11 січня 2024 року справа №200/4600/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року (повне судове рішення складено 26 вересня 2023 року) у справі № 200/4600/23 (суддя в І інстанції Олішевська В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незастосування при розрахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідно до його заяви від 18.07.2023 №1886, норми ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», через не зарахування до пільгового стажу періодів роботи, навчання та військової служби, а саме: період навчання у Професійно-технічному училище №41 з 01.09.1990 по 24.06.1991; роботу електрослюсарем підземним з 24.07.1991 по 14.12.1991; службу в лавах армії з 18.12.1991 по 15.11.1993; роботу підземним електрослюсарем з 03.01.1994 по 01.01.1998; роботу підземним електрослюсарем з 01.03.2010 по 31.12.2010; роботу підземним електрослюсарем із повним робочим днем в шахті з 29.02.2020 по 15.06.2021; роботу гірничомонтажником з повним робочим днем в шахті з 06.07.2021 по 18.07.2023;
зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати пенсію ОСОБА_1 , відповідно до його заяви від 18.07.2023 №1886 про призначення пенсії, шляхом зарахування до пільгового стажу періоду навчання у Професійно-технічному училище №41 з 01.09.1990 по 24.06.1991; роботу електрослюсарем підземним з 24.07.1991 по 14.12.1991; службу в лавах армії з 18.12.1991 по 15.11.1993; роботу підземним електрослюсарем з 03.01.1994 по 01.01.1998; роботу підземним електрослюсарем з 01.03.2010 по 31.12.2010; роботу підземним електрослюсарем із повним робочим днем в шахті з 29.02.2020 по 15.06.2021; роботу гірничомонтажником з повним робочим днем в шахті з 06.07.2021 по 18.07.2023 із урахуванням висновків суду здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 18.07.2023, із застосуванням норм статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та провести виплату різниці сум пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що йому згідно заяви від 18.07.2023 №1886 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV з 17.07.2023 року (далі - Закон № 1058-ІV).
Позивач зазначав, що для з'ясування обставин та підстав щодо розрахунку розміру пенсії він через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України 02.08.2023 подав заяву, відповідно до якої просив роз'яснити який страховий та пільговий стаж ураховано для призначення йому пенсії згідно його трудової книжки, а який не враховано та з яких підстав. Листом від 08.08.2023 № 15131-15273/М-02/8-0500/23 відповідач повідомив, що розрахунок пенсії позивачу здійснено з урахуванням страхового стажу по 28.08.2020 та його підсумок становить 37 років 7 місяців 34 дні, в тому числі додаткові роки за Список 1 - 11 років. Коефіцієнт стажу - 0,34583. При розрахунку пенсії, середньомісячну заробітну плату було розраховано за даними персоніфікованого обліку з 01.10.2001 по 29.02.2020. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,81089. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з 01.03.2023 - 22 159,34 грн. Розмір пенсії за віком (22159,34 х 0,34583) -7663,36 грн. Розмір пенсії з надбавками - 7663,36 грн.
