11 січня 2024 року справа №200/3435/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року (повне судове рішення складено 15 вересня 2023 року) у справі № 200/3435/23 (суддя в І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
В липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Управління), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене листом від 27.06.2023 №21523-20919/С-02/8-2600/23 щодо відмови у переведенні його на пенсію за віком на пільгових умовах;
зобов'язати Управління перевести його на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із врахуванням заробітної плати за період з серпня 1992 по липень 1997, визначеної в довідках від 11.04.2019 №723/01-44 з дня звернення за переведенням, а саме з 06.06.2023.
Позов обґрунтований тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності. Після досягнення пенсійного віку, встановленого пунктом «б» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788), він звернувся за допомогою Веб-порталу ПФУ з заявою встановленого зразка та необхідними документами про переведення його на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Проте, рішенням відповідача, що оформлене листом від 27.06.2023 №21523-20919/С-02/8- 2600/23, в переведенні йому відмовлено.
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення відповідно до частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 06.06.2023 про перехід на інший вид пенсії.
Зобов'язано Управління повторно розглянути заяву позивача від 06.06.2023 про перехід на інший вид пенсії та прийняти рішення відповідно до частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 858 гривень 88 копійок.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції визнав, що позивачем 06.06.2023 подано заяву згідно Закону України «Про звернення громадян» та встановив, що позивач не звертався у встановленому законом порядку та спосіб до відповідача, у зв'язку з чим прийшов до висновку, що лист відповідача від 27.06.2023 №21523-20919/С-02/8-2600/23 не є його рішенням,
Не погодившись з таким судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в яких посилались на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача в обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що позивач має достатню кількість пільгового стажу, підтвердженого належними документами, та відповідає іншим вимогам для призначення пенсії за віком.
Позивачем подавалась саме заява про переведення його на пенсію за віком на пільгових умовах, форма якої затверджена додатком 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вона є ідентичною, що перевіряється як візуальним порівнянням так і змістовним наповненням.
Саме розглядаючи заяву від 06 червня 2023 року позивача відповідачем був направлений лист від 27.06.2023 №21523-20919/С-02/8-2600/23, який є результатом розгляду вищевказаних документів, який і є рішенням відповідача, передбачений п. 4.3 Порядку № 22-1 та частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Крім того, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Просив змінити рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, Управління зазначило, що не вирішувало питання про право позивача на призначення пенсії, оскільки позивачем 06.06.2023 подано заяву згідно Закону України «Про звернення громадян», тому, керуючись ст. 19 Конституції України, відповідачем і було розглянуто вказану заяву за нормами Закону України «Про звернення громадян», надавши відповідне роз'яснення.
Відповідач вважає, що оскільки від позивача заява відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» та Порядку №22-1 не надходила, то у нього були відсутні правові підстави для прийняття негативного чи позитивного рішення про переведення з одного виду пенсії на інший.
Відповідач просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі представника позивача, - задовольнити, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 від 16 квітня 2015 року.
06 червня 2023 року позивач, за допомогою Веб-порталу ПФУ, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перехід на інший вид пенсії, до якої долучив необхідний пакет документів.
Листом від 27.06.2023 №21523-20919/С-02/8-2600/23 відповідач роз'яснив позивачу порядок та умови звернення за переведенням на інший вид пенсії.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV)
Згідно із частинами 1, 2 статті 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правління Пенсійного фонду України постановою від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затвердило "Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).
Згідно із пунктом 1 розділу I Порядку № 22-1, заява про призначення пенсії, (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1), подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
Із змісту наведених правових норм Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1 вбачається, що позивач в зв'язку із досягненням 55-річного віку та вважаючи, що у нього достатньо страхового та пільгового стажу для призначення йому пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, має право на подання заяви про призначення йому такої пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем реєстрації за правилами, встановленими Порядком № 22-1.
При цьому форма та зміст заяви про призначення пенсії за віком встановлені додатком 1 до Порядку № 22-1.
Законодавцем передбачена можливість забезпечити особу належною допомогою при оформленні заяви про призначення пенсії за віком в установленій формі та поданні необхідних документів для вирішення питання про її призначення.
Частково задовольняючи позов, місцевий суд зазначив наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Незважаючи на те, що позивач без відповідних консультацій із спеціалістами пенсійного органу про порядок звернення за призначенням пенсії за віком, фактично самостійно звернувся за допомогою Веб-порталу ПФУ до пенсійного органу із заявою щодо переведення на інший вид пенсії, яка відповідає формі заяви згідно із додатком 1 Порядку № 22-1, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач неправомірно прийняв рішення щодо розгляду такої заяви за нормами Закону № 393/96-ВР, оскільки хоча заява про переведення на інший вид пенсії, яка відповідає встановленій формі, проте невірно подана позивачем через функціонал Веб-порталу ПФУ, разом з тим у ній чітко прослідковується прохання позивача про переведення його на інший вид пенсії із настанням певних обставин за яких позивач зробив висновок про його право на таке переведення.
Такі заяви повинні розглядатися за правовими нормами спеціального законодавства, а саме нормами Закону № 1058-IV та інших нормативних актів, прийнятих на виконання такого Закону.
Відповідно до частини 5 статті 45 Закону № 1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Трактуючи норми Закону № 1058-IV, Порядку № 22-1, місцевий суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний був за результатами розгляду заяви позивача про перехід на інший вид пенсії, прийняти рішення про переведення або про відмову в переведенні його на інший вид пенсії.
Натомість відповідач за результатами розгляду заяви позивача не прийняв рішення про переведення або не переведення позивача на інший вид пенсії, обмежившись тільки листом, яким роз'яснив позивачу порядок звернення до пенсійного органу із заявою про переведення на інший вид пенсії.
Таким чином, враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність, не прийнявши рішення за результатами розгляду заяви позивача про переведення або про відмову в переведенні його на інший вид пенсії.
Окружний суд при вирішенні спору не надав правову оцінку змісту листа, яким позивач повідомлений про відмову у призначенні йому пенсії за віком та правові підстави такої відмови, оскільки лист, як документ при вирішенні питання про призначення або відмову у призначенні пенсії за віком в результаті розгляду заяви позивача з проханням про призначення йому такої пенсії не передбачений чинним законодавством, що регулює питання призначення пенсій.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважав за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про перехід на інший вид пенсії та прийняти одне із рішень відповідно до частини 5 статті 45 Закону № 1058-IV.
Позовні вимоги позивача щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести його на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. б ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із врахуванням заробітної плати за період з серпня 1992 по липень 1997, визначеної в довідках від 11.04.2019 №723/01-44, з дня звернення за переведенням, а саме з 06.06.2023, місцевий суд вважав передчасними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки одне із рішень відповідно до частини 5 статті 45 Закону № 1058-IV відповідачем за результатами розгляду заяви позивача від 06.06.2023 не приймалось.
Проте, з цими висновками суду першої інстанції не може повністю погодитись судова колегія апеляційного суду.
Так, місцевим судом зроблений обґрунтований висновок про протиправність бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви позивача про переведення або про відмову в переведенні його на інший вид пенсії та неправомірність розгляду такої заяви за приписами Закону України «Про звернення громадян», а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Водночас, колегія суддів зауважує, що позивачем з дотриманням діючого законодавства (наведеного, зокрема, вище) подано саме заяву про переведення його на пенсію за віком на пільгових умовах, форма якої затверджена додатком 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вона є ідентичною, що перевіряється як візуальним порівнянням так і змістовним наповненням.
Така заява була подана саме через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, що відповідає пункту 1.1 розділу 1 Порядку (підтверджується викопіюванням з вебпорталу, яке наявне в матеріалах справи).
До заяви були додані всі необхідні скановані документи, які підтверджують вік позивача та його пільговий і загальний стаж.
За наслідками розгляду саме цієї заяви від 06 червня 2023 року позивача, відповідачем був направлений лист від 27.06.2023 №21523-20919/С-02/8-2600/23, який є результатом розгляду вищевказаних документів, який і є фактичним рішенням відповідача про відмову в переведенні на інший вид пенсії.
В постанові від 22 червня 2023 року у справі № 480/4288/21 Верховним Судом встановлено, що відповідач ухиляється від призначення позивачу пенсії та зазначив, що чинне законодавство передбачає чіткий алгоритм дій щодо порядку та умов призначення пенсії. Також суд зазначив, що безпідставне та протиправне відтермінування суб'єктом владних повноважень прийняття рішення про призначення і виплату позивачеві пенсії прямо суперечить принципу правової визначеності. При цьому адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.
У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Надавши аналогічну оцінку в постанові від 22 червня 2023 року у справі № 480/4288/21 Верховний Суд, врахувавши, що позивачем виконано всі умови, визначені Порядком № 3-1, а тому, в силу статей 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію.
В нинішній справі позивач виконав всі залежні від нього умови та звернувся у відповідності з Порядком № 22-1 за переведенням на інший вид пенсії, надавши заяву встановленого зразка з додатками через вебпортал Пенсійного фонду України, а відповідач своїм листом - рішенням ухиляється від реалізації права позивача на зазначений вид пенсії позивача.
Отже, суд першої інстанції необґрунтовано не надав оцінки права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах, не провів аналіз наявності або відсутності у позивача права на даний вид пенсії, не надав жодної оцінки неправильно застосованій у цих правовідносинах нормі (ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при належній ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»), а тому виконання такого рішення суду з врахуванням позиції відповідача, висловленій, зокрема, у листі-рішенні, призведе до того, що порушене право позивача залишиться не поновленим.
В той же час, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Надаючи оцінку наявності у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах, колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20 встановлено, що у подібних правовідносинах підлягає застосуванню ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на яку посилається відповідач в листі за наслідками розгляду заяви позивача від 06.06.2023.
Згідно з пунктом б) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (з врахуванням рішення Конституційного Суду від 23 січня 2020 року 1-р/2020) на пенсію на пільгових умовах мають право працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно копії паспорту, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , відтак, на дату подання відповідачу заяви від 06.06.2023 досяг необхідного за п.«б» ст. 13 вказаного Закону 55-річного віку.
Як зазначалось вище, ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності. При цьому з наданої пенсійної справи вбачається, що відповідачем визнаний його страховий стаж більше необхідних 25 років (наприклад, з рішення від 23.08.2022 про перерахунок пенсії) та навіть більше 30 років.
Щодо пільгового стажу позивача.
Спершу слід зазначити, що згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 520/15025/16-а, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Отже, і без підтвердження проведення атестації робочого місця позивач не може бути позбавлений права на віднесення її документально підтвердженого стажу до пільгового, а тому його трудова книжка в повному обсязі підтверджує пільговий стаж, передбачений Списком № 2.
Таким чином атестація робочого місця не є обов'язковою правовстановлюючою умовою для набуття права на пенсію.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 р. N 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже основним, документом, що підтверджує стаж, в тому числі і пільговий, є трудова книжка. Уточнююча довідка необхідна лише в тих випадках, коли трудова книжка не містить інформації, необхідної для встановлення певних обставин.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків.
Списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 підрозділ «а» розділ III, яким передбачено роботу, зокрема, на збагачувальних фабриках, передбачена професія слюсарів чергових і ремонтних.
Згідно з записами трудової книжки позивача, він був зайнятий за цією професією на Центральній збагачувальній фабриці «Чумаковська» п.о. Донецьквуглезбачачення в періоди 01.08.1983 по 01.09.1983, з 03.05.1984 по 05.07.1984 та з 05.05.1985 по 25.06.1985.
Слід зазначити, що відповідна робота виконувалась позивачем в межах виробничої практики в період навчання за спеціальністю, яке відбувалось в період з 01.09.1982 по 13.06.1986 (дата рішення Державної кваліфікаційної комісії), що підтверджується як записом в трудовій книжці, так і дипломом від 19.06.1986.
Одразу після закінчення навчання позивач був призваний на строкову військову службу, яку він проходив у період з 25.06.1986 по 13.06.1987.
Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час проходження строкової військової служби … зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу … особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Статтею 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» передбачено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Пунктом 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 р. N 590 було передбачено, що навчання в училищах прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Служба в складі Збройних Сил СРСР прирівнюється за вибором особи, що звернулась за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
Списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 підрозділ «а» розділ III передбачено, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення робітники (зокрема машиністи, мотористи та його помічники), зайняті на гуркотах, дробарках, перекачуванні реагентів, відсадкових, флотаційних та промивальних машинах, мийних комбінатах та жолобах, вакуум - фільтри, столи "Тельсмітта", сепаратори, брикетні пресах, сушильних та омаслюючих установках, дозувальних пристроях, знепилювачах, конвеєрах та транспортерах, елеваторах, згущувачах та центрифугах.
Посаду машиніста сушильної установки в період дії цього списку позивач займав у період з 06.08.1987 (тобто, впродовж трьох місяців після проходження строкової військової служби) по 24.02.1990 (2 роки 6 місяців 19 днів).
Відтак, період роботи позивача, навчання за спеціальністю (3 роки 9 місяців 13 днів) та строкова військова служба (11 місяців 19 днів) зараховуються до його пільгового стажу, передбаченого Списком № 2.
Аналогічна професія міститься в Списку № 2, затвердженому Радою Міністрів СРСР від 26 січня 1991 г. № 10 - позиція 2030000а-14224 «машиністи сушильних установок» та Списку № 2, затвердженому Кабінету Міністрів СРСР від 11 березня 1994 р. N 162 - позиція 2030000а-14224 «Машиністи сушильних установок» розділу II. РУДОПІДГОТОВКА, ЗБАГАЧЕННЯ, ОКУСКУВАННЯ (АГЛОМЕРАЦІЯ, БРИКЕТУВАННЯ, ЗГРУДКУВАННЯ, ОБПАЛЮВАННЯ РУД І НЕРУДНИХ КОПАЛИН).
За цим списком позивач займав відповідну посаду у період з 03.02.1992 по 24.07.1998 (6 років 5 місяців 22 дні).
Зазначений стаж позивача в повному обсязі підтверджується даними трудової книжки позивача.
Крім того, відповідачу надавались пільгові довідки позивача, які також частково підтверджують пільговий стаж позивача.
Відтак, пільговий стаж позивача на вищевказаних посадах складає 13 років 9 місяців 13 днів з необхідних 12 років 6 місяців.
Окремо слід зауважити, що відмова відповідача у призначенні пенсії позивачу ґрунтується, зокрема, на тому, що він не звертався до комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України щодо підтвердження свого пільгового стажу.
З цього приводу Верховний Суд постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 227/4273/16-а вказав, що у випадку коли в трудовій книжці позивача чітко зазначено періоди роботи, її характер це виключає необхідність звернення до комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України.
Трудова книжка позивача містить записи, з яких однозначно вбачаються професії позивача, які дослівно відповідають професіям, передбаченим списками N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, чого достатньо для встановлення їх пільговості.
Крім цього, позивачем відповідачу були подані довідки від 11.04.2019 №723/01-44 про заробітну плату позивача за період з березня 1992 року по червень 1998 року.
Відповідно до ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідачем в оскаржуваному листі стверджується, що довідки, видані на окупованих територіях не можуть бути враховані, оскільки видані підприємством (установою, організацією), що знаходиться на непідконтрольній українській владі території та її зміст не можливо перевірити.
З цього приводу слід зазначити, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами».
Отже, державні органи повинні приймати документи, видані окупаційною владою, у тих випадках, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Також, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Слід зазначити, що законодавством на сьогоднішній день не врегульовано порядок надання та використання інформації, яка необхідна для підтвердження позивачем права на призначення пенсії, коли доступ у позивача до такої інформації відсутній з причин, що не залежать від його волі.
Фактично склалася ситуація, за якої позивач змушений нести відповідальність, у зв'язку з неможливістю відповідачем перевірити інформацію вказану у спірній довідці.
Отже, відповідачем мають бути враховані дані, зазначені в довідках від 11.04.2019 №723/01-44 про заробітну плату позивача за період з березня 1992 року по червень 1998 року.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання до суду позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір в сумі 858,88 грн, а за подання апеляційної скарги - 1288,32 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2147,20 грн.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу представника позивача Мастюгіна Євгенія Дмитровича - задовольнити.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року у справі № 200/3435/23 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлене листом від 27.06.2023 №21523-20919/С-02/8-2600/23 щодо відмови у переведенні ОСОБА_2 на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_2 на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. б) ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із врахуванням заробітної плати за період з серпня 1992 року по липень 1997 року, визначеної в довідках від 11.04.2019 №723/01-44 з дня звернення за переведенням, а саме з 06.06.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; ЄДРПОУ: 42098368) на користь ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 коп.
Повне судове рішення - 11 січня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін І. В. Геращенко