Провадження № 2/679/39/2024
Справа № 679/872/23
заочне
11 січня 2024 року м. Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі: головуючого судді Томіліна О.М., при секретарі Нестерук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нетішині в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Нетішинської міської ради,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення з відповідача на її користь неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на її користь на утримання дітей за період з 13.08.2013 по 01.07.2023 у розмірі 251687,61 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є матір'ю неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а батьком дитини є відповідач. Сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області № 679/1190-ц від 17.07.2013.
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області № 679/1928/13-ц від 28.08.2013 з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку відповідача, починаючи з 13.08.2013 і до досягнення дітьми повноліття. Вказане рішення перебуває на стадії примусового виконання у Нетішинському ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області ЦМУ МЮ (м. Київ). Заборгованість по сплаті аліментів, які стягнуті на підставі виконавчого листа № 2/679/545/2013 за період з 13.08.2013 по 01.07.2023 складає 252541,94 грн. Постановою державного виконавця Нетішинському ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області ЦМУ МЮ (м. Київ) від 06.09.2018 на відповідача накладено штраф у розмірі 29034,33 грн.
Відповідач з 2013 року не виконує свої батьківські обов'язки стосовно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання не сплачує, має значну заборгованість по сплаті аліментів, будь-якої іншої допомоги не надає, не цікавиться життям, здоров'ям, навчанням та інтересами дитини, тривалий час не бачився з донькою, не вітає її з днем народження, не телефонує, не підтримує родинних стосунків, не спілкується із нею в обсязі, необхідному для її самоусвідомлення, не надає доньці доступу до культурних та духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.
На підставі викладеного, оскільки відповідач без поважних причини свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, позивач просить суд позбавити батьківських прав відповідача стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 13.08.2013 по 01.07.2023 у розмірі 251687,61 грн в порядку ст. 196 СК України.
Ухвалою суду від 28.07.2023 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 27.09.2023 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження на 24.10.2023. В подальшому судове засідання було відкладено на 04.01.2024.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явилися, надали суду заяву в якій просили суд справу розглянути за їх відсутності, також зазначили, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечували.
Відповідач у судове засідання не з'явився, але про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Нетішинської міської ради у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги вважала такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, у відповідності до ст. 280 ч.1 п. 4 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення по справі на підставі наявних у ній доказів.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи складність справи, виготовлення судового рішення відкладено, таким чином датою ухвалення рішення є 11.01.2024.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом досліджуються представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилався позивач.
Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є відповідач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 (а.с. 9).
Місце проживання реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).
З інформації про стан утримання, навчання, виховання та виконання батьківських обов'язків неповнолітньої ОСОБА_3 від 02.05.2023 вбачається, що остання є ученицею 11-А класу Нетішинського ліцею № 4. ОСОБА_3 регулярно відвідує заняття у школі, завжди охайна, доглянута, забезпечена всім необхідним шкільним приладдям. Мати дитини спілкується з педагогами, які навчають доньку, цікавиться її шкільним життям. Мати спілкується з педагогами цікавиться шкільним життям доньки, систематично відвідує батьківські збори, знає досягнення дочки, допомагає долати труднощі. Батько, ОСОБА_2 , протягом навчання дочки в закладі освіти контакту із класним керівником, батьківським комітетом, учителями, що викладають окремі предмети, не підтримує, жодного разу не був присутнім на батьківських зборах (а.с. 13).
Відповідно до довідки № 425 від 02.05.2023, яка видана КНП Нетішинської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги», дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задекларована з лікарем-педіатром ОСОБА_5 , за медичною допомогою дитина звертається в супроводі матері. Батько дитини - ОСОБА_2 , станом здоров'я дини не цікавиться , до медичних працівників закладу з приводу стану здоров'я доньки не звертався. (а.с. 14).
Згідно з висновком Органу опіки та піклування виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 06.07.2023 за № 12/10-02-03/23, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини від 04.07.2023 року, з метою захисту прав та законних інтересів дитини орган опіки і піклування Нетішинської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідача щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15-17).
Постановою державного виконавця органу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції від 17.09.2013 відкрито виконавче провадження № 39790321 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2/679/545/2013, виданого 12.09.2013 Нетішинським міським судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дітей : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.08.2013, до досягнення дітьми повноліття. Розмір заборгованості по аліментам за період з 13.08.2013 по 01.07.2023 складає 252541,94 грн (а.с. 18, 19).
У зв'язку зі наявною заборгованістю по сплаті аліментів державним виконавцем постановою від 06.09.2018 у виконавчому провадженні № 39790321 на боржника ОСОБА_2 було накладено штраф у розмірі 50% від суми заборгованості 58068,66 грн, що складає 29034,33 грн (а.с. 20).
Згідно із розрахунком неустойки (пені) за прострочення відповідачем сплати аліментів за період з 13.08.2013 по 01.07.2023 розмір неустойки (пені) становить 280721,94 грн (а.с. 21-25).
Згідно зі ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Проводячи оцінку досліджених доказів, суд вважає, що вони відповідають змісту статей 77 - 80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності кожного з них окремо та у своїй сукупності, та відповідно достатності їх для прийняття у справі законного та справедливого рішення.
У суду відсутні мотиви, які є підставою для відхилення цих доказів та про їх відхилення не заявлено клопотання жодної із сторін.
Враховуючи наведене, досліджуючи представлені суду докази, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог щодо позбавлення відповідача батьківських прав, а саме, що відповідач ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських обов'язків стосовно своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім того, ст. 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про дитину.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).
Ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини має місце, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною. В обсязі, необхідного для її самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини і допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо.
На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач протягом тривалого часу не виконує батьківські обов'язки щодо своєї дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не цікавиться її життям, не приймає участі в її вихованні, не надає матеріальної допомоги на її утримання, не відвідує та не спілкується з дитиною без поважних причин, що є свідомим ухиленням відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, таке невиконання батьківських обов'язків не пов'язане із наявністю душевної хвороби чи іншого тяжкого захворювання або з інших незалежних причин, приймаючи до уваги висновок органу опіки та піклування, яким встановлений факт невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків, необхідно дійти висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідає інтересам дитини, та з урахуванням відношення відповідача до своїх батьківських обов'язків, необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Щодо позовних вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів суд зазначає наступне.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Статтею 71 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.
Згідно із частиною третьою статті 71 цього Закону визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
У частині восьмій цієї статті зазначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Отже, порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 зазначеного Закону, відповідно до частини восьмої якої суд вирішує питання заборгованості лише в разі спору про її розмір.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Проте таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).
Водночас відповідно до частини першої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Системне тлумачення вказаних норм дає підстави дійти висновку, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то у платника аліментів відсутня вина у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, провадження № 61-16670сво19.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом (частина третя статті 195 СК України). Сторони зазначений розрахунок державного виконавця не оскаржили і не спростували в суді.
Наданий позивачкою розрахунок пені по заборгованості зі сплати аліментів розрахований згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.
У цій постанові наведено формулу, за якою має обчислюватися пеня за несплату або прострочення сплати аліментів. Зокрема, розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком, відповідачем іншого розрахунку не наведено.
Таким чином матеріали справи вказують, що відповідач не повністю виконує свій обов'язок зі сплати аліментів, внаслідок чого виникла заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості. Відповідач не надав ніяких доказів того, що зазначена заборгованість утворилася не з його вини.
За таких обставин позовні вимоги щодо стягненню неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів підлягають задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 13.08.2013 по 01.07.2023 в розмірі 251687,61 грн (280721,94 грн(пеня)-29034,33 грн(штраф державного виконавця)).
Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Позивачем при звернення до суду з даним позовом було заявлено дві вимоги та сплачено судовий збір за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав у розмірі 1073,60 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Згідно із пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної вимоги майнового характеру фізичною особою встановлено ставку судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу майнового характеру та нею при звернення до суду було сплачено судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру, а суд дійшов висновку про задоволення позову, судові витрати відповідно до положень ч. 9 ст. 10, ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 2516,88 грн та на користь позивача 1073,60 грн.
Керуючись ст. ст. 3, 9 Конвенції про права дитини, ст. ст. 19, 164, 165, 195, 196 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 47, 76-81, 84, 89, 133, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів з 13.08.2013 по 01.07.2023, що стягнуті на її користь на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 251687,61 грн .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 2516,88 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду або через Нетішинський міський суд Хмельницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Нетішинської міської ради, ЄДРПОУ 05399231, юридична адреса: 30100, Хмельницька область, Шепетівський район, м. Нетішин, вул. Шевченка, буд. 1.
Суддя О.М. Томілін