10 січня 2024 року № 320/22470/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про зобов'язання вчинити певні дії,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у місті Києві, виражені в непідготовці та неподанні до Головного управління пенсійного фонду України у м. Києві документів, що необхідні для призначення підполковнику поліції ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;
-зобов?язати Головне управління Національної поліції у м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років та до стажу служби в поліції, період навчання з 09.08.1999 по 24.10.2003 у кількості 4 роки 2 місяці 16 днів у календарному обчисленні;
-зобов?язати Головне управління Національної поліції у м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, пенсії за вислугу років період проходження ним служби на посадах підрозділів податкової міліції з 25.10.2003 по 27.11.2010 у загальні кількості 07 років 01 місяць 03 дні;
-зобов?язати Головне управління Національної поліції у м. Києві здійснити перерахунок та зарахувати вислугу в пільговому обчисленні в загальній кількості 6 років 10 місяців 10 днів, здобуту ОСОБА_1 під час навчання у кількості 2 роки 1 місяць 8 днів, проходження служби на посадах підрозділів податкової міліції у кількості 03 роки 06 місяць 16 днів, проходження служби в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю у кількості 1 рік 2 місяці 19 днів, до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії та до стажу служби в поліції, відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції від 02 квітня 1994 року), пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей»;
-зобов?язати Головне управління Національної поліції у м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок стажу служби в поліції який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки та виплатити всі суми грошового забезпечення з урахуванням періоду проходження ним служби на посадах підрозділів податкової міліції з 25.10.2003 по 27.11.2010 у кількості 07 років 01 місяць 03 дні, пільгової вислуги років, сформованої за періоди його навчання та проходження служби в загальній кількості 6 років 10 місяців 10 днів, встановити і виплатити надбавку за вислугу років та перерахувати кількість днів його щорічної відпустки відповідно до ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію»;
-зобов?язати Головне управління Національної поліції у м. Києві підготувати та подати до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві всі документи, необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, зазначивши при цьому в поданні пільгову вислугу в загальній кількості 6 років 10 місяців 10 днів, загальну вислугу 29 років 4 місяці 24 дні;
-зобов?язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за вислугу років у кількості 25 років 2 місяці 9 днів, що надає право на отримання відповідного виду пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції від 02 квітня 1994 року).
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позову позивач зазначає, що має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з урахуванням вислуги років більше 25 років, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про відмову у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту а) ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є протиправним.
Відповідачі своїм право на відзив не скористались.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 10.07.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
ОСОБА_1 , підполковник поліції, працював на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах 1-го відділу (боротьби з незаконною міграцією) управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.
28.02.2022 відповідно до п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» було звільнено із займаної посади та служби в поліції згідно наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві №367 о/с від 28.02.2022.
12.05.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві через Головне управління Національної поліції у м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугу років та проханням підготувати та подати усі необхідні документи до відповідного органу Пенсійного фонду України для призначення йому пенсії за вислугу років.
У відповідь позивач отримав лист «щодо призначення пенсії» від 05.06.2023 №3202/125/05/26-2023, з якого позивачу стало відомо, що Головне управління Національної поліції у м. Києві при вивченні матеріалів архівної особової справи встановлено вислугу років 22 роки 06 місяців 20 днів, що унеможливлює оформлення документів та направлення їх до пенсійного органу для призначення пенсії з вислугу років.
Не погоджуючись з відмовою відповідача та вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Закон України від 9 квітня 1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (далі - Закон №2262-XII).
Згідно з пунктом "б" статті 1-2 Закону №2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Згідно з пунктом "а" частини 1 статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається […] іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Відповідно до пунктів "а", "б" частини 1 статті 17 вказаного Закону […] іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "з" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема, військова служба, служба в органах внутрішніх справ, поліції […].
При призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення (частина 4 стаття 17 Закону №2262-XII).
Згідно зі статтею 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 затверджений "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (далі - постанова №393).
VI. Оцінка суду
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі Закон №2262-XII).
Пунктом "а" ст. 12 Закону №2262-XII, визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно з пунктами "а", "б", "в" статті 17 Закону №2262-XII особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються служба за час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах і військових формуваннях Служби безпеки України, службі в органах внутрішніх справ, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах офіцерського та начальницького складу.
За змістом частини 4 статті 17 Закону №2262-XII, при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Положеннями статті 17-1 Закону №2262-XII передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-XII прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - постанова №393).
Судом встановлено, що з 09.08.1999 по 28.03.2000 ОСОБА_1 проходив навчання в Українському фінансово-економічному інституті ДПА України та отримав звання рядовий податкової міліції на підставі наказу УФЕІ ДПА України від 02.08.1999 №1350 о/с.
З 28.03.2000 по 24.10.2003 ОСОБА_1 продовжив навчання в Академії державної податкової служби України, отримав повну вищу освіту та звання лейтенант податкової міліції на підставі наказу ДПА України від 21.10.2003 №1248-0.
Після навчання (в загальній кількості 04 роки 02 місяці 16 днів) ОСОБА_1 зайняв посаду оперуповноваженого відділення боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів оперативного відділу Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Солом?янському районі міста Києва.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п?яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Оскільки посада позивача є похідною від набутої повної вищої освіти, час навчання підлягає зарахуванню до вислуги років для призначення пенсії із розрахунку один рік за шість місяців, а саме у календарному та пільговому обчисленні в загальній кількості 4 роки 2 місяці 16 днів та 02 роки 01 місяць 08 днів відповідно.
Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.02.2018 по справі №711/11279/17, а також в постанові Сьомого апеляційного адміністративного від 07.10.2021 по справі №560/6154/21.
Що стосується зарахування періоду навчання з 09.08.1999 по 24.10.2003, що підлягає зарахуванню до вислуги років у пільговому обчисленні в загальній кількості 02 роки 01 місяць 08 днів, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Пунктом 2 постанови №393 визначено, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого 1 вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної інспекції техногенної безпеки та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п?яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
Отже, половина строку навчання (незалежно від його форми) у цивільному вищому навчальному закладі до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду додатково зараховується до вислуги років.
В силу положень ст. 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Згідно п. 3 Порядку до вислуги років для призначення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони.
Отже, суд дійшов висновку, що період служби позивача повинен бути зарахований йому до вислуги років на пільгових умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей".
Крім того, зі змісту Закону №2262-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 роу №393 вбачається, що приписи останніх не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності виключно календарної вислуги.
Також нормами нормативно - правових актів не встановлено виключень того, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватись до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії, а впливають лише на розмір пенсії.
Отже, пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.04.2017 у справі №К/800/12047/17.
Судом встановлено, що з 25.10.2003 по 27.11.2010 позивач проходив службу в підрозділах податкової міліції, що підтверджується витягом із послужного списку архівної особової справи від 14.02.2023, де проходив службу в підрозділах міліції на посадах оперуповноваженого, старшого оперуповноваженого.
Відповідно до підпункту "в" пункту 3 постанови №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Отже, час служби в підрозділах податкової міліції в загальній кількості 07 років 01 місяць 03 дні повинен зараховуватись до стажу служби в поліції, у пільговому обчисленні в загальній кількості 03 роки 06 місяць 16 днів.
Згідно зі статтею 19 Закону України від 04.12.1990 №509-XII "Про державну податкову службу в Україні" податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Законом України від 05.07.2012 №08-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби у зв?язку з проведенням адміністративної реформи в України" внесено зміни до Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 353.1 статті 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Зазначені норми кореспондуються також з положеннями статтей 24, 26 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до яких особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію".
За приписами пункту 356.1 статті 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей.
Аналіз вищевказаних норм дає підстави дійти висновку, що служба в органах податкової міліції здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, тобто прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького складу, а відтак повинна зараховуватись до стажу служби в підрозділів податкової міліції з 25.10.2003 по 27.11.2010 до стажу служби в поліції, який дає право на отримання надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки та як наслідок зараховано цей період (у т.ч. у пільговому обчисленні) до вислуги років для призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 07 жовтня 2020 року у справі №826/16143/18.
Також матеріалами справи встановлено, що з 27.11.2010 по 28.02.2022 ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ (Національної поліції України), що підтверджується доданою копією витягу із послужного списку архівної особової справи від 14.02.2023.
За вказані періоди служби позивачем здобуто 11 років 03 місяці 00 днів вислуги в календарному обчисленні.
В період служби позивача в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю Управління боротьби з організованою злочинністю Головного управління МВС України вмісті Києві з 27.11.2010 по 30.04.2013 діяла постанова Верховної Ради України №3720 «Про затвердження Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України» від 16.12.1993, якою визначався порядок обчислення стажу роботи працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю (втратила чинність на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування органів внутрішніх справ» від 12.02.2015 №193-VIII) та наказ Міністерства внутрішніх справ України №431 «Про затвердження Переліку посад працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ, стаж роботи яких обчислюється з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби» від 14.11.2007.
За вказані періоди служби в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю позивачем здобуто 01 рік 02 місяці 19 днів вислуги в пільговому обчисленні.
Таким чином, ОСОБА_1 обіймав посади в спеціальних підрозділах оперативної служби підрозділів податкової міліції, органів внутрішніх справ, стаж роботи на яких обчислювався з розрахунку один місяць служби за півтора місяця служби, 1,5 року за кожен рік служби та вказані періоди зараховуються до його вислуги років у пільговому обчисленні в загальній кількості 04 роки 09 місяць 01 день.
Верховний Суд в постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а зазначив, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII.
Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Саме календарна вислуга років не є визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років. Більше того, до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Саме календарна вислуга років не є визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років. Більше того, до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Щодо календарної вислуги років, Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 (провадження №К/9901/15011/19) ствердив: "Статтею 1 Закону №2262-XII передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Таким чином, Закон №2262-XII як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи. Визначення у Законі №2262-XII вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги. Таким чином, передбачена Законом №2262-XII календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
В свою чергу, передбачені статтею 17 - 1 Закону №2262-XII пільгові умови призначення пенсій відповідно до постанови №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги.
Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII.".
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до приписів ст.ст. 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови позивачу зарахувати стаж не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, є протиправною, а тому суд вважає позовні вимоги про зарахування стажу є обґрунтованими.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У постанові від 05.05.2018 у справі №826/9727/16 Верховний Суд зробив висновок, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відтак, виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
У цей же час суд зазначає, що судовий захист повинен сприяти відновленню порушеного права особи, яка звернулася за таким захистом.
Оскільки суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідача, у межах цього провадження судом не досліджувалось питання щодо наявності у позивача страхового стажу, вікового цензу та інших складових на підставі яких провадиться призначення пенсії суд вважає, що для належного захисту порушеного права позивача в цій частині слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві розглянути заяву позивача у порядок та спосіб, що передбачений чинним законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір на суму 6441,60 грн.
Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у м. Києві витрати по сплаті судового збору у розмірі 5200,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у місті Києві, виражені в непідготовці та неподанні до Головного управління пенсійного фонду України у м. Києві документів, що необхідні для призначення підполковнику поліції ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Зобов?язати Головне управління Національної поліції у м. Києві (код ЄДРПОУ: 40108583, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років та до стажу служби в поліції, період навчання з 09.08.1999 по 24.10.2003 у кількості 04 роки 02 місяці 16 днів у календарному обчисленні.
Зобов?язати Головне управління Національної поліції у м. Києві (код ЄДРПОУ: 40108583, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, пенсії за вислугу років період проходження ним служби на посадах підрозділів податкової міліції з 25.10.2003 по 27.11.2010 у загальні кількості 07 років 01 місяць 03 дні.
Зобов?язати Головне управління Національної поліції у м. Києві (код ЄДРПОУ: 40108583, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) здійснити перерахунок та зарахувати вислугу в пільговому обчисленні в загальній кількості 06 років 10 місяців 10 днів, здобуту ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) під час навчання у кількості 02 роки 01 місяць 08 днів, проходження служби на посадах підрозділів податкової міліції у кількості 03 роки 06 місяць 16 днів, проходження служби в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю у кількості 01 рік 02 місяці 19 днів, до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії та до стажу служби в поліції, відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції від 02 квітня 1994 року), пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
Зобов?язати Головне управління Національної поліції у м. Києві (код ЄДРПОУ: 40108583, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) перерахунок стажу служби в поліції який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки та виплатити всі суми грошового забезпечення з урахуванням періоду проходження ним служби на посадах підрозділів податкової міліції з 25.10.2003 по 27.11.2010 у кількості 07 років 01 місяць 03 дні, пільгової вислуги років, сформованої за періоди його навчання та проходження служби в загальній кількості 06 років 10 місяців 10 днів, встановити і виплатити надбавку за вислугу років та перерахувати кількість днів його щорічної відпустки відповідно до ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію».
Зобов?язати Головне управління Національної поліції у м. Києві (код ЄДРПОУ: 40108583, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві документи, необхідні для призначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за вислугу років, зазначивши при цьому в поданні пільгову вислугу в загальній кількості 06 років 10 місяців 10 днів, загальну вислугу 29 років 04 місяці 24 дні.
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), прийнявши відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у м. Києві (код ЄДРПОУ: 40108583, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 5200,00 грн. (п'ять тисяч двісті грн. 00 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 10.01.2024