печерський районний суд міста києва
Справа № 757/159/24-к
09 січня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,-
04.01.2024 року в провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання сторони кримінального провадження - прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, в межах досудового розслідування у кримінальному провадження № 42023102060000046.
Клопотання обґрунтоване тим, що СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023102060000046 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.
В межах зазначеного кримінального провадження 11.10.2023 року слідчим на підставі ухвали слідчого судді виявлено та вилучено рулони тканини, які належать ТОВ «Гювен Трейд».
Прокурор у своєму клопотанні посилається на те, що вилучені речі мають значення речових доказів в зазначеному вище кримінальному провадженні та може бути використаний як доказ, під час встановлення всіх обставин зазначеного вище кримінального провадження, у зв'язку з чим просить накласти арешт на майно.
Прокурор ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, разом з тим надав на адресу суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги підтримав, просив задовольнити.
Представник власника майна у судове засідання не з'явився.
Слідчим суддею визнано можливим проводити розгляд клопотання у відсутності прокурора та представника власника майна.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно з ч. 3 ст.170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього кодексу, тобто якщо воно зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та є предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов'язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Разом з тим, аналіз наданих в розпорядження слідчого судді матеріалів свідчить про те, що відсутні будь-які докази на обґрунтування правової підстави для арешту рулонів тканини, що належать ТОВ «ГЮВЕН Трейд», використання майна, як доказу в кримінальному провадженні, в межах якого подано клопотання про арешт, а так само, розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для третіх осіб.
Прокурор не довів, що вказане у клопотанні майно це гуманітарна допомога, благодійна пожертва або безоплатна допомога, тобто є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 201-2 КК України та не зазначив конкретних фактичних обставин, які виправдовували б такий спосіб втручання у права та інтереси осіб, щодо майна якого вирішується питання.
З урахуванням наведенного, враховуючи, що надані до клопотання матеріали не містять відомостей, які б слугували належним обґрунтуванням доводів, викладених у клопотанні, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, у зв'язку з відсутністю для цього правових підстав.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 170-173, ст. 309, 372 КПК України слідчий суддя,-
У задоволені клопотання - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом 5 днів із дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1