10 січня 2024 р. Справа № 440/6725/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2023, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/6725/23
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3
про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 8 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 21 квітня 2023 року № 7/в про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", як члену сім'ї загиблого військовослужбовця його сину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_6 , пов'язаної із захистом Батьківщини;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", як члену сім'ї загиблого військовослужбовця її сину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_6 , пов'язаної із захистом Батьківщини (з урахуванням уточненого адміністративного позову.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 8 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.04.2023 № 7/в.
Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.11.2022 із документами про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_6 , пов'язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в позовних вимогах повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що відповідно до пункту 2 Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 про «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» передбачено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособннцтво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем були подані до Полтавського об'єднаного міського ТЦК та СП відповідний перелік документів необхідних для отримання одноразової допомоги у разі загибелі передбаченої ПКМ України від 28.02.2022 №168, на яке вона набула право 24.02.2022. Відповідно до п. 1 ст.16-1 Закону Україна «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів», у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досяглії повноліття, утриманці загиблого (померлого). Однак станом на 24.02.2022 року ОСОБА_5 (малолітньої дитини) - не існувало, а тому не має права на одержання одноразової грошової допомоги, передбаченої ПКМ України від 28.02.2022 №168.
Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідачем оскаржується рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в цій частині вимог.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 21.01.2021 зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 ).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 21.04.2022 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Сповіщенням сім'ї (близьких родичів) померлого (загиблого) від 26.04.2022 № 1/2933 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив ОСОБА_1 про те, що її чоловік ОСОБА_6 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті потрапляння у вогневу засідку, отримавши поранення, несумісні з життям, зазначивши, що це сповіщення є документом для порушення клопотання про призначення пенсії (допомоги) і надання пільг, установлених законодавством.
Відповідно до витягу з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців № 252 від 21.05.2022 травма сержанта ОСОБА_6 і причина смерті пов'язані із захистом Батьківщини.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 19.10.2022, ОСОБА_5 (батьки - ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ) народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Довідкою Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради № 21 від 02.11.2022 підтверджено, що ОСОБА_5 має статус «Члена сім'ї загиблого» відповідно до п. 5 ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.11.2022 № 9/1/142 також засвідчено, що ОСОБА_5 має статус «Члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби» згідно пункту 4 статті 14 та пункту 5 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
23.11.2022 ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_5 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю його батька ОСОБА_6 (вх. № К-465), додавши згоду на збір та обробку персональних даних, копії паспорту, свідоцтва про смерть, лікарського свідоцтва про смерть, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження, рахунку з банку, довідки про склад сім'ї.
Листом від 26.12.2022 № 9/1/5128 ІНФОРМАЦІЯ_3 подано до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час дії воєнного стану, згідно з яким син ОСОБА_5 не має права на одержання зазначеної грошової допомоги. Одночасно повідомлено, що дружині, двом синам, батьку та матері була проведена виплата в розмірі 5/7 частини 15 000 000 грн, в розмірі 10714285,70 грн у рівних частках кожному, син ОСОБА_5 народився після смерті загиблого.
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.04.2023 № 7/в, затвердженим Міністром оборони України 24.04.2023, за результатами розгляду поданих документів Комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 ОСОБА_1 , дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 у період воєнного стану сержанта ОСОБА_6 , яка дії в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 (п. 8). Вказане рішення обґрунтоване тим, що ОСОБА_6 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 і на цю дату визначається право осіб на одержання одноразової грошової допомоги, син ОСОБА_5 народився після загибелі ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), тому ураховуючи положення статті 25 Цивільного кодексу України, відмовлено ОСОБА_1 у призначенні частки одноразової грошової допомоги на сина ОСОБА_5 . Крім того, зазначено, що якщо після призначення та виплати ОГД у повному розмірі, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги між особами, які мають на неї право, вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Не погодившись із пунктом 8 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 21 квітня 2023 року № 7/в про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що пункт 8 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.04.2023 № 7/в, яким відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 ОСОБА_1 , дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 у період воєнного стану сержанта ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , є необґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а також вимог законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а також обираючи належний і ефективний спосіб захисту порушених прав, необхідно зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.11.2022 із документами про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_6 , пов'язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду.
Відмовляючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч.5 ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Відповідно до ч.1ст.16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
У ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, згідно з п.1, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до п. «а» ч.1 ст. 16-2 Закону №2011-ХІІ, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Частинами 1, 8 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Згідно з ч.ч. 6, 8 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (п.2), сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, визначене ст. 16-1Закону №2011-ХІІ, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. При цьому, члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Закон №2011-ХІІ, який є спеціальним у спірних правовідносинах, визначення «члена сім'ї» не містить.
Разом з тим, статтею 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'я є первинним основним осередком суспільства, її складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Так, відповідно до положень частин 1, 2 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.
Як встановлено судом першої інстанції, предметом спору у цій справі є пункт 8 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.04.2023 № 7/в, яким відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 ОСОБА_1 , дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 у період воєнного стану сержанта ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 .
Вказане рішення обґрунтоване тим, що ОСОБА_6 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 і на цю дату визначається право осіб на одержання одноразової грошової допомоги, натомість син ОСОБА_5 народився після загибелі ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), тому ураховуючи положення статті 25 Цивільного кодексу України, у призначенні частки одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на сина ОСОБА_5 належить відмовити.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що військовослужбовець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 21.04.2022, у зв'язку із чим із вказаної дати члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого військовослужбовця набули право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 168.
Так, на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця ОСОБА_6 до кола осіб, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги, належали, зокрема: батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , малолітні діти від першого шлюбу ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (законний представник - мати ОСОБА_2 ), дружина ОСОБА_1 .
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16.06.2022 № 95 прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 в розмірі 1/7 частини 15 000 000 грн - 2 142 857 грн.
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.07.2022 № 119 прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги батьку та матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 в розмірі 2/7 частини 15 000 000 грн - 4 285 714, 28 грн ( у рівних частках кожному).
За змістом витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.07.2022 № 130 прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги двом синам загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 в розмірі 2/7 частини 15 000 000 грн - 4 285 714, 28 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_5 - син загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 19.10.2022.
Довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.11.2022 № 9/1/142 засвідчено, що ОСОБА_5 має статус «Члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби» згідно пункту 4 статті 14 та пункту 5 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Станом на дату розгляду заяви ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_5 про призначення одноразової грошової допомоги Комісією прийнято рішення про призначення 5/7 частин допомоги у розмірі 15 000 000 на 5 осіб, право на отримання допомоги яких було визначено статтею 16-1 Закону №2011-ХІІ. Таким чином 2/7 частини одноразової грошової допомоги не було розподілено.
Колегія суддів наголошує, що у розумінні статті 16-1 Закону №2011-ХІІ дитина загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 - ОСОБА_5 , належала до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця.
Разом з тим, у призначенні частки одноразової грошової допомоги цій дитині Комісією Міноборони було відмовлено лише з тих підстав, що вона народилася після загибелі ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), тоді як право осіб на одержання одноразової грошової допомоги визначається на дату загибелі ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Абзац 2 пункту 2 Постанови №168 передбачає, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Водночас суд зауважує, що передусім коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено статтею 16-1 Закону №2011-ХІІ, а згідно з частиною 8 статті 16-3 Закону №2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Правовий наслідок не реалізації такого права передбачений абзацом 3 пункту 2 Постанови №168, відповідно до якого якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу.
Судова колегія наголошує, що той факт, що дитина загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 - ОСОБА_5 народилася після його смерті не може бути підставою для висновку про те, що ця дитина не набула прав на отримання частки одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, оскільки такий підхід до тлумачення законодавства не відповідатиме положенням Закону №2011-ХІІ, а також основним принципам охорони дитинства, а саме, рівності прав і свобод дітей, які визначені нормативно-правовими актами, незалежно від народження, або будь-яких інших обставин, а також міжнародним зобов'язанням держави згідно зі статтею 2 Конвенції про права дитини поважати і забезпечувати всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, без будь-якої дискримінації.
За своєю сутністю одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, тобто спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), відтак виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що пункт 8 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.04.2023 № 7/в, яким відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 ОСОБА_1 , дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 у період воєнного стану сержанта ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , є необґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а також вимог законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а також обираючи належний і ефективний спосіб захисту порушених прав, необхідним є зобов'язання Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.11.2022 із документами про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_6 , пов'язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду.
Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 по справі №440/6725/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк