Справа №:755/16805/23
Провадження №: 2-а/755/291/23
"21" грудня 2023 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - САВЛУК Т.В.,
при секретарі - Бурячек О.В.,
за участі сторін адміністративного процесу :
представника позивача - адвокат Гірник Г.С.,
представники відповідача - Луценко Г.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративний позов громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни,
Позивач, громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, з вимогою:
«Скасувати рішення відповідача від 02 травня 2023 року про примусове до країни походження або третьої особи громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
01 листопада 2023 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за адміністративним позовом громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
15 листопада 2023 року до суду надійшов відзив на позов, поданий представником відповідача Хоржевським Д.Е., з викладенням обставин прийняття компетентним органом рішення від 02 травня 2023 року про примусове повернення до країни походження або третьої особи громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , долучено докази, які слугували підставою для прийняття оспорюваного рішення, та висловлена позиції щодо підстав для відмови у задоволення позову .
13 грудня 2023 року позивач подав письмові заперечення на відзив на позов, висловив свої позицію стосовно дотримання працівниками міграційної служби процедури розгляду питання про примусове повернення до країни походження або третьої особи громадянина та прийняття оскаржуваного рішення.
Представник позивача - адвокат Гірник Г.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та на підставі долучених до позову доказів, додатково пояснив, що позивач прибув до України 14 серпня 2021 року через ПП «Сеньківка» до дружини - ОСОБА_2 , громадянки України, з якою перебуває у зареєстрованому шлюбі з 14 листопада 2020 року, що підтверджується залученим до справи свідоцтвом про укладання шлюбу. На підставі шлюбу документований посвідкою на тимчасове проживання строком дії з 24 грудня 2021 року до 24 грудня 2022 року. До спливу дії посвідки, 20 грудня 2022 року позивач, через дружину, подав до міграційної служби клопотання щодо прийняття документів для продовження строку дії посвідки на проживання, 26 грудня 2022 року позивач до міграційної служби доповнення до клопотання, однак до цього часу відповіді на свої звернення не отримав.
Представник позивача наголосив, що під час ухвалення оспорюваного рішення, працівниками міграційної служби не було враховано всі обставини, які свідчать про реальну загрозу життю та здоров'ю позивача у разі повернення до країни походження, не було надано можливості скористатись правовою допомогою, чим обмежено його у праві оскаржити рішення в судовому порядку.
Представники відповідача - Луценко Г.Є., в судовому засіданні просили в позові відмовити з підстав, наведених у відзиві на позов та долучених до нього доказів. Додатково пояснила, що позивач прибув на територію України 14 серпня 2021 року, був документований посвідкою на тимчасове проживання НОМЕР_1 терміном дії до 24 грудня 2022 року, про що зазначено безпосередньо позивачем у письмових поясненнях до ДМС. 15 березня 2023 року працівниками ВКП Дарницького УП ГУНП у м.Києві виявлено позивача, який порушив законодавством України про правовий статус іноземців та особі без громадянства, правила перебування іноземців на території України, а саме: проживання за документами, термін яких закінчився. В подальшому позивача було запрошено до приміщення ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Ольгинська,3.
02 травня 2023 року головним спеціалістом управління міграційного контролю протидії нелегальної міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області, ОСОБА_3 були розглянуті матеріали та в подальшому, за порушення передбачене частиною 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, складено протокол серія ПР МКМ №013027 про те, що 02 травня 2023 року о 13.00 годині за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , який порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме: проживання за документами, термін яких закінчився. Про дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачу було відомо, що підтверджується його підписом у протоколі де, окрім цього, своїм підписом зазначив, що розгляд справи про адміністративне правопорушення просить провести без його участі.
02 травня 2023 року заступником ЦМУДМС у м.Києві та Київській області було розглянуто матеріали адміністративної справи та винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 гривень
В цей же день, 02 травня 2023 року головним спеціалістом відділу адміністративної діяльності управління міграційного контролю, протидії нелегальної міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області Тетяною Ковтуненко прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни стосовно позивача та зобовязано покинути територію України у термін до 12 травня 2023 року.
Представник відповідача наголосила, що позивач був достеменно обізнаний з правилами перебування іноземців на території України, останньому були роз'яснені його права, а також йому було роз'яснено порядок оскарження ухваленого рішення.
Таким чином, суд вислухавши пояснення сторін адміністративного процесу, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України та Законом України «Про імміграцію», який визначає порядок набуття іноземцем право на імміграцію в Україну.
Згідно пункту 14 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 цього Закону визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Згідно частини 3 статті 3 вказаного Закону зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 23 Закону № 3773-VI передбачено, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Як з'ясовано судом та підтверджується долученим до справи доказами, 02 травня 2023 року головним спеціалістом управління міграційного контролю протидії нелегальної міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області, ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення відносно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, а саме, проживання без документів на право проживання в Україні.
