ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/3807/23
провадження № 1-кс/753/128/24
"09" січня 2024 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши в рамках кримінального провадження №12018100020010764 від 12.12.2018 клопотання про арешт майна,
Прокурор Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з клопотанням, згідно з яким просить накласти арешт на нерухоме майно - нежитлові будівлі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2014170880000) за адресою: місто Київ, вулиця Промислова (Бортничі), будинок 14, який належить на праві власності ТОВ «Гемма» із забороною здійснювати будь-які реєстраційні дії, відчужувати даний об'єкт нерухомого майна будь-яким особам, товариствам, організаціям, установам, підприємствам та фізичним особам або вчиняти будь-які правочини із зазначеним нерухомим майном.
Зі змісту клопотання вбачається, що Дарницьким управлінням поліції Головного управління національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018100020010764 від 11.12.2018 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 11.12.2018 року до Дарницького УП ГУНП в м. Києві звернулась ОСОБА_5 з приводу самоправних дій - протиправного захоплення території та нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що замовником цього є ОСОБА_6 , який є власником суміжного підприємства ТОВ «Гемма», ТОВ «Тіссо трейд», ТОВ «Тіссо глобал».
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності державним реєстратором Київської філії КП «Новозаводське» Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області ОСОБА_7 за ТОВ «Гемма» зареєстровано право власності на майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді ТОВ «Бюро технічної інвентаризації оформлення землі та нерухомості» від 22.09.2022 року ТОВ не проводилася технічна інвентаризація об'єкта нерухомого майна - майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , технічний паспорт від 22.10.2018 року не виготовлявся, довідка про показники об'єкта нерухомого майна не надавались.
Таким чином існують підстави вважати, що реєстрація права власності на вищевказаний об'єкт здійснена на підставі підроблених документів.
В подальшому об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 увійшов до складу новоствореного об'єкта нерухомого майна з новим реєстраційним номером об'єкту нерухомого майна 2014170880000.
02.01.2024 року таке майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, а тому, з метою забезпечення збереження речових доказів, прокурор просить накласти арешт на таке майно.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 заперечував з приводу задоволення даного клопотання, мотивуючи тим, що таке майно не має жодного доказового значення у кримінальному провадженні, оскільки прокурор не обґрунтував, що цілий майновий комплекс є доказом у цьому кримінальному провадженні. Крім того, зазначає, що прокурор просить накласти арешт на увесь майновий комплекс, власником якого є ТОВ «Гемма», тоді як в клопотанні зазначає лише 474,90 кв.м., що не відповідає принципу співмірності.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав.
Дослідивши доводи клопотання й додані до нього матеріали, слід дійти висновку про необхідність відмови у задоволенні даного клопотання, виходячи з такого.
Як встановлено в судовому засіданні, Дарницьким управлінням поліції Головного управління національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018100020010764 від 11.12.2018 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності державним реєстратором Київської філії КП «Новозаводське» Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області ОСОБА_7 за ТОВ «Гемма» зареєстровано право власності на майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді ТОВ «Бюро технічної інвентаризації оформлення землі та нерухомості» від 22.09.2022 року ТОВ не проводилася технічна інвентаризація об'єкта нерухомого майна - майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Примислова, 14, технічний паспорт від 22.10.2018 року не виготовлявся, довідка про показники об'єкта нерухомого майна не надавались.
Постановою прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 від 02.01.2024 року нежитлові будівлі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2014170880000) за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12018100020010764 від 02.01.2024.
За загальним правилом встановленим статтею 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як підставу арешту майна прокурор посилається, зокрема, на необхідність забезпечення збереження речових доказів, а відтак згідно з приписом ч. 3 ст. 170 КПК України таке майно повинно відповідати критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Стаття 98 КПК України дає визначення речових доказів як матеріальних об'єктів, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Належних даних, якому з критеріїв відповідає об'єкт нерухомого майна як матеріальний об'єкт в розумінні ст. 98 КПК України, зокрема чи то є він об'єктом кримінально протиправних дій, чи то зберіг на собі сліди кримінального правопорушення і таке інше, у клопотанні не приведено, а також не зазначено яким чином дане майно можна використати в якості доказу у кримінальному проваджені, відповідно до вимог п.2 ч. 2 ст. 173 КПК України.
До того ж прокурором не доведено існування жодного з ризиків, визначених ч. 11 ст. 170 КПК України, доцільності застосування, а також будь-яких негативних наслідків для досудового розслідування кримінального провадження у разі користування власником вказаним майном та нагальної потреби (після спливу більш як п'ять років, а саме з 12.12.2018 року) в застосуванні такого заходу забезпечення як накладення арешту на майно, яка виправдовує такий ступінь втручання в право власності й відповідне обмеження власника на користуванням своїм майном.
Окрім того прокурор просить накласти арешт на увесь майновий комплекс, власником якого є ТОВ «Гемма», тоді як в клопотанні зазначає лише 474,90 кв.м., тому такий захід забезпечення кримінального провадження не є співмірним його завданням.
Також суд звертає увагу, що на даному етапі досудового розслідування не встановлено переконливих доказів причетності певної особи до протиправної діяльності, що досліджується в рамках кримінального провадження, підозра в даному кримінальному провадженні не пред'явлена.
Отже, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для того, щоб відносити вилучене майно до такого, що відповідає ознакам, передбаченим у ст. 98 КПК України, а тому існує розумний сумнів щодо необхідності арешту такого майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24.03.2005 по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів.
Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання прокурора про арешт майна.
Керуючись вимогами ст. 117, 132, 170, 172, 173, 175 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження №12018100020010764 від 12.12.2018 про накладення арешту на майно - нежитлові будівлі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2014170880000) за адресою: місто Київ, вулиця Промислова (Бортничі), будинок 14, який належить на праві власності ТОВ «Гемма» із забороною здійснювати будь-які реєстраційні дії, відчужувати даний об'єкт нерухомого майна будь-яким особам, товариствам, організаціям, установам, підприємствам та фізичним особам або вчиняти будь-які правочини із зазначеним нерухомим майном.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1