Справа № 570/3631/23
Номер провадження 2/570/979/2023
18 грудня 2023 року м. Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.
за участю секретаря судового засідання Ганцева В.В.,
учасники справи:
позивач - не з'явився,
відповідач - не з'явилась,
представник третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування Рівненскої міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
10 липня 2023 року до Рівненського районного суду Рівненської області звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа: орган опіки і піклування Рівненскої міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Короткий зміст заяв по суті справи.
У позовній заяві позивач просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з моменту подання позовної заяви до суду і до повноліття дитини.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що після розірвання їхнього із ОСОБА_2 шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_4 , їх син ОСОБА_3 постійно проживає з ним та знаходиться на повному його утриманні, відповідач не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами в навчальному закладі, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується з дитиною, протягом шести років відповідач проживає окремо від дитини, переважно перебуває за кордоном на заробітках, не запропонувала йому, принаймні тимчасово на період воєнного стану, вивезти дитину за кордон в цілях безпеки. На думку позивача, відповідач не має бажання займатися вихованням та утриманням дитини, самоусунулася від виконання батьківських обов'язків, формальне батьківство відповідача в подальшому зашкодить дитині, а зазначені ним обставини у відповідності до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
31 жовтня 2023 року через канцелярію суду подано висновок органу опіки та піклування від 30.10.2023 № 08-2294 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 19 липня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження у даній справі, розпочато підготовче провадження у справі, призначено підготовче засідання з участю сторін на 10:00 год. 28 серпня 2023 року.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 28 серпня 2023 року за клопотанням позивача витребувано у Державної прикордонної служби України інформацію про перетин фізичною особою громадянкою України ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) державного кордону України у період з 01 січня 2018 року по 28 серпня 2023 року включно, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 10:10 год. 27.09.2023 року.
27 вересня 2023 року у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 31 жовтня 2023 року.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 31 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10:00 год. 20 листопада 2023 року.
20 листопада 2023 року у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 18 грудня 2023 року о 08:30 год.
У судове засідання 18 грудня 2023 року учасники справи не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. При цьому, позивач у поданій до суду 18 грудня 2023 року заяві просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечив стосовно винесення заочного рішення. Представник органу опіки та піклування подала 18 грудня 2023 року електронною поштою до суду заяву, в якій просила проводити судове засідання у справі без її участі, підтримала висновок органу опіки та піклування від 30.10.2023 № 08-2294 про доцільність позбавлення батьківських прав, та виступаючи в інтересах малолітньої дитини, просила задоволити позов.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 20 жовтня 2012 року.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 29 березня 2018 року у справі № 559/118/18, яке набрало законної сили 03 травня 2018 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено проживати з батьком.
Як вбачається з довідки про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні по АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 зареєстрований за вказаною адресою 04.04.2018 разом із своїм батьком ОСОБА_1
16 лютого 2023 року зареєстровано шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 16 лютого 2023 року.
За період з січня 2023 року по червень 2023 року пенсія ОСОБА_1 за вислугу років складає 105065,94 грн.
За інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (лист від 05.09.2023 № 91-42364/18/23-Вих) ОСОБА_2 за період з 01.01.2018 по 28.08.2023 перетинала державний кордон України 21 раз через пункти пропуску: Угринів, Устилуг, Грушів, Ягодин, Рава-Руська, Шегині .
Відповідно до висновку органу опіки та піклування від 30.10.2023 № 08-2294, малолітній ОСОБА_3 зареєстрований і проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 у будинку з усіма зручностями, для проживання та виховання малолітнього ОСОБА_3 створені належні умови, хлопчик забезпечений усім необхідним для навчання та загального розвитку, з 01.09.2019 навчається у Квасилівському ліцеї Рівненської міської ради. Батько ОСОБА_1 відповідально ставиться до виховання сина, забезпечує високий рівень навчання дитини, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям сина, організовує правильне проведення робочого часу. Мама ОСОБА_2 за чотири роки начання дитини ні разу не з'являлася в школі, на батьківські збори не ходила, не цікавилась навчанням сина, у вихованні дитини участі не брала, з класним керівником на зв'язок не виходила. На спортивні заняття до футбольного клубу " Квасилів " дитину приводить та забирає виключно батько, сімейного лікаря дитина відвідувала виключно у присутності батька. Під час бесіди з працівниками служби у справах дітей малолітній ОСОБА_3 пояснив, що з татом він проживає з чотирирічного віку, своєї матері хлопчик не пам'ятає, він забувся її ім'я, мама не телефонує йому, не цікавиться його життям, ОСОБА_3 повідомив, що підтримує тата і не заперечує проти позбавлення його матері ОСОБА_2 батьківських прав стосовно нього. Мати ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою ОСОБА_2 виявлено не було, зі слів сусідів за даною адресою більш як два місяці ніхто не проживає, а місце перебування ОСОБА_2 їм не відоме. В серпні 2023 року ОСОБА_2 з'явилася до Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради та пояснила, що вона не проживає на території України з 15.07.2020 та являється резидентом і платником податків Республіки Польща, вона намагалася знайти контакт зі своїм сином через колишнього чоловіка, але це не увінчалось успіхом, мама не спілкується з сином навіть в телефонному режимі тому, що батько не дає дозволу на спілкування. ОСОБА_2 вважає, що навіть у випадку позбавлення її батьківських прав стосовно сина, вона не перестане бути матір'ю, засідання комісії з питань захисту прав дитини при розгляді питання про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав просила проводити без її участі. На вказаному засіданні 19.10.2023 комісія як консультативно-дорадчий орган при виконавчому комітеті Рівненської міської ради прийняла рішення рекомендувати органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради надати висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина. Враховуючи вищевикладене, орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради у своєму висновку вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням батьківських обов'язків та захисту прав та інтересів дітей.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.
Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктом 6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах справедливості, добросовісності та розумності.
Відповідно до ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вимогами ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Законодавцем передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).
Статтею 155 Сімейного кодексу України визначено, що здійснення батьками своїх прав та обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
Положеннями ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Відповідно до роз'яснень викладених у постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 за №3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
У п.п.16, 18 вищезазначеної постанови роз'яснено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 11 серпня 2021 року у справі № 621/492/20 та від 12 травня 2021 року у справі № 689/551/20-ц.
Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до 6 принципу Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитина для повного та гармонійного розвитку особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, у випадку такої можливості, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і, в будь-якому випадку, в атмосфері любові та духовного і матеріального забезпечення.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).
Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.
Згідно з вимогами ч. ч. 4, 5, 6 статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до положень ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У ст.182 СК України зазначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1 ст.183 СК України).
Згідно статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Висновок суду щодо позовної вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
В межах розгляду даної справи про позбавлення відповідача батьківських прав судом встановлено, що ОСОБА_2 проживає окремо від свого сина з 04.04.2018, у тому числі за кордоном, не цікавиться навчанням та дозвіллям свого малолітнього сина, не бере участі у його вихованні, у зв'язку з чим суд вважає обґрунтованим висновок органу опіки та піклування від 30.10.2023 № 08-2294 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Доводи ОСОБА_2 , які відображені у вказаному висновку, про те, що ОСОБА_2 намагалася знайти контакт зі своїм сином через колишнього чоловіка, але це не увінчалось успіхом, мама не спілкується з сином навіть в телефонному режимі тому, що батько не дає дозволу на спілкування, суд оцінює критично, оскільки відповідачу було відомо про розгляд питання про позбавлення її батьківських прав як органом опіки та піклування, так і судом, однак засідання комісії з питань захисту прав дитини при розгляді даного питання ОСОБА_2 у письмових поясненнях від 14.08.2023 просила проводити без її участі, а в судові засідання з розгляду даної цивільної справи судом жодного разу не з'явилася та не надала письмових пояснень по суті спору.
Вищевказана поведінка відповідача, на переконання суду, свідчить про незацікавленість ОСОБА_2 у відстоюванні збереження своїх батьківських прав відносно її малолітнього сина, не спростовує доводи, викладені у позовній заяві та у висновку органу опіки та піклування, а відтак позовна вимога про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її сина ОСОБА_3 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Висновок суду щодо позовної вимоги про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні.
Судом встановлено, що утриманням малолітнього сина, який проживає з батьком, займається позивач ОСОБА_1 , тоді як обов'язок по утриманню дитини покладається на обох батьків.
Оскільки наявними у справами доказами підтверджено, що відповідач не приділяє уваги своєму синові, не надає матеріальної допомоги на його утримання, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову - 10 липня 2023 року і до повноліття дитини.
Виходячи з вимог ст.430 ЦПК України, суд вважає, що слід допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що за позовну заяву про позбавлення батьківських прав, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп, які підлягають стягненню на його користь з відповідача.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп. слід стягнути з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.ст.76-81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 274, 354, 430 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування Рівненскої міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задоволити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 10 липня 2023 року і до повноліття дитини.
Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
третя особа: орган опіки і піклування Рівненскої міської ради, код ЄДРПОУ 04057758, місцезнаходження: вул. Соборна, 12А, м. Рівне.
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці, повний текст рішення виготовлено 12 січня 2024 року.
Суддя Гладишева Х.В.