На підставі постанови заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області Петрова Д.В. від 02 травня 2023 року на громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 гривень в дохід держави за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 203 КУпАП порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.
Станом на час розгляду даної справи сторона позивача доказів скасування вказаної постанови, суду не надала.
02 травня 2023 року головним спеціалістом відділу адміністративної діяльності управління міграційного контролю, протидії нелегальної міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області Тетяною Ковтуненко прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , зобов'язано його покинути територію України у термін до 12 травня 2023 року.
В силу положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 90 КАС України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з положень частини 1 статті 26 Закону № 3773-VI, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Отже, іноземець або особа без громадянства підлягає примусовому поверненню в країну походження за рішенням уповноваженого на це органу виключно за умови наявності у їх діях ознак порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або якщо вони суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.
Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150 (далі - Інструкція).
Пункт 1.6 Інструкції вказує, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є: дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.
Виходячи з підстав, які наведено в адміністративному позові, та наданих пояснень в судовому засіданні, позивачем не доведено обставин неможливості звернення до органів ДМС, до ухвалення оспорюваного рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, з оформленням документів на тимчасове проживання в Україні.
При цьому, у письмових поясненнях наданих позивачем 02 травня 2023 року головному спеціалісту відділу адміністративної діяльності управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ОСОБА_3 , позивач надав пояснення де зазначає, що в Україну прибув 14 серпня 2021 року, був документований посвідкою на тимчасове проживання НОМЕР_1 терміном дії до 24 грудня 2022 року, після закінчення дозволеного строку перебування не виїхав з України, з питань обміну посвідки, дозволу на імміграцію в Україну, набуття статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до відповідних органів ДМС не звертався, будь-які інші документи, підтверджуючі законні підстави для легального перебування на території України у нього відсутні.
Про те, що йому потрібно покинути територію України після закінчення дозволеного строку перебування на території України було відомо. Мав можливість покинути територію України, але не виїхав у зв'язку зі своїм небажанням. Усвідомлював, що цими діями умисно порушує законодавство України. На теперішній час на території України знаходиться нелегально.
Наведене свідчить, що позивач, порушуючи чинне законодавство України, розуміючи наслідки такого порушення, з особистих міркувань, у належний спосіб, не звернувся до органів ДМС з оформленням документів на право проживання в України.
Пунктом 2.5. Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23 квітня 2012 року № 353/271/150, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 21 травня 2012 року за № 806/21119 передбачено, що рішення про примусове повернення за межі України оголошується іноземцю в присутності перекладача та законного представника (на вимогу затриманого) під підпис та обліковується посадовою особою територіального органу, територіального підрозділу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у Журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства (додаток 6). Рішення про примусове видворення виносить адміністративний суд у присутності затриманого. У разі відмови іноземця від підпису посадова особа робить запис про це в рішенні про примусове повернення, нижче ставляться підписи перекладача та законного представника (у разі їх наявності). У разі відсутності перекладача та законного представника такий запис робиться в присутності двох понятих (п.2.6.).
Позивач особисто отримав копії рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни в день його прийняття 02 травня 2023 року, процедура ухвалення оскаржуваного рішення відбувалась в присутності перекладача Галка Л.Ф..
Отже, позивачем порушено покладений на нього чинним законодавством України обов'язок дотримуватись вимог національного законодавства України.
Суд звертає увагу сторони позивача, що за наявності обґрунтованих підстав вважати можливість переслідування позивача у країні походження, останній не позбавлений можливості виїхати або бути примусово повернутий до третьої країни.
Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, наведені сторонами адміністративного позову доводи та заперечення щодо підстав та предмету позову, суд приходить до висновку, що відповідачем під час прийняття оспорюваного рішення дотримано вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», з'ясовано усі дійсні обставини, наведено належні обґрунтування під час прийняття рішення про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни, а позивачем свідомо допущено порушення чинного законодавства України, оскільки позивач не звернувся до органів ДМС з оформленням документів на право проживання в України, офіційно в України не працевлаштований, будь-яких доказів наявності соціальних зв'язків на території України, зайняття професійною, публічною, політичною, волонтерською діяльністю на території України, а також інших обставин, що перешкоджають поверненню позивача до країни походження або третю країну, суду не надав.
Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту (ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»). Отже, іноземець або особа без громадянства підлягає примусовому поверненню в країну походження або третю країну за рішенням уповноваженого на це органу виключно за умови наявності у їх діях ознак порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або якщо вони суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України. Зважаючи на наведені вище обставини, суд констатує наявність беззаперечних підстав для застосування до позивача такого заходу як примусове повернення до країни походження або третьої країни.
На підставі наведеного, суд вважає, що позов громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 19 Конституції України, статями 1, 3, 4, 9, 15, 23, 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статями 2, 5, 6-11, 13-15, 72-79, 90, 139, 241-246, 268-271, 288 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.