Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3743/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Львівського обласного центру зайнятості в особі Львівської філії Львівського ОЦЗ, м. Львів
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії АТ "Українська залізниця", м. Харків
про стягнення 14 771,78 грн
без виклику учасників справи
Львівський обласний центр зайнятості в особі Львівської філії Львівського ОЦЗ (Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з Відповідача - Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії АТ "Українська залізниця" кошти в розмірі 14 771,78 грн, а також суму судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Розглянувши позовну заяву з додатками, суд встановив, що вона відповідає процесуальним вимогам статей 162, 164, 172 ГПК України, а відтак суд на підставі статті 176, частини 2 статті 247 ГПК України прийняв позов до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що було постановлено відповідну ухвал 29 серпня 2023 року.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв'язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві.
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення Відповідача про розгляд справи; в розумінні п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Відповідач скористувавшись своїм правом надав відзив з додатком, де зазначає, що посилання Позивача на ст. 1173 ЦК України є помилковим. А також на думку Відповідача, недоведеності з боку Позивача свого обґрунтування викладеного у позові, щодо протиправної поведінки, яка виражається в порушенні суб'єктом чинної норми права, діях у супереч її приписам, відповідно - у протиставленні своєї волі держави, суспільству. Такі доводи Позивача не підтвердженні жодною правовою нормою, яку було порушено Відповідачем. Не ознайомлення з наказами не підпадає під перелік, визначений пунктом 2 частини 2 статті 35 зазначеного Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Так, Відповідач щодо наявності вини посилається на Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні з 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, на Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. та на Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 зі змінами (діючому на час перебування в тимчасовій окупації зазначених територій) стосовно того, що місто Куп'янськ та Куп'янський район, де розташований виробничий підрозділ «Локомотивне депо Куп'янськ» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» перебувало у тимчасовій окупації з 24.02.2022 по 05.09.2022.
Внаслідок тимчасової окупації російською федерацією міста Куп'янськ та Куп'янського району регіональна філія «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» втратила контроль, зокрема, й над виробничим підрозділом «Локомотивне депо Куп'янськ». Відсутність контролю внаслідок зазначених вище обставин унеможливили, зокрема, належні комунікації із зазначеним виробничим підрозділом. Як було зазначено в листі, направленого на адресу Позивача від 19.01.2023 №НЗТ/НЗК-37/37 та по теперішній час Єгоров А.В. на зв'язок не виходить, місце його перебування невідоме, так само як і виконавця зазначеного у позовній заяві наказу від 14.06.2022 № 40/ос помічника начальника локомотивного депо з кадрових питань Короткого І.С.
Позивач у своїй відповіді на відзив (вх. №26045) не погоджується з обставинами викладеними у відзиві на позовну заяву та правову оцінку обставин. Зазначає, що відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ від 19.09.2018 №792, реєстрацію ОСОБА_1 здійснено на підставі заявки зробленої на підставі поданої через застосунок "Дія" та надано скановані копії необхідних документів для отримання статусу безробітного, серед яких Наказ ВП "Локомотивне депо Куп'янськ" РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця"№40/ос від 14.06.2022 про припинення трудового договору з ОСОБА_1 згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України з 14.06.2022р. При цьому зазначений Наказ не визнавався не чинним та не скасовувався. Позивач посилається на те, що приймаючи документи від заявника стосовно надання статусу безробітного керується вимоги Законів України та встановленим Порядком.
Відповідачем в свою чергу подано до суду заперечення (вх. №26810) у якому не згоден з діями Позивача та вважає їх безпідставними, посилаючись на наступне.
Позивачем не надано жодного доказу, який би вказував на протиправність дій (бездіяльності) Відповідача.
Відповідач, як роботодавець не допустив порушення обов'язку, встановленого пунктом 2 частини 2 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» оскільки, як зазначено у відзиві, внаслідок тимчасової окупації російською федерацією міста Куп'янськ та Куп'янського району регіональна філія «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» втратила контроль, зокрема, й над виробничим підрозділом «Локомотивне депо Куп'янськ».
Зазначає, що до теперішнього часу на території міста Куп'янськ та Куп'янського району ведуться бойові дії. А отже унеможливлює доступ до залізничної інфраструктури та здійснення контролю над виробничим підрозділом «Локомотивне депо Куп'янськ».
Твердження Позивача про не скасування або визнання нечинним наказу від 14.06.2022 № 40/ос не заслуговує на увагу, оскільки не входить до жодного елементу складу цивільного правопорушення. Таким чином, на думку Відповідача, відсутня протиправна поведінка та виші виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Відповідач стверджує, що крім того, не спростовано його твердження про те, пунктом 6 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792 визначено, що кар'єрний радник (співробітник центру зайнятості) вносить до Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості отримані про особу, яка шукає роботу, персональні дані... А таким чином, Позивач повинен був врахувати відомості з реєстру при призначенні допомоги по безробіттю.
