У судове засідання з'явився повноважний представник відповідача, повноважний представник позивача не з'явився, разом з цим надав суду заяву про розгляд справи без участі повноважного представника останнього, позовні вимоги підтримав. Розгляд справи відкладено до 03.01.2023 року о 14 год. 00 хв.
У судове засідання 03.01.2024 року з'явилися повноважні представники сторін, та підтримали свої вимог викладені в позовній заяві та у відзиві на позовну заяву.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду. При цьому, у судовому засіданні 03.01.2024 року від представника позивача до суду надано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, представник відповідача зазначив на розсуд суду.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АГСОЛКО Україна», код ЄДРПОУ 39681109, зареєстроване 06.03.2015 за юридичною адресою Україна, 03189, місто Київ, Вулиця Вільямса Академіка, будинок 6-Д, офіс 43 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на податковому обліку в Голосіївському районі Головного управління ДПС у м. Києві.
Головним державним інспектором відділу моніторингу камеральних перевірок податкової звітності управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у м. Києві Ткаченко Людмилою, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст.75, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» та у порядку п. 76.3 ст.76 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) позивача.
За результатами перевірки складено акт про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «АГСОЛКО Україна» від 11.04.2023 № 25897/Ж5/26-15-04-13-03/39681109.
Перевіркою встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації 519-ти податкових накладних в ЄРНП, виписаних з 05.04.2022 по 28.02.2023, зареєстрованих в період з 14.02.2022 по 31.03.2023.
Відповідальність платника передбачена п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.05.2023 №333970413, яким збільшено грошове зобов'язання позивачу у вигляді штрафу у розмірі 1 839 609,11 грн.
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно підпункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до абз. 2 підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України предметом камеральної перевірки також може бути, зокрема, своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Пунктом 76.1 статті 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Згідно пункту 76.2 статті 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Пунктом 86.2 статті 86 ПК України встановлено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За приписами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи, а зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відповідно до абзацу 1 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (тут і далі в редакції станом на час спірних відносин) у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Абзацом 8 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України затверджено наказом Міністерства фінансів України 29.07.2022 № 225 (далі - Порядок № 225), який набрав чинності 06.09.2022 - з дня його офіційного опублікування.
Аналізуючи обставини, що склалися у цій справі, суд бере до уваги те, що держава не створила чіткого правового регулювання і фактичних умов, за яких позивач міг би користуватися у спірний період наданим законом правом на невиконання податкових обов'язків у разі неможливості їх виконання без притягнення його до відповідальності у вигляді штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, як не встановив і механізму підтвердження чи повідомлення податкового органу про таку неможливість у спірний період.
Відтак, прогалина права у сфері підтвердження неможливості виконання платником податків обов'язків в період з 27.05.2022 по 06.09.2022 призвела до браку законодавчого визначення умов за яких платник податків може застосовувати абзац 8 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, що у свою чергу створило умови правової невизначеності, за якої, в межах даної адміністративної справи, припускається множинне трактування прав та обов'язків позивача.
Аналіз практики Європейського Суду з прав людини свідчить, що принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Даний принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання).
Отже, принцип "правової визначеності" має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У свою чергу, Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні по справі «Лелас проти Хорватії», відзначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Підпунктом 4.1.4 п.4.1. ст.4 ПК України визначено, що одним із принципів на якому ґрунтується податкове законодавство України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Суд зауважує, що у законі мова йде не лише про загальнообов'язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов'язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні, а і про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов'язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.
Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 ПК України саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею.
Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. Більше того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов'язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.
Відповідно до п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про обґрунтованість у позивача як платника податків законних очікувань незастосування до нього фінансових санкцій у разі наявності у нього неможливості виконання податкового обов'язку щодо реєстрації податкових накладних, якщо ним буде виконано такий обов'язок у строк, встановлений абзацом 1 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, без необхідності вжиття будь-яких додаткових дій чи підтверджень, які не були встановлені на момент спірних відносин, при цьому суд зазначає, що оскільки позивач у найкоротші строки вчинив залежні від нього дії щодо реєстрації податкової накладної, то у суду немає правових підстав для висновку про вчинення платником податкового правопорушення, а притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу за таких умов не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є пропорційним.
Щодо встановлення спеціальних граничних строків та пом'якшення відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних для платників податків протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано суд зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» № 2876-IX від 12.01.2023, далі по тексту Закон України № 2876-IX від 12.01.2023, внесено до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112) такі зміни:
1) підрозділ 2 доповнити пунктами 89 та 90 такого змісту:
"89. Тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
90. Тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого пунктом 89 цього підрозділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі:
2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів";
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №2119-ІХ від 15.03.2022, постановлено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 №2738-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.02.2023 №2915-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У свою чергу в рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) по справі № 1-7/99, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Отже, виходячи з системного тлумачення положень вказаних нормативно-правових актів, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, діє тимчасовий порядок для платника податків, яким встановлюються спеціальні граничні строки для реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН та пом'якшено відповідальність для платників податків за порушення строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
У свою чергу, перевіркою контролюючого органу помилково встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних (виписаних з 05.04.2022 року по 28.02.2023 року та зареєстрованих в період з 14.02.2023 року по 31.03.2023 року) згідно 201.10 ст. 201 ПК України та застосовані штрафні санкції відповідно до 120-1.1 статті 120-1 ПК України, оскільки Законом України № 2876-IX від 12.01.2023 встановлено спеціальні граничні строки реєстрації податкових накладних та пом'якшено відповідальність для платників податків за порушення строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
Суд також зазначає, що позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору («da mihi factum, dabo tibi jus»). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу «jura novit curia» (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).
У свою чергу, надаючи правову кваліфікацію вищевказаним відносинам у даній справі, суд також зазначає наступне.
Відповідно до пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01.03.2020 до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами- лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Перелік порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України є вичерпним та не включає застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у період з 01.03.2020 і до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами) з 19.12.2020 до 30.04.2023 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2».
Відтак штрафні санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у період з 01.03.2020 і до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину не застосовуються.
Такий висновок зазначеного у постанові Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 420/10367/20.
Крім того, відповідно до статті 81 ПК України для правомірного проведення перевірки обов'язковим документом є направлення на проведення такої перевірки, що також має бути вручено платнику податків.
Якщо податковий орган провів перевірку, яка має ознаки як камеральної, так і документальної, це свідчить про порушення порядку проведення перевірок, внаслідок чого перевірка є протиправною. Вказана вище позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.10.2020 у справі № 813/7410/14.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивач, відправивши на реєстрацію податкові накладні, виконав обов'язок щодо своєчасної їх реєстрації, а тому накладення штрафу згідно з п. 120-1.1 статті 120-1 ПК України є протиправним, а податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 333970413 від 12.05.2023 таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на обґрунтування заявлених ним позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування спірних рішень, а тому, беручи до уваги наведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 26 840, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 09.06.2023 № 002447.
Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.
Керуючись вимогами статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГСОЛКО Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 12.05.2023 № 333970413, яким збільшено грошове зобов'язання на суму 1 839 609,11 грн.
Стягнути на користь ТОВ «АГСОЛКО Україна» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судовий збір у розмірі 26 840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 12.01.2024 року.
Суддя Кочанова П.В.