Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4736/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Пащенко Оксани Геннадіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Фізичної особи-підприємця Виноградової Юлії Вадимівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
про стягнення 726 502,37грн
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 441 500,00грн основного боргу, 53 706,26грн збитків від інфляції, 15 815,61грн 3% річних, 215 480,80грн пені. Судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу позивач просить суд покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення № 01/07/20 від 01.07.2020 в частині здійснення своєчасної орендної плати з посиланням на норми Цивільного та Господарського кодексів України.
Попередній (орієнтовний) розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу за розгляд справи у господарському суді першої інстанції складає приблизну суму 33 000,00грн та складається з фіксованого гонорару 30 000,00грн та додатково - оплата участі у судових засіданнях з розрахунку 3 000,00грн за одне судове засідання, а також компенсація витрат на проїзд в судові засідання.
Ухвалою суду від 13.11.2023 за клопотанням позивача справу № 922/4736/23 визнано малозначною та її розгляд ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу визначено строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 6 календарних днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та встановлено строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 20.11.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.
У встановлений судом строк заява з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзив на позов від відповідача не надходили.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від учасників справи не надходило.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
01.07.2020 між Фізичною особою-підприємцем Пащенко Оксаною Геннадіївною (позивач) та Фізичною особою-підприємцем Виноградовою Юлією Вадимівною (відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01/07/20 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у строкове платне користування приміщення, а відповідач прийняти їх та сплачувати за користування орендну плату й виконувати інші обов'язки, визначені цим договором.
Об'єктом оренди, відповідно до п.1.2 договору, є приміщення, під якими розуміються нежитлові приміщення, які розміщені на цокольному поверсі житлового будинку № 22-В по вул. Культури в м. Харкові, загальною площею 133,9 кв.м, кількість кімнат - 4 кімнати, санвузол, стан приміщення задовільний, недоліків не виявлено.
За умовами п.1.5 договору сторони погодили передачу приміщення в оренду з метою розміщення кафетерію.
У п.3.2 договору сторони дійшли згоди, що розмір місячної орендної плати за приміщення 133,9кв.м складає 20 000,00грн.
Орендна плата нараховується з моменту завершення пільгового періоду, який діє з 01.07.2020 по 01.08.2020, надалі з 01.08.2020 по 01.09.2020 сума орендної плати складає 16 500,00грн. З 01.09.2020 орендна плата сплачується згідно п.3.2 даного договору (п.3.3 договору).
Відповідно до п.3.4 договору відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати орендну плату щомісячно, шляхом попередньої оплати за кожен наступний місяць оренди не пізніше 5-го числа місяця, який передує місяцю оренди. Орендну плату за перший місяць оренди відповідач сплачує впродовж 5-ти днів з моменту підписання договору.
Пунктом 3.9 договору передбачено, що орендна плата нараховується та підлягає сплаті відповідачем позивачу в розмірі, визначеному п.3.2 цього договору, незалежно від фактичного користування відповідачем приміщенням або його частинами.
Даний договір діє з дати його підписання по 01.06.2023 включно, крім випадків його припинення, до закінчення даного строку. У випадку якщо жодна із сторін договору за 30 календарних днів до дати закінчення договору письмово не заявить про припинення дії договору, то його дія продовжується на наступний календарний рік на тих же умовах (п.11.1 договору).
Позивач як орендодавець, надаючи приміщення в оренду за укладеним з відповідачем договором, отримав приміщення в позичку від власника цього нерухомого майна Гриценко Світлани Володимирівни, що підтверджується копіями договору позички нежитлового приміщення № 01/07 від 01.07.2020 між власником Гриценко С.В. та позивачем, Актом прийому-передачі майна до цього договору, листом-згодою від 01.07.2020 від власника Гриценко С.В. на передачу в оренду приміщення Фізичній особі-підприємцю Виноградовій Ю.В., Додаткової угоди від 01.06.2023 до Договору позички нежитлового приміщення № 01/07.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору оренди нежитлового приміщення № 01/07/20 від 01.07.2020 він передав приміщення в користування відповідачу на підставі акту прийому-передачі об'єкту оренди від 01.07.2020. В матеріалах справи даний акт відсутній.
Проте, відповідач, на виконання умов договору сплатив позивачу орендну плату за період з 05.10.2020 по 07.02.2022, 05.06.2023 та 07.08.2023 на загальну суму 375 000,00грн з призначенням платежу: «орендна плата згідно договору № 01/07/2020», що є підтвердженням прийняття відповідачем спірного приміщення у користування.
Таким чином, із матеріалів справи судом вбачається, що відповідач отримав в платне користування приміщення, за яке сплачував орендну плату, але не в повному обсязі. У відповідача за період з липня 2020 року по листопад 2023 року утворилась заборгованість в розмірі 441 500,00грн, яка до теперішнього часу є несплаченою.
На суму основного боргу позивач здійснив нарахування збитків від інфляції, 3% річних та пені.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд керується наступним.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст.509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди.
Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст.283 Господарського кодексу України).
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.286 Господарського кодексу України).
Частинами 1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений ч.3 ст.285 Господарського кодексу України.
Вказана норма закону кореспондується з п.5.1.2 договору.
Позивач зобов'язання за договором виконав передав відповідачу в оренду майно.
Як вже було встановлено судом, відповідач, відповідно до п.3.4 договору відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати орендну плату щомісячно, шляхом попередньої оплати за кожен наступний місяць оренди не пізніше 5-го числа місяця, який передує місяцю оренди.
Відповідач в порушення умов договору зобов'язання в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів не виконав, у зв'язку з чим у нього перед позивачем за період з липня 2020 року по листопад 2023 року утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 441 500,00грн.
Даний факт відповідачем не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
Частиною 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
За таких обставин, враховуючи те, що відповідач не надав жодних доказів на спростування викладених позивачем обставин, суд дійшов висновку, про достовірність відповідних обставин та належність і достовірність доказів, наданих позивачем на їх підтвердження.
Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з орендної плати на суму 441 500,00грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 215 480,80грн за період з 07.07.2020 по 09.11.2023, 3% річних в розмірі 15 815,61грн за період з 07.07.2020 по 09.11.2023 та збитків від інфляції в розмірі 53 706,26грн за період з вересня 2020 року по вересень 2023 року, нарахованих на прострочену суму заборгованості з орендної плати, суд керується наступним.
У сфері господарювання згідно із ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що позивач здійснив нарахування пені наступним чином:
на суму боргу по орендній платі за серпень 2020 року в сумі 16 500,00грн пеню нараховано за період з 07.07.2020 по 08.08.2020;
далі позивач до суми боргу за серпень 2020 року додає суму боргу по орендній платі за вересень 2020 року в розмірі 20 000,00грн, що разом становить 36 500,00грн, та нараховує пеню за період з 06.08.2020 по 05.09.2020;
далі позивач до суми боргу за серпень 2020 року та вересень 2020 року додає суму боргу по орендній платі за жовтень 2020 року, що разом становить 56 000,00грн та нараховує пеню за період з 06.09.2020 по 04.10.2020.
Позивач таким чином продовжує щомісяця додавати суми боргу до грудня 2023 року та на них нараховувати пеню у період з 06 числа поточного місяця по 09.11.2023, враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати.
Проте, суд здійснений позивачем розрахунок пені вважає неправильним та незаконним з огляду на наступне.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як встановлено судом, у п.8.4 договору сторони погодили, що у випадку прострочення сплати орендної плати, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми прострочення орендної плати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.
Оскільки сторони умовами договору не передбачили більшу тривалість періоду нарахування пені, а відповідно до умов договору відповідач повинен був здійснити орендну плату не пізніше 5-го числа місяця, який передує місяцю оренди, період прострочення здійснення відповідної оплати за кожен місяць окремо починається з 06-го числа місяця, який передує місяцю оренди, та закінчується через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи те, що в силу умов п.3.4 договору відповідач зобов'язаний здійснювати орендну плату щомісячно, шляхом попередньої оплати за кожен наступний місяць оренди не пізніше 5-го числа місяця, який передує місяцю оренди, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг оренди за кожним платежем окремо, чого відповідачем зроблено не було.
Розрахунок пені зроблений позивачем без врахування періодів виникнення заборгованості за кожним місяцем окремо призвів до перевищення граничного строку нарахування пені, передбаченого ст.232 Господарського кодексу України.
Суд звертає увагу, що умова договору про здійснення нарахування пені за кожен день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватись судом як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Здійснивши правильний розрахунок пені в межах заявленого позивачем періоду з 07.07.2020 по 09.11.2023 та обмежив кожний період нарахування пені граничним строком, встановленим законом (зробивши розрахунок за кожен період виникнення заборгованості окремо, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат), судом встановлено, що правильний розмір пені складає 86 465,52грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 129 015,28грн.
Перевіривши правомірність нарахування 3% річних в розмірі 15 815,61грн за період з 07.07.2020 по 09.11.2023, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним, позивачем враховано здійснення відповідачем часткових оплат, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 53 706,26грн за період з вересня 2020 року по вересень 2023 року, нарахованих на прострочену суму заборгованості з орендної плати, суд дійшов висновку, що вони також підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
З розрахунку позивача вбачається, що він нараховує збитки від інфляції на кожну дату місяця.
За результатами здійснення судом власного перерахунку за кожен період прострочення окремо, збитки від інфляції складають 38 403,94грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 15 302,32грн суд відмовляє, оскільки розрахунок здійснений з порушенням норм чинного законодавства України.
Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню частково.
Пунктом 5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
При розподілі сум судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129, 237, 238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Виноградової Юлії Вадимівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Пащенко Оксани Геннадіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - 441 500,00грн основного боргу, 15 815,61грн 3% річних, 86 465,52грн пені, 38 403,94грн збитків від інфляції та 8 732,78грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 15 302,32грн та пені в розмірі 129 015,28грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "11" січня 2024 р.
Суддя Т.А. Лавренюк