Слід зазначити, що судом було вжито заходів щодо створення належних умов всім учасникам справи для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.
Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
Як вже зазначалось, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно з ст. 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
При цьому, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.
ОСОБА_1 звернувся до Львівської філії Львівською обласного центру зайнятості (на момент звернення Львівський міський центр зайнятості) через застосунок "Дія" для отримання статусу безробітної особи та отримання допомоги по безробіттю.
До заявки для отримання статусу безробітного ОСОБА_1 було додано скановані копії документів необхідних для отримання статусу безробітного, серед яких Наказ Виробничого підрозділу "Локомотивне депо Куп'янськ" Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" №40/oc від 14.06.2022р. про припинення трудовою договору з ОСОБА_1 згідно п. 1 ст. 46 КЗпП України в 14.06.2022р.
Даний наказ про звільнення підписано начальником Виробничого підрозділу "Локомотивне депо Куп'янськ" РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" Анатолієм Єгоровим та засвідчений відбитком печатки підприємства.
На підставі наказу Львівського міського центру зайнятості Коваленку О.В. було надано статус безробітного з 02.09.2022р. і було призначено та розпочато виплату допомоги з безробіття з 02.09.2022р. відповідно до п.п. 2, 4 ст. 22 та п.3 ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Допомога по безробіттю ОСОБА_1 була виплачена з 02.09.2022р. по 17.10.2022р. в сумі 14 771,78 грн.
В процесі своєї діяльності Львівський обласний центр зайнятості в особі Львівської філії Львівського обласного центру зайнятості керується даними отриманими з Єдиної інформаційної - аналітичної системі Державної служби зайнятості (ЄІАС) в яку надходить інформація від Державної податкової адміністрації України та Пенсійного фонду України на правах користувача.
В порядку інформаційного обміну інформація в ЄІАС в персональну справу безробітного у Розділ «ПФУ про період зайнятості особи» завантажується автоматично після надходження даних від страхувальника до Державної податкової служби чи Пенсійного фонду України.
В системі ЄІАС є розділ ПФУ "Дані про особу з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ДРЗДСС)", де зазначається кількість відпрацьованих днів особою на підприємстві.
В Розділі ПФУ Єдиний державний реєстр страхування (ЄДРС) - зазначається дата прийому, дата та причина звільнення з роботи.
Дані про особу в ДРЗДСС та ЄДРС ПФУ здійснюються на основі Реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
В процесі розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітного Львівської філії Львівського обласного центру зайнятості Коваленка О.С. був складений акт №14 від 07.02.2023р., яким встановлено, що за даними обміну ДРЗДСС відсутні дані про відпрацьовані дні (табель обліку робочого часу) за квітень, травень, червень 2022р., а є дані щодо трудових відносин у липні, серпні, вересні 2022р.; що за даними обміну з ЄДРС відсутня дата та підстава звільнення ОСОБА_1 з ВП "Локомотивне депо Куп'янськ" РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця".
Львівський міський центр зайнятості (з 2023р. - Львівська філія Львівського обласного центру зайнятості) направив лист №06.1-2882/22 від 14.11.2022р. до РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" для вияснення розбіжностей та періоду перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ВП "Локомотивне депо Куп'янськ" РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця". Так, на даний лист отримано відповідь (лист №НЗТ/НЗК-37/934 від 30.11.2022р), де повідомлено про застосування режиму простою у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні для працівників РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця", до якої входить виробничий підрозділ "Локомотивне депо Куп'янськ" на підстав наказу від 24.02.2022р. №70/Н (далі - наказ №70/Н). А також, що Наказом РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" від 14.07.2022р. №231/ВД - припинено режим простою з деяким працівниками ВП "Локомотивне депо Куп'янськ" запровадженого наказом №70/Н та ПРИЗУПИНЕНО трудові відносини.
Наказом РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" від 20.06.2022р. №193/ВД ПРИЗУПИНЕНО трудові відносини з начальником ВП "Локомотивне депо Куп'янськ" ОСОБА_2
Згідно з наказом РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" від 07.03.2022р. №74/Н (далі - наказ №74/Н) - призначення та звільнення працівників виробничих підрозділів РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця", які перебувають в тимчасовій окупації і перебувають в зоні проведення воєнних дій проводились через Управління РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця".
Також РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" повідомила, що ОСОБА_1 не звертався безпосередньо до Управління РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" з приводу свого звільнення з ВП "Локомотивне депо Куп'янськ" і він вважається таким, що перебуває у трудових відносинах з ВП "Локомотивне депо Куп'янськ" РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця".
