09 січня 2024 року м. Дніпросправа № 160/13791/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу Львівської митниці
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року (суддя Дєєв М.В.) по справі №160/13791/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Альфатех» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
ТОВ «Торговий Дім «Альфатех» звернулося до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень, просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці №UА209000/2023/000066/2 від 03.04.2023 року про коригування митної вартості товарів за ВМД 23UА209190015990U9.
Підставами позову визначено те, що надані для митного оформлення документи були достатніми для застосування основного методу визначення митної вартості, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Митниця, без достатніх для цього підстав, при коригуванні митної вартості товару, застосувала другорядний метод визначення митної вартості товару.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року позов задоволено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач під час розгляду справи не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. З цих підстав, суд першої інстанції вказав на те, що митний орган безпідставно визначив митну вартість за іншим методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просила скасувати рішення суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем до митного оформлення надано документи на підставі яких неможливо достовірно стверджувати про правильність визначення митної вартості товару, Митниця не мала достатніх підстав для здійснення митного оформлення товару за митною
вартістю заявленою позивачем. У зв'язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Митниці було послідовно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару, що і стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач вказує на те, що суд першої інстанції не врахував наявність розбіжностей в документах, наданих на підтвердження митної вартості, а також те, що надані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Вказуючи на те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, відповідач, з посиланням на обставини, які встановлені під час митного контролю та яким, на його думку, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, зазначає про правомірність оскарженого у межах цієї справи рішення митного органу.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що відповідно до контракту №TR-141122 від 14.11.2022 року (далі - Контракт), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Альфатех” та TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська Народна Республіка) та укладеної до нього Специфікації №3 від 13.01.2023 (далі - Специфікація) на митну територію України був завезений товар - шини у кількості 350 шт. на суму 37 707,00 доларів США:
№ 1. Шини та покришки пневматичні гумові нові для автобусів і вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121: Шина 245/70R19.5-18РR ТR685 141/140J (індекс навантаження 141/140, індекс швидкості J, посадочний діаметр - 19.5) - 80шт. Шина 235/75R17.5-18РR ТR689А 143/141 J (індекс навантаження 143/141, індекс швидкості J, посадочний діаметр - 17.5) - 110 шт. Шина 245/70R19.5-18РR ТR689А 141/140J(індекс навантаження 141/140, індекс швидкості J, посадочний діаметр - 19.5) - 60 шт, на умовах поставки FОВ QINGDAO.
№2. Шини та покришки пневматичні гумові нові для використання на будівельних, гірничих або промислових транспортних засобах і машинах: Шина 12.00R20-22РR ТR691JS 158/155F (індекс навантаження 158/155, індекс швидкості F, посадочний діаметр - 20)( покришка, камера, ободна стрічка) - 100 набір, на умовах поставки FОВ QINGDAO».
З метою здійснення митного оформлення вищезазначеного товару 30.03.2023 ТОВ «Торговий Дім «Альфатех» подано до Львівської митниці митну декларацію 23UA209190015990U9, за якою митна вартість товару визначена декларантом (Позивачем) самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, керуючись ч.3 ст.53 Митного кодексу України орган доходів і зборів дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:
- наданий банківський платіжний документ від 23.01.2023 №85 у гр.. 70 якого вказано документи, на підставі яких проводилось перерахування коштів за ввезений товар, а саме специфікацію №3 від 13.01.2023 до зовнішньоекономічного договору №TR- 141122 від 14.11.2022, хоча дана поставка товару здійснювалась за специфікацією N4/4 від 06.02.2023 (37707 USD). Інвойс №12232000297-1 від 06.02.2023 на суму 136184,6 USD, специфікація №3 від 13.01.2023 на суму 1076279,5 USD, а банківський платіжний документ на 280000 USD. Тому платіжне доручення неможливо ідентифікувати з даною поставкою;
- відповідно до вимог ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 16,23 ЦМР - зазначається ім'я, адреса та штамп перевізника - наявні печатки та реквізити «Kormo-Trans-Logistic» LLC, рахунок про транспортні витрати видано ТОВ «Хілдом Логістікс», документів, що підтверджують взаємовідносини названих сторін відсутні. Договір на перевезення вантажу до митного оформлення не надано;
- у інвойсі, комерційній пропозиції від продавця та специфікації до зовнішньоекономічного контракту зазначено торгову марку, але відсутня інформація про виробника.
Враховуючи викладене, згідно вимог ч.3 ст.53 МКУ позивачу повідомлено про необхідність надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, а саме:
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу);
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
виписку з бухгалтерської документації;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
копію митної декларації країни відправлення;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На вказане повідомлення позивачем було надано відповідь за вих. № 31/03-2023-1 від 31.03.2023 року, до відповіді на підтвердження заявленої митної вартості були додані: 1. Dealer certificate (сертифікат дилера) з перекладом та позивач просив завершити митне оформлення товарів на підставі ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України.
Львівською митницею винесено рішення №UА209000/2023/000066/2 від 03.04.2023 року про коригування митної вартості товарів за ВМД 23UА209190015990U9, в якому зазначено:
“за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:- наданий банківський платіжний документ від 23.01.2023 № 85 у гр. 70 якого вказано документи, на підставі яких проводилось перерахування коштів за ввезений товар, а саме , специфікацію №3 від 13.01.2023 до зовнішньоекономічного договору № TR- 141122 від 14.11.2022, хоча дана поставка товару здійснювалась за специфікацією №4/4 від 06.02.2023 (37 707 USD). Інвойс №12232000297-1 від 06.02.2023 на суму 136 184,6 USD, специфікація №3 від 13.01.2023 на суму 1 076 279,5 USD, а банківський платіжний документ на 280 000 USD. Тому платіжне доручення неможливо ідентифікувати з даною поставкою.; - Відповідно до вимог ЗУ"Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр.,16,23-. CMR-зазначається ім'я, адреса та штамп перевізника - наявні печатки та реквізити “Kormo-Trans-Logistic”LLC, рахунок про транспортні витрати видано ТОВ “Хіллдом Логістікс”, документів, що підтверджують взаємовідносини названих сторін відсутні. Договір на перевезення вантажу до митного оформлення не надано.;- у інвойсі, комерційній пропозиції від продавця та специфікації до зовнішньоекономічного контракту зазначено торгову марку, але відсутня інформація про виробника.Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних документів, що підтверджують всі складові митної вартості.Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана:"Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. "Декларантом додатково надано лист “сертифікат дилера”, у якому відсутня інформація про виробника. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано.”.
Правомірність та обґрунтованість рішення відповідача про коригування митної вартості є предметом спору, який передано на вирішення суду.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Так, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Саме з таких повноважень Митниці виходив і суд першої інстанції, який, при цьому, правильно вказав на те, що такі повноваження митного органу мають реалізовуватися виключно на підставі та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із ч.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.
Згідно із ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний зобов'язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як свідчать встановлені обставини справи, фактично підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки Митниці про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, а також ненадання декларантом витребувані Митницею додаткові документи.
Визначивши повноваження митного органу, підстави прийняття оскаржуваних рішень, суд першої інстанції правильно виходив з того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
З'ясувавши обставини, з якими відповідач пов'язує наявність обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком про те, що за наведених митним органом обставин не можливо стверджувати про правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідача.
Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення містили розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, а саме:
- наданий банківський платіжний документ від 23.01.2023 №85 у гр.. 70 якого вказано документи, на підставі яких проводилось перерахування коштів за ввезений товар, а саме специфікацію №3 від 13.01.2023 до зовнішньоекономічного договору №TR- 141122 від 14.11.2022, хоча дана поставка товару здійснювалась за специфікацією N4/4 від 06.02.2023 (37707 USD). Інвойс №12232000297-1 від 06.02.2023 на суму 136184,6 USD, специфікація №3 від 13.01.2023 на суму 1076279,5 USD, а банківський платіжний документ на 280000 USD. Тому платіжне доручення неможливо ідентифікувати з даною поставкою;
- відповідно до вимог ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 16,23 ЦМР - зазначається ім'я, адреса та штамп перевізника - наявні печатки та реквізити «Kormo-Trans-Logistic» LLC, рахунок про транспортні витрати видано ТОВ «Хілдом Логістікс», документів, що підтверджують взаємовідносини названих сторін відсутні. Договір на перевезення вантажу до митного оформлення не надано;
- у інвойсі, комерційній пропозиції від продавця та специфікації до зовнішньоекономічного контракту зазначено торгову марку, але відсутня інформація про виробника.
Аргументи митного органу щодо наявності вказаних розбіжностей, суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними виходячи з такого.
Стосовно позиції митного органу про те, що платіжне доручення неможливо ідентифікувати з даною поставкою суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що в специфікації №3 від 13.01.2023 до контракту № TR-141122 зазначено, що доставка здійснюється впродовж 120 днів після 100% передплати. Передоплата за товар здійснена платіжним дорученням №85 від 23.01.2023, яке і надано позивачем до митного оформлення та в гр.70 якого вказано документ, на підставі якого проводилось перерахування коштів - специфікації №3 від 13.01.2023. У свою чергу, інвойс №12232000297-1 та специфікація №4/4 до нього, на підставі яких здійснювалася поставка спірної партії товару, були складені після проведеної передоплати, а саме 06.02.2023, а тому не могли бути вказані в платіжному дорученні №85 від 23.01.2023 як документи, на підставі яких здійснено оплату.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.
Отже, декларант має обов'язок підтвердити оплату товару, що декларується, якщо оплата вже відбулась.
Оскільки, як вже зазначено раніше, форма оплати за контрактом № TR-141122 - 100% передплата, то оплата товару, що декларувався, відбулась. Таким чином, позивач повинен був надати документ, що підтверджує оплату товару на суму, що зазначена в митній декларації. В митній декларації № 23UA209190015990U9 зазначена загальна вартість товару, що декларувався - 37 707,00 доларів США. Отже, декларант мав надати документ, що підтверджує оплату 37 707,00 доларів США. Відповідно до платіжного доручення №85 від 23.01.2023 декларантом було сплачено 280 000,00 доларів США.
Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що у спірному випадку позивачем надано належні та достатні документи, які свідчать про здійснену оплату за поставлений товар.
Стосовно аргументів митного органу про не надання декларантом договору на перевезення вантажу до митного оформлення, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, договір про надання транспортно-експедиторських послуг не входить до переліку документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
При цьому, суд першої інстанції встановив і вказане не спростовував відповідач те, що на підтвердження вартості транспортно-експедиторських послуг позивачем до митного оформлення було надано платіжні доручення, якими були оплачені рахунки, які виставила компанія, що надавала позивачу транспортно-експедиторські послуги, - ТОВ «Хіллдом Логістікс».
Тобто, митному органу у спірному випадку були надані документи, які стосуються числових характеристик вартості наданих послуг і стосовно вказаних документів митним органом будь-яких зауважень висловлено не було.
Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що у разі потреби митний орган не був позбавлений можливості витребувати договір на перевезення у декларанта. Проте, митним органом у повідомленні (ідентифікатор повідомлення 40d69feb-4243-47df-90e9-a6f22317a814), в якому витребувалися у декларанта документи, не було зазначено про необхідність надання саме договору на перевезення вантажу. При цьому, такий договір надано позивачем до суду і вказаний договір підтверджує надання транспортно-експедиторських послуг позивачу саме ТОВ «Хіллдом Логістікс».
Стосовно аргументів митного органу про те, що в інвойсі, комерційній пропозиції від продавця та специфікації до зовнішньоекономічного контракту зазначено торгову марку, але відсутня інформація про виробника, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості.
Надані інвойс та специфікація до зовнішньоекономічного контракту містять: найменування Товару, що декларується, кількість Товару, що декларується, ціну за одну одиницю Товару та загальну вартість Товару, що декларується. Тобто, дані документи містять вичерпну числову інформацію щодо вартості товару.
При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано звернув увагу на те, що митний орган взагалі не конкретизував, яку саме інформацію про виробника він потребує для завершення митних процедур.
Отже, проаналізувавши обставини, з якими митний орган пов'язував те, що подані до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем до митного оформлення документи, у тому числі письмові пояснення щодо визначення митної вартості, дозволяли перевірити правильність визначеної декларантом митної вартості товару.
З цих підстав суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товари.
Стосовно аргументів відповідача про ненадання позивачем додатково витребуваних документів суд першої інстанції правильно виходив з того, що хоча митний орган і має повноваження витребувати додаткові документи, але такі повноваження, відповідно до ст.53 Митного кодексу України, обумовлені необхідністю перевірки правильності визначення митної вартості, що вказує на те, що митний орган може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Оскільки у спірному випадку позивачем було надано до митного оформлення документи, які дозволяли ідентифікувати поставлений товар, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, то сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів, не міг бути підставою для відмови в митному оформленні товару.
Отже, проаналізувавши підстави прийняття Митницею рішення про коригування митної вартості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені Митницею обставини не можуть бути правовою підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. У свою чергу, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.
Таким чином, дослідивши встановлені обставини справи, аргументи з якими відповідач пов'язує незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року по справі №160/13791/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Вступну та резолютивну частини проголошено 09.01.2024.
Повне судове рішення складено 10.01.2024
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк