12.01.2024 року м. Дніпро Справа № 908/2251/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.10.2023р.
(суддя Боєва О.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 28.09.2023р.)
у справі
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування",
код ЄДРПОУ 36086124 (04073, м. Київ, пр. Бандери Степана, буд. 22)
до: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Мотор-Гарант",
код ЄДРПОУ 31154435 (69068, м. Запоріжжя, вул. Вересаєва, буд. 3)
про стягнення суми 5 908,10 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Мотор-Гарант", про стягнення суми недоплаченого страхового відшкодування, у розмірі 5 908,10 грн..
Позов обґрунтовано ст. ст. 22, 524, 526, 527, 530, 993, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 9, 16, 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 22, 28, 29, 34, 35, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.10.2023р. у справі № 908/2251/23 в позові відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, через систему "Електронний суд", до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 09.10.2023р. та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що 06.06.2023р. ТДВ «Страхова компанія «МОТОР-ГАРАНТ» платіжною інструкцією №9913666d02 сплатило на користь позивача 10 634,33 грн.. В графі призначення платежу зазначено «Сплата страх. відшкод. зг. заяви №3.22.03693 страх.акт №384/23- ГПО від 06.06.2023, без ПДВ». В подальшому представник Позивача Сабітов С.В., направив уточнену заяву про виплату страхового відшкодування за вих. № С-3.22.03693 від 26.05.2023 р. Дана заява надсилалася на електронну адресу Відповідача o.zelenskaja@motor-garant.com.ua Доставка листа була успішно здійснена, про що прийшло відповідне повідомлення на електронну адресу. У зв'язку з тим, що працівники (представники) ТДВ «Експрес Страхування» зокрема особа, що вела справу на досудовому врегулюванні та адвокат, що готував позовну заяву, працюють віддалено у представника Позивача адвоката Беляєва Ю. Л. не було на дату подання позову електронних доказів направлення уточненої заяви, оскільки вони знаходилися на електронних носіях, що належить іншому представнику, тому електронні докази направлення уточненої заяви до ТДВ «СК «Мотор-Гарант» за 26.05.2023 р. до суду першої інстанції не надавалися адвокатом, що готував позовну заяву перебуваючи на віддаленій роботі.
Скаржник вважає, що Відповідач приховав факт направлення документів уточненої заяви на виплату загальної суми 17 842,43 грн. та не повідомив суду першої інстанції всю відому йому інформацію.
Скаржник також зазначає на тому, що неузгодження страховиком та заявником (потерпілим) розміру страхового відшкодування не може бути підставою для відмови у його виплаті.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Запорізької області від 09.10.2023 у справі № 908/2251/23 залишити без змін.
В обгрунтування своїх заперечень, Відповідач зазначає на тому, що жодних страхових актів №3.22.03693-2, на суму 979,00 грн., №3.22.03693-3, на суму 4 929,10 грн., що вказані в позовній заяві, до ТДВ «СК «МОТОР-ГАРАНТ» будь-яким способом не надходили, а тому Відповідачу не було відомо про наявність вказаних страхових актів, адже страхові акти №3.22.03693-2, на суму 979,00 грн., №3.22.03693-3, на суму 4 929,10 грн., були складені Позивачем вже в процесі ремонту пошкодженого автомобіля після виявлення дилером прихованих дефектів.
Відповідач вважає, що судом першої інстанції правомірно було досліджено вказані документи, здійснено аналіз положень чинного законодавуства, що регулює спірні правовідносини та складено висновок про передчасність і відповідно, безпідставність звернення Позвача з позовом до суду, про стягнення з Відповідача суми недоплаченого страхового відшкодування, у розмірі 5908,10 грн..
