61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
09.01.2024 Справа №905/1202/23
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,
при секретарі судового засідання Лавриш О.В.,
розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Хліб», м.Слов'янськ
про стягнення 1646307,64 грн
Представники сторін:
від позивача (в режимі відеоконференції): Пронюк В.Я. - адвокат на підставі довіреності;
від відповідача: не з'явився.
Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Хліб», м.Слов'янськ про стягнення 1646307,64 грн, з яких 1280765,13 грн - основний борг, 306329,31 грн - пеня, 18430,28 грн - 3% річних, 40782,92 грн - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» в частині своєчасної та в повному обсязі оплати за поставлений природний газ у період з 21.10.2022 по 23.12.2022 та з 21.02.2023 по 28.02.2023.
Ухвалою суду від 11.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1202/23; здійснювати розгляд справи вирішено за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 10.10.2023 об 11:00год.
Ухвалою суду від 10.10.2023 відкладено підготовче засідання на 31.10.2023.
12.10.2023 до електронну адресу суду від позивача надійшла заява про закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 40000,00грн у зв'язку з відсутністю в цій частині предмету спору, оскільки відповідач 15.09.2023, 28.09.2023, 29.09.2023, 05.10.2023 здійснив оплату заборгованості на загальну суму 40000,00грн та винести ухвалу про повернення судового збору в розмірі 600,00 грн.
31.10.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №25 від 25.10.2023, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволені позовних вимог. Відповідач у відзиві посилається на настання форс-мажорних обставин, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, а також зазначає, що використання газу підприємством збільшилось на 50% у порівнянні з попереднім роком, а обсяги виробництва навпаки зменшились, що стало підставою для звернення з листом з приводу цього питання до Слов'янського УГГ АТ «Донецькоблгаз».
Ухвалою від 31.10.2023 відкладено підготовче засідання на 21.11.2023 о 12:10 год. та продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.
06.11.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 06.11.2023 за змістом якої останній зазначає, що відповідачем у відзиві не спростовано обставин та правової позиції викладених у позовній заяві, аргументи відповідача викладені у відзиві є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи та доказам наявним в матеріалах справи, з огляду на наступне: відповідачем здійснювалися несвоєчасні розрахунки за поставлений природний газ, однак умови типового договору не містять жодної відкладальної обставини щодо проведення розрахунків з позивачем в інші строки, ніж визначені договором; форс-мажорні обставини засвідчуються виключно сертифікатом ТПП про форс-мажорні обставини, а не шляхом розміщення на веб-сайті ТПП загального офіційного листа від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, оскільки вказаний лист ТПП України не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, останній не може вважатися сертифікатом відповідно до вимог Закону чи Регламенту. Таким чином, відповідач не надав достатніх доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку, що підтверджували б наявність підстав для застосування наслідків настання для нього форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах.
Ухвалою суду від 21.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 21.12.2023 об 11:00 год.
21.12.2023 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання б/н від 21.12.2023 про відкладення розгляду справи, відповідач зазначив, що запропонував позивачу укласти мирову угоду, крім того, ним були здійснені часткові оплати основного боргу.
Ухвалою від 21.12.2023 оголошена перерва в судовому засіданні до 09.01.2024.
04.01.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення за змістом яких позивач зазначив, що після звернення до суду відповідачем частково сплачено основну заборгованість у розмірі 680000,00грн. Позивач просить закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення боргу у розмірі 680000,00грн, у зв'язку з відсутністю в цій частині предмета спору та повернути судовий збір в розмірі 10200,00грн.
09.01.2023 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання б/н від 09.01.2024 за змістом якого останній просить відкласти судове засідання до з'ясування умов укладення мирової угоди та зазначає, що сума заборгованості станом на 09.01.2024 зменшилася на суму сплати заборгованості відповідно до платіжних документів наданих до поданої заяви.
В судовому засіданні 09.01.2024 представник позивача в режимі відеоконференції наполягав на задоволенні позовних вимог, зазначив що позивач заперечує проти укладення мирової угоди, заявив усне клопотання про закриття провадження у справі за відсутності предмету спору у частині основного зобов'язання у розмірі 750000,00 грн та просив повернути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 11250,00 грн.
В судове засідання 09.01.2024 представник відповідача не з'явився.
Розглянувши клопотання відповідача б/н від 09.01.2024 про відкладення судового засідання, суд зазначає наступне.
Відкладення розгляду справи є правом суду. Основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Господарський суд звертає увагу, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою та сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання по розгляду справи по суті.
Поряд з цим, в обґрунтування заяви про відкладення судового засідання відповідачем зазначалося, що йому необхідний час для з'ясування умов укладення мирової угоди, однак, представником відповідача у судовому засіданні 09.01.2024 означено, що позивач заперечує щодо укладення мирової угоди.
Одночасно в додатках означеного клопотання відповідача міститься лист №119/4.2.2-1110-2024 від 08.01.2024 відповідно до змісту якого за результатами розгляду Комісією з питань кредиторської та дебіторської заборгованості ТОВ «ГК «Нафтогаз України» прийнято рішення про відмову в укладенні мирової угоди у судовій справі №905/1202/23.
Також, згідно ч.2 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; розумність строків розгляду справи судом;
11.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1202/23, перше підготовче засідання призначено на 10.10.2023.
Підготовчі засідання у справі неодноразово відкладалися, а також ухвалою суду від 21.12.2023 було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 09.01.2024.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає клопотання відповідача б/н від 09.01.2024 про відкладення судового засідання необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні.
Про хід справи сторони повідомлялись на відомі електронні поштові скриньки, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних листів.
Поряд з цим, учасникам справи ухвали по справі надходили до електронних кабінетів підсистеми «Електронний суд» про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку до електронного кабінету.
Крім того, відповідач повідомлявся про хід розгляду справи засобами поштового зв'язку шляхом направлення на його юридичну адресу процесуальних документів рекомендованими листами з повідомленнями про вручення (рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи).
Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень офіційного веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є відкритими для безоплатного цілодобового доступу відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень".
Відтак, учасники справи повідомлені про хід розгляду справи належним чином.
З'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив.
Наполягаючи на стягненні з відповідача, Приватного акціонерного товариства «Хліб», м.Слов'янськ, суми боргу з оплати вартості спожитого природного газу позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», посилався на укладення між сторонами договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» та включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії».
Згідно з частинами першою, третьою статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4)забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» - це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Так, за результатами державного конкурсу та на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №917-р від 22.07.2020 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
Відповідно до пункту 7 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 № 222 (далі - Положення ПСО), до 30 квітня 2023 року (включно) постачальник "останньої надії" зобов'язаний постачати природний газ споживачам, які не належать до категорії побутових споживачів і виконують життєво важливі функції для забезпечення обороноздатності держави, згідно з переліком, який затверджується центральними органами виконавчої влади відповідно до їх повноважень (далі - перелік споживачів).
Реєстрація споживача, віднесеного до спеціальної категорії, здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі відомостей про відключення чи ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта в таких випадках:
- відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника захищеного споживача для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об'єкту такого захищеного споживача. У такому випадку постачання природного газу здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії»;
- відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником захищеного споживача в реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання природного газу здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.
Відповідач, Приватне акціонерне товариство «Хліб», м.Слов'янськ (ЄДРПОУ 00376107) включений до Переліку споживачів, що не належать до категорії побутових споживачів та виконують життєво важливі функції для забезпечення продовольчої безпеки держави (виробники хліба та хлібобулочних виробів), затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13 вересня 2022 року № 679.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 21.10.2022 по 04.11.2022, з 21.11.2022 по 23.12.2022 та з 21.02.2023 по 28.02.2023 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був закріплений в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56ХО0000AG2Z00Z за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) у тому числі в період з 21.10.2022 по 04.11.2022, з 21.11.2022 по 23.12.2022 та з 21.02.2023 по 28.02.2023.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується:
- листом Оператора ГТС від 04.07.2023 № ТОВВИХ-23-9006 (з зазначенням інформації щодо попередніх/остаточних відборів природного газу за місяцями споживання);
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10).
Відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:
- інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, позивач, як суб'єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Разом із цим, відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити:
- ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача;
- прізвище, ім'я, по батькові (для побутових споживачів);
- назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими);
- поштову адресу об'єкта споживача.
Згідно з Формою № 10 відповідач був зареєстрований в Реєстрі Споживачів постачальника «останньої надії».
Згідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.
Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
Відповідно до абзацу дев'ятого пункту 7 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 222, постачання природного газу постачальником «останньої надії» споживачам згідно з переліком споживачів здійснюється за ціною 32000,00 гривень з урахуванням податку на додану вартість за 1 000 куб. метрів газу.
Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ (постачальник «останньої надії») та відповідачем, Приватним акціонерним товариством «Хліб», м.Слов'янськ (споживач) укладений типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (типовий договір).
Відповідно до пункту 2.1 типового договору постачальник «останньої надії» зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Пунктами 3.1, 3.3 типового договору визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Період безперервного постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії», крім випадків дострокового розірвання договору.
Пунктами 4.1-4.4 типового договору передбачено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником «останньої надії» на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником «останньої надії» відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником «останньої надії» на власному сайті.
Об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Постачальник «останньої надії» зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником «останньої надії» і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 договору).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником «останньої надії» відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4 договору).
Згідно з п.4.5 типового договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п.п. 1 п. 5.2 типового договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно умовами цього договору.
Пунктом 8.1 типового договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність передбачену цим договором та чинним законодавством.
Згідно з пунктами 11.1, 11.3 типового договору цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.
Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику «останньої надії» за цим договором.
Протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС).
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» підписано та скріплено печатками сторін.
Доказів того, що відповідач мав договірні відносини на постачання природного газу з іншим постачальником матеріали справи не містять.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частинами першою, другою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконанням умов типового договору позивач поставив відповідачу природний газ в об'ємі 80,90497 тис.м.куб. на загальну суму 2601013,22грн (з урахуванням вартості транспортування), що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:
№ 14069 від 31.10.2022 за жовтень 2022 року про поставку 13,30118 тис.м.куб. газу на суму 427619,52 грн з ПДВ;
№ 15672 від 30.11.2022 за листопад 2022 року про поставку 17,99418 тис.м.куб. газу на суму 578494,75 грн з ПДВ;
№ 17336 від 31.12.2022 за грудень 2022 року про поставку 34,40535 тис.м.куб. газу на суму 1106097,32 грн з ПДВ;
№ 3515 від 28.02.2023 за лютий 2023 року про поставку 15,20426 тис.м.куб. газу на суму 488801,63 грн з ПДВ.
Акти №14069 від 31.10.2022 та № 15672 від 30.11.2022 підписані з боку позивача та відповідача; Акти № 17336 від 31.12.2022 та № 3515 від 28.02.2023 підписані тільки представником позивача.
Позивачем були виставлені відповідачу наступні рахунки на оплату, а саме:
№ 29166 від 11.11.2022 (нарахування за жовтень 2022 року) на суму 427619,52 грн;
№ 32542 від 10.12.2022 (нарахування за листопад 2022 року) на суму 578494,75 грн;
№ 1255 від 10.01.2023 (нарахування за грудень 2022 року в розмірі 1106097,32 грн, борг за попередній період в розмірі 280494,75грн) на суму 1386592,07 грн.;
№ 8574 від 10.03.2023 (нарахування за лютий 2023 року в розмірі 488801,63 грн, борг за попередній період в розмірі 1088592,07грн) на суму 1577393,70 грн.
Зазначені вище акти і рахунки були направлені засобами поштового зв'язку на юридичну адресу відповідача, вказану в договорі, та вручені відповідачу, про що свідчать наявні в матеріалах справи роздруківки списків згрупованих відправлень, чеки АТ «Укрпошта» та скріншоти з сайту АТ «Укрпошта» про трекінг відправлень.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього зобов'язання зі сплати отриманого ним природного газу, позивачем направлялась вимога про сплату заборгованості від 19.04.2023 № 119/4.3-11588-2023.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 4.4 типового договору споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником «останньої надії» відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
З огляду на положення пункту 4.4 договору строк оплати вартості поставленого газу є таким, що настав.
Проте, як зазначає позивач, відповідач частково сплатив заборгованість в розмірі 1320248,09 грн, що підтверджується наявними матеріалах справи листом АТ «Ощадбанк» №16/2-09/28795/2023 від 22.06.2023 з інформацією про надходження коштів на рахунки ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за період з 01.04.2021 по 19.06.2023 від ПрАТ «Хліб» та витягом з виписки від АТ «Ощадбанк» по рахунку ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за 30.06.2023.
Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем на дату подачі позову складала 1280765,13 грн.
Під час розгляду справи відповідачем було сплачено частину заборгованості в розмірі 750000,00 за отриманий природний газ, що підтверджується позивачем розрахунком заборгованості по договору постачання від 29.06.2022, витягами з виписок від АТ «Ощадбанк» по рахунку ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за 15.09.2023, 28.09.2023, 29.09.2023, 05.10.2023 та платіжними інструкціями наданими відповідачем, а саме: №336 від 15.09.2023, №350 від 28.09.2023, №358 від 29.09.2023, №374 від 05.10.2023, №387 від 13.10.2023, №391 від 17.10.2023, №3813 від 08.11.2023, №433 від 13.11.2023, №445 від 17.11.2023, №456 від 22.11.2023, №458 від 24.11.2023, №464 від 27.11.2023, №470 від 01.12.2023, №475 від 04.12.2023, №493 від 11.12.2023, №500 від 15.12.2023, № 503 від 18.12.2023, №519 від 25.12.2023, №526 від 27.12.2023, №1 від 02.01.2024, №8 від 05.01.2024, №20 від 08.01.2024.
Тобто відповідачем погашено заборгованість з моменту подачі позову в розмірі 750000,00 грн. Не сплаченою залишається заборгованість за отриманий природний газ в розмірі 530765,13 грн.
Доказів погашення заборгованості в повному обсязі матеріали справи не містять.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Враховуючи те, що позивач та відповідач надали докази часткової оплати відповідачем заборгованості після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що у зв'язку зі сплатою відповідачем частини заборгованості за отриманий природний газ в розмірі 750000,00 грн, суд закриває провадження в цій частині у справі №905/1202/23 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору щодо позовних вимог про стягнення боргу.
Отже на підставі вищевикладеного, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, доведеність заявлених позовних вимог, суд задовольняє позовну заяву в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлений позивачем природний газ в розмірі 530765,13 грн.
Щодо вимоги про стягнення пені в розмірі 306329,31 грн за період з 03.01.2023 по 31.07.2023, 3% річних в розмірі 18430,28грн за період з 03.01.2023 по 31.07.2023 та інфляційних втрат в розмірі 40782,92 грн за період з 01.02.2023 по 30.06.2023, суд зазначає наступне.
З поданого позивачем розрахунку вбачається, що останній здійснив розрахунок відповідних сум інфляційних втрат, 3% річних та пені за кожним актом (періодом) окремо.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за визначеними періодами у розмірі 18430,28 грн за період з 03.01.2023 по 31.07.2023 за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «Ліга.Закон», суд встановив його обґрунтованість та арифметичну правильність, а тому вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначеними позивачем періодами за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «Ліга.Закон», суд встановив його обґрунтованість та арифметичну правильність, а тому вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 40782,92 грн за період з 01.02.2023 по 30.06.2023 підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.5 типового договору визначено, що у разі порушення відповідачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 306329,31 грн за період з 03.01.2023 по 31.07.2023 за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «Ліга.Закон», суд встановив його обґрунтованість та арифметичну правильність.
Поряд з цим, щодо нарахованої позивачем пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
На підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.
При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, також не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення неустойки спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості, водночас зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
На підставі Указів Президента України починаючи з 24.02.2022 і по теперішній час на території України діє режим воєнного стану.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Наказом №309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що додається; визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 "Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року", зареєстрований Міністерством юстиції України 25 квітня 2022 року №453/37789 (зі змінами).
Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією вбачається, що Слов'янська міська територіальна громада відноситься до територій можливих бойових дій з 24.02.2022.
Дані обставини суд визнає загальновідомими згідно ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно вони є такими, що не підлягають доведенню.
Крім того, на переконання суду, є достатніми підстави для зменшення заявленої позивачем до стягнення пені, оскільки, за даних обставин, присудження до стягнення із відповідача всього розміру пені матиме наслідком покладення на відповідача невиправданого тягаря, оскільки порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором є безпосереднім наслідком неможливості відповідача виконувати власні зобов'язання у зв'язку із певними обставинами, стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. При цьому суд враховує, що негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання зобов'язання, компенсуються, окрім пені, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Одночасно, пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру не несе значного негативного наслідку позивачу в фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Між тим, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, враховуючи, що відповідач здійснює свою підприємницьку діяльність на території можливих бойових дій, а також те, що відповідач продовжує здійснювати погашення існуючої заборгованості, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені до 20% від заявленої суми, що буде адекватною та співрозмірною компенсацією за порушений інтерес позивача у конкретному випадку, отже до стягнення підлягає пеня у розмірі 61265,86грн, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені позивачу слід відмовити.
При цьому необхідно зазначити, що таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для відповідача, так і для позивача.
Щодо посилання відповідача у відзиві на настання форс-мажорних обставин, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, відповідно до якого визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, суд зазначає наступне.
Згідно п. 10.1. типового договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору (п. 10.2. типового договору).
Відповідно до п. 10.3 типового договору строк виконання зобов'язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства (10.4. типового договору).
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Факт військової агресії Російської Федерації проти України не може бути беззаперечним доказом наявності форс-мажору, за відсутності безпосереднього впливу на можливість здійснення оплати за договором.
Відповідач не надав доказів того, що воєнний стан, введений на території України, позбавляє його можливості вести господарську діяльність та унеможливлює виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності, до того ж, сертифікат Торгово-промислової палати України, який би підтвердив, що обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання, наданий не був.
Крім того, судом враховано, що споживання природного газу в жовтні, листопаді, грудні 2022 року та лютому 2023 року здійснювалась відповідачем після настання вказаних обставин.
Враховуючи, що суд встановив відсутність форс-мажорних обставин, то відповідні положення ст.218 Господарського кодексу України та розділ X типового договору не підлягають застосуванню.
Твердження відповідача, що використання газу підприємством збільшилось на 50% у порівнянні з попереднім роком, а обсяги виробництва навпаки зменшились, не спростовують вищевикладених висновків суду про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Крім того, враховуючи заяву позивача про закриття провадження в частині позовних вимог та повернення сплаченого судового збору, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі, а тому 11250,00 грн підлягають поверненню позивачу.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 74, 76, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Хліб», м.Слов'янськ про стягнення про стягнення 1646307,64 грн, з яких 1280765,13 грн - основний борг, 306329,31 грн - пеня, 18430,28 грн - 3% річних, 40782,92 грн - інфляційні втрати, задовольнити частково.
Закрити провадження по справі в частині стягнення 750000,00 грн основного боргу за відсутністю предмету спору.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Хліб» (84116, Донецька обл., м.Слов'янськ, пров.Богомольця, б.68, код ЄДРПОУ 00376107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, б.1, код ЄДРПОУ 40121452) заборгованість у розмірі 530765,13грн, пеню в розмірі 61265,86 грн, 3% річних в розмірі 18430,28 грн, інфляційні втрати в розмірі 40782,92 грн, а також судовий збір в розмірі 13444,61 грн.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, б.1, код ЄДРПОУ 40121452) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 11250,00 грн, сплаченого згідно платіжної інструкції № 10015 від 30.08.2023 на суму 24694,61 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
У судовому засіданні 09.01.2024 оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складено та підписано 12.01.2024.
Суддя Г.Є. Курило