10.01.2024 Справа №607/10456/22 Провадження №2/607/580/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі :
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Кійко С.Д.
представника позивача Василишина К.В.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ,-
Позивач ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , у якому, з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, просить стягнути із відповідача 235 438, 73 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 3 326,28 грн. трьох відсотків річних, 32 005, 04 грн. інфляційних витрат, а всього 274 770, 05 грн., а також 4 000 грн. понесених позивачем витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 04 лютого 2022 року близько 12 год.10 хв. в м.Тернополі по вул. Будного, 36, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Skoda Oktavia» д.н.з. НОМЕР_1 , не був достатньо уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, перед початком маневру не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод і небезпеки для інших учасників дорожнього руху, а саме розпочинаючи рух, не надав переваги транспортному засобу марки «BMW Х5», н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався у попутному напрямку. Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.02.2022 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність водія марки «Skoda Oktavia», н.з. НОМЕР_1 , в момент ДТП, була застрахована у ПрАТ «СК «Еталон» згідно полісу №АР/1530910 від 10.04.2021, обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Страховик, де був забезпечений транспортний засіб винної особи, здійснив страхове відшкодування ОСОБА_4 на загальну суму 125 272,68 грн. Однак, відповідно до висновку №51/22 судової автотоварознавчої експертизи згідно заяви-звернення від ОСОБА_4 , складеного судовим експертом ОСОБА_5 30 травня 2022 року, вартість матеріального збитку, спричиненого ОСОБА_4 внаслідок ДТП, у зв'язку із пошкодженням автомобіля марки BMWХ5, н.з. НОМЕР_2 , становить 304 438, 73 грн. Позивач, вважає, що різницю між сумою страхового відшкодування та розміром заподіяної шкоди в розмірі 174 438, 73 грн. слід стягнути із винної особи - ОСОБА_2 . Крім цього, вважає, що ОСОБА_2 зобов'язаний сплатити позивачу три відсотки річних, що складає 3 326,28 грн., інфляційні втрати в розмірі 32 005,04 грн., а також 61 000 грн. збитків, яких він зазнав внаслідок понесених витрат на прокат автомобіля з метою здійснення своєї господарської діяльності. Відтак, просить позов задоволити, стягнувши із відповідача вказану суму заподіяної шкоди.
17.10.2022 року відповідач ОСОБА_2 надав суду відзив на позовну заяву, у якому вказує на те, що ОСОБА_4 не доведено факт здійснення розрахунку між Страховиком ПрАТ «СК «Еталон» та позивачем в максимальному розмірі ліміту відповідальності, тобто в розмірі 130 000 грн., як це передбачено страховим полісом. Тому, вважає, що позов ОСОБА_4 є передчасним, безпідставним, та необгрунтованим, та до моменту сплати максимального розміру страхового відшкодування вимоги про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 179 166,05 грн. не можуть підлягати до задоволення. Крім того, вважає, що судовий експерт ОСОБА_5 надав завідомо неправдивий висновок транспортно-товарознавчої експертизи № 51/22 від 30.05.2022 року, який не відповідає Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Фонду Державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року та Національному стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року, є неповним, непослідовним, необ'єктивним, такий, що не відповідає фактичним обставинам ДТП та її наслідкам. Так, виходячи із змісту означеного Висновку, експертом встановлено, що пошкоджений автомобіль був зібраний на заводі в США 13.08.2014 р., та елементи його корпусу були із ознаками попереднього відновлення (ремонту), тобто даний автомобіль уже був пошкоджений в іншому ДТП та підлягав ремонту. Судовим експертом ОСОБА_5, на думку відповідача, при проведенні експертизи не брались як вихідні дані, не тільки адміністративні матеріали поліції по ДТП, але і документи в яких наводилась первісна вартість транспортного засобу ОСОБА_4 на момент реєстрації права власності за ним (митна декларація), сертифікат відповідності, посвідчення Галицької митниці Держмитслужби на цей ТЗ із сервісного центру МВС, де зазначались первісна вартість цього автомобіля, його стан станом 08.04.2021 р.; вартість аналогічних транспортних засобів зібраних на заводі в США у серпні 2014 р.; відомості про даний автомобіль наявні на сайті «CARFAX», в якому зазначається, що до моменту продажу даного автомобіля на аукціоні в США у лютому 2021 році він тричі брав участь в ДТП. Натомість, на думку відповідача, судовий експерт брав до уваги виключно ринкову вартість транспортних засобів зібраних у Європі, в яких інша комплектація та значно більша вартість, без пошкоджень. Про дату та місце огляду досліджуваного транспортного засобу, експерт не повідомляв ОСОБА_2 , як винуватця ДТП, в ході якого останній міг дати свої зауваження з приводу переліку пошкоджених елементів корпусу автомобіля ОСОБА_4 та з приводу його початкової вартості, деталей та комплектуючих до нього. Вважає, що такі дії оцінювача суперечать п.п. 8.5.3. п.8.5. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», відповідно до якого, визначення необхідних ремонтних операцій, а також трудомісткості ремонту приймається на підставі нормативних документів виробника КТЗ. Крім цього, відповідач зазначив, що огляд транспортного засобу експертом ОСОБА_5 поводився коли у нього припинився термін дії свідоцтва на право проведення даних експертиз, а тому висновок складений ним слід визнати недопустимим доказом. Також, відповідач вважає, що ОСОБА_4 був наданий в обґрунтування своїх вимог, щодо стягнення із ОСОБА_2 61 000 гривень, фіктивний договір прокату транспортного засобу укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , фіктивні письмові документи, щодо проведення за цим договором розрахунків 05.03.2022 р. Так, зі змісту додатків до договору прокату, вказано, що на момент отримання автомобіля позивачем 05.03.2022 р. показник його пробігу був 17 312 км., однак на момент його повернення - 05.05.2022 р., такий показник одометру не змінився. Тобто, вважає, що за 61 день користування автомобілем, ОСОБА_4 його не експлуатував. Також, відповідач зазначає, що відразу після ДТП, ОСОБА_4 використовував свій транспортний засіб автомобіль марки «БМВ Х5», д.н.з. НОМЕР_2 , за призначенням, у власних цілях, оскільки для його огляду експертом, він також приїхав своїм ходом. Також просить врахувати, що згідно даних прикордонної служби, ОСОБА_6 , який підписував спірний договір прокату 15.11.2021 року та надавав транспортний засіб, перетнув кордон України та більше в Україну не повертався. Також вважає, що ОСОБА_4 не було подано доказів, які б підтверджували використання орендованого ним зазначеного транспортного засобу у своїй підприємницькій діяльності. Крім цього, згідно інформації ГУ ДПС в Тернопільській області підприємства «БестДрайв» логотип якого міститься на спірному договорі прокату не існує. На підставі наведеного, у задоволенні позову просить відмовити повністю.
Позивач ОСОБА_4 відповіді на відзив не подавав.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» письмових пояснень щодо позову не подавала.
23.11.2022 року, 29.11.2022 відповідач ОСОБА_2 надав суду додаткові пояснення, які за своїм змістом є аналогічними твердженням, викладеним у відзиві на позов.
Крім цього, 31.01.2023 року відповідач ОСОБА_2 надав суду додаткові пояснення у яких серед іншого зазначив, що виходячи із Звіту суб'єкта оціночної діяльності приватного підприємця ОСОБА_8., який надано органами Державної митної служби та який використовувався при сплаті митних платежів, розмір вартості транспортного засобу ОСОБА_4 становив 297 613 грн., тобто значно менше ніж розмір, встановлений у висновку судового експерта ОСОБА_5. Звертає увагу на те, що на його думку, у вказаному Звіті наявні фотографії транспортного засобу ОСОБА_4 , з яких вбачається пошкодження передньої правої частини корпусу автомобіля, правої передньої фари, кришки капота, правого переднього крила, відтак, вважає що фото таблиці, які додані до висновку судового експерта ОСОБА_5. № 51/22 від 30.02.2022 року є однаковими. Вважає, що пошкодження транспортного засобу ОСОБА_4 існували ще до моменту ДТП, тобто до 04.02.2022 р. Також, зазначає, що на його думку, в матеріалах справи відсутні належні і допустимі письмові докази, які б підтверджували факт проведення ОСОБА_4 ремонтних робіт автомобіля марки «ВМW Х5», 2014 року випуску, в період із моменту доставляння його із пошкодженнями на митну територію України до 04.02.2022 р.(моменту ДТП), в тому числі котрі б підтверджували про покращення комплектації автомобіля, чи відсутність пошкоджень на момент проведення його реєстрації в сервісному центрі МВС. Також зазначив, що позивачем, на його думку, не надані письмові документи, які підтверджують факт проведення ним ремонтних робіт транспортного засобу уже після ДТП. Враховуючи наведене, відповідач ставить під сумнів визначену судовим експертом суму заподіяної шкоди, внаслідок ДТП автомобілю ОСОБА_4 , для його відновлення в розмірі 304 438,73 грн.
27.03.2023 року у даній справі закрито підготовче судове засідання, за наслідками якого справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Василишин К.В. у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити з підстав наведених у позові та заяві про збільшення позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача - адвокат Парубій М.М. в судовому засіданні у задоволенні позову просять відмовити повністю із підстав наведених у відзиві, а також поданих додаткових поясненнях.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце та час розгляду справи, надавши документи, які слугували підставою розрахунку страхового відшкодування позивачу, а також його виплату.
Дослідивши та оцінивши зібрав у справі докази, суд встановив наступні обставини
04 лютого 2022 року близько 12 год.10 хв. в м.Тернополі по вул. С.Будного, 36, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Skoda Oktavia», д.н.з. НОМЕР_1 , не був достатньо уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, перед початком маневру не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод і небезпеки для інших учасників дорожнього руху, а саме розпочинаючи рух, не надав переваги транспортному засобу марки «BMW Х5», н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався у попутному напрямку. Внаслідок ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.02.2022 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6 ст.82 ЦПК України).
Таким чином, не підлягають доказуванню обставини дорожньо-транспортної пригоди яка мала місце 04 лютого 2022 року близько 12 год.10 хв. в АДРЕСА_1 , за участю водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , внаслідок якої водієм ОСОБА_2 допущено порушення пунктів 2.3 (б), 10.1 Правил дорожнього руху України, а також винуватість останнього у її вчиненні, причинно-наслідковий зв'язок із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням майнової шкоди позивачу.
Згідно із копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , транспортний засіб марки «BMW Х5», н.з. НОМЕР_2 , на момент вчинення даної дорожньо-транспортної пригоди зареєстрований за ОСОБА_4 .
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , влаником транспортного засобу марки «Skoda Oktavia», д.н.з. НОМЕР_1 на момент даної дорожньо-транспортної пригоди є ОСОБА_7 .
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Skoda Oktavia», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 , якою користувався відповідач ОСОБА_2 в момент ДТП, була застрахована у ПрАТ «СК «Еталон» згідно полісу №АР/1530910 від 10.04.2021 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну встановлено в розмірі 130 000 грн. Розмір франшизи - 0,00 грн.
08.02.2022 року ОСОБА_4 звернувся до Страховика - ПрАТ «СК «Еталон» із заявою про виплату йому страхового відшкодування за вказаним страховим випадком.
За наслідками прямого врегулювання, Страховиком - ПрАТ «СК «Еталон» позивачу частково відшкодовано завдану шкоду у межах встановленої страховим полісом ліміту відповідальності в загальному розмірі 125 272 грн. 68 коп., згідно із страховими актами № 453/01/50/2022/1 на суму 118 855,35 грн. та №453/01/50/2022/2 на суму 6 417,33 грн. та переховано на його рахунок (платіжна інструкція '№5192 від 27 травня 2022 р. на суму 10 000,00 грн.; платіжна інструкція №5213 від 30.05.2022 року на суму 18 855,35 грн., платіжна інструкція №5223 від 31.05.2022 року на суму 10 000, 00 грн.; платіжна інструкція №5239 від 01.06.2022 року на суму 10 000, 00 грн., платіжна інструкція №5289 від 03.06.2022 року на суму 10 000, 00 грн., платіжна інструкція №5332 від 06.06.2022 року на суму 10 000, 00 грн., платіжна інструкція №5361 від 07.06.2022 року на суму 10 000,00 грн., платіжна інструкція №5377 від 08.06.2022 року на суму 10 000, 00 грн., платіжна інструкція №5409 від 09.06.2022 року на суму 10 000,00 грн., платіжна інструкція №5434 від 10.06.2022 року на суму 10 000, 00 грн., Платіжна інструкція №5469 від 13.06.2022 року на суму 10 000,00 грн. платіжна інструкція №6013 від 06.07. 2022 р. на суму 6 417, 33 грн.).
На замовленням позивача, суб'єктом оціночної діяльності - судовим експертом ОСОБА_5., складено Висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи №51/22 від 30 травня 2022 року, згідно якого, на підставі проведених досліджень і розрахунків, при визначених: - вартості ремонтно-відновлювальних робіт "Ср" = 12 711,67 грн.; - вартості необхідних для ремонту матеріалів "См" = 22 168,58 грн.; - вартості нових складових, що підлягають заміни "Сс" = 269 558,48 грн., вартість відновлювального ремонту (з придбанням нових складових-запчастин для заміни) досліджуваного КГЗ «ВМW Х5 (F15) ХDrive 35d, номерний знак НОМЕР_2 » для усунення пошкоджень отриманих внаслідок пригоди, що виявлені на момент огляду при зовнішньому обстеженні (без проведення необхідних технологічних - інструментальних; діагностичних дефектовок деталей/механізмів/вузлів/агрегатів і вимірів), визначається рівною:Свр = 12711,67 + 22168,58 + 269558,48 = 304 438,73 грн. Визначаючи вартість відновлювального ремонту експертом у вказаному висновку було зазначено, що ринкова вартість досліджуваного автомобіля, з врахуванням тривалості його експлуатації, пробігу, комплектації та комплектності, експлуатаційного стану, станом на момент оцінки, без врахування отриманих пошкоджень буде дорівнювати 986600 грн. Також, експертом було вказано, що при огляду встановлено, що КТЗ з після аварійними ушкодженнями та наступними особливостями стану, що впливають на його вартість, а саме: - показник 6-ти значного електронного одометра становить 144273 км.; спостерігаються ознаки попереднього відновлення (ремонту). Також, експертом було встановлено, що вартість матеріального збитку, спричиненого власнику КТЗ «ВМW Х5 (F15) ХDrive 35d, номерний знак НОМЕР_2 », внаслідок ДТП, яке мало місце 04.02.2022 року, станом на час ДТП, при зовнішньому обстеженні (з частковим розбиранням, без проведення технологічних інструментальних, діагностичних дефектовок), ймовірно становить «У»= 147 784, 88 грн., який розраховано з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі «0,59». Даний висновок використовувався Страховиком (ПрАТ «Страхова компанія «Еталон») при визначені суми страхового відшкодування.
Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_5 підтвердив складений ним висновок №51/22 від 30.05.2022 року, зазначивши суду про те, що ним при його складанні було дотримано Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджену наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 року №142/5/2092. Також пояснив, що на момент огляду пошкодженого транспортного засобу, його свідоцтво на право проведення означеного виду експертиз було продовжено згідно наказу Міністерства юстиції №1138/5 від 14.03.3022 року, відповідно до якого строк дії свідоцтв, які втратили свою чинність на період воєнного стану в України продовжувався. Висновок за результатами проведення транспортно-трасологічної експертизи ним було складено 30.05.2022 року, тобто у момент дії свідоцтва експерта, яке було продовжено 11.05.2022 року. Огляд пошкодженого транспортного засобу здійснювався ним за участю замовника ОСОБА_4 08.02.2022, в присутності представника страхової компанії. При цьому, зазначив, що він не зобов'язаний був повідомляти відповідача про проведення такого огляду, оскільки нормативними актами у галузі судової експертизи це не передбачено. Також зазначив, що при визначенні матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу ним урахувався, те, що автомобіль виготовлений у США та був попередньо відновлений до моменту ДТП, про що зазначалось ним у висновку. Ринкову вартість транспортного засобу ним визначалась на підставі встановленої методики, з урахуванням його комплектації, вартості аналогічних транспортних засобів, яка склалась на ринку України. Також на запитання суду вказав, що на ринкову вартість транспортного засобу, яку він визначив у складеному ним висновку, не може впливати його вартість зазначена при його розмитнені у висновках оцінювачів, оскільки така вартість визначена без урахуванням сплачених податків та митних платежів. Також зазначив, що на визначену ним ринкову вартість пошкодженого транспортного засобу не впливає його вартість зазначена при його реєстрації.
Суд вважає, що зазначений висновок експерта, який підтверджений експертом ОСОБА_5 у судовому засіданні, складений за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи №51/22 від 30 травня 2022 року, таким, що відповідає та не суперечить Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджений наказом Міністерства юстиції України, Фонду держмайна України 24.11.2003 року №142/5/2092 із змінами та доповненнями. При цьому, суд відкидає твердження представника відповідача про те, що при складанні означеного висновку у експерта ОСОБА_5 було нечинне свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта. Так, відповідно до пункту 4 наказу Міністерства юстиції України №1138/5 від 14.04.2022 року «Про деякі питання забезпечення судово-експертної діяльності в умовах воєнного стану», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.03.2022 року за №326/37662, продовжено строк дії свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям, які до введення воєнного стану в Україні подали заяви та документи для проходження атестації в Центральній експертно-кваліфікаційній комісії при Міністерстві юстиції України з метою продовження строку дії свідоцтв, а також свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта, строк дії яких закінчується у період дії воєнного стану, або протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану. Таким чином, суд не вважає, що судовий експерт ОСОБА_5 здійснював огляд пошкодженого транспортного засобу при відсутності своїх повноважень судового експерта, оскільки він звертався із відповідною заявою про проходження атестації з метою продовження строку дії свідоцтва у жовтні 2021 року, про що зазначив у судовому засіданні, тобто до введення воєнного стану в Україні. Крім цього, зазначений висновок був складений судовим експертом ОСОБА_5 30.05.2022 року, тобто уже після продовження йому 11.05.2022 року строку дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта. Також, зазначений висновок містить обґрунтування експертом визначення ринкової вартості досліджуваного колісного транспортного засобу, з урахуванням його особливостей, місця виготовлення, комплектації та попереднього відновлення позивачем, а також аналізу вартості аналогічних транспортних засобів, яка склалась на ринку України.
Відповідно до копії звіту №03/03/02-2021 про оцінку вартості колісного транспортного засобу легковий універсал «BMW Х5», 2014 р.в., VIN НОМЕР_5 , виконаного оцінювачем ОСОБА_8 , вартість зазначеного колісного транспортного засобу, визначена станом на 03.03.2021 року, з метою визначення вартості увезеного на митну територію України (без врахування митних платежів, зборів та інших платежів за його розмитнення й реєстрацію Україні) вкладає 297613 грн.
Допитаний в судовому засіданні, в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснив, що транспортний засіб марки «BMW Х5», н.з. НОМЕР_2 було придбано ним у США з незначними пошкодженнями. Після сплати усіх митних платежів та податків він провів повністю його відновлення у березні 2021 року до постановки означеного транспортного засобу на облік у сервісному центрі МВС України. Також зазначив, що у лютому 2022 року відбулась ДТВ за участю відповідача, внаслідок якої було пошкоджено передню частину належного йому транспортного засобу марки «BMW Х5», н.з. НОМЕР_2 . Після цього, у лютому 2022 року було проведено огляд даного транспортного засобу експертом ОСОБА_5 за участю представника страхової компанії та експертом було визначено вартість відновлювального ремонту. Підтвердив, що йому страховиком було виплачено страхове відшкодування на загальну суму 125 272,68 грн. Також пояснив, що після пошкодження зазначеного транспортного засобу, він вимушений був користуватись іншим транспортним засобом близько двох місяців, уклавши договір прокату для здійснення своєї підприємницької діяльності. Чи підписував договір прокату ОСОБА_6 , який зазначений у ньому та який надавав йому транспортний засіб, пояснити не зміг.
Відповідно до ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон №1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (стаття 2).
Згідно до п.1.4 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особи, відповідальність яких застрахована, - це страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
У відповідності до п.1.3 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальника (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закону), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом зазначеного Закону (статті 9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в стому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Отже, Страховик (ПрАТ «СК «Еталон») за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/1530910 від 10.04.2021 також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоду, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, страховик (ПрАТ «СК «Еталон») за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі статтею 29, пункту 32.7 статті 32 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Е З - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15, постанові ВС №910/5001/17 від 12.03.2018 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. В силу вимог п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішенням чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст. 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В силу вимог ч.1 ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно положень статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд дослідивши та оцінивши докази наявні у матеріалах даної справи та їх проаналізувавши, заслухавши пояснення сторін та їх представників, вважає, що позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди слід задовольнити частково, стягнувши у користь позивача із відповідача 174 438, 73 грн. заподіяної матеріальної шкоди, із розрахунку: (304 438,73 - 130 000 = 174 438,73), де 304 438,73 грн. вартість необхідного відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача визначена у висновку експерта від 30.05.2022 №51/22, 130 000 грн. ліміт майнової відповідальності за договором страхування №АР/1530910 від 10.04.2021. При цьому, суд визначаючи розмір матеріальної шкоди позивачу зазначає, що вартість матеріального збитку, про яку також вказав експерт у вказаному висновку та яка ймовірно становить 147 784, 88 грн. розраховано ним з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі «0,59», відтак його розмір береться до уваги лише при визначені страхового відшкодування страховиком, що й було взято ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» при розрахунку страхового відшкодування позивачу.
Щодо вимог позивача в частині стягнення із відповідача трьох відсотків річних та інфляційних відрахувань, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 44 та 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок, що «стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи Розділу І Книги 5 ЦК України, поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України, визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення».
Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування майнової шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
По своїй суті зобов'язання про відшкодування майнової шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру відшкодування.
Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди. Тільки після конкретизації змісту зобов'язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов'язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання.
У даній справі, між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 договір про відшкодування шкоди не укладався. Рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 майнової шкоди, яке не виконувалося ОСОБА_2 , не ухвалювалося.
За таких обставин, оскільки конкретизації змісту зобов'язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди не відбулося, прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) не настало, тому, суд вважає, що підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 трьох відсотків річних та інфляційних втрат відсутні. Тому, в цій частині позовні вимоги ОСОБА_4 до задоволення не підлягають.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постановах ВС від 03.04.2019 року у справі №757/3725/15, від 04.12.2019 у справі 3463/389/14.
Щодо вимог позивача в частині стягнення із відповідача збитків у розмірі 61 000 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб'єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.
Як зазначив ВС у своїй постанові від 24.11.2021 року у справі №161/14197/20, у частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2011 року у справі № 3-64гс11 та постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14 та від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20). При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання. Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) та постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 року у справі № 910/14341/18). Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц. Також позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 908/2486/18, від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/3669/19, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).
Тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України свідчить, що упущена вигода, будучи складовою поняття збитки, на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов'язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.
Так, позивачем на підтвердження означеної вимоги про стягнення коштів, сплачених ним фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 за оренду (прокат) транспортного засобу марки «КІА», д.н.з. НОМЕР_6 , в розмірі 61 000 грн., подано письмові докази: виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ФОП ОСОБА_4 , заяву ОСОБА_4 №00012 від 05.03.2022 р. про приєднання до публічного договору прокату автомобіля, товарниий чек №00012 від 05.03.2022 р. на суму 61 000 гривень, Акт прийому - передачі коштів №00012 від 05.03.2022 р., суми застави у розмірі 500 доларів США, подорожні листи легкового автомобіля №5 від 07.12.2021 та №15 від 12.01.2022, видані ФОП ОСОБА_4 ..
Згідно інформації зазначеній у листі Регіонального сервісного центру Головного севісного центру МВС в Тернопільській області №31/19-2842 від 04.07.2023 р., відповідно з наявною у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, станом на 04.07.2023 інформації, транспортний засіб марки «КІА SOUL», 2016 р.в., кузов НОМЕР_7 , номерний знак НОМЕР_6 , 18.02.2022, зареєстрований за громадянином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Як вбачається із інформації викладеній у листі Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №91-58481/18/23-Вих від 28.11.2023 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15 листопада 2021 року виїхав за межі України та на територію України не повертався.
Відповідно до інформації, викладеній у листі Головного управління ДПС у Тернопільській області №23024/6/19-00-12-01-03 від 21.12.2023, станом на 20.12.2023 року, відповідно до даних інформаційного фонду ДПС України, на обліку в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області не перебуває юридична особа з назвою «BestDrive».
Також, як вбачається із зазначених доказів, зокрема заяви приєднання до публічного договору прокату автомобіля марки «КІА SOUL» від 05.03.2022 за №00012, який використовував позивач після дорожньо-транспортної пригоди, у ньому вказано показник спідометра означеного автомобіля 17312 км. Однак, із інформації, яка вказана під логотипом «BestDrive», при поверненні автомобіля ОСОБА_4 05.05.2022 року у вказаному транспортному засобі пробіг зазначено аналогічний, який був на початок його експлуатації.
Таким чином, оцінивши та дослідивши докази надані позивачем на підтвердження вимоги про стягнення збитків із відповідача у розмірі 61000 грн., суд вважає, що ОСОБА_4 не доведено, що транспортний засіб марки «КІА SOUL» д.н.з. НОМЕР_6 , який він отримав на підставі договору прокату, використовувався позивачем для здійснення своєї підприємницької діяльності, а саме, як ним зазначено у позові - з метою транспортування товару, ділових зустрічей, оскільки із них не вбачається даних, що позивач використовував його саме із цією метою. Адже, наведені докази, на думку суду, не містять, який саме товар та для яких цілей позивачем транспортувався. Не містять таких даних й подорожні листи, долучені ОСОБА_4 на підтвердження своїх вимог. Крім цього, суд зауважує, що ОСОБА_6 , якому належить вказаний транспортний засіб та підпис якого міститься на письмових документах, які підтверджують укладення договору прокату автомобіля та його повернення, а також отримання коштів за надані послуги від ОСОБА_4 у розмірі 61 000 грн., станом на 05.03.2022 року (укладення договору) та 05.05.2022 року (повернення автомобіля) був відсутній на території України, оскільки виїхав за її межі, що підтверджується інформацією Державної прикордонної служби України №91-58481/18/23-Вих від 28.11.2023 року ще 15 листопада 2021 року. Доказів, які б підтверджували, що зазначена особа делегувала свої повноваження, суду не надано. Відтак, враховуючи наведені обставини, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення із відповідача збитків (упущеної вигоди) в розмірі 61 000 грн. до задоволення не підлягають.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із проведенням експертизи.
Крім того, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За проведення експертного дослідження позивачем сплачено 4 000,00 грн., що підтверджується Квитанцією до прибуткового касового ордера №51/22 від 12.05.2022 р.
Оскільки, суд дійшов до переконання, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а тому, згідно розрахунку: 174 438,73 грн. (задоволена частина вимог) : 274 770,05 грн. (ціна позову)) х 100 = 63,5 %, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати за проведення експертизи в розмірі 2 540, 00 грн. (63,5 % від 4 000 грн.), а також 1 744 грн. 38 коп. сплаченого судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 у користь ОСОБА_4 174 438 (сто сімдесят чотири тисячі чотириста тридцять вісім) грн.. 73 коп. матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
У решті вимог, відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 у користь ОСОБА_4 1 744 (одну тисячу сімсот сорок чотири) грн.. 38 коп. сплаченого судового збору, а також 2 540 (дві тисячі п'ятсот сорок) грн.. 00 коп. сплаченої вартості проведеної судової авто товарознавчої експертизи, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду у повному обсязі виготовлене 12 січня 2024 року.
Реквізити сторін:
Позивач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8
Відповідач - ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» (код ЄДРПОУ 20080515, адреса знаходження: 03067, м. Київ, вул..Гарматна, 8, а/с 12).
Головуючий суддяВ. В. Ромазан