10 січня 2024 р. Справа № 440/8703/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/8703/23
за позовом ОСОБА_1
до Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України"
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльності Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" щодо нерозгляду і ненадання публічної інформації на запит ОСОБА_1 про отримання публічної інформації від 10 червня 2023 року;
- зобов'язати Недержавну некомерційну професійну організацію "Національна асоціація адвокатів України" розглянути запит ОСОБА_1 про отримання публічної інформації від 10 червня 2023 року з урахуванням висновків суду і надіслати ОСОБА_1 на електронну пошту публічну інформацію про те, скільки коштів було перераховано Національною асоціацією адвокатів України на користь Збройних сил України чи інших правоохоронних органів за період з 24 лютого 2022 року по 10 червня 2023 року, а також електронні копії підтвердних платіжних документів.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що звернувся до відповідача із запитом про отримання публічної інформації від 10 червня 2023 року, у якому просив надати інформацію про перераховані НААУ кошти на користь Збройних сил України за період з 24 лютого 2022 року по 10 червня 2023 року. Відповідач запит від 10 червня 2023 року отримав, але проігнорував і всупереч вимогам статті 20 Закону "Про доступ до публічної інформації" будь-якої відповіді не надав.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 надіслав на електронну пошту Національної асоціації адвокатів України запит від 10 червня 2023 року (вх. №2389/О/1-23 від 12 червня 2023 року), у якому, керуючись ЗУ «Про доступ до публічної інформації», просив надати наступну інформацію: 24 лютого 2022 року росія розпочала війну проти України. З того часу ряд самоврядних організацій (зокрема, арбітражних керуючих і приватних виконавців) перераховували кошти на користь Збройних Сил України в якості фінансової підтримки. 15 березня 2022 року він надсилав до НААУ запит з проханням надати інформацію про кількість перерахованих асоціацією коштів Збройним силам України, проте відповіді йому поки так і не було надано по суті. Оскільки з 15 березня 2022 року пройшло вже багато часу він просить надати йому в електронному вигляді актуальну інформацію про те, скільки коштів було перераховано Національною асоціацією адвокатів України на користь Збройних Сил України чи інших правоохоронних органів за період з 24 лютого 2022 року по 10 червня 2023 року, а також просив надати електронні копії підтвердних платіжних документів та надіслати відповідь в електронному (відсканованому) вигляді на його електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_1 (надання паперової відповіді не потрібне).
Листом Національної асоціації адвокатів України № 1104/02/2-23 від 19 червня 2023 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що рішенням Ради адвокатів України від 20 травня 2023 року № 50 «Про закриття доступу до фінансової звітності органів адвокатського самоврядування на період запровадження воєнного стану», закрито доступ до фінансової звітності органів адвокатського самоврядування та вирішено не розголошувати вказану інформацію перед третіми особами, крім випадків передбачених законодавством, на період запровадження воєнного стану. Протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни оприлюднити фінансову звітність органів адвокатського самоврядування на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України за весь період неоприлюднення. Додатково проінформовано, що засобами поштового зв'язку йому вже направлялась скан-копія листа Національної асоціації адвокатів України за вих. № 461/0/2-23 від 06 червня 2023 року з додатком про запитувану інформацію, трекінг поштового відправлення 0407038789590.
Вказаний лист надісланий ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням АТ «Укрпошта» 0407038788534, що підтверджується фіскальним чеком від 20 червня 2023 року, та згідно трекінгу відстеження поштового відправлення вручений адресату - 23 червня 2023 року.
Вважаючи, що відповідач допустив бездіяльність щодо нерозгляду і ненадання публічної інформації на запит про отримання публічної інформації від 10 червня 2023 року, 27 червня 2023 року позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідачем розглянуто запит позивача від 10 червня 2023 року та надано відповідь листом № 1104/02/2-23 від 19 червня 2023 року, який позивач отримав - 23 червня 2023 року, тобто до дати складання та подання позову до суду 27 червня 2023 року, а відтак позивач не довів факт допущення відповідачем бездіяльності щодо нерозгляду і ненадання публічної інформації на запит про отримання публічної інформації від 10 червня 2023 року та достовірність свого твердження про те, що відповідач запит від 10 червня 2023 року отримав, але його проігнорував і будь-якої відповіді не надав.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VІ доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Статтею 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено вичерпний перелік суб'єктів, які належать до розпорядників публічної інформації.
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради (частина перша статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією) (частина друга статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації» поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.
Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Вирішуючи питання чи відноситься відповідач до розпорядників публічної інформації, колегія суддів зазначає таке.
Господарський кодекс України (надалі - ГК України) встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.
Відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є, зокрема господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.
Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.
Суб'єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 52 ГК України некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до статті 12 цього Кодексу забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.
Згідно зі статтею 53 ГК України некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання на основі права власності або права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом управління чи органом місцевого самоврядування з урахуванням вимог, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів господарювання окремих організаційних форм некомерційної господарської діяльності визначається цим Кодексом та іншими законами. У разі якщо господарська діяльність громадян або юридичної особи, зареєстрованої як суб'єкт некомерційного господарювання, набуває характеру підприємницької діяльності, до неї застосовуються положення цього Кодексу та інших законів, якими регулюється підприємництво.
На суб'єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб'єктами господарювання, які визначаються цим Кодексом та іншими законодавчими актами. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) суб'єкт господарювання, що здійснює некомерційну господарську діяльність, зобов'язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, її оплату не нижчу від визначеного законом мінімального розміру, а також забезпечити інші соціальні гарантії, передбачені законом (стаття 54 ГК України).
Отже, до суб'єктів господарювання, за змістом приписів ГК України віднесені і суб'єкти, які здійснюють некомерційну господарську діяльність.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Статтею 45 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об'єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.
Національна асоціація адвокатів України: 1) представляє адвокатуру України у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об'єднаннями та міжнародними організаціями, делегує представників до органів державної влади; 2) захищає професійні права адвокатів та забезпечує гарантії адвокатської діяльності; 3) забезпечує високий професійний рівень адвокатів України; 4) забезпечує доступ та відкритість інформації стосовно адвокатів України; 5) виконує інші функції відповідно до цього Закону.
Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом.
Національна асоціація адвокатів України утворюється з'їздом адвокатів України та не може бути реорганізована. Ліквідація Національної асоціації адвокатів України може бути здійснена лише на підставі закону.
Статут Національної асоціації адвокатів України затверджується з'їздом адвокатів України та є її установчим документом.
З моменту державної реєстрації Національної асоціації адвокатів України її членами стають всі особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Інші особи стають членами Національної асоціації адвокатів України з моменту складення присяги адвоката України.
Статтею 46 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначені організаційні форми адвокатського самоврядування: конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з'їзд адвокатів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вищим органом адвокатського самоврядування України є з'їзд адвокатів України.
Частиною 7 ст. 54 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що з'їзд адвокатів України, зокрема: затверджує кошторис Ради адвокатів України, кошторис Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затверджує звіт про їх виконання; здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону. З'їзд адвокатів України може прийняти рішення про сплату щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, визначити напрями їх використання та відповідальність за несплату внесків.
У період між з'їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України. Повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим Законом та положенням про Раду адвокатів України, що затверджується з'їздом адвокатів України. Рада адвокатів України підконтрольна і підзвітна з'їзду адвокатів України.(ч. 1 ст. 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Повноваження Ради адвокатів України визначені у ч. 4 ст. 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зокрема: 6) встановлює розмір та порядок сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, забезпечує їх розподіл і використання (якщо з'їздом адвокатів України прийнято рішення про сплату щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування та визначено напрями їх використання); 10) приймає рішення про розпорядження коштами і майном Національної асоціації адвокатів України відповідно до призначень коштів і майна, визначених статутом Національної асоціації адвокатів України та рішеннями з'їзду адвокатів України; 14) виконує інші функції відповідно до цього Закону та рішень з'їзду адвокатів України.
Рішенням Звітно-виборного з'їзду адвокатів України 2017 року «09» червня 2017 року затверджено Статут Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» (надалі - Статут).
Національна асоціація адвокатів України (далі - НААУ, або Організація) є всеукраїнською недержавною некомерційною неприбутковою професійною організацією, яка об'єднує всіх адвокатів України з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування, створена на засадах професійної належності для сприяння розвитку та зміцнення інституту адвокатури в Україні, підвищення рівня правової допомоги, що надається адвокатами, ролі та авторитету адвокатури в суспільстві, захисту прав і законних інтересів членів Організації. (пункт 1.1. Статуту).
Основними принципами діяльності НААУ є, зокрема: верховенство права; пріоритет суспільних інтересів; прозорість та відкритість; рівноправність; виборність та підзвітність органів адвокатського самоврядування; гласність та публічність (пункт 1.6. Статуту).
2.1. Основною метою НААУ є об'єднання українських адвокатів для сприяння розвитку та зміцнення інституту адвокатури в Україні, підвищення рівня правової допомоги, що надається адвокатами, підвищення ролі та авторитету адвокатури в суспільстві, забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування, захисту прав та законних інтересів адвокатів, задоволення їх професійних, суспільних, соціальних, культурних та інших інтересів. (пункт 2.1. Статуту).
Відповідно до п. 2.2. Статуту для досягнення своєї мети НААУ ставить перед собою наступні завдання, зокрема:
2.2.1. Сприяння процесу формування правової держави в Україні.
2.2.16. Забезпечення відкритості інформації про адвокатуру України та адвокатську діяльність.
Для виконання поставлених завдань НААУ в порядку, встановленому чинним законодавством України:
2.3.1. Представляє адвокатуру України у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, організаціями, установами, підприємствами незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян та міжнародними організаціями.
2.3.2. Забезпечує належне виконання адвокатурою її конституційних завдань.
2.3.4. Сприяє досягненню адвокатурою повної самостійності, незалежності та самоврядування.
2.3.5. Сприяє розвитку та зміцненню адвокатури, підвищенню ролі та авторитету адвокатури в суспільстві, підвищенню статусу професії адвоката в Україні.
2.3.14. Забезпечує доступ і відкритість інформації про адвокатуру України.
2.3.28. Здійснює надання інформації та роз'яснень з питань, пов'язаних із діяльністю органів адвокатського самоврядування, а також стосовно прийнятих ними рішень (пункт 2.3. Статуту).
Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою з дня її державної реєстрації в установленому чинним законодавством порядку (пункт 3.1. Статуту).
Національна асоціація адвокатів України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», чинного законодавства України, цього Статуту та актів НААУ (пункт 3.3. Статуту).
НААУ має відокремлене майно, самостійний баланс, відкриває рахунки в банківських установах, у тому числі валютні, володіє майном, майновими та немайновими правами згідно з діючим законодавством України (пункт 3.4. Статуту).
НААУ має право в межах, що не суперечать чинному законодавству:
3.7.1. Від власного імені виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнових і немайнових прав та нести обов'язки, укладати угоди, необхідні для досягнення мети діяльності організації.
3.7.2. Бути позивачем та відповідачем у суді.
3.7.4. Представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси адвокатів у державних та недержавних органах і організаціях.
3.7.7. Набувати та розпоряджатися майном та іншою власністю для здійснення своїх статутних завдань у порядку, визначеному чинним законодавством України.
3.7.8. Використовувати власне майно та майно, тимчасово передане їй у володіння або користування, якщо таке використання необхідне для досягнення мети діяльності організації. Доходи (прибутки) НААУ використовуються виключно для фінансування видатків на утримання НААУ, реалізації мети (цілей та завдань) та напрямів діяльності, визначених Статутом НААУ. Забороняється розподіляти отримані доходи (прибутки) або їх частини серед засновників (учасників), членів НААУ, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних осіб.
3.7.9. Отримувати фінансування за рахунок джерел не заборонених законом.
3.7.11. Мати інші права, передбачені законами України. (пункт 3.7. Статуту).
Майно та кошти, набуті Організацією або створеними нею юридичними особами в результаті їх господарської та іншої діяльності у відповідності до статутних цілей, мети та завдань НААУ, використовуються виключно на виконання статутних завдань та мети Організації. (пункт 3.8. Статуту).
Майно НААУ складають рухоме і нерухоме майно, основні засоби, нематеріальні активи, грошові кошти та інше, відображені в установленому законом порядку в її бухгалтерському балансі (пункт 15.1. Статуту).
НААУ здійснює володіння, користування та розпорядження коштами та іншим майном, що знаходиться у її власності відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та цього Статуту (пункт 15.2. Статуту).
Аналіз наведених приписів ГК України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Статуту Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» дає підстави для висновку про те, що відповідач, Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України», є суб'єктом господарювання (суб'єктом некомерційного господарювання), а тому у випадках визначених п. 4 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» вважається розпорядником інформації, зобов'язаним оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Колегія суддів відмічає, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (ст. 20 Закону №2939-VІ).
Згідно з частиною першою статті 19 Закону №2939-VІ запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Частиною другою статті 19 Закону №2939-VІ визначено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частини третьої статті 19 Закону №2939-VІ запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Частинами четвертою та п'ятою статті 19 Закону №2939-VІ встановлено, що письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Судовим розглядом встановлено судом, що ОСОБА_1 надіслав на електронну пошту Національної асоціації адвокатів України запит від 10 червня 2023 року, у якому просив надати йому в електронному вигляді актуальну інформацію про те, скільки коштів було перераховано Національною асоціацією адвокатів України на користь Збройних Сил України чи інших правоохоронних органів за період з 24 лютого 2022 року по 10 червня 2023 року, а також просив надати електронні копії підтвердних платіжних документів та надіслати відповідь в електронному (відсканованому) вигляді на його електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідно до відмітки на штампі вхідної кореспонденції Національної асоціації адвокатів України вказаний запит зареєстровано за вх. №2389/О/1-23 12 червня 2023 року, тобто у перший робочий день (понеділок) після надходження такого запиту на електронну пошту відповідача 10 червня 2023 року (субота).
Листом Національної асоціації адвокатів України № 1104/02/2-23 від 19 червня 2023 року ОСОБА_1 на його запит повідомлено про те, що рішенням Ради адвокатів України від 20 травня 2023 року № 50 «Про закриття доступу до фінансової звітності органів адвокатського самоврядування на період запровадження воєнного стану», закрито доступ до фінансової звітності органів адвокатського самоврядування та вирішено не розголошувати вказану інформацію перед третіми особами, крім випадків передбачених законодавством, на період запровадження воєнного стану. Протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни оприлюднити фінансову звітність органів адвокатського самоврядування на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України за весь період неоприлюднення. Засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 вже направлялася скан-копія листа Національної асоціації адвокатів України за вих. № 461/0/2-23 від 06 червня 2023 року з додатком про запитувану інформацію, трекінг поштового відправлення 0407038789590.
Колегія суддів наголошує, що відповідачем розглянуто запит позивача від 10 червня 2023 року та надано відповідь листом № 1104/02/2-23 від 19 червня 2023 року, який позивач отримав - 23 червня 2023 року, тобто до дати складання та подання позову до суду 27 червня 2023 року.
Досліджуючи предмет та підстави позову, з урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведно факт допущення відповідачем бездіяльності щодо нерозгляду і ненадання публічної інформації на запит про отримання публічної інформації від 10 червня 2023 року та достовірність свого твердження про те, що відповідач запит від 10 червня 2023 року отримав, але його проігнорував і будь-якої відповіді не надав. Обставина, що відповідь надіслана позивачу через відділення поштового зв'язку, а не на електронну пошту позивача, не спростовує факту того, що запит позивача від 10 червня 2023 року розглянутий відповідачем та надана відповідь в останній робочий день п'ятиденного строку. Отримавши лист відповідача № 1104/02/2-23 від 19 червня 2023 року - 23 червня 2023 року та ознайомившись з його змістом та доданими/недоданими документами до нього, позивач не оскаржив дії щодо неналежного розгляду його запиту від 10 червня 2023 року чи відмови у наданні запитуваної інформації та відповідні доводи у цій справі не заявив, у зв'язку з чим оцінка змісту листа Національної асоціації адвокатів України № 1104/02/2-23 від 19 червня 2023 року не відноситься до предмету доказування у цій справі.
Вимога про зобов'язання Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" розглянути запит ОСОБА_1 про отримання публічної інформації від 10 червня 2023 року з урахуванням висновків суду і надіслати ОСОБА_1 на електронну пошту публічну інформацію про те, скільки коштів було перераховано Національною асоціацією адвокатів України на користь Збройних сил України чи інших правоохоронних органів за період з 24 лютого 2022 року по 10 червня 2023 року, а також електронні копії підтвердних платіжних документів є фактично похідною від основної позовної вимоги, а тому задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги стосовно ігнорування відповідачем запиту на отримання публічної інформації, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки не підтверджуються належними доказами, а відповідачем розглянуто запит позивача від 10 червня 2023 року та надано відповідь листом № 1104/02/2-23 від 19 червня 2023 року, який позивач отримав - 23 червня 2023 року, тобто до дати складання та подання позову до суду 27 червня 2023 року.
Посилання апелянта на висновки викладені в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 у справі № 440/4399/22 не можуть бути враховані колегією суддів, оскільки в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не у рішеннях (постановах) судів першої (апеляційної) інстанції.
Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 по справі №440/8703/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк