Справа № 302/2020/23
Провадження № 2-а/302/37/23
Категорія 140
29.12.2023 смт. Міжгір'я
Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (місцезнаходження: м.Хуст, вул.900-річчя Хуста, 29 Закарпатської області), в особі Міжгірського відділення поліції № 2 Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (місцезнаходження смт.Міжгір'я вул.Возз'єднання, 1 Хустського району Закарпатської області) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
20.11.2023 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , поданий представником позивача в особі адвоката Кривка П.П, до Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 вказує, що 09.11.2023 поліцейським СРПП ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області відносно нього винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8104481, якою на нього накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.121-3 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 1190 грн.
В оскаржуваній постанові поліцейським зазначається те, що о 07-00 годині 09.11.2023 року по вул. Кутузова в смт.Міжгір'я він керував транспортним засобом, на якому не підсвічувався державний номерний знак, чим порушив п.2.9в ПДР, керування водієм транспортним засобом з номерним знаком повернутим чи неосвітленим. Дану постанову йому було видано на руки працівником поліції, у вигляді квитанції про сплату штрафу відповідно до цієї постанови.
Свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні ОСОБА_1 не визнає у повному обсязі і вважає вказану постанову про накладення на нього адміністративного стягнення протиправною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступних пояснень та правових підстав.
09.11.2023 року у смт.Міжгір'я Хустського району приблизно о 07 годині ранку його дійсно зупинили працівники поліції, які вийшли з машини та зауважив, що у нього на автомобіляі не освітлюється номерний знак. Він побачив, що лампочка освітлення номерного знака дійсно не працює, чого раніше він не бачив, оскільки цю несправність з місця водія не було можливості бачити, проте до цього лампочка була у справному стані. Вважає, що лампочка перегоріла внаслідок поганої її якості. Але оскільки у нього була в автомобілі запасна лампочка він зауважив поліцейському, що усуне вказану несправність відразу на місці і проведе заміну несправної лампи.
Однак, з незрозумілих причин працівниками поліції йому було заборонено провести на місці заміну несправної лампочки та відносно нього було винесено вказану постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно з п.31.5 ПДР в разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
Позивач вказує, що його автомобіль у той день був в справному стані, з належно працюючими приборами освітлення, але під час руху транспортного засобу по автодорозі з незадовільним покриттям лампочка освітлення номерного знаку перегоріла, що незалежало від його волі як водія, а відповідно без наявності у його діях умислу. Вказану технічну несправність він мав можливість і бажав усунути на місці зупинки, проте працівники поліції йому не дозволили цього зробити.
Відповідно до підпункту 2.9 (в) ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом, зокрема, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Частиною першою статті 121 КУпАП передбачено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, працівником поліції на нього накладено адміністративне стягнення не за ч.1 ст.121 КУпАП, а за ст.121-3 КУпАП, що має взагалі інший склад адіміністративного правопорушення і передбачає значно більший розмір стягнення у виді штрафу та за змістом норми ст.121-3 КУпАП суб'єктивна сторона правопорушення полягає в умисних діях правопорушника (водія), спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Позивач вказує, що жодних дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака він не вчиняв, а відтак, вважає, що у даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.121-3 КУпАП і підстав притягнення йогодо адміністративної відповідальності не було. Технічна несправність освітлювальних приборів у автомобілі (зокрема освітлення номерного знаку) може виникнути у будь-який момент під часу руху автомобіля. При цьому водій зі свого місця у салоні автомобіля не відразу може помітити цю несправність, оскільки не бачить її прояви під час руху транспортного засобу.
Також зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає обов'язковим вимогам, зазначеним у ст.283 КУпАП, зокрема у ній не зазначено: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи, яка винесла постанову; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), технічний засіб, яким здійснено фото, відеозапис (якщо такий запис здійснювався); порядок сплати штрафу; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; підпис посадової особою, яка розглянула справу.
Також позивач вказує, що оскаржувана ним постанова була винесена з істотним порушенням його прав на захист та правових гарантій, а саме постанову винесено «на місці вчинення правопорушення», просто на дорозі та відразу після того, як правопорушення, нібито, було вчинено. За таких умов він не мав часу та, відповідно, фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП України, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, тощо. Поліцейським було озвучено рішення щодо накладання на нього адміністративного стягнення, після чого той приступив до його оформлення, тим самим не надав йому можливості надати свої пояснення чи заперечення. Та у оскаржуваній постанові його пояснення, або незгода з виною у вчиненні адміністративного правопорушення не відображені.
Проте, як зазначає позивач ОСОБА_1 , поліцейський, який виніс відносно нього постанову, вказаних вимог не дотримався, у зв'язку з чим він змушений звернутися до суду з даним адміністративним позовом, в якому позивач ОСОБА_1 просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8104481 від 09.11.2023, винесену поліцейським СРПП ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу за ч.1 ст.121-3 КУпАП та закрити провадження у цій справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 правопорушення за відсутністю подій та складу адміністративного правопорушення. Також стягнути на свою користь з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Закарпатській області судовий збір в сумі 536,80 грн. та витрати, понесені ним на правничу допомогу адвоката в розмірі 3500 грн.
Ухвалою суду від 27.11.2023 року відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано від відповідача ВП №2 Хустського РУП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області матеріали справи про адміністративне правопорушення за оскаржуваною постановою відносно ОСОБА_1 (а.с.20-21).
Ухвалу суду про відкриття провадження у справі надіслано відповідачу Хустському РУП ГУНП в Закарпатській області 30.11.2023 року та встановлено відповідачу строк подання відзиву на позов - п'ять днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі. Дана ухвала з позовною заявою та додатками до позову вказаним відповідачем отримана 07.12.2023 року, що підтверджується поштовим рекомендованим повідомленням про отримання кореспонденції (а.с.23).
Також ухвалу суду про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та додатками до позову було надіслано судом на адресу співвідповідача ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області 30.11.2023 року та останнім отримано 04.12.2023 року, про що свідчить відмітка на супровідному листі про отримання вказаної кореспонденції (а.с.22).
Проте, відзив, заперечення проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, доказів на обґрунтування заперечень від відповідачів до теперішнього часу на адресу суду не надійшло.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З урахуванням положень ч.8 ст.262 КАС України, судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній доказів.
Повно та всебічно вивчивши матеріали адміністративної справи №302/2020/23, а також надані позивачем докази, на яких ґрунтуються заявлені ним позовні вимоги та враховуючи всі обставини у справі, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами адміністративної справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, з наступним підстав.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ст. 279 КУпАП, посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
КУпАП України закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
Положеннями ч.1 ст.121-3 КУпАП передбачено настання відповідальності в разі керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком.
Диспозицією ч.1 ст.121-3 КУпАП встановлено, що притягнення до адміністративної відповідальності можливе у разі керування або експлуатації транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено- числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Згідно з п.2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водієві забороняється: керувати транспортним засобом з неосвітленим (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) номерним знаком.
Відповідно до п.2.9. «В» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: - не належить цьому засобу; - не відповідає вимогам стандартів; - закріплений не в установленому для цього місці; - закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів; - неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Згідно з п.2 ч.1ст.40 Закону України « Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.
Відповідно до п.п.9 ч.1ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису.
Отже, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення.
Та саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами керування позивачем транспортним засобом з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів, за що передбачена відповідальність згідно з ч.1 ст.121-3 КУпАП.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За положеннями ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до приписів ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення, повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото, відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення, порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у виді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу.
У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.
З дослідженої судом постанови серії ЕАТ № 8104481 від 09.11.2023 року слідує, що оскаржувана постанова не відповідає обов'язковим вимогам, зазначеним у ст.283 КУпАП, зокрема: у ній не зазначено: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи, яка винесла постанову; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), технічний засіб, яким здійснено фото, відеозапис (якщо такий запис здійснювався); порядок сплати штрафу; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; підпис посадової особою, яка розглянула справу.
При цьому, відповідачами не надано доказів, які підтверджують вчинення позивачем ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення, а також виконання посадовою особою дій з дотримання вимог ст.280 КУпАП, забезпечення всебічного та повного з'ясування обставин, що підлягають встановленню та дослідженню при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови було дотримано вимоги КУпАП.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із вимогами ч.2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги ту обставину, що позивач ОСОБА_1 оскаржує прийняте відповідачем рішення, що виражене у формі винесеної постанови у справі про адміністративне правопорушення, при цьому відповідачем (ами) не надано доказів, які підтверджують правомірність такого рішення, відзив проти позову, а також витребувані судом матеріали на виконання ухвали від 27.11.2023 року на адресу суду не надано, а тому суд, керуючись принципом необхідності доведення обставин справи відповідачем, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то слід зазначити наступне.
Частиною 1 статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.3 ст. 132 КАС України).
Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час, що також відображено у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року по справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу ОСОБА_1 адвокатом Кривка П.П. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АО № 1094188 від 17.11.2023 року (а.с.14),Договору про надання правничої допомоги адвокатом від 17.11.2023 року та додатку до договору, підписаного сторонами (а.с.16 зворот). Згідно п.3.2 вказаного Договору за надання правової допомоги замовник сплачує адвокату у фіксованому розмірі в сумі 3500 гривень (а.с.16).
Згідно квитанції про оплату № 002/4/23 від 17.11.2023 року за Договором про надання правничої допомоги адвокатом від 17.11.2023 року адвокатом Кривка П.П. отримано від ОСОБА_1 оплата в сумі 3500 грн. (а.с.17).
Суд зазначає, що вищевказані документи є належними доказами, які підтверджують понесення позивачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката, які відповідачем не оспорені.
Приписами ч.ч.5-7 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З огляду на підтвердження позивачем ОСОБА_1 фактичного розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу та недоведеність відповідачами неспівмірності таких витрат, суд вважає за можливе стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Національної поліції України у Закарпатській області понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 гривень.
Підстав для зменшення суми понесених судових витрат на правничу допомогу суд не вбачає.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката Кривка П.П. підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, відповідно до положень ст.139 КАС України, з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача ОСОБА_1 також підлягає стягненню сплачений позивачем при пред'явленні позову до суду через систему «Електронний суд» судовий збір в розмірі 429,44 грн., що підтверджується квитанцією за № 76958 від 17.11.2023 року, яка є в матеріалах даної справи (а.с.1).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.77,78,139,241-246,286 КАС України, ст.ст.9,121-3, ст.ст.245, 251,252,255,256,280,288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Позов ОСОБА_1 до Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8104481 від 09.11.2023, винесену поліцейським СРПП ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу та закрити провадження у цій справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань відділення поліції №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області (юридична адреса: м.Ужгород, вул.Ференца Ракоці, 13, код ЄДРПОУ - 40108913) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) - судовий збір в сумі 429 (чотириста двадцять дев'ять) гривень 44 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, а всього стягнути - 3929 (три тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) гривень 44 копійки.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Міжгірський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справ апеляційним судом.
Суддя
Міжгірського районного суду
Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО