11 січня 2024 року м. Київ № 320/10190/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області
про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у виплаті разової грошової допомоги до 5 травня 2022 року ОСОБА_1 , як особі інваліду 2-ї групи внаслідок війни, у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплаченої частини;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня 2022 року, як особі інваліду 2-ї групи внаслідок війни, у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплаченої частини.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, має право на отримання одноразової грошової допомоги до 05 травня, проте відповідач, незважаючи на рішення Конституційного Суду України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020, виплатив у 2022 році вказану допомогу у розмірі, меншому ніж визначений статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Крім того, суд також витребував докази по справі від відповідача та запропонував подати до суду відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що розмір грошової допомоги до 5 травня у 2022 році визначено додатком до Порядку використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 №540 (далі - Порядок №540).
Відповідач стверджує, що згідно підпункту 2 пункту 22 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування. Виплата грошової допомоги позивачу здійснюється у розмірах згідно з додатком до Порядку, затвердженого Постановою № 540.
На адресу суду надійшло клопотання представника позивача про зупинення провадження в справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи встановлено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи», має статус інваліда війни 2 групи, що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, у тому числі право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).
Вважаючи, що разову грошову допомогу до 5 травня у 2022 році йому було виплачено у розмірі, меншому за визначений статтею 13 Закону №3551, позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення виплати у належному розмірі.
Листом від 15.10.2022 № 1000-0219-8/103633 у відповідь на звернення позивача ГУ ПФУ у Київській області повідомило, що грошова допомога до 5 травня у 2022 році була виплачена позивачу у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 №540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань» (далі - постанова №540) в повному обсязі.
Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон №3551.
01 січня 1999 року набрав чинності Закон №367-ХІV, яким статтю 13 Закону №3551 доповнено частиною в такій редакції:
"Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №107-VI) текст вказаної вище частини статті 13 Закону №3551 викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону №107-VI, визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону № 3551 застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону №3551 фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.
Згідно з підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551 застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13,14,15 та 16 Закону №3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року№3-р/2020відновлено дію частини п'ятоїстатті 13 Закону №3551 у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах:
- інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком;
- II групи - вісім мінімальних пенсій за віком;
- III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Водночас Кабінет Міністрів України у Постанові №540 визначив, що виплата щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань (далі - грошова допомога), здійснюється у 2022 році у розмірах не менше, ніж у 2021 році органами Пенсійного фонду України - особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р., шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій.
Так, Постановою №325 було передбачено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни: I групи - 4421 гривня; II групи - 3906 гривень; III групи - 3391 гривня, що, відповідно, є меншим, ніж встановлено Законом №3551.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо суми разової грошової допомоги до 5 травня, на отримання якої має право позивач як інвалід війни.
Суд зазначає, що аналогічні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема, у постанові від 13.06.2023 у справі №560/8064/22, розглянутої Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, сформовано такі правові висновки:
1) держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності без запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність (ветеранів війни, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни), та членів їхніх сімей;
(2) Бюджетним кодексом України не можна доручати Кабінету Міністрів України встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом регулювання спеціального Закону № 3551-ХІІ;
(3) тимчасове обмеження окремих соціальних пільг особам, які захищають або захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону № 389-VIII, може відбуватись за умови внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій;
(4) Уряд в додатку до Порядку № 540 установив, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, зокрема, інвалідам війни здійснюється у розмірах: I групи - 4421 грн, II групи - 3906 грн, III групи - 3391 грн, тобто визначив інші, ніж у вказаному Законі, розміри щорічної допомоги до 5 травня, що свідчить про невідповідність такого нормативного акта Кабінету Міністрів України положенням Закону № 3551-XII, який має вищу юридичну силу, а відтак положення цього Порядку щодо визначення розмірів такої щорічної разової грошової допомоги не можуть бути застосовані у відносинах її виплати у 2022 році;
(5) виплата інвалідам війни щорічної разового грошової допомоги до 5 травня у 2022 році має здійснюватися відповідно до статті 13 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV, у таких розмірах:
I групи - десять мінімальних пенсій за віком;
II групи - вісім мінімальних пенсій за віком;
III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Одночасно Верховний Суд у зазначеній постанові відійшов від висновків, раніше викладених в постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №580/2869/22, щодо правомірності нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі, визначеному Порядком № 540.
Як було зазначено вище, позивач є інвалідом війни 2 групи та на нього поширюється дія статті 13 Закону №3551.
При цьому, як зазначив Верховний Суд у справі №560/8064/22, норми Порядку № 540 не можуть бути застосовані у відносинах виплати щорічної допомоги до 5 травня у 2022 році.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 29 червня 2023 року у справі № 420/14426/22.
Надаючи правову оцінку твердженням відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву, суд зазначає таке.
Пунктами 2 та 3 Порядку №540 передбачено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.
Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є:
1) щодо виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р., - Пенсійний фонд України;
2) щодо виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, які не перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р.:
- структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської держадміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення);
- структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - місцеві органи соціального захисту населення), центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).
За змістом пункту 5 Порядку № 540 бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються:
- Пенсійному фонду України відповідно до поданої ним заявки щодо сум грошової допомоги, що включені у відомості (списки) на виплату пенсій за червень 2022 р., на підставі інформації, що обробляється в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах), та витрат на оплату послуг, пов'язаних із виплатою та доставкою грошової допомоги, що проводиться організацією, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання;
- регіональним органам соціального захисту населення відповідно до поданої ними інформації щодо сум грошової допомоги, сформованої на підставі інформації місцевих органів соціального захисту населення та центрів по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, для проведення виплат особам, зазначеним у абзаці першому підпункту 2 пункту 3 цього Порядку, за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Кошти для виплати грошової допомоги та оплати послуг, пов'язаних із виплатою та доставкою грошової допомоги територіальними органами Пенсійного фонду України, перераховуються Мінсоцполітики на окремий рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в АТ "Ощадбанк".
Відповідно до пунктів 8 та 9 Порядку №540 отримувачі грошової допомоги, зокрема ті, що набули відповідного статусу згідно із статтями 6,7,9,10,10-1 і 11 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту до 5 травня поточного року включно, яким не виплачено грошової допомоги станом на 1 липня, мають право звернутися щодо її виплати до місцевого органу соціального захисту населення за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання та отримати її до 30 вересня поточного року.
Суми невиплаченої станом на 1 серпня поточного року грошової допомоги, що надійшли до Пенсійного фонду України від уповноважених банків та АТУкрпошта, повертаються Пенсійним фондом України на рахунок Мінсоцполітики, відкритий у Казначействі.
Отже, за змістом вищенаведених норм Міністерство соціальної політики перераховує кошти на відповідні цілі Пенсійному фонду України та регіональним органам соціального захисту населення, які, в свою чергу, розподіляють їх між територіальними органами Пенсійного фонду України та районними органами соціального захисту населення, які і здійснюють нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня особам, передбаченим у Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у встановлених Постановою № 540 розмірах.
При цьому територіальні органи Пенсійного фонду України здійснюють виплату такої допомоги для осіб, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 року.
Відтак, на переконання суду, у правовідносинах щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік відповідачем має бути той орган, який здійснив виплату допомоги. Відповідно до положень Порядку № 540 таким органом щодо пенсіонерів є відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України.
Під час розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів того, що Пенсійним фондом України відповідно до поданої ним до Мінсоцполітики заявки щодо сум грошової допомоги, що включені у відомості (списки) на виплату пенсій за червень 2022 р., була визначена сума допомоги саме у розмірі, передбаченому Законом №3551, а Мінсоцполітики, незважаючи на це, була спрямована сума допомоги відповідно до розмірів, визначених Порядком №540.
При цьому суд зауважує, що вказані вище пункти 8 та 9 Порядку №540 стосуються порядку виплати сум невиплаченої грошової допомоги, а тому не поширюються на ті випадки, коли така допомога була виплачена, проте у меншому розмірі.
Отже, судом встановлено, що разова грошова допомога до 5 травня за 2022 рік була виплачена позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, яке, відповідно, вважається належним відповідачем у справі.
З урахуванням встановлених обставин та висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що виплачуючи позивачу оспорювану допомогу за 2022 рік у розмірі, встановленому Постановою №540, відповідач допустив порушення статті 13 Закону України №3551-XIIу редакції Закону України №367-XIV, яка передбачала виплату особам з інвалідністю внаслідок війни II групи допомоги до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а тому така бездіяльність є протиправною.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст.13 установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02) дійшов висновку, що засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відтак, із урахуванням встановлених обставин та висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що виплачуючи позивачу оспорювану допомогу за 2022 рік у розмірі, встановленому Постановою №540, відповідач допустив порушення статті 13 Закону України №3551-XII у редакції Закону України №367-XIV, яка передбачала виплату особам з інвалідністю внаслідок війни II групи допомоги до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а тому такі дії є протиправними.
За таких обставин, оскільки позивач має право на отримання у 2022 році разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому статтею 13 Закону №3551 у редакції Закону №367-ХІV, а відповідач здійснив таку виплату у розмірі, визначеному Додатком до Порядку №540, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом: визнання протиправної відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у виплаті разової грошової допомоги до 5 травня 2022 року ОСОБА_1 , як особі інваліду 2-ї групи внаслідок війни, у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплаченої частини; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня 2022 року, як особі інваліду 2-ї групи внаслідок війни, у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум.
Згідно з ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у виплаті разової грошової допомоги до 5 травня 2022 року ОСОБА_1 , як особі інваліду 2-ї групи внаслідок війни, у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплаченої суми.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня 2022 року, як особі інваліду 2-ї групи внаслідок війни, у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплаченої суми.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.