Справа № 165/274/23 Головуючий у 1 інстанції: Василюк А. В.
Провадження № 22-ц/802/57/24 Доповідач: Осіпук В. В.
01 січня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 19 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом.
Покликалось на ті обставини, що 03 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_1 , шляхом підписання анкети-заяви, було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 600 грн, який в подальшому змінювався з ініціативи банку та збільшився до 21 600 грн.
Крім того, позивач вказував, що відповідач власним підписом посвідчив згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг.
У зв'язку з невиконанням позичальником ОСОБА_1 кредитних зобов'язань та з урахуванням внесених ним коштів на виконання умов кредитного договору, у нього утворилася заборгованість, яку банк просив стягнути з останнього на свою користь у розмірі 18 601 грн 26 коп., яка складається: із заборгованості за тілом кредиту - 738 грн 88 коп.; заборгованості за простроченими відсотками - 17 625 грн 02 коп.; заборгованості за комісією - 177 грн 36 коп.; заборгованості за пенею - 60 грн. та понесені по справі судові витрати.
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 19 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 03 жовтня 2007 року № б/н у сумі 738 грн 88 коп.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, позивач АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, у якій, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, просив апеляційний суд оскаржуване рішення суду в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками у сумі 17 625 грн 02 коп. та комісії у розмірі 177 грн 36 коп. скасувати і ухвалити нове рішення про їх задоволення та стягнути з відповідача судові витрати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення відсотків та комісії за користування кредитом не відповідає встановленим обставинам справи, які підтверджують факт укладення сторонами спору кредитного договору з усіма його істотними умовами, в тому числі щодо сплати цих платежів.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подавав.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за тілом кредиту у розмірі 738 грн 88 коп. не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову у вказаній справі, суд першої інстанції виходив з того, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» від 03 жовтня 2007 року не містить даних про домовленість сторін договору щодо встановлення порядку сплати відсотків за користування кредитними коштами, сплати комісії та пені за несвоєчасне погашення кредиту, у зв'язку з чим підстави для їх стягнення з відповідача на користь банку відсутні. Однак, оскільки відповідач ОСОБА_1 , шляхом зарахування на кредитну картку, фактично отримав та використовував кошти надані банком, але своєчасно їх не повернув, то з нього на користь банку підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 738 грн 88 коп.
Такий висновок суду є правильний.
Встановлено, що 03 жовтня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , шляхом підписання анкети-заяви позичальника, був укладений кредитний договір № б/н, за яким останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 600 грн на платіжну картку, яку йому було видано банком (а.с. 20).
В анкеті-заяві зазначено, що відповідач ОСОБА_1 згідний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, які йому надані для ознайомлення АТ КБ «ПриватБанк», становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки в подальшому розмір кредитного ліміту неодноразово змінювався і станом на 15 листопада 2010 року дорівнював 740 грн (а.с. 18).
Згідно з наданих банком розрахунку кредитної заборгованості та банківської виписки з рахунку відповідача ОСОБА_1 заборгованість останнього за вказаним кредитним договором, станом на 30 листопада 2022 року, становить - 22 719 грн 86 коп. і складається: із заборгованості за тілом кредиту - 738 грн 88 коп.; заборгованості за простроченими відсотками - 17 625 грн 02 коп.; заборгованості за комісією - 177 грн 36 коп.; заборгованості за пенею - 4 178 грн 60 коп. (а.с. 6-17).
Також, встановлено, що у підписаній відповідачем ОСОБА_1 анкеті-заяві позичальника від 03 жовтня 2007 року процентна ставка за користування кредитом, комісійні платежі, пеня не зазначені.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, в поданій апеляційній скарзі просив крім тіла кредиту стягнути заборгованість за простроченими відсотками та комісією.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03 жовтня 2007 року, посилався на "Умови та правила надання банківських послуг" та "Тарифи", як на невід'ємні частини кредитного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач ОСОБА_1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів та комісії за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку їх нарахування.
Також, варто зазначити, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Оскільки, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, то на думку колегії суддів, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь банку нарахованих останнім відсотків та комісії за користування кредитом.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду та не впливають на законність оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 19 жовтня 2023 року в справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді