справа № 753/20807/20
провадження № 1-кс/753/205/24
"12" січня 2024 р. слідчий суддя Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 , вивчивши матеріали клопотання ОСОБА_2 про скасування заходу забезпечення у кримінальному провадженні у вигляді накладеного арешту на майно за матеріалами кримінального провадження № 12020100020004964 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01 грудня 2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, -
Заявник ОСОБА_2 , вважаючи себе власником майна, звернувся до слідчого судді із клопотанням від 12 січня 2024 року про скасування заходу забезпечення у кримінальному провадженні у вигляді накладеного арешту ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 10 грудня 2020 року на належне йому майно за матеріалами кримінального провадження № 12020100020004964 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01 грудня 2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.
Частиною першою статті 1 КПК України 2012 року встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України. За змістом статті 173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч.1 ст. 174 КПК України).
Отже, у випадках, визначених вказаною статтею, саме власник або інший володілець майна під час досудового розслідування не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Водночас, зважаючи на особу, яка звернулась до слідчого судді із цим клопотанням, яка не підтвердила свій статус, визначений ч.1 ст.174 КПК України, таке клопотання підлягає поверненню, зважаючи на ч.1 ст.174 КПК України та на аналогію закону на підставі п.1 ч.1 ст.304 КПК України.
Слідчий суддя, вивчивши подане клопотання, встановив, що заявник, звертаючись із таким клопотанням, не підтвердив свій стасус, тобто вказаний документ є обов'язковим, який повинен бути долученим до матеріалів клопотання задля підтвердження наявності відповідного процесуального статусу, адже слідчий суддя неуповноважений самостійно збирати докази, та повинен приймати рішення на підставі наданих до суду документів. Крім цього, до клопотання обов'язково надається копія витягу з ЄРДР, ухвала слідчого судді, копії матеріалів, що його обґрунтовують, чого слідчому судді цим заявником не надано.
Дане клопотання подано без вказаних документів (додатків) до нього, що унеможливлює його розгляд.
Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу, що повернення клопотання не позбавляє особу права, в порядку передбаченому КПК України, усунути зазначені недоліки, які потягли за собою його повернення та повторного звернутись до слідчого судді з порушенним питанням відповідно до положення статті 174 КПК України.
В свою чергу в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Звольський та Звольська проти Чешської Республіки» (Zvolsky and Zvolska v. the Czech Republic, заява № 46129/99, п. 46, Европейського суду з прав людини 2002 - ІХ вказано, що тлумачення національного законодавства, зокрема, процесуальних правил, що застосовуються у судовому провадженні здійснюється судами.
При цьому відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі "Іванов проти України "(Ivanov v. Ukraine), № 15007/02, пп. 74 - 75, рішення від 07 грудня 2006 року) сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально - правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.
Так, відповідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93, право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням.
У справі "Preda and Dardari v. Italy" (1999) Суд вказав, що "метою цієї норми є запобігання використанню принципів, на яких ґрунтується Конвенція, щоб здійснювати будь - яку діяльність, спрямовану на скасування прав і свобод, визнаних цією Конвенцією".
На підставі вищевикладеного, з урахуванням узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 січня 2017 року «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», керуючись ст.ст. 174, 303, 304, 309 КПК України, -
Клопотання ОСОБА_2 про скасування заходу забезпечення у кримінальному провадженні у вигляді накладеного арешту на майно за матеріалами кримінального провадження № 12020100020004964 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01 грудня 2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, - повернути заявнику.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.