11 січня 2024 року № 320/4153/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Білоцерківської міської ради Київської області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Білоцерківської міської ради щодо не затвердження у двотижневий строк проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0508 га з цільовим призначенням 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210300000:03:026:0131, та передачі земельної ділянки у приватну власність громадянину ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Білоцерківську міську раду після припинення або скасування воєнного стану в Україні або у відповідних окремих її місцевостях на найближчому пленарному засіданні сесії затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0508 га з цільовим призначенням 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210300000:03:026:0131, та передати земельну ділянку у приватну власність громадянину ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.03.2021 р. позивач подав до відповідача заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,1 га. У зв'язку з ненаданням відповідачем у місячний строк дозволу чи відмови, скориставшись правилом мовчазної згоди позивач 16.04.2021 р. уклав договір № 16.04-46/21МЗ з ПП «Геосвіт-2012» на виконання землевпорядних та проектно-вишукувальних робіт, про що також повідомив відповідача. ПП «Геосвіт-2012» було розроблено проект землеустрою та 16.12.2021 р. в Державному земельному кадастрі проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0508 га з присвоєнням кадастрового номеру 3210300000:03:026:0131. Позивач 13.01.2022 р. звернувся до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою, проте листом від 22.02.2022 р. повідомлено, що на сесії ради 17.02.2022 р. рішення не було прийнято.
Позивач вважає, що оскільки за його заявою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачем не прийнято, то відповідачем допущено протиправну бездіяльність.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 р. відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
14.09.2022 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що 23.03.2021 р. заява позивача від 15.03.2021 р. була розглянута на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, за результатами розгляду виготовлено проект рішення міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, проте на сесії Білоцерківської міської ради 29.04.2021 р. рішення не було прийнято.
Також 13.01.2022 р. від позивача надійшла заява про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка була розглянута 21.01.2022 р. на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, підготовлено проект рішення міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проте на сесії Білоцерківської міської ради 17.02.2022 р. рішення не було прийнято.
Відповідач зазначає, що відповідно до п.8 ст.37 Регламенту Білоцерківської міської ради від 10.12.2020 р. № 03-02-VIII, проект рішення або пропозиція, які не отримали необхідної більшості голосів на підтримку, вважаються відхиленими.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання затвердити проект землеустрою, то відповідач вказує, що суд не може підміняти собою орган місцевого самоврядування.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
15.03.2021 р. позивач подав до відповідача заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,1 га, яка знаходиться між існуючими земельними ділянками в межах зони Ж-1 по АДРЕСА_1 .
Вказана заява була отримана відповідачем 15.03.2021 р. за вхідним номером 15.1-07/1169, що підтверджується відповідним штампом вхідної кореспонденції та відповідною печаткою Білоцерківської міської ради. Також вказана обставина визнається і відповідачем у відзиві.
16.04.2021 р. між позивачем та ПП «Геосвіт-2012» укладено договір № 16.04-46/21МЗ на виконання землевпорядних та проектно-вишукувальних робіт на вказану земельну ділянку.
Листом від 16.04.2021 р. (вх. №Н-1093) позивач повідомив відповідача про замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1000 га.
Відповідач листами від 12.05.2021 р. № Н-1093 та від 18.05.2021 р. № 10-13-582 повідомив позивача, що заява позивача від 15.03.2021 р. надання дозволу на розроблення проекту землеустрою була розглянута, проте на сесії Білоцерківської міської ради 29.04.2021 р. рішення не було прийнято. Вказана обставина підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з протоколу пленарного засідання Білоцерківської міської ради від 29.07.2021 р.
На виконання умов договору № 16.04-46/21МЗ від 16.04.2021 р. ПП «Геосвіт-2012» розробило позивачеві проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 (копія в матеріалах справи).
Відповідно до витягу № НВ-2612716082021 від 16.12.2021 р. в Державному земельному кадастрі проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0508 га АДРЕСА_1 з присвоєнням кадастрового номеру 3210300000:03:026:0131. Додаток до витягу містить кадастровий план земельної ділянки.
Позивач 13.01.2022 р. звернувся до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 3210300000:03:026:0131.
Листом від 22.02.2022 р. Білоцерківська міська рада повідомила, що на сесії ради 17.02.2022 р. рішення не було прийнято, що підтверджується доданим витягом з протоколу.
Вважаючи протиправними такі дії відповідача позивач і звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (по тексту - ЗК України) та Законом України "Про землеустрій".
Відповідно до частини першої - третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара (п. " г " ч. 1).
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Відповідно до частини першої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Згідно частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
Отже, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Частина сьома статті 118 ЗК України визначає перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов'язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у частині сьомій статті 118 ЗК України.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Судом встановлено, що проект рішення щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1000 га. за результатами голосування не набрав необхідної кількості голосів та рішення з цього питання не прийнято. Вказана обставина підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з протоколу пленарного засідання Білоцерківської міської ради від 29.07.2021 р.
В подальшому на звернення позивача до відповідача з заявою від 13.01.2022 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у приватну власність, Білоцерківською міською радою на сесії 17.02.2022 р. рішення не було прийнято, що підтверджується відповідним витягом з протоколу пленарного засідання.
Вирішуючи питання застосування норм матеріального права у даній справі суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 р. у справі № 509/4156/15-а.
Так, у зазначеній вище постанові Верховного Суду акцентується увага на тому, що ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
За висновками Верховного Суду, аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
За такого правового регулювання Верховний Суд констатував, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження.
Крім того, колегія суддів відзначила, що за правового підходу, який висловлено Верховним Судом у постанові від 14.03.2018 р. у справі №804/3703/16, втрачається сенс у першій стадії земельно-правової процедури щодо звернення особи за отриманням дозволу та безпосередньо його отримання, тобто позбавляє цю дію її юридичного (правового) значення.
Під час розгляду даної справи суд також враховує й висновок Верховного Суду щодо застосування норм абзацу третього частини сьомої статті 118 ЗК України, викладений у постанові від 23.01.2020 р. у справі № 440/1922/19, відповідно до якого цією нормою закріплено виключно право, а не обов'язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб'єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку.
Окрім цього, відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 13.05.2020 р. у справі № 450/555/14-а, для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.
Підсумовуючи наведене вище слід дійти висновку, що передумовою для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є звернення особи з заявою до відповідного органу, у даному випадку до Білоцерківської міської ради.
Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За своїм конституційно - правовим статусом сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами, про що вказано й у статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122, 123 ЗК України, статтями 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
За наслідками вирішення питань регулювання земельних відносин, до яких віднесено й питання безоплатної передачі земельної ділянки у власність громадян, відповідна рада на сесії приймає рішення відповідно до вимог статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Отже, рішення Білоцерківської міської ради від 29.04.2021 р., яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу позивачу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , вважається прийнятим у передбаченій законом формі (належним чином оформленим) та органом, до повноважень якого законом віднесено вирішення цього питання.
Суд враховує, що частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено місячний строк розгляду клопотання особи щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак звертає увагу, що строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб'єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов'язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, повинно оцінюватися в межах причин і умов, які призвели до цього. Недотримання строку виконання обов'язку не означає припинення повноважень органу місцевого самоврядування і втрату ним правоможності на ухвалення будь-яких рішень.
Абзацом третім частини сьомої статті 118 ЗК України закріплено виключно право, а не обов'язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб'єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 806/3095/17.
Отже, використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов'язку розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.
Не розгляд поданого особою клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах строку, встановленого статтею 118 ЗК України, може свідчити про протиправну бездіяльність уповноваженого на вирішення такого питання органу й, водночас, надає заявникові клопотання право на виготовлення відповідного проекту без отримання вказаного дозволу.
Проте, у випадку, якщо така протиправна бездіяльність має місце, це насамперед призводить до порушення гарантованого Конституцією України права на землю особи, яка звернулась з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або в користування, оскільки створює перешкоди у реалізації зазначеного права для цієї особи.
Навіть надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а так само й розробка такого проекту на підставі абзацу третього статті 118 ЗК України, не покладає на орган місцевого самоврядування обов'язку (не є підставою для виникнення зобов'язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 р. у справі № 569/14686/16-а, відступу від якої не вбачається.
У справі, яка розглядається, судом встановлено, що Білоцерківською міською радою у строк, встановлений законом, не було прийнято рішення з питання надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки.
Це надало йому право замовити виготовлення такого проекту землеустрою за принципом мовчазної згоди на підставі абзацу третього частини сьомої статті 118 ЗК України.
Поряд із цим, Білоцерківська міська рада не втратила повноважень на розгляд поданої позивачем заяви щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою і як представницький орган місцевого самоврядування була зобов'язана її розглянути з прийняттям відповідного рішення, як результату реалізації своєї виключної компетенції на одному з етапів вирішення питання про безоплатну передачу земельної ділянки комунальної власності у власність приватну.
Суд підкреслює, що особа, зацікавлена у отриманні земельної ділянки у власність, не позбавлена можливості оскаржити до суду бездіяльність уповноваженого органу щодо не розгляду у встановлений строк її заяви стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність або оскаржити прийняте цим органом рішення з вказаного питання.
Судом встановлено, 29.04.2021 р. Білоцерківська міська рада на своєму засіданні прийняла рішення, яким розглянула подану позивачем заяву і відмовила у наданні йому дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,1 га, яка знаходиться між існуючими земельними ділянками в межах зони Ж-1 по АДРЕСА_1 .
Таке рішення є прийнятим у передбаченій законом формі (належним чином оформленим) та органом, до повноважень якого законом віднесено вирішення вищевказаного питання.
В той же час в матеріалах справи відсутні докази оскарження ОСОБА_1 бездіяльності Білоцерківської міської ради щодо несвоєчасного розгляду питання про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою, як і не оскаржував рішення цієї ради від 29.04.2021 р., прийнятого за наслідками розгляду вказаного питання.
Це рішення Білоцерківської міської ради від 29.04.2021 р. не є і предметом оскарження й у даній справі, яка розглядається. У зв'язку з чим суд не входить в обговорення питання його законності.
Рішення Білоцерківської міської ради від 29.04.2021 р. про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було прийнято до 13.01.2022 р., тобто до моменту подання позивачем заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, і було чинним станом на 17.02.2022 р. - день прийняття оскаржуваного у цій справі рішення Міськради, яким відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою.
Таким чином, наявність станом на момент вирішення Білоцерківською міською радою питання про затвердження проекту землеустрою чинного рішення цієї ж ради, яким у наданні дозволу на його розроблення було відмовлено, унеможливлювало прийняття іншого рішення, ніж те, яке було прийнято і оскаржується позивачем.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах викладено також Верховним Судом у постанові від 08.02.2022 р. у справі № 360/692/20.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.