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023р.для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2023р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/2251/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.10.2023р. у справі №908/2251/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
07.11.2023р. матеріали справи № 908/2251/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.10.2023р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
04.07.2020 р. між ТДВ "Експрес Страхування" та ОСОБА_1 був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави №202.20.254140, предметом якого є страхування транспортного засобу "CHERY/Tiggo2", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
30.08.2022р. о 16 год. 45 хв. в м. Києві по бул. Дружби Народів відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "CHERY/Tiggo2", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та транспортного засобу "HYUNDAI Elantra", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки про ДТП №3022244544675472 від 30.09.2022р., схеми місця ДТП та постанови Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2022р. по справі №757/23590/22-п, вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 п.п. 2.3б, 13.1 Правил дорожнього руху.
31.08.2022р. ОСОБА_1 (Страхувальник) звернувся до ТДВ "Експрес Страхування" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. В заяві зазначено, що виплату страхового відшкодування для відновлення автомобіля слід перерахувати на розрахунковий рахунок СТО Філії "Універсал-Авто" ПрАТ "Українська Автомобільна Корпорація" за вирахуванням безумовної франшизи в розмірі 1 612,49 грн..
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "CHERY/Tiggo2", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , проведено його огляд та складено Акт (протокол) огляду транспортного засобу від 31.08.2022р., яким зафіксовано деталі та опис пошкодження застрахованого транспортного засобу.
В подальшому, як зазначено в позові, на підставі отриманих від СТО Філії "Універсал-Авто" ПрАТ "Українська Автомобільна Корпорація" службових записок про виявлені приховані дефекти в ході ремонту автомобіля, позивачем були проведені додаткові огляди та складені Акти (протоколи) огляду транспортного засобу від 29.12.2022р. та від 26.01.2023р..
Автосервісною філією "Універсал-Авто" ПрАТ "Українська Автомобільна Корпорація" були виставлені рахунки-фактури на оплату ремонтних робіт пошкодженого автомобіля "CHERY/Tiggo2", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме: №2200001462 від 06.09.2022р., на суму 13 546,82грн., № 2200002089 від 29.12.2022р., на суму 979,00 грн., №2300000248 від 01.02.2023р., на суму 4 929,10 грн..
Матеріали справи містять Акти виконаних робіт № ЗНУ-018284 від 29.12.2022р., на суму 13 546,82 грн., № ЗНУ-018507 від 26.01.2023р., на суму 979,00 грн. та № ЗНУ-018799 від 14.03.2023р., на суму 4929,10 грн., відповідно до яких загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 19 454,92 грн..
ТДВ "Експрес Страхування" 03.11.2022р., 09.01.2023р. та 01.03.2023р. були складені страхові акти № 3.22.03693-1, на суму 11 934,33 грн., №3.22.03693-2, на суму 979,00 грн. та №3.22.03693-3, на суму 4929,10 грн., з розрахунками вказаних сум.
Як зазначає позивач, на підставі вищевказаних документів, ТДВ "Експрес Страхування" здійснило виплату страхового відшкодування, в розмірі 17 842,43 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №58579697 від 07.11.2022р., №1511140 від 10.01.2023р., №68808289 від 02.03.2023 р. (копії містяться в матеріалах справи).
Згідно з полісом серії ЕР № 208861640 (діючим станом на 30.08.2022р.) цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "HYUNDAI Elantra", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована ТДВ "Страхова компанія "МОТОР-ГАРАНТ" (відповідач у справі).
Позивач 25.12.2022р. направив на електронну адресу ТДВ "Страхова компанія "МОТОР-ГАРАНТ" заяву, про виплату страхового відшкодування за вих. № С/07-3.22.03693, відповідно до якої просив здійснити перерахування страхового відшкодування, в розмірі 11 934,33 грн..
06.06.2023р. ТДВ "Страхова компанія "МОТОР-ГАРАНТ" платіжною інструкцією №9913666d02 сплатило на користь позивача 10 634,33 грн. В графі призначення платежу зазначено "Сплата страх. відшкод. зг. заяви №3.22.03693 страх.акт №384/23-ГПО від 06.06.2023, без ПДВ".
Таким чином, як зазначив позивач, недоплачене ТДВ "Страхова компанія "МОТОР-ГАРАНТ" страхове відшкодування, яке підлягає стягненню, становить 5 908,10грн. ((17842,43 грн (виплачене відшкодування) - 1 300,00 грн. (франшиза) - 10 634,33 грн. (часткова оплата відповідачем)).
Вказані обставини стали підставою звернення Позивача до суду з позовом про стягнення недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 5908,10 грн..
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
До апеляційної скарги додано додатковий доказ - докази направлення уточненої заяви про виплату страхового відшкодування за вих. № С-3.22.03693 від 26.05.2023р. на електронну адресу Відповідача o.zelenskaja@motor-garant.com.ua.
При цьому, позивач, обґрунтовуючи причини неможливості подання цих доказів суду першої інстанції, наголосив, що ці докази не було подано суду першої інстанції, оскільки особа, що вела справу на досудовому врегулюванні та адвокат, що готував позовну заяву, працюють віддалено у представника Позивача адвоката Беляєва Ю. Л. не було на дату подання позову електронних доказів направлення уточненої заяви, оскільки вони знаходилися на електронних носіях, що належить іншому представнику.
Дослідивши зазначені докази, колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 2 ст. 164 ГПК України, при поданні позовної заяви позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та у відповідності до п. 3 ст. 164 ГПК України у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання витребування доказів тощо.
Матеріали справи не містять доказів подання разом із позовною заявою долучених позивачем додаткових доказів. Також матеріали справи не містять заяв позивача про посилання на докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
У відповідності до ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
Відповідно до правового висновку щодо застосування ст.ст.80, 269 ГПК України, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2020р. у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).
Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведена у постанові від 16.06.2021р. у справі № 915/2222/19).
Відповідно до висновків Верховного Суду стосовно застосування норм частини третьої ст. 269 ГПК України, викладених у постановах від 21.06.2018р. у справі № 906/612/17, від 22.08.2018р. у справі № 910/19776/17, від 05.12.2018р. у справі № 910/7190/18, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити які докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.
Позивачем не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції докази, які він просить долучити до справи на стадії апеляційного перегляду, як не надано і доказів неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від скаржника. Саме по собі посилання скаржника на те, що особа, що вела справу на досудовому врегулюванні та адвокат, що готував позовну заяву, працюють віддалено не спростовує зазначеного та не звільняє позивача від обов'язку дотримання процесуальних процедур.
Відтак, саме лише посилання скаржника на ч. 3 ст. 269 ГПК України, як підставу прийняття доказу на стадії апеляційного провадження не є достатнім, оскільки відповідно до вимог ч. 1, 4 ст. 80, п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України вказані докази позивач мав би надати суду, ще під час подання позовної заяви та/або повинен був повідомити суд та зазначити, що вказаний доказ, ним не може бути подано, причини цього, а також навести докази, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Таким чином, враховуючи процесуальні норми, що стосуються порядку подання доказів до суду першої та апеляційної інстанцій, межі перегляду справи апеляційним судом, колегія суддів не приймає до розгляду надані позивачем докази ( докази направлення уточненої заяви про виплату страхового відшкодування за вих. № С-3.22.03693 від 26.05.2023р.), оскільки такі докази подані з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення недоплаченого страхового відшкодування.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача здійснити виплату страхового відшкодування в частині здійснених позивачем доплат страхового відшкодування, на суму 5908,10 грн. (979,00 +4929,10).
Як встановлено судом першої інстанції та вже зазначалося вище, ТДВ «Експрес Страхування» 03.11.2022р. був складений страховий акт № 3.22.03693-1, на суму 11 934,33 грн. Зазначена сума була виплачена на користь Автосервісної філії «Універсал-Авто» ПрАТ «Українська Автомобільна Корпорація». В подальшому, в процесі ремонту пошкодженого автомобіля, дилером були виявлені приховані дефекти: розбитий протитуманний правий задній ліхтар, вартість заміни якого відповідно до рахунку-фактури №2200002089 від 29.12.2022р. Філії «Універсал-Авто» ПрАТ «Українська Автомобільна Корпорація» становить 979,00 грн.; некоректне відображення зображення камери заднього виду, вартість заміни якої відповідно до рахунку-фактури №2300000248 від 01.02.2023 Філії «Універсал-Авто» ПрАТ «Українська Автомобільна Корпорація» становить 4929,10 грн..
У позовній заяві Позивач зазначає, що на підставі отриманих від Філії «Універсал-Авто» ПрАТ «Українська Автомобільна Корпорація» актів виконаних робіт від 26.01.2023р. №ЗНУ-018507, на суму 979,00 грн. та від 14.03.2023р. №ЗНУ-018799, на суму 4929,10 грн. та рахунків, здійснив додатковий розрахунок страхового відшкодування та склав відповідні страхові акти №3.22.03693-2, на суму 979,00 грн. та № №3.22.03693-3, на суму 4929,10 грн.. Вартість виявлених та відремонтованих прихованих дефектів була сплачена позивачем на користь Філії «Універсал-Авто» ПрАТ «Українська Автомобільна Корпорація», що в подальшому стало підставою для звернення Позивача з позовом до суду, про стягнення з ТДВ «СК «Мотор-Гарант» залишку боргу за сплачене страхове відшкодування, в сумі 5908,10 грн. (979,00 +4929,10).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог повністю, місцевий господарський суд, оцінивши обставини та наявні в матеріалах цієї справи докази в їх сукупності, дійшов висновку, що Позивачем не було дотримано вимоги чинного законодавства України в частині надання усіх доказів (відомостей) щодо заподіяної шкоди та на підтвердження її загального розміру, своєчасного повідомлення відповідача про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування в частині здійснених позивачем доплат страхового відшкодування на суму 979,00 грн. та на суму 4929,10 грн., і, відповідно, документів на підставі яких визначено розмір шкоди у зазначених вище розмірах.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 979 ЦК України, згідно якої визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Частиною 2 ст. 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
На підставі ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
За змістом п. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно зі ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
В Законі України «Про страхування» встановлені види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону). Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст.ст. 9, 22- 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується страховою сумою, зазначеною у страховому полісі (п. 22.1 ст. 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (ст. 12 Закону).
Отже страхова сума визначає лише максимальний розмір страхової виплати за шкоду, завдану майну потерпілих, але при цьому, не змінює порядок визначення страхової виплати та не збільшує відповідальність страховика у випадках, якщо до нього з заявою про виплату звернувся не безпосередньо потерпілий, а страховик за договором майнового страхування.
Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.
В п. 35.2 наведений перелік документів, які додаються до заяви про страхове відшкодування.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Виходячи зі змісту наведеної статті слідує, що для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті, страховик повинен узгодити розмір страхового відшкодування на підставі наданих заявником документальних доказів. Тобто особа, яка набула право вимоги на отримання вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, повинна звернутися до страховика з відповідною заявою із зазначенням відомостей та наданням доказів на підтвердження факту пошкодження застрахованого транспортного засобу та виплату страхового відшкодування.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та про що свідчать матеріали справи, Позивач 25.12.2022р. звернувся до Відповідача із заявою, про виплату страхового відшкодування, в розмірі 11 934,33 грн.. До заяви додані визначені законом документи. Матеріали справи містять докази сплати відповідачем страхового відшкодування, у розмірі 10 634,33 грн. (11 934,33 грн. (виплачена сума) - 1300,00 грн. (франшиза, встановлена полісом)).
Доказів звернення Позивача до Відповідача з заявою(ами) про виплату страхового відшкодування на суми 979,00 грн. та 4929,10 грн. матеріали справи не містять.
За наведених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності звернення позивача з позовом до суду про стягнення з ТДВ «СК «Мотор-Гарант» суми 5908,10 грн. недоплаченого страхового відшкодування.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволені позову, у зв'язку з перердчасністю та безпідставністю та зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Позивача.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
10. Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 09.10.2023р. у справі №908/2251/23 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О.Дармін
Суддя О.В. Чус