Справа № 761/9751/23
Провадження № 1-кп/761/2708/2023
09 січня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючої судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження, відомості про яке 02.11.2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100000000983, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 255-1, ч.1 ст. 255-1, ч.6 ст. 111-1, ч.4 ст. 185 КК України
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 255-1 КК України
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Слов'янськ, Донецької області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.6 ст. 111-1, ч.4 ст. 185 КК України
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва, перебуває кримінальне провадження, відомості про яке 02.11.2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100000000983, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 255-1, ч.1 ст. 255-1, ч.6 ст. 111-1, ч.4 ст. 185 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.6 ст. 111-1, ч.4 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 з можливістю внесення застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та клопотанням про продовження строку дії обов'язків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , вказав, що ризики передбачені ст. 177 КПК України залишились незмінні та продовжують існувати.
Обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_4 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_5 просив задовольнити клопотання прокурора частково, скасувати обов'язок щодо заборони обвинуваченому ОСОБА_8 не відлучатись за межі м. Києва без дозволу суду, з огляду на те, що останній демонструє належну процесуальну поведінку, у разі задоволення клопотання просив надати можливість пересування ОСОБА_8 до меж Київської області.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав думку захисника.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки прокурором не наведено нових ризиків, зазначив що судом вже досліджено частину матеріалів кримінального провадження, які долучено стороною обвинувачення, просив застосувати відносно ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, у разі задоволення клопотання прокурора, просив зменшити розмір застави до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з можливістю їх перерахування на ЗС України, заявив клопотання про зміну відносно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав позицію захисника, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а у разі задоволення клопотання прокурора просив зменшити розмір застави та визначити заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши наявні у своєму розпорядженні матеріали, приходить до наступних висновків.
ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України, є тяжкими та особливо тяжким злочинами.
Перелік доказів, зібраних під час досудового розслідування, що наведений у реєстрі матеріалів досудового розслідування свідчить про їх вагомість, більш детальну оцінку цим доказам, суд зможе надати на відповідній стадії судового розгляду, під час вивчення їх змісту та подальшого аналізу.
Міра покарання, призначення якої передбачається обвинуваченим у разі доведення їх винуватості та усвідомлення обвинуваченими цієї обставини, переконливо дає підстави вважати, що продовжують існувати такі ризики неправомірної процесуальної поведінки як: переховування від суду, тобто ризик втечі обвинувачених, а так само здійснення незаконного впливу на свідків, потерпілих (в частині висунутого ОСОБА_7 та ОСОБА_9 обвинувачення), оскільки суд ще не перейшов до їх безпосереднього допиту.
Також судом, при вирішенні питання можливості зміни запобіжного заходу на більш м'який чи доцільності продовження строку його дії, відповідно до ст. 178 КПК України враховуються наступні дані щодо особи обвинувачених вік та стан здоров'я обвинувачених, міцність їх соціальних зв'язків, репутацію обвинувачених, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Отже, з'ясовуючи питання щодо наявності ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених, на які посилається прокурор та чи переважають характеризуючи дані щодо особи обвинувачених ці ризики, суд враховує, те, що ризиком є подія або дія, яка може настати або вчинитися з високим ступенем ймовірності, вірогідність яких має оцінюватись у сукупності з обґрунтованістю підозри та вагомістю доказів на її підтвердження, мірою покарання, яка загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого діяння.
Так, висунення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачення у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, фактичні обставини кримінального провадження, міру покарання, яка загрожує їм у разі визнання їх винуватими, у сукупності свідчить про високий ступінь ймовірності втечі обвинувачених у разі застосування до них більш м'якого запобіжного заходу.
Наведені обставини вказують і на високу ймовірність вчинення обвинуваченими незаконного впливу на свідків, потерпілих у цьому провадженні, з метою зміни ними своїх показань, наданих під час досудового розслідування, оскільки у відповідності до ст. 23; ч.4 ст. 95 КПК України, суд сприймає всі докази безпосередньо та може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду.
Доводи сторони захисту щодо підстави для зміни запобіжного заходу на не пов'язаний із триманням під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 не знайшли свого підтвердження, тому, наразі позиція суду є такою, що обсяг обвинувачення та характер злочинних дій, у яких обвинувачується ОСОБА_9 , а також заявлені прокурором ризики, достатніх доводів, яким б могли переконати стороннього та неупередженого спостерігача в тому, що ризики які існували раніше, та наявність яких перевіряв суд під час обрання запобіжного заходу стосовно обвинувачених зменшились настільки, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде невиправданим та недоцільним.
Отже, суд, розглянувши питання про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_9 та оцінивши доводи кожної сторони, з урахуванням наведених вище доводів, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що прокурором доведено, що при застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_9 менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не можна буде запобігти вказаним ризикам.
При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи. При цьому, тримання особи під вартою може відбуватися лише на підставі відповідного рішення компетентного суду.
У даному кримінальному провадженні прокурором визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта та прийнято рішення у відповідності до п.2 ч.3 ст. 283 КПК України, про звернення до суду з обвинувальним актом, який був переданий до суду, у порядку передбаченому ст. 291 КПК України. Отже, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відповідно до положення ч.2 ст. 42 КПК України набули статусу обвинувачених.
Зважаючи на інформацію з реєстру матеріалів досудового розслідування, інформацію з клопотання про долучення та дослідження доказів сторони обвинувачення та опису таких доказів, дані, що містяться в протоколах слідчих дій, документах наразі безпосередньо досліджених в судовому засіданні, у суду відсутні підстави вважати, що доводи прокурора про існування достатніх доказів для доведення висунутого обвинувачення є очевидно необґрунтованими та довільними.
Так само за наслідками дослідження документів, протоколів слідчих дій, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання цих доказів очевидно недопустимими, та судом прийнято рішення, що остаточну оцінку цим доказам суд надаватиме під час ухвалення вироку за результатами розгляду даного кримінального провадження.
Отже, в межах даного кримінального провадження до обвинувачених застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, строк дії яких продовжувався декілька разів. Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченим, судом неодноразово досліджувалось як питання обґрунтованості підозри повідомленої останнім, так і те, що вони набули статусу обвинуваченого.
Тобто, судом враховано наявність у цьому кримінальному провадженні обставин, які можуть переконати неупередженого спостерігача, що обвинувачені можливо вчинили інкриміновані їм злочини, що за позицією ЄСПЛ в рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» є обґрунтованою підозрою.
Суд не піддає сумніву повідомлену під час досудового розслідування підозру обвинуваченим, оскільки на даний час останні набули статусу обвинувачених, розпочато безпосереднє дослідження доказів сторони обвинувачення щодо обґрунтованості висунутого обвинувачення, також, враховуючи стадію кримінального провадження, суд позбавлений можливості дати оцінку та здійснити аналіз висновків експертів та інших матеріалів до дослідження яких ще не перейшов.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні зокрема, щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
У частині 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналізуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема виключно повноваження суду у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 , його підвищену суспільну небезпеку, майновий стан обвинувачених, інші дані про його особу, як того вимагають вимоги ч.4 ст.182 КПК України, та наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, суд приходить до висновку про можливість визначити обвинуваченому ОСОБА_9 заставу, в межах розміру, визначеного законом, з покладенням у разі внесення застави обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, а саме:
-прибувати до суду за першою вимогою;
-не відлучатися за межі м. Києва без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв'язку;
-утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими в даному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Встановити термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, - два місяці з моменту винесення ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Саме такий розмір застави та зазначені вище обов'язки у разі її внесення, на думку суду, не є непомірним з урахуванням всіх обставин справи, захищеного законного інтересу, тяжкості злочину, що інкримінується обвинуваченим, і забезпечить стимулюючий ефект цього запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку обвинувачених та належний контроль з боку можливих заставодавців під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання обвинуваченими обов'язків (рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009).
Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків під час застосування запобіжного заходу у вигляді застави до обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , слід зазначити наступне.
Частинами 5, 6 ст. 194 КПК України визначено правові підстави та надано перелік обмежувальних заходів (обов'язків), які покладаються на підозрюваного, обвинуваченого одночасно із застосуванням запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Однією із характерних рис таких обов'язків є їх строковий характер (ч. 7 ст. 194 КПК). Це означає, що обов'язки, покладені на підозрюваного, обвинуваченого у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу, виникають із моменту прийняття відповідного процесуального рішення слідчим суддею, судом (ухвали) або настання певної умови (внесення застави як альтернативного запобіжного заходу). Вони припиняють свою дію після закінчення, зміни або скасування запобіжного заходу, або після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки.
З огляду на наведене, для забезпечення ненастання існуючих ризиків у вигляді переховування від суду та впливу на свідків, щодо обвинуваченого ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на час судового провадження слід продовжити строк дії обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України строком на два місця.
Разом з тим, щодо клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 , слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 та ч.2ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Згідно ч. 5 ст. 201 КПК України слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
За змістом ст. 201 КПК України, підставою для зміни запобіжного заходу є, зокрема, наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу, зміна обставин провадження, зменшення встановлених ризиків.
В обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_9 , сторона захисту фактично посилались на те, що підстав щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, з огляду на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та виконання покладених на обвинуваченого обов'язки може забезпечити менш суворий запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Разом з тим, ні обвинувачений ОСОБА_9 , ні сторона захисту не зазначає будь-яких суттєвих доводів щодо зміни обставин чи існуючих в провадженні ризиків.
В силу змагальності сторін кримінального провадження, захистом не доведено, що менш тяжкий запобіжний захід зможе запобігти існуючим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 369-372, 376 КПК України, суд
Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 .
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк дії ухвали про тримання під вартою ОСОБА_9 визначити на 60 днів, до 08 березня 2024 року включно.
Визначити ОСОБА_9 заставу у 250 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 757 000 гривень.
Застава вноситься обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок: для внесення застави (код ЄДРПОУ - 26268059, отримувач - ТУДСАУ в місті Києві, МФО - 820172, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок № UA128201720355259002001012089 , призначення платежу: застава за … (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) від … (дата ухвали) по справі № …., внесені … (П.І.Б. особи, що вносить заставу).
Документ, що підтверджує внесення застави, надається суду, а також адміністрації СІЗО.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_9 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Покласти на та ОСОБА_9 у випадку внесення застави обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
-прибувати до суду за першою вимогою;
-не відлучатися за межі м. Києва без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв'язку;
-утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими в даному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обв'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Продовжити строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
-прибувати до суду за першою вимогою;
-не відлучатися за межі м. Києва без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв'язку;
-утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими в даному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків визначити на два місяці до 09 березня 2024 року включно.
Продовжити строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:
-прибувати до суду за першою вимогою;
-не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв'язку;
-утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими в даному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків визначити на два місяці до 09 березня 2024 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Головуюча суддя ОСОБА_1