Справа №751/10086/23
Провадження №3/751/19/24
11 січня 2024 р. місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі: головуючого-судді Павлова В.Г.,
при секретарі Овдій О.М.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла від УПП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі слів - не працюючого, місце проживання: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП -
за участі сторін:
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника-адвоката Замура Л.П.,
08.11.2023 року о 23 год. 50 хв. в м. Чернігів по вул. Тероборони 80 ОСОБА_1 передав право керування транспортним засобом «KIA CEED» /д.н.з. НОМЕР_1 / ОСОБА_2 , яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння.
Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння зі згоди водія ОСОБА_2 проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager ARLM 32» 5 (тест №766), результат позитивний.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 «г» ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що ввечері 08.11.2023 р. святкував з друзями свій день народження та вживав алкогольні напої. Оскільки він перебував у стані алкогольного сп'яніння, то попросив свого товариша, щоб він відвіз його на своєму автомобілі додому. Близько 22 год. 08.11.2023 р. ОСОБА_1 пішов до автомобіля, сів на пасажирське сидіння та почав очікувати водія. Під дією вжитого алкоголю та медичних препаратів, оскільки проходить лікування, він міцно заснув в салоні автомобіля. Прокинувся ОСОБА_1 вже від розмов працівників поліції та увімкнутих проблискових маячків. На вимогу останніх надав їм необхідні документи.
Узагальнена позиція сторони захисту зводиться до того, що він не передавав ОСОБА_2 , яка є знайомою, право керування належним йому транспортним засобом, оскільки спав в салоні автомобіля. Вважав, що вона самостійно та без його дозволу здійснювала керування автомобілем. Підтвердив відсутність з ОСОБА_2 неприязних відносин та звернень в поліцію з приводу самовільного нею заволодіння транспортним засобом.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Приписами 2.9 «г» ПДР передбачено, що водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані.
Тобто, у даному випадку, враховуючи позицію ОСОБА_1 , доказуванню підлягає лише факт передачі ним керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, а також факт обізнаності про такий стан особи.
Відповідно до положень ч.1 ст.130 КУпАП, складом адміністративного правопорушення є, зокрема, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів.
Судочинство в Україні проводиться на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання кожною стороною своїх прав та інтересів.
В силу положень ст.251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію та обставини правопорушення, а доказами у справі є, зокрема, пояснення особи, що притягається до відповідальності, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
З дослідженого відеозапису з портативного відео-реєстратору, який узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення, судом встановлено, що 08.11.2023 р. о 23 год. 50 хв. в м. Чернігів по вул. Тероборони, 80 керування транспортним засобом «KIA CEED» /д.н.з. НОМЕР_1 / здійснювала ОСОБА_2 , а на пасажирському сидінні перебував ОСОБА_1 . Після зупинки вказаного автомобіля, з салону одночасно вийшли водій та пасажир.
На запитання працівників поліції водій ОСОБА_2 повідомила, що вона навчається їздити на автомобілі з механічною коробкою передач. Проведення навчальної їзди з ОСОБА_2 не заперечував і ОСОБА_1 .
Наданим відеозаписом з портативного відеореєстратора, що є засобом об'єктивного контролю, переконливо та в достатній мірі підтверджені обставини викладені в протоколі, а також виконання працівниками поліції вимог КУпАП при його складанні. Цим же відеозаписом спростовується і позиція ОСОБА_1 про те, що він прокинувся від розмов працівників поліції та увімкнутих проблискових маячків, а отже, фактично не передавав право керування особі, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння, оскільки заснув ще до того, як ОСОБА_2 почала виконувати функцію водія.
На виконання положень ч.3 ст.268 КУпАП, інспектором поліції було надано можливість ОСОБА_1 подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, проте останній, періодично консультуючись з адвокатом по телефону, відмовився від надання пояснень, тим самим не спростував обґрунтовані підозри щодо передачі ним права керування автомобілем ОСОБА_2 .
Суд також враховує, що рапорт поліцейського за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність та обґрунтованість дій поліцейських під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, хоча рапорт і не є окремим доказом, проте вказаний документ містить інформацію, яка повністю узгоджуються з іншими доказами по справі та не суперечить їх змісту.
За результатами проведення процедури огляду водія ОСОБА_2 за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер ARLM 0325» на стан сп'яніння було встановлено факт її перебування в стані алкогольного сп'яніння та складено адміністративний протокол.
Згідно постанови Новозаводського районного суд міста Чернігова від 04.12.2023 р. ОСОБА_2 у зв'язку з керуванням 08.11.2023 року о 23 год. 50 хв. в м. Чернігів по вул. Тероборони, 80 транспортним засобом «KIA CEED» /д.н.з. НОМЕР_1 / визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП з накладенням відповідного стягнення.
У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що відповідальність за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції (частина 1 статті 130 КУпАП) настає за умови, що тому, хто це робить, відомо про такий стан, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Аналізуючи надані в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 , який не спростував, що він є власником транспортного засобу та не заперечував факту обізнаності про стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_2 , що співвідноситься з дослідженим відеозаписом, та підтверджується фактичними обставинами, які встановлені постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 04.12.2023 р. та постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕАТ №8104162 за ч.2 ст.126 КУпАП, тому суд вважає, що і факт обізнаності ОСОБА_1 про перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння, як і факт передачі їй керування транспортним засобом, за відсутності факту неправомірного заволодіння транспортним засобом, знайшли своє підтвердження дослідженими в судовому засіданні доказами.
За встановлених фактичних обставин справи, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п.2.9 «г» ПДР, скоїв правопорушення, що передбачене диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.
Суд вважає, що аргументи ОСОБА_1 про те, що він міцно спав під дією алкоголю та медичних препаратів, і як наслідок не передавав ОСОБА_2 право керування належним йому транспортним засобом «KIA CEED» є непереконливими та об'єктивно спростовуються відеозаписом з портативного відео-реєстратору.
Суд звертає увагу, що водій ОСОБА_2 чітко вказувала на тренувальну поїздку під контролем ОСОБА_1 , який після зупинки їх автомобіля працівниками поліції одразу вийшов з салону.
Окрім того, поведінка ОСОБА_1 під час складання адміністративного протоколу не містила ознак здивувань або спроб з'ясування обставин здійснення керування його автомобілем саме ОСОБА_2 , а не іншою особою, що не узгоджується з наданими ним же поясненнями в судовому засіданні та іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.
У зв'язку з чим, суд відхиляє надані пояснення ОСОБА_1 в судовому засіданні в частині заперечення факту передачі керування транспортним засобом ОСОБА_2 , як такі що суперечать іншим дослідженим доказам, та розцінює їх як захисну версією для спроби уникнення від адміністративної відповідальності.
В конкретному випадку присутність ОСОБА_1 в салоні автомобіля та зафіксовані на відеозаписі пояснення ОСОБА_2 , яка вказувала на тренувальну поїздку під контролем ОСОБА_1 , а останній не заперечував, є беззаперечним підтвердженням факту передачі права керування транспортним ОСОБА_2 , а отже порушення ОСОБА_1 вимоги п.2.9 «г» ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
Згідно положень ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, які пом'якшують, чи обтяжують відповідальність у справі не встановлено. Підстав для звільнення від адміністративної відповідальності суд не вбачає.
З врахуванням ступеню та характеру вчиненого правопорушення, який становить підвищену суспільну небезпеку у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, особи порушника, ступінь його вини та відношення до скоєного адміністративного правопорушення, відсутність відомостей про попередні притягнення до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у межах санкції статті.
Так, санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладення стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено різне стягнення для водіїв та інших осіб.
Зокрема, для водіїв передбачено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік, а на інших осіб накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приписами ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року визначено, що водій це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 306, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Таким чином, конструкція зазначених правових норм передбачає дві обов'язкові ознаки у їх невід'ємному зв'язку, які характерні для категорії «водій» керування транспортним засобом і наявність посвідчення водія.
Враховуючи, що ОСОБА_1 у даному випадку не є водієм, а відноситься до категорії «інші особи», стягнення для якої передбачено окремо санкцією ч.1 ст.130 КУпАП лише штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями ст.40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч.13 ст.5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 як учасник бойових дій від сплати судового збору звільнений.
Керуючись ст.ст.23, 33,40-1,ч.1 ст.130, ст.ст.283-285 КУпАП, суд -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн.
Роз'яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.Г.Павлов