Справа № 461/10017/23 Головуючий у 1 інстанції: Кітов О.В.
Провадження № 33/811/1825/23 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.
12 січня 2024 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., з участю представника митниці - Зирянова О.Ю., розглянувши апеляційну скаргу представника Львівської митниці - Андріїва М.В. на постанову Галицького районного суду міста Львова від 28 листопада 2023 року,
встановив:
постановою Галицького районного суду м. Львова від 28 листопада 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень.
Вилучений, згідно протоколу №1498/20900/23 від 26.10.2023 року, товар повернуто ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 витрати за зберігання на складі митниці товарів, які є предметом порушення митних правил у розмірі 1884,54 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 536,80 гривень судового збору.
Відповідно до згаданої постанови, 26 жовтня 2023 року близько 13 години 30 хвилин громадянин України ОСОБА_1 на автомобілі марки «MERCEDES-BENZ», модель «SPRINTER 311 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 прямував з Республіки Польща в Україну в якості водія, через пункт пропуску "Краківець - Корчова" митного поста "Краковець" Львівської митниці, обравши формою проходження митного контролю смугу спрощеного митного контролю - «зелений коридор», чим заявив про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню або, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження.
При здійсненні митного контролю даного транспортного засобу виникла підозра щодо наявності в ньому товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню.
Автомобіль було переведено зі смуги спрощеного митного контролю в місце поглибленого огляду транспортних засобів та товарів, де під час проведення огляду автомобіля, у багажному відділені без ознак приховування, було виявлено товар, який відповідно до ст. 378 МК України та Постанови Кабінету Міністрів України № 434 від 21.05.2012 року обмежений до переміщення через митний кордон України, а саме: майонез, т/м: «KEWPIE MAYONNAISE» 500g. - 1 300 уп. Виробництво - Japonia, термін придатності - до 06/2024р.
Суддя місцевого суду своє рішення мотивував тим, що вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, які доводять факт, спосіб та порядок перетину митного кордону даною особою, обставини виявлення незадекларованого товару, його перелік, найменування, вартість та кількість. При накладенні адмінстративного стягнення без конфіскації товарів в межах встановлених санкцією ч. 3 ст. 471 МК України суддя місцевого суду врахував характеру вчиненого порушення, особу порушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей та матір пенсійного віку.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник Львівської митниці - Андріїв М.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Галицького районного суду міста Львова від 28 листопада 2023 року щодо ОСОБА_1 та винести нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн. з конфіскацією в дохід держави предметів вилучених протоколом про порушення митних правил. Стягнути з громадянина ОСОБА_1 в користь митниці витрати, пов'язані із зберіганням на складі митниці товару у розмірі 1884,54 грн.
В обгрунтування апеляційних вимог стверджує, що оскаржувана постанова є необргунтованою та безпідставною. На думку митниці, Галицьким районним судом м.Львова необґрунтовано не застосовано адміністративне стягнення - конфіскацію предметів правопорушення - а саме товару майонезу, т/м: «KEWPIE MAYONNAISE» 500g. - 1 300 уп. Виробництво - Japonia, термін придатності - до 06/2024р. Звертає увагу на те, що в даній категорії справ велике значення має дозвільна система України щодо товарів класифікованих в 1-24 групах УКТЗЕД. Так, відповідно до ст..378 МК України - пропуск на митну територію України товарів, що класифікуються в 1-24 групах УКТ ЗЕД та ввозяться громадянами для вільного обігу, в будь-яких обсягах не дозволяється. А незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, відтак пояснення ОСОБА_1 про те, що виявлену партію майонезу придбав для власних потреб і про обмеження на ввезення продуктів йому було не відомо є безпідставними.
ОСОБА_1 та адвокат Бабій І.М. будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, у судове засідання не з'явилися, клопотань про відкладення не подавали, що не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги у його відсутність .
Заслухавши пояснення представника митниці Зирянова О.Ю., на підтримку поданої апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Відповідно до вимог ст. 489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також; з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Викладений у судовому рішенні висновок про наявність у діях ОСОБА_1
складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 471 МК України, підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про порушення митних правил №1498/20900/23 від 26.10.2023; контрольним талоном; актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 26.10.2023; доповідною та службовими записками.
На підставі наведеного, суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.3 ст.471 МК України та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, наклав на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 грн. без конфіскації вилучених грошових коштів.
Доводи апеляційної скарги представника митниці щодо незаконності постанови судді в частині незастосування додаткового стягнення у виді конфіскації вилученого товару, на думку апеляційного суду, є необґрунтованими.
За вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 471 МК України, передбачене стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосереднім предметом порушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України - також конфіскацію цих товарів.
Разом з тим, при вирішенні питання про конфіскацію певного предмета правопорушення мають значення, зокрема: характеристика безпосереднього предмету правопорушення чи загалом можливе його законне переміщення через митний кордон України, у тому числі чи підлягають сплаті митні платежі, інші податки, у зв'язку з переміщенням предмета правопорушення через митний кордон; джерело походження безпосереднього предмета правопорушення; причини, які призвели до порушення порядку проходження митного контролю в зонах спрощеного митного контролю; мета переміщення порушником предмета через митний кордон України; наявність завданої державі шкоди; вартість безпосереднього предмета правопорушення; майновий стан порушника.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях наголошує, що держава при конфіскації майна зобов'язана додержуватися, зокрема третього критерію - правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 09.06.2005 у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24.03.2005 у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України»; від 06.11.2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23.09.1982 у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб'єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з'ясованих обставин і фактів.
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 грн.
Застосоване до ОСОБА_1 стягнення лише у виді штрафу є достатнім для виправлення та належної поведінки правопорушника, відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства і необхідністю дотримання фундаментальних прав людини, закріпленого у ст.1 Першого Протоколу до Конвенції.
При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було.
Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги про невмотивованість та незаконність постанови судді є безпідставними та необґрунтованими.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстав для її скасування та винесення нової постанови, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
апеляційну скаргу представника Львівської митниці - Андріїва М.В. залишити без задоволення.
Постанову Галицького районного суду міста Львова від 28 листопада 2023 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА-МИКИЧ