12.01.2024 Справа №607/418/24 Провадження №3/607/182/2024
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунець Н.Р., розглянувши матеріали, що надійшли від Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , непрацюючого,
за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №541697 від 02 січня2024 року, 29 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_1 винесено терміновий заборонний припис №162488, згідно з яким його зобов'язано залишити місце спільного проживання із постраждалою ОСОБА_2 на термін 10 діб. ОСОБА_1 не повідомив уповноважений підрозділ органів НПУ про місце свого тимчасового перебування на час дії ТЗПсК, чим порушив п. 8 ст. 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року №2229-VIII, за що відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання 12 січня 2024 року ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час та місце був повідомлений належним чином, що підтверджується його підписом у протоколі про адміністративне правопорушення. Про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Тому на підставі ст.268 КУпАП, вважаю, що розгляд справи можна провести у відсутності ОСОБА_1 .
Вказане узгоджується з висновком рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності докази, приходжу до наступних висновків:
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч.8 ст.25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» кривдник, стосовно якого винесено терміновий заборонний припис, згідно з яким він повинен залишити місце спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, зобов'язаний повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ органів Національної поліції України за місцем вчинення домашнього насильства.
Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Тобто, з об'єктивної сторони дане правопорушення характеризується вчиненням будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а також невиконанням термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП доведена матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, а саме:
- відомостями зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №541697 від 02 січня 2024 року;
- електронним рапортом поліцейського, згідно якого 02 січня 2024 року від працівника поліції надійшло повідомлення про порушення ОСОБА_1 термінового заборонного припису.
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 02 січня 2024 року, в яких стверджується, що 29 жовтня 2023 року стосовно нього було винесено ТЗП, який він виконав та проживав в АДРЕСА_2 за місцем реєстрації. Крім цього, зазначено, що він не знав про зобов'язання щодо повідомлення уповноваженого підрозділу органів Національної поліції про місце його тимчасового перебування.
- рапортом ДОП СДОП ВППП Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області Сарабуна О. від 02 січня 2024 року, в якому вказується, що ОСОБА_1 не повідомив уповноважений орган Національної поліції про місце свого тимчасового перебування на час дії ТЗПсК.
- копією форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 29 жовтня 2023 року;
- копією термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №162488 від 29 жовтня 2023 року;
- як вбачається з листа Національної поліції України ГУНП в Тернопільській області УОАЗОР про розгляд запиту на інформацію №1569/21/01-2023 від 14 листопада 2023 року, відповідно до відомостей, які містяться на ІПНП України та системі «CallWay Contakt Centre» на спеціальну лінію «102» ГУНП в Тернопільській області в період часу з 21 год. 00 хв. 29 жовтня 2023 року по 21 год. 00 хв. 08 листопада 2023 року від гр. ОСОБА_1 повідомлення про місце перебування на час дії термінового заборонного припису, не надходили.
Таким чином дослідженими письмовими доказами встановлено, що ОСОБА_1 , будучи особою стосовно якої 29 жовтня 2023 року винесено терміновий заборонний припис, згідно з яким він повинен залишити місце спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, в порушення вимог ч. 8 ст. 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» не повідомив про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ органів Національної поліції України за місцем вчинення домашнього насильства.
За вказаних обставин приходжу до переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування при винесенні термінового заборонного припису, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності.
Разом з цим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд звертає увагу на вимоги ст.ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Зокрема при прийняті рішення суд враховує, відсутність умислу на вчинення даного правопорушення, обставини, за яких вчинено правопорушення, а також те, що ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності за вказані дії, тому доходить висновку, що вказане правопорушення завдало будь-якої значної шкоди іншим особам, державному або громадському порядку і не являє великої суспільної небезпеки, а тому є малозначимим.
При цьому обставин, що обтяжують відповідальність, згідно зі ст. 35 КУпАП, суд не вбачає.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
За змістом ст. 284 КУпАП встановлено, що при оголошенні усного зауваження по справі про адміністративне правопорушення, виноситься постанова про закриття справи.
З урахуванням обставин вчиненого правопорушення, оцінивши подані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, враховуючи всі обставини справи, приймаючи до уваги характеризуючі дані ОСОБА_1 , а також є підстави вважати, що він не буде допускати подібного надалі, вважаю за можливе застосувати до останнього ст. 22 КУпАП та звільнити його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.22,33,ч.1 ст.173-2, 247,283,284 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та звільнити від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Суддя Н. Р. Кунець