Позивач зазначав, що відповідно до форми Д2 Протоколу призначення пенсії, сформованої в ЕПС, рішенням відповідача № 057250005280 від 28.07.2023 йому призначено пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 2 ч. 1 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV без застосування положень ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». При розрахунку пенсії враховано страховий стаж позивача до 01.01.2004 - 8 років 10 місяців 24 дні, після 01.01.2004 - 14 років 9 місяців, в тому числі робота за списком 1 - 11 років 1 місяць 9 днів. Відповідно до форми Д2 Стаж для розрахунку права на пенсію, сформованої в ЕПС вбачається, що до пільгового стажу позивача включено наступні періоди його роботи, а саме: 10.02.2003 - 19.08.2003, 15.01.2008 - 24.12.2008, 25.12.2008 - 01.01.2009, 02.01.2009 - 03.04.2009, 04.04.2009 - 28.02.2010, 01.01.2011 - 16.04.2012, 17.04.2012 - 30.04.2012, 01.05.2012 - 05.05.2012, 06.05.2012 - 11.08.2012, 12.08.2012 - 13.08.2012, 14.08.2012 - 28.01.2013, 02.02.2013 - 18.06.2014, 21.06.2014 - 02.07.2014, 05.07.2014 - 09.05.2015, 20.01.2016 - 08.05.2016, 09.05.2016 - 29.05.2016, 30.05.2016 - 27.06.2016, 28.06.2016 - 23.07.2016, 24.07.2016 - 03.08.2016, 04.08.2016 - 22.08.2016, 23.08.2016 - 08.10.2016, 13.10.2016 - 26.06.2018, 27.06.2018 - 31.07.2018, 01.08.2018 - 11.01.2019, 12.01.2019 - 09.02.2019, 10.02.2019 - 03.04.2019, 04.04.2019 - 22.04.2019, 23.04.2019 - 05.10.2019, 06.10.2019 - 23.11.2019, 24.11.2019 - 13.01.2020, 14.01.2020 - 31.01.2020, 01.02.2020 - 28.02.2020, що в сукупності складає - 11 років 1 місяць 3 дні.
Позивач наголошував, що відповідно до трудової книжки, диплому про освіту та військового квитка до його пільгового стажу не зараховано: період навчання у Професійно-технічному училище №41 з 01.09.1990 по 24.06.1991; роботу електрослюсарем підземним з 24.07.1991 по 14.12.1991; службу в лавах армії з 18.12.1991 по 15.11.1993; роботу підземним електрослюсарем з 03.01.1994 по 01.01.1998; роботу підземним електрослюсарем з 01.03.2010 по 31.12.2010; роботу підземним електрослюсарем із повним робочим днем в шахті з 29.02.2020 по 15.06.2021; роботу гірничомонтажником з повним робочим днем в шахті з 06.07.2021 по 18.07.2023 (день звернення із заявою на призначення пенсії), що в цілому становить 11 років 3 місяці 17 днів.
Позивач вважав дії відповідача щодо не зарахування вищезазначених періодів роботи до його пільгового стажу протиправними та наголошує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Крім того вказує, що особа, яка звертається за отриманням пенсії, не може нести відповідальність за неналежне оформлення роботодавцем особових справ працівників, відсутність у них певних документів, їх умисне ненадання на запити уповноважених органів, зокрема під час проведення пенсійним органом зустрічних перевірок на предмет достовірності поданих йому на розгляд документів (в тому числі уточнюючих довідок) і обґрунтованості їх видачі, й так само за неналежне, неповне проведення пенсійним органом таких перевірок. Також позивач зазначає, що відповідач безпідставно не врахував до пільгового стажу час його навчання в ПТУ № 41 м. Селидове з 01.09.1990 по 24.06.1991 та час проходження військової служби з 18.11.1991 по 15.11.1993, оскільки після закінчення навчання він працевлаштувався на посаді, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а на час призиву на військову службу працював на посаді, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
З огляду на зазначені обставини просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування при призначенні пенсії з 17.07.2023 до пільгового стажу ОСОБА_1 період навчання у Професійно-технічному училище № 41 з 01.09.1990 року по 24.06.1991, період службу в армії з 18.12.1991 по 11.11.1993; періодів роботи: електрослюсарем підземним з 24.07.1991 по 14.12.1991 року, підземним електрослюсарем з 03.01.1994 по 01.01.1998, підземним електрослюсарем з 01.03.2010 по 31.12.2010, до пільгового та страхового стажу періодів роботи: підземним електрослюсарем із повним робочим днем в шахті з 29.02.2020 по 15.06.2021, гірничомонтажником з повним робочим днем в шахті з 06.07.2021 по 18.07.2023, а також щодо незастосування при розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 норми ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій здійснити з 17.07.2023 перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 період навчання у Професійно-технічному училище № 41 з 01.09.1990 по 24.06.1991, період службу в армії з 18.12.1991 по 11.11.1993; періодів роботи: електрослюсарем підземним з 24.07.1991 по 14.12.1991, підземним електрослюсарем з 03.01.1994 по 01.01.1998, підземним електрослюсарем з 01.03.2010 по 31.12.2010, до пільгового та страхового стажу періодів роботи: підземним електрослюсарем із повним робочим днем в шахті з 29.02.2020 по 15.06.2021, гірничомонтажником з повним робочим днем в шахті з 06.07.2021 по 18.07.2023 та відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а також виплатити перераховану пенсію з урахуванням раніше виплачених сум.
В частині позовних вимог щодо зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду служби в армії з 12.11.1993 по 15.11.1993 - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є строк перерви між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу який не повинен перевищувати трьох місяців та зарахування на роботу за здобутою спеціальністю після закінчення навчання. Час навчання та проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах якщо на момент вступу в навчальний заклад або призову на строкову військову службу особа працювала за професією, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За таких обставин, до пільгового стажу не зарахований період навчання в ПТУ № 41 м. Селидове з 01.09.1990 по 24.06.1991 та час проходження військової служби з 18.11.1991 по 15.11.1993.
Щодо зобов'язання судом першої інстанції зарахувати до пільгового стаж періоди роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 29.02.2020 по 15.06.2021, з 06.07.2021 по 18.07.2023, що згідно «Індивідуальних відомостей про застраховану особу» (Форма ОК-5) ОСОБА_1 встановлено, що за періоди роботи з 01.03.2010 п 31.12.2010, з 29.02.2020 п 15.06.2021, з 06.07.2021 по 18.07.2023 страхові внески не сплачувалися.
Щодо зобов'язання судом першої інстанції зарахувати до пільгового стажу періодів роботи позивача з 24.07.1991 по 14.12.1991, з 03.01.1994 по 01.01.1998що трудова книжка підтверджує лише загальний трудовий стаж працівника, але підтвердити пільговий характер роботи може лише уточнююча довідка підприємства, на якому особа працювала і яка видана на підставі первинних документів за час виконання відповідної роботи, а в разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника - документи, видані архівними установами.
Записи у трудовій книжці позивача про його роботу у спірний період не підтверджують стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці і подання уточнюючої довідки в такому випадку є обов'язковим.
Стосовно зобов'язання управління зробити перерахунок пенсії з урахуванням пільгового стажу відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» апелянт зауважує, що на підставі наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу встановлено, що на день звернення за перерахунком пенсії стаж на підземних роботах складає Список №1 - шахтарі - 11 років замість необхідних 15-ти років, передбачених Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 18.07.2023 звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV.
Згідно рішення № 057250005280 від 28.07.20203 встановлено, що позивачу з 17.07.2023 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, та з 17.07.2023 року він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії, що підтверджується відповідачем.
Згідно протоколу від 28.07.2023 вбачається, що загальний страховий стаж позивача складає 34 роки 07 місяців 24 дні, в тому числі пільговий стаж за Списком № 1 - 11 років 01 місяць 09 днів.
Відповідно до форми РС-право (розрахунку стажу) встановлено, що до пільгового стажу позивача зараховані наступні періоди роботи: з 10.02.2003 по 19.08.2003, з 15.01.2008 по 24.12.2008 , з 25.12.2008 по 01.01.2009, з 02.01.2009 по 03.04.2009 з 04.04.2009 по 28.02.2010, з 01.01.2011 по 16.04.2012, з 17.04.2012 по 30.04.2012, з 01.05.2012 по 05.05.2012, з 06.05.2012 по 11.08.2012, з 12.08.2012 по 13.08.2012, з 14.08.2012 по 28.01.2013, з 02.02.2013 по 18.06.2014, з 21.06.2014 по 02.07.2014, з 05.07.2014 по 09.05.2015, з 20.01.2016 по 08.05.2016, з 09.05.2016 по 29.05.2016, з 30.05.2016 по 27.06.2016, з 28.06.2016 по 23.07.2016, з 24.07.2016 по 03.08.2016, з 04.08.2016 по 22.08.2016, з 23.08.2016 по 08.10.2016, з 13.10.2016 по 26.06.2018, з 27.06.2018 по 31.07.2018, з 01.08.2018 по 11.01.2019, з 12.01.2019 по 09.02.2019, з 10.02.2019 по 03.04.2019, з 04.04.2019 по 22.04.2019, з 23.04.2019 по 05.10.2019, з 06.10.2019 по 23.11.2019, з 24.11.2019 по 13.01.2020, з 14.01.2020 по 31.01.2020, з 01.02.2020 по 28.02.2020.
Для з'ясування обставин та підстав щодо розрахунку пенсії позивач через засоби вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України 02.08.2023 подав заяву, якою просив роз'яснити який страховий та пільговий стаж ураховано для призначення йому пенсії згідно його трудової книжки, а який не враховано та з яких підстав.
Листом від 08.08.2023 № 15131-15273/М-02/8-0500/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило позивача, що згідно заяви від 18.07.2023 №1886 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області призначено йому пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 2 ч. 1 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV. Розрахунок пенсії здійснено з урахуванням страхового стажу по 28.08.2020 року та його підсумок становить 37 років 7 місяців 34 дні, в тому числі додаткові роки за Список 1 - 11 років. Коефіцієнт стажу - 0,34583. При розрахунку пенсії, середньомісячну заробітну плату було розраховано за даними персоніфікованого обліку з 01.10.2001 по 29.02.2020. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,81089. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з 01.03.2023 - 22 159,34 грн. Розмір пенсії за віком (22159,34 х 0,34583) - 7663,36 грн. Розмір пенсії з надбавками - 7663,36 грн. Пенсія за період з 17.07.2023 по 31.08.2023 нарахована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на розрахунковий рахунок в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виплатний період серпень 2023 року, дата виплати 20 число.
Позивач наголошує, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу період навчання у Професійно-технічному училище № 41 з 01.09.1990 по 24.06.1991, службу в армії з 18.12.1991 по 15.11.1993, періоди роботи: електрослюсарем підземним з 24.07.1991 по 14.12.1991, підземним електрослюсарем з 03.01.1994 року по 01.01.1998, підземним електрослюсарем з 01.03.2010 по 31.12.2010, підземним електрослюсарем із повним робочим днем в шахті з 29.02.2020 по 15.06.2021, гірничомонтажником з повним робочим днем в шахті з 06.07.2021 по 18.07.2023 , та не здійснив розрахунок розміру пенсії виходячи з вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволенні позовні вимоги. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону № 1788, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1.7, 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків (п. 2 Порядку № 383).
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи з 24.07.1991 по 14.12.1991 та з 03.01.1994 по 01.01.1998, оскільки не проведена перевірка наданих довідок.
Проте, суд вважає зазначені доводи відповідача протиправними та наголошує, що відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а довідка надається лише за умови, що у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу.
Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_3 ОСОБА_1 встановлено, що 12.09.1990 прийнятий на Шахту № 2 «Новогродівська» Селидівське виробниче об'єднання по видобутку вугілля на посаду поверхневим учнем електрослюсаря чергового по ремонту гірничого обладнання в енерго-механічну службу, 12.09.1990 проходив навчання в ПТУ № 63 м. Новогродівка за професією електрослюсаря підземного, 24.07.1991 переведений підземним електрослюсарем 4 розряду на дільницю підготовчих робіт, 14.12.1991 звільнений в зв'язку з призивом до лав Радянської Армії; 03.01.1994 прийнятий на Шахту № 2 «Новогродівська» Селидівське виробниче об'єднання по видобутку вугілля на посаду підземного електрослюсаря 4 розряду на дільницю підготовчих робіт, 01.01.1998 звільнений за власним бажанням.
З аналізу трудової книжки вбачається, що позивач у спірні періоди працював повний робочий день в шахті на посаді «підземного електрослюсаря».
Слід зазначити, що вищезазначена професії, за якими позивач працював у спірний період віднесені до Списків № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, які затверджені Постановою СРСР від 22.08.1956 № 1173, Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 24.03.1994, якою затверджені Списки робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років.
Варто вказати, що записи трудової книжки позивача засвідчують, що позивач у період з 24.07.1991 по 14.12.1991 та з 03.01.1994 по 01.01.1998 працював повний робочий день у шахті на посадах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Враховуючи те, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж відповідно до вимог чинного законодавства є трудова книжка, суд приходить висновку, що пільговий характер роботи позивача підтверджується наявними записами у трудовій книжці НОМЕР_3 .
Отже, періоди роботи позивача з 24.07.1991 по 14.12.1991 та з 03.01.1994 по 01.01.1998 відповідач мав право зарахувати на підставі запис у трудовій книжці позивача.
Крім того матеріалами справи підтверджується, що при зверненні із заявою про призначення пенсії від 18.07.2023 позивач надав: довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 26/211 від 19.09.2022, видані Відокремленим підрозділом «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», довідку про реорганізацію Шахти № 2 «Новогродівська» № 26/211 від 19.09.2022, видану Відокремленим підрозділом «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», накази Міністерства вугільної промисловості України про передачу архівів шахт № 409 від 12.08.2008, від 03.08.2006 № 422, інформаційна довідка з питань про передачу архівів шахти № 2 «Новогродівська» та шахти «Гірник» до ДП «Селидіівугілля».
Згідно довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 26/211 від 19.09.2022, видані Відокремленим підрозділом «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» встановлено, що ОСОБА_1 у період з 24.07.1991 по 14.12.1991 виконував гірничі роботи з видобутку вугілля підземним способом на посаді підземного електрослюсаря на дільниці ПР з повним робочим днем під землею, що передбачена Списком № 1 розділу 1 підрозділу 1010100а Постанови КМСРСР від 26.01.1991 № 10 та дає право на призначення пенсії згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; та з 03.01.1994 по 01.01.1998 виконував гірничі роботи з видобутку вугілля підземним способом на посаді підземного електрослюсаря на дільниці ПР з повним робочим днем під землею, що передбачена Списком № 1 розділу 1 підрозділу 1010100а Постанови КМУ від 11.03.1994 № 162 та дає право на призначення пенсії згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV.
Отже, наданими позивачем довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 26/211 від 19.09.2022, видані Відокремленим підрозділом «Шахта 1-3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» підтверджується, що позивач у період з 24.07.1991 по 14.12.1994 та з 03.01.1994 по 01.01.1998 виконував підземні роботи, а отже вказані періоди повинні бути зараховані до пільгового стажу позивача.
Також слід зазначити, що є безпідставними посилання відповідача на те, що спірні періоди не зараховано до пільгового стажу позивача, оскільки не проведена перевірка наданих довідок та не отримано акт зустрічної перевірки.
Суд наголошує, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1 також передбачено, що орган, який призначає пенсію, має право в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі документів для призначення (перерахунку) пенсії. Такі перевірки не є плановими, а тому можуть проводитись Пенсійним фондом в будь-який час. Пенсійний фонд проводить зустрічну перевірку на підставі первинних бухгалтерських документів, за результатами якої складається акт перевірки щодо достовірності довідки про заробітну плату. У разі встановлення розбіжностей у сумах з наданим документом вираховується сума надміру сплачених коштів (переплата) або ж здійснюється перерахунок пенсії з метою її підвищення.
Згідно зі ст. 101 Закону № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Приписами частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Виходячи з викладеного, відповідач наділений повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів. Ці повноваження можуть бути реалізовані шляхом відповідних запитів, витребування первинних документів щодо підтвердження виплаченої заробітної плати, проведення фактичних перевірок тощо.
Разом з тим, суд констатує, що перевірка достовірності виданих документів покладається саме на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для не врахування заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17(адміністративне провадження №К/9901/24469/18).
При цьому на час розгляду справи в суді відповідачем не надано суду доказів того, що видані довідки є сфальшовані, чи містять неправдиву інформацію відповідачем не надано. Відсутні також докази того, що відповідач здійснив перевірку даних та встановив обставини, які б спростовували зміст наданих позивачем довідок. ГУ ПФУ в Донецькій області не виконало свій обов'язок щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів позивачем.
Натомість, відповідач, не дочекавшись надходження актів зустрічної перевірки, дійшов висновку про не зарахування періодів роботи з 24.07.1991 по 14.12.1994 та з 03.01.1994 по 01.01.1998 на посаді підземного електрослюсаря до пільгового стажу позивача.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що записами трудової книжки та довідками від 26/211 від 19.09.2022 підтверджено, що позивач працював підземним електрослюсарем з повним робочим днем під землею, у зв'язку з чим спірні періоди, а саме з 24.07.1991 по 14.12.1991 та з 03.01.1994 по 01.01.1998 підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 29.02.2020 по 15.06.2021, з 06.07.2021 по 18.07.2023, оскільки страхові внески за позивача не сплачені.
З цього приводу слід зазначити наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Приписами пункту 1 частини 1 статті 14 Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.
Частиною 1 статті 15 вказаного Закону передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону № 1058-IV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Частиною 6 статті 20 цього Закону визначено, що перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
У частині 9 ст. 20 Закону № 1058-IV визначено, що днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;
Частинами 10, 12 статті 20 цього Закону передбачено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум, у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.
Згідно абз.1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Тобто, Відокремлений підрозділ «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» та Відокремлений підрозділ «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» в розумінні зазначених норм Закону є страхувальниками та на них покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно абз.2 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 3 статті 24 цього Закону визначає, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Приписами частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV визначено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
Судами з копії трудової книжки позивача встановлено, що позивач з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 29.02.2020 по 15.06.2021 працював у Відокремлений підрозділ «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» та з 06.07.2021 по 18.07.2023 у Відокремлений підрозділ «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля».
Таким чином, обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на Відокремлений підрозділ «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» та Відокремлений підрозділ «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля», які здійснили нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Слід зазначити, що фактично, внаслідок невиконання Відокремлений підрозділ «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» та Відокремлений підрозділ «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 31 жовтня 2019 року № 266/1994/17.
З огляду на наведене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що сам факт не зарахування сум єдиного соціального внеску, сплачених із заробітної плати позивача, на банківський рахунок Пенсійного фонду та Державної податкової служби, про що стверджує відповідач, за відсутності вини позивача, не є підставою для відмови у зарахуванні йому страхового та пільгового стажу за вищевказані періоди. Крім того, оскільки із заробітної плати позивача щомісячно перераховувалися суми єдиного соціального внеску, а отже позивач не повинен нести відповідальність за неналежне виконання підприємством своїх обов'язків по сплаті обов'язкових платежів.
Враховуючи положення частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV, суд приходить висновку, що відповідач протиправно не зарахувало до пільгового стажу позивача періоди роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010, до страхового та пільгового стажу періоди з 29.02.2020 по 15.06.2021, з 06.07.2021 по 18.07.2021, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача зарахувати до пільгового стажу час навчання у Професійно-технічному училище № 41 з 01.09.1990 по 24.06.1991, з 24.07.1991 по 14.12.1991.
Статтею 18 Закону України «Про професійну-технічну освіту» визначено, що до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
Відповідно до ст.38 Закону України «Про професійну-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
З аналізу вищезазначених вимог законодавства випливає, що умовою для зарахування навчання в професійно-технічному училище до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені відповідної категорії працівників, є працевлаштування за набутою професією протягом трьох місяців після закінчення навчання.
Судом згідно диплома НОМЕР_4 встановлено, що позивач 01.09.1990 вступив до Професійно-технічного училища № 41 м. Селидове та закінчив 24.06.1991 навчання на базі середньої освіти за професією електрослюсар підземний.
Відповідно до записів трудової книжки позивача встановлено, що останній 24.07.1991 був переведений на посаду підземного електрослюсаря.
Як зазначалось вище, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо не зарахування періоду роботи на Шахті № 2 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 24.07.1991 по 14.12.1991 до пільгового стажу, та суд зобов'язав відповідача зарахувати вказаний період до пільгового стажу позивача.
З огляду на те, що період роботи позивача з 24.07.1991 по 14.12.1991 підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача, та останній протягом трьох місяців після закінчення навчання в ПТУ № 41 працевлаштувався на посаді, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, колегія суддів також погоджується з місцевим судом, що відповідач протиправно не зарахував час навчання позивача з 01.09.1990 року по 24.06.1991 року в ПТУ № 41 м. Селидове до пільгового стажу.
Отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача зарахувати до пільгового стажу час проходження служби в лавах Радянської Армії з 18.12.1991 по 15.11.1993.
Відповідно до п.п. «в» абз.3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У відповідності до статті 2 Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України, щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби», час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію на пільгових умовах до набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до абз.2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
З аналізу вимог статті 8 вищезазначеного Закону встановлено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно військового квитка НОМЕР_5 встановлено, що ОСОБА_1 18 грудня 1991 року був призваний на військову службу та 11 листопада 1993 року був звільнений у запас.
Як вбачається з трудової книжки позивача, останній на момент призиву на військову службу, тобто з 24.07.1991 по 14.12.1991, працював на посаді підземного електрослюсаря та відповідно був звільнений з посади, у зв'язку з призивом до лав Радянської армії.
Крім того, 03.01.1994 позивач працевлаштувався на Шахту № 2 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» на посаду підземного електрослюсаря.
Слід наголосити, що в межах цієї справи було встановлено, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача періоди роботи з 24.07.1991 по 14.12.1991 та з 03.01.1994 по 01.01.1998, а отже, оскільки позивач на час призиву на військову службу та після її проходження працював за професіями, які діють право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, то період служби в армії також повинен бути зарахований до пільгового стажу позивача.
При цьому, слід вказати, що зарахуванню до пільгового стажу підлягає період проходження служби з 18.12.1991 по 11.11.1993, а не по 15.11.1993, оскільки саме 11.11.1993 позивач був звільнений у запас, що підтверджується записом у військовому квитку НОМЕР_5 .
Отже, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимоги позивача здійснити перерахунок пенсії відповідно до вимог ст. 8 Закону України від 2 вересня 2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон № 345-VI) в розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV, абз.3 ч.1 ст. 28 Закону № 1058-IV.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Статтею 1 Закону № 345-VI передбачено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Згідно з абзацом третім частини першої статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 8 Закону № 345-VI визначені особливості пенсійного забезпечення шахтарів, відповідно до яких мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Аналіз наведеної норми свідчить, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 7,5 років для жінок за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону № 345-VI) така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
Під повним робочим днем розуміють виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше як 80% робочого часу, встановленого для працівників цього виробництва, професій чи посад, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних із виконанням певних трудових обов'язків (п. 2 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах № 383).
Слід зазначити, що згідно протоколу 28.07.2023 встановлено, що пільговий стаж позивача становить 11 років 1 місяць 9 днів, що також підтверджується відповідачами у наданих до суду відзивах.
Враховуючи, що судами встановлена протиправність дій відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 24.07.1991 по 14.12.1991, з 03.01.1994 по 01.01.1998, з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 29.02.2020 по 15.06.2021, з 06.07.2021 по 18.07.2023, періоду навчання в ПТУ № 41 м. Селидове з 01.09.1990 по 24.06.1991 та період проходження служби в армії з 18.12.1991 по 11.11.1993 та необхідність зарахування зазначених періодів роботи до пільгового стажу, суд вважає, що пільгового стажу за Списком № 1 з повним робочим днем під землею позивача буде перевищувати 15 років, окружний суд дійшов обґрунтованого висновку про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 17.07.2023 відповідно до вимог ст.8 Закону № 345-VI.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява № 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року у справі № 200/4600/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 11 січня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
І. Д. Компанієць