Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 703/6133/23
Номер провадження 2/711/624/24
12 січня 2024 року м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Казидуб О. Г., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Смілянського мімькрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин.
26 грудня 2023 року ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області справа передана на розгляду за територіальною підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.
10 січня 2023 року справа надійшла до Придніпровського районного суду м. Черкаси.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2024 року, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Казидуб О. Г., у результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначена для розгляду даної судової справи.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 ч. 2 статті 293 ЦПК України встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
За загальним правилом, якщо інше не встановлено ЦПК України, у відповідності до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 28 ЦПК України встановлює правила підсудності справ за вибором позивача, яку ще називають альтернативною підсудністю, а статтею 30 ЦПК України визначено виключну підсудність.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності. Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 462/7217/18.
Ухвала Смілянського міськрайонного суду Черкаської області мотивована тим, що зі змісту поданої ОСОБА_1 позовної заяви вбачається, що предметом позову є встановлення факту родинних відносин, при цьому встановлення зазначеного факту, за інформацією, що зазначив позивач, необхідне для прийняття спадщини, що відкрилась у складі двох квартир, що розташовані в АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 .Також, зазначено, що позов стосується нерухомого майна, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 ЦПК України, має розглядатися за правилами виключної підсудності місцевим судом, юрисдикція якого поширюється на територію, на якій розташоване вказане нерухоме майно.
Проте, зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду з зазначеними вимогами є необхідність встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідними братом та сестрою, батьками яких є ОСОБА_6 , 1897 р.н., та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Даний факт породжує для позивача (заявника) юридичні наслідки, оскільки від цього залежить оформлення спадкових прав після ОСОБА_8 .
Відповідно, метою встановлення зазначеного факту є забезпечення реалізації заявником права на спадкування відповідно до положень ЦК України.
Тобто, наразі позивач (заявник) здійснює оформлення спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
На думку позивача (заявника), він є родичем померлої ОСОБА_8 , тобто, встановлення факту родинних відносин між ними є необхідною передумовою для реалізації ОСОБА_1 його спадкових прав для оформлення спадщини в нотаріальному порядку.
Встановлено, що постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії відсутня, шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини не пропущений.
Отже, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 спір про право відсутній, позивач (заявник) просить лише встановити факт родинних відносин для подальшого здійснення оформлення спадщини щодо майна померлої ОСОБА_8 .
Встановлено, що відповідно до відомостей позовної заяви, місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 .
Таким чином, не встановлено жодних обставин, які б давали підстави для визначення підсудності даної справи за Придніпровським районним судом м. Черкаси.
Пунктом першим частини 1 ст. 31 ЦПК України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ЦПК України).
Отже, саме за встановленими обставинами, які суттєво впливають на питання визначення підсудності по справі, суд приходить до висновку про те, що дана справа повинна бути повернута до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, тобто, за місцем проживання позивача (заявника).
Крім того, таке рішення суду повністю відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Так, у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський Суд з прав людини висловив міркування у пункті 24 про те, що як було встановлено фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Отже, відповідність вимозі «суд встановлений законом» передбачає існування та дотримання таких передумов: законодавча основа створення та функціонування суду; діяльність суду на підставі та відповідно до норм закону; реалізація судом визначених законом повноважень у спосіб, передбачений законом, тобто з дотриманням процесуальних правил.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно до усталеної прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» ( рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року).Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…).
Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
За нормами статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 19, 31, 259, 260, 442 ЦПК України суд, -
Матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин - повернути до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області для розгляду за територіальною підсудністю.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О. Г. Казидуб