10 січня 2024 р.Справа № 440/14236/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 02.11.23 року по справі № 440/14236/23
за позовом ОСОБА_1
до Приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича
про визнання дій протиправними,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича щодо складання постанови від 04.09.2023 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження,
- скасувати постанову від 04.09.2023 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження.
В обґрунтування позову зазначено, що 13.09.2023 позивач отримав від приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича постанову від 04.09.2023 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження. В постанові вказано, що сума 25000 грн додаткових витрат припадає на суб'єктів оціночної діяльності, однак жоден фахівець з оціночної діяльності не оглядав об'єкт оцінювання. Зазначено, що 10268,40 грн додаткових витрат припадає на суб'єктів господарювання та інших осіб, однак жодної інформації щодо цих суб'єктів позивачу не відомо. Також на переконання позивача кількість вказаних в постанові витрачених матеріалів, а саме аркушів А-4 завищено в чотири рази, а конвертів у два рази. З урахуванням наведеного, позивач вважає, що постанова від 04.09.2023 про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення витрат у спірному виконавчому провадженні та не підтверджено їх розмір.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що доводи апелянта є необгрунтованими та безпідставними, тоді як постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 04.09.2023 ВП № 71737472 прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 є законним та обґрунтованим.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
Враховуючи особиливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, зокрема передбаченої ч. 7 ст. 287 КАС України, колегія суддів вважає, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ч. 2 ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що 05.05.2023 приватним виконавцем Скрипником Володимиром Леонідовичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №71737472 з примусового виконання виконавчого листа №539/1155/22 виданого 26.04.2023.
04.09.2023 Приватним виконавцем Скрипником Володимиром Леонідовичем винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження ВП №71737472, відповідно до якої загальна сума додаткових витрат складає 35547,76 грн.
Постановою встановлено, що на організацію та проведення виконавчих дій витрачено:
1. виготовлення документів виконавчого провадження: 1.3 Лист паперу формату А-4, виготовлений на принтері 62х1,00= 62,00 грн.; 1.4 Лист паперу формату А-5, виготовлений на принтері 32х0,50=16,00 грн., Формату С4 1х2,04=2,04 грн, Формату Е-65 4х0,60=2,40 грн., Формату С5 2х0,96=1,92 грн, Конверт з марками 6х13,00=78,00 грн.,
2.2 Знаки поштової оплати (марки) 1х23,00=23,00 грн.,4х18,00=72,00 грн.,2х11,00=22,00 грн.,
3.1 суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання 1х25000,00 = 25000,00 грн.,
4. суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій 1х10268,40=10268,40 грн.
Позивач не погоджуючись із зазначеною постановою, звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2020 року № 1404-VІІІ.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
У частині першій статті 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до пункту 2 частини другої цієї статті, приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.
У силу частини другої статті 25 Закону № 1404-VІІІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VІІІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати /частина третя статті 26 Закону № 1404-VІІІ/.
Статтею 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Згідно п. 2 розділу VI Інструкції, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувану).
Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.
Наказом Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016 "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження", яким затверджено види та розміри витрат виконавчого провадження (далі - Наказ № 2830/5), визначено, що до витрат виконавчого провадження, окрім іншого, входять витрати з: 1. Виготовлення документів виконавчого провадження (папір, копіювання, друк, канцтовари); 2. Пересилання конвертів виконавчого провадження (конверти, знаки поштової оплати (марки), послуги маркувальної машини, послуги поштового зв'язку); 3. послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій (експертів зберігачів, перекладачів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій).
Колегія суддів зазначає, що у постановах про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження вказується тільки вид витрат виконавчого провадження згідно вищевказаного Наказу, без будь-яких інших деталізацій.
Згідно п. 2 розділу VI Інструкції, якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.
Матеріалами справи встановлено, що 04.09.2023 Приватним виконавцем Скрипником Володимиром Леонідовичем винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження ВП №71737472, відповідно до якої загальна сума додаткових витрат складає 35547,76 грн.
Постановою встановлено, що на організацію та проведення виконавчих дій витрачено:
1. виготовлення документів виконавчого провадження: 1.3 Лист паперу формату А-4, виготовлений на принтері 62х1,00= 62,00 грн.; 1.4 Лист паперу формату А-5, виготовлений на принтері 32х0,50=16,00 грн., Формату С4 1х2,04=2,04 грн, Формату Е-65 4х0,60=2,40 грн., Формату С5 2х0,96=1,92 грн, Конверт з марками 6х13,00=78,00 грн.,
2.2 Знаки поштової оплати (марки) 1х23,00=23,00 грн.,4х18,00=72,00 грн.,2х11,00=22,00 грн.,
3.1 суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання 1х25000,00 = 25000,00 грн.,
4. суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій 1х10268,40=10268,40 грн.
Так, 26.05.2023 Комунальне підприємство "Лубенське МБТІ" виставило рахунок на оплату за виготовлення технічної документації на нерухоме майно. Сума до сплати склала 10268,40 грн. та 26.05.2023 платіжною інструкцією № 3899 на зазначені у рахунку на оплату реквізити Комунального підприємства "Лубенське МБТІ" перераховано 10268,40 грн.
Також, відповідно до платіжної інструкції №8101 від 04.09.2023 приватним виконавцем Скрипником В.Л. сплачено ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи" за виконання Звіту про оцінку майна №375 у розмірі 25000,00 грн.
Верховний Суд в постанові від 12 березня 2021 року у справі № 640/1612/20 дійшов висновку, що у постанові про стягнення витрат виконавчого провадження виконавець не повинен зазначати детальний розрахунок понесених витрат, а зазначає лише розмір усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження.
Отже, на виконання вимог ст. 42 Закону та п. 2 розділу VI Інструкції, 04.09.2023 винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, у якій визначено всі розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, згідно переліку, передбачено Наказом № 2830/5.
Відповідно до п. 8 Наказу № 2830/5, приватний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження на підставі документів про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг.
При цьому, Закон України "Про виконавче провадження" не покладає на виконавця обов'язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.
Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 04.11.2020 по справі №750/6790/17, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Щодо доводів позивача про неналежність проведеної суб'єктом оціночної діяльності оцінки майна боржника та виготовлення КП "Лубенське МБТІ" застарілого технічного паспорта, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані обставини не є предметом розгляду у цій справі.
Незгода позивача із проведеною роботою оцінювача та виготовленням технічної документації на майно боржника не спростовує факт понесення приватним виконавцем додаткових витрат.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 по справі № 440/14236/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.В. Катунов І.С. Чалий
Повний текст постанови складено 10.01.2024 року