Позивач вказує, що з боку Відповідача не надано жодного доказу, що працівники були ознайомленні з зазначеними наказами.
Щодо даних про відпрацьовані дні працівників ВП "Локомотивне депо Куп'янськ" (табель обліку робочого часу), РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" повідомила, що з липня 2022р. ведеться безпосередньо відповідальною особою структурного підрозділу "Служба локомотивного господарства" РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця", якому підпорядковане ВП "Локомотивне депо Куп'янськ", а за період квітень, травень, червень 2022р. табелі обліку робочого часу було відправлені до структурного підрозділу "Служба локомотивного господарства" РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" засобами месенджеру Вайбер. (тому період квітень - червень 2022р. відсутній в системі ЄІАС в Розділі ПФУ "ДРЗДСС", якою користується центр зайнятості.)
Львівський міський центр зайнятості повторно звертається з листом №06.01-3071/22 від 21.12.2022р. до РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" для отримання додаткової інформації, стосовно інформації щодо ознайомлення начальника ВП "Локомотивне депо Куп'янськ" ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з наказом №74/Н (прийняття та звільнення працівників відбувається лише Управлінням РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця") та чи мав право видавати ОСОБА_2 наказ про звільнення ОСОБА_1 і чи легітимний наказ 40/ос від 14.06.2022р. про звільнення.
РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" надіслала лист №НЗТ/НЗК-37/37 від 19.01.2023р. з відповіддю, в якій зазначила, що ВП "Локомотивне депо Куп'янськ" РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" перебувало в тимчасовій окупації з 24.02.2022р. по 05.09.2022р. Зв'язок з ними був відсутній та відбувався за можливості лише засобами месенджеру Вайбер.
Наказ РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" від 07.03.2022р. №74/Н (прийняття та звільнення працівників відбувається лише Управлінням РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця") було надіслано начальнику ВП "Локомотивне депо Куп'янськ" ОСОБА_2 через месенджер Вайбер для ознайомлення. На момент надіслання відповіді до центру зайнятості, зв'язок та інформації про місцеперебування ОСОБА_2 відсутня. Отже, підтвердити чи спростувати факт ознайомлення ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 з наказом №74/Н - є неможливий.
Тобто, у разі ознайомлення начальника та працівника ВП "Локомотивне депо Куп'янськ" ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з Наказом РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" від 07.03.2022р. №74/Н (прийняття та звільнення працівників відбувається лише Управлінням РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця") не видався би начальником ВП "Локомотивне депо Куп'янськ" ОСОБА_2 наказ №40/ос від 14.06.2022р. про припинення трудового договору, а сам ОСОБА_1 на рахунок звільнення звертався би безпосередньо до Управлінням РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця".
У зв'язку з не ознайомленням з наказом РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" від 07.03.2022р. №74/Н, начальника ВП "Локомотивне депо Куп'янськ" РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" ОСОБА_2, який в свою чергу видав наказ №40/ос від 14.06.2022р. про припинення трудового договору з ОСОБА_1 з 14.06.2022р., який як стало відомо під час розслідування страхового випадку - не чинний, була завдана майнова (матеріальна) шкода Львівському міському центру зайнятості у розмірі виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю за період з 02.09.2022р. по 17.10.2022р. в сумі 14 771,78 грн.
Підстави щодо застосування відповідальності передбаченої ч. 2, ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» до ОСОБА_1 відсутні.
Так, на думку Позивача, саме дії Відповідача призвели до звернення з позовом про стягнення відповідної суми з підстав завданої шкоди своїми незаконними діями, посилаючись на ст. 1173 ЦК України.
Відповідач у своєму відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив не погоджується з твердженням Позивача.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд виходить з наступного.
Суд погоджується з твердженнями Позивача, щодо вчиненої з боку Відповідача шкоди, яка полягає у бездіяльності останнього.
Так, Відповідач був обізнаний про наявність Наказу Виробничого підрозділу "Локомотивне депо Куп'янськ" Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" №40/ос від 14.06.2022р. про припинення трудового договору з ОСОБА_1 згідно п.1 ст. 36 КЗпП України з 14.06.2022р., згідно надісланого Позивачем на адресу Відповідача листа №06.1-2882/22 від 14.11.2022р. (а.с. 12).
Проте, не надав, а ні Позивачу, а ні до суду жодного доказу, про скасування чи визнання недійсним наказу №40/ос від 14.06.2022р. При цьому сам Відповідач повідомляв Позивача, що зв'язку з начальником ВП "Локомотивне депо Куп'янськ" ОСОБА_2 немає, окрім як через месенджер Вайбер.
Суд критично ставиться до твердження Відповідача, що посилання Позивача про не скасування або визнання нечинним наказу від 14.06.2022 №40/ос не заслуговує на увагу, оскільки не входить до жодного елементу складу цивільного правопорушення. Такі твердження спростовуються самим же Відповідачем, оскільки саме в його повноваженні вирішувати питання про призначення та звільнення працівників виробничих підрозділів (Згідно з наказом РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" від 07.03.2022р. №74/Н - призначення та звільнення працівників виробничих підрозділів РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця", які перебувають в тимчасовій окупації і перебувають в зоні проведення воєнних дій проводились через Управління РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця").
Отже суд розцінює бездіяльність Відповідача, яка привела до заподіяння шкоди Позивачу у вигляді понесених витрат на виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 02.09.2022р. по 17.10.2022р. в сумі 14 771,78 грн., оскільки наказ (про звільнення) №40/ос від 14.06.2022р., відповідно до якого ОСОБА_1 набув статус безробітного у центрі зайнятості.
При цьому, суд звертає увагу, що з боку Позивача здійснено попередження та надано можливість Відповідачу вчинити дії шляхом приведення у відповідність трудових відносин ОСОБА_1 . Підтвердження знаходяться у листі №06.01-3071/22 від 21.12.2022р., яке було направлено до РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" (а.с. 26).
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення", статус безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч. 2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення").
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення" до переліку підстав для припинення реєстрації безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, віднесено зайнятість особи, а також досягнення особою встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років.
Процедуру реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, філією центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласного, Київського та Севастопольського міського центру зайнятості, а також міським, районним, міськрайонним центром зайнятості державної служби зайнятості визначено постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 року № 792 "Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу" (у редакції від 19.09.2018).
Згідно з п. 3 Порядку реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні (далі - реєстрація), проводиться центром зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування. Обробка персональних даних осіб, які шукають роботу, здійснюється центром зайнятості відповідно до закону.
ОСОБА_1 звернувся до Позивача через застосунок "Дія" для отримання статусу безробітної особи та отримання допомоги по безробіттю.
З огляду на наведені обставини, Позивач посилається на те, що виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_1 здійснювалася ним на виконання вимог наказу Львівського міського центру зайнятості, оскільки ОСОБА_1 було надано статус безробітного з 02.09.2022р. і було призначено та розпочато виплату допомоги з безробіття з 02.09.2022р. відповідно до п.п. 2, 4 ст.22 та п.3 ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та було виплачена з 02.09.2022р. по 17.10.2022р. в сумі 14 771,78 грн.
Таким чином, за твердженням Позивача, неправомірні дії (бездіяльність) Відповідача призвели до того, що завдали матеріальної шкоди Позивачу, яка у відповідності до ст. 1173 ЦК України має бути відшкодована Відповідачем на користь Позивача.
З метою досудового врегулювання спору Позивач неодноразово звертався до Відповідач для отримання відповідної інформації та запропоновано останньому вирішення питання щодо трудових відносин з ОСОБА_1 .
Статтею 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Отже, суб'єктами відповідальності відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування, а відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів.
На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою; доведення наявності цих елементів покладається на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.
Суб'єктами відповідальності відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування.
Згідно з ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Суд враховує, що Позивач є органами влади і може діяти лише в спосіб, визначений Законом, і не інакше - приписи ст.19 Конституції України. В даному випадку саме Відповідач має доводити правомірність своїх дій у спірних відносинах.
Частина 2 ст.13 Цивільного кодексу України передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Між Позивачем та Відповідачами відсутні договірні відносини на підставі письмового строкового двостороннього оплатного договору. Сторони перебувають в абсолютних правовідносинах за Законом.
Стосовно здійснення Відповідачем своїх ообов'язків в частині надання гарантій саме як роботодавець, де він зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Так, саме роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:
- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;
- розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;
- забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;
- впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;
- забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;
- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
- організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;
- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;
- здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;
- організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;
- вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №537/4905/15-ц).
Суд вважає, що встановлені обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
У зв'язку з викладеним, суд також зазначає, що за приписами ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Таким чином, цивільне законодавство обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи.
Зміст добросовісності (bona fides) виражається через поняття "розумність і справедливість". При цьому згідно з обмежувальною функцією добросовісності, правило, обов'язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за певних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.
Водночас, принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7, ЄДРПОУ 40081216) на користь Львівський обласний центр зайнятості в особі Львівської філії Львівського обласного центру зайнятості (79060, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122, ЄДРПОУ 45145001) повернення допомоги з безробіття ОСОБА_1 від АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" кошти в сумі 14 771,78 грн, а також суму судового збору в розмірі 2684,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено "11" січня 2024 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Суддя І.П. Жигалкін