10 січня 2024 р.Справа № 520/25179/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., м. Харків, по справі № 520/25179/23
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про скасування повідомлення державного виконавця,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування повідомлення державного виконавця, в якому просив суд скасувати повідомлення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Л. О. № 72507647/27 від 17.08.2023, яким ОСОБА_1 , як стягувачу, повернутий виконавчий документ без прийняття до виконання.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування повідомлення державного виконавця задоволено.
Визнано протиправним та скасовано повідомлення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Л. О. № 72507647/27 від 17.08.2023, яким ОСОБА_1 , як стягувачу, повернутий виконавчий документ без прийняття до виконання.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 по справі № 520/25179/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
В обгартування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно ч. 2 ст. 6 Закону № 1404рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Крім того, посилаючись на ч. 2 ст. 4 Закону № 1404, згідно якої у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним, зазначив що поданий виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 по справі №520/2199/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області, Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України щодо ненарахування та невиплати відповідно до вимог п. 14 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року №258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України, починаючи із 1 жовтня 2018 року по грудень 2022 року на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 та Рішень Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України і у справі Бурмич та інші проти України. Стягнуто на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 і Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України, яким задоволена заява ОСОБА_1 №4862 від 03.01.2013 року, а також Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 26 червня 2017 року у справі Бурмич та інші проти України (заява №46852/13 та ін.) з Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_1 компенсацію 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України за період із 1 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 по справі №520/2199/23 набрало законної сили 18.04.2023.
17.05.2023 Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по адміністративній справі №520/2199/23 про стягнення на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 і Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України, яким задоволена заява ОСОБА_1 №4862 від 03.01.2013 року, а також Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 26 червня 2017 року у справі Бурмич та інші проти України (заява №46852/13 та ін.) з Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_1 компенсацію 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України за період із 1 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Вказаний виконавчий лист пред'явлено позивачем до виконання 25.05.2023.
Повідомленням Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14.06.2023 №76734/82751-31-23/20.3.1 повернутий без прийняття до виконання. У листі відповідач повідомив, що виконавчий лист Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 №520/2199/23 ОСОБА_1 має право пред'явити до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у справі №520/16009/23.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі №520/16009/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування повідомлення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано повідомлення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №76734/82751-31-23/20.30.1 від 14.06.2023, яким ОСОБА_1 , як стягувачу, повернутий виконавчий документ без прийняття до виконання. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Вказане рішення Харківського окружного адміністративного суду постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023 залишено без змін, а апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - без задоволення.
Однак, повідомленням державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Л. О. № 72507647/27 від 17.08.2023, позивачу знову повернутий виконавчий документ без прийняття до виконання.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з відсутності у відповідача правових підстав для повернення позивачу виконавчого листа без виконання, у зв'язку з чим дійшов висновку, що оскаржуване повідомлення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону№ 1404виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону№ 1404).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Статтею 2 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI) передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є (ч. 1 ст. 3 Закону № 4901-VI)
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих, зокрема, судами, визначається Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2021 № 845 (далі - Порядок № 845).
Відповідно до п. 2 Порядку № 845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
З повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 17.08.2023 вбачається, що підставою для повернення виконавчого документа відповідач вказує те, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, посилається при цьому на п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 по справі №520/2199/23, на підставі якого видано 17.05.2023 виконавчий лист, стягнуто з Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_1 компенсацію 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України за період із 01.10.2018 по 31.12.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
Тобто, у виконавчому листі не визначено конкретної суми, яка підлягає стягненню,
В свою чергу, з системного аналізу Закону № 4901-VI та Порядку № 845 вбачається, що казначейство не наділене повноваженнями щодо самостійного визначення такої суми. Державна казначейська служба України вправі тільки в межах відповідних бюджетних призначень стягнути визначені у судовому рішенні кошти шляхом їх списання з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень-за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду і можливе тільки у разі стягнення коштів з боржника-державного органу.
Крім того, колегія суддів зауважує, що спірне повідомлення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Л. О. № 72507647/27 від 17.08.2023, яким ОСОБА_1 , як стягувачу, повернутий виконавчий документ без прийняття до виконання, що є предметом оскарження в даній справі, містить аналогічні підстави для повернення виконавчого документи, що і попереднє повідомлення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №76734/82751-31-23/20.30.1 від 14.06.2023, яким ОСОБА_1 , як стягувачу, повернутий виконавчий документ без прийняття до виконання, яке було предметом оскарження в рамках судової справи №520/16009/23.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі №520/16009/23, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023, адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування повідомлення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано повідомлення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №76734/82751-31-23/20.30.1 від 14.06.2023, яким ОСОБА_1 , як стягувачу, повернутий виконавчий документ без прийняття до виконання. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Так, судовими рішеннями по справі №520/16009/23 було надано оцінку доводам Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що вищезазначений виконавчий лист підлягає виконанню органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також доводам про невідмовідність виконавчого листа №520/2199/23 від 17.05.2023 вимогам до виконавчого документа, передбаченим статтею 4 Закону №1404-VIII.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
За правилами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, судовими рішеннями по справі №520/16009/23 було встановлено, що виконавчий лист №520/2199/23 від 17.05.2023 відповідає вимогам до виконавчого документа, передбаченим статтею 4 Закону №1404-VIII та спростовано доводи Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що вищезазначений виконавчий лист підлягає виконанню органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів
Судове рішення по справі №520/2199/23 набрало законної сили та в силу ст. 380 КАС України є обов'язковим для всіх учасників справи, зокрема, виконавчої служби.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що повторне повернення відповідачем виконавчого листа №520/2199/23 від 17.05.2023 без прийняття до виконання згідно повідомлення № 72507647/27 від 17.08.2023 з аналогічних підстав, що були підставою для прийняття повідомлення №76734/82751-31-23/20.30.1 від 14.06.2023, скасованого в судовому порядку в рамках судової справи №520/16009/23 судовим рішенням, що набрало законної сили, є протиправним.
Зважаючи на вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суд першої інстанції, що оскаржуване повідомлення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 72507647/27 від 17.08.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.
За правилами ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, що виконавчий лист №520/2199/23 від 17.05.2023 не відповідає вимогам до виконавчого документа, передбаченим статтею 4 Закону №1404-VIII не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду та вищевказаних висновків колегії суддів не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 по справі № 520/25179/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич С.П. Жигилій