справа№380/29150/23
10 січня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянув в порядку письмового провадження у місті Львові адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови, -
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ: 13814885) звернулось до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (адреса місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Шашкевича, 1; ЄДРПОУ: 43317547), в якому просить скасувати постанову від 17.11.2023 у виконавчому провадженні №70873280 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у розмірі 5100,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17.11.2023 ВП №70873280 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду є протиправною, оскільки винесена всупереч вимогам ст.18 та ст.75 Закону України “Про виконавче провадження”. Зазначає, що ним виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 у справі №380/19541/21 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі оновленої та виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області” від 12.07.2021 року №2513 довідки про розмір грошового забезпечення, проведено перерахунок пенсії з 01.09.2022 на підставі оновленої та виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області” від 12.07.2021 року №2513 довідки про розмір грошового забезпечення, проведено нарахування доплати за період з 01.12.2019 по 31.08.2022 в розмірі 113 662,07 грн., а здійснення виплати доплати до пенсії, нарахованої на виконання рішення суду у справі №380/19541/21 буде здійснено після виділення коштів з Державного бюджету України. Вказує, що про виконання рішення суду відповідача було повідомлено листом від 15.08.2022 № 1300-5308-8/71899, однак, державний виконавець не перевіряв виконання цього рішення та безпідставно наклав штраф. Позивач покликається на те, що умовами для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання судового рішення та відсутність поважних причин невиконання судового рішення. Вважає, що в спірному випадку наявні поважні причини невиконання рішення суду в частині не перерахунку здійсненої доплати, оскільки така невиплата пов'язана з відсутністю відповідного фінансового забезпечення, а тому підстави для застосування штрафу за невиконання рішення суду відсутні. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 18.12.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 01.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 10.01.2024, залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) та зобов'язано відповідача Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №70873280 щодо примусового виконання виконавчого листа №380/19541/21 від 23.05.2022, виданого Львівським окружним адміністративним судом.
Відповідач 09.01.2024 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки на момент її винесення доказів про виконання рішення суду боржником подано не було. Зазначає, що докази про виконання рішення суду надійшли на адресу відділу лише 15.12.2023, в яких повідомлено про здійснення перерахунку пенсії стягувачу, однак з часу винесення постанови про відкриття виконавчого провадження пройшло 10 місяців, а від винесення вимоги державного виконавця про надання інформації - місяць, що свідчить про порушення строків. Відповідач зазначає, що вказаний закон чітко визначає дії, які повинен вчинити державний виконавець у випадку невиконання рішення суду, зокрема, єдиним заходом примусового виконання рішення зобов'язального характеру є застосування штрафу до боржника. Вказує, що в порядку статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» 09.10.2023 з метою неупередженого, своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, державним виконавцем підготовлено та скеровано на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вимогу виконавця про надання вичерпної інформації про виконання рішення суду з відповідним документальним підтвердженням протягом 3-ох робочих днів з моменту отримання. Однак, станом на 17.11.2023 вимог виконавчого документа не виконано. Звертає увагу суду, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області отримано постанову про відкриття виконавчого провадження, також державний виконавець намагався всіма доступними для нього і передбаченими законодавством інструментами перевірити виконання цього рішення, оскільки було неодноразове звернення стягувача засобами телефонного зв'язку зі скаргами про те, що боржником злісно не виконується судове рішення та він не отримує перераховану пенсію. Водночас зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області подано до Відділу відповідь, яка датується 15.08.2022, тобто ще на минулорічне провадження №69126998, яке стосувалось того самого виконавчого документа та стягувача. Вказує, що Законом чітко визначено дії, які повинен проводити державний виконавець, зокрема, єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності, згідно з вищезазначеним Законом. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.
В судове засідання представник відповідача та третьої особи не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести без їх участі за наявності викладених пояснень у відзиві та доказів їх належного повідомлення про час та місце судового засідання.
З врахуванням думки представника позивача суд відповідно до положень ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України розглянув справу в письмовому провадженні.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 у справі №380/19541/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області” від 12.07.2021 за №2513, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення. зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) з 01.12.2019 на підставі оновленої та виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області” від 12.07.2021 №2513 довідки про розмір грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби в поліції та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премії, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
На підставі заяви стягувача - ОСОБА_1 , 06.02.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зайцем Остапом Андрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70873280 з примусового виконання виконавчого листа №380/19541/21, виданого 23.05.2023 Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) з 01.12.2019 на підставі оновленої та виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області” від 12.07.2021 №2513 довідки про розмір грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби в поліції та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премії, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Боржника зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
06.02.2023 державним виконавцем, керуючись статтею 42 Закону, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
06.02.2023 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону, винесено постанову про стягнення виконавчого збору.
25.09.2023 на адресу відповідача надійшла заява ОСОБА_1 щодо невиконання рішення суду та бездіяльність зі сторони виконавчої служби щодо прийняття мір до боржника.
09.10.2023 за вихідним № 30089 в порядку статті 18 Закону скеровано вимогу начальнику Головного управління ПФУ у Львівській області Недзельській Галині Всеволодівні надати державному виконавцю інформацію щодо виконання рішення з наданням документального підтвердження. Відповідь підготувати та скерувати протягом трьох робочих днів з моменту отримання. Попереджено про відповідальність, передбачену законом.
17.11.2023 за невиконання без поважних причин рішення суду, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн. Одночасно зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Підставою прийняття оскаржуваної постанови державним виконавцем зазначено, що станом на 17.11.2023 вимог виконавчого документа не виконано та не надано жодної інформації від боржника. На даний момент відсутні будь-які заборони щодо вчинення виконавцем виконавчих дій примусового характеру, а саме накладення штрафу за невиконання рішення. Також відсутні будь-які підстави для зупинення вчинення виконавчих дій, передбачені Законом України “Про виконавче провадження”. Згідно частини 2 статті 63 Закону, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Відповідно до частини 1 статті 75 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Вказані обставини свідчать про настання відповідальності, передбаченої статтею 75 Закону України “Про виконавче провадження”, за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.
Вважаючи постанову від 17.11.2023 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн протиправною, позивач звернувся до суду.
В підтвердження факту виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 у справі №380/19541/21 про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі оновленої та виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області” від 12.07.2021 №2513 довідки про розмір грошового забезпечення, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області подано перерахунок пенсії за пенсійною справою №9112406-МВС з 01.09.2022, проведений на виконання рішення суду від 21.03.2022 у справі №380/19541/21 про перерахунок пенсії з 01.12.2019 у розмірі 8419,12 грн та розрахунок на доплату пенсії за пенсійною справою №9112406 (за дорученням №Д9112406/42) по рішенню суду за період з 01.12.2019 по 31.08.2022 в розмірі 113 662,07 грн., а також лист від 15.08.2022 № 1300-5308-8/71899, яким повідомлено відповідача про виконання рішення суду.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За приписами ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або з принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частинами 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України “Про виконавче провадження”від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 5 №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Так, завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 цього Закону).
Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону №1404-VIII).
Приписами статті 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних доходів громадян; на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З системного аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VIII слідує, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
З матеріалів виконавчого провадження №70873280 вбачається, що 06.02.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зайцем Остапом Андрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70873280 з примусового виконання виконавчого листа №380/19541/21, виданого 23.05.2023 Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) з 01.12.2019 на підставі оновленої та виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області” від 12.07.2021 №2513 довідки про розмір грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби в поліції та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премії, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Водночас судом встановлено, що 09.08.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання рішення суду від 21.03.2022 у справі №380/19541/21 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі оновленої та виданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області” від 12.07.2021 №2513 довідки про розмір грошового забезпечення, що підтверджується перерахунком за пенсійною справою №9112406-МВС з 01.09.2022, проведеним на виконання рішення суду від 21.03.2022 у справі №380/19541/21 про перерахунок пенсії з 01.12.2019 у розмірі 8419,12 грн та розрахунком на доплату пенсії за пенсійною справою №9112406 (за дорученням №Д9112406/42) по рішенню суду за період з 01.12.2019 по 31.08.2022 в розмірі 113 662,07 грн.
З вказаного перерахунку та розрахунків слідує, що доплата до пенсії по рішенню суду від 21.03.2022 у справі №380/19541/21 за період з 01.12.2019 по 31.08.2022 становить 113 662,07 грн. З 01.09.2022 загальний розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 становить 8419,12 грн.
В підтвердження виконання рішення суду позивачем також направлявся на адресу відповідача лист від 15.08.2022 № 1300-5308-8/71899, яким повідомлено відповідача про виконання рішення суду.
За змістом відзиву на позов невиконання боржником рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 у справі №380/19541/21 зводиться до того, що позивач не повідомив відповідача з моменту відкриття виконавчого провадження та направлення йому вимоги про виконання рішення суду про таке виконання, а лист від 15.08.2022 № 1300-5308-8/71899, яким повідомлено відповідача про виконання рішення суду, був направлений в іншому виконавчому провадженні №69126998, яке стосувалось того самого виконавчого документа та стягувача, а в даному ВП №70873280 такий лист надійшов до відповідача лише 15.12.2023, тобто після прийняття оскаржуваної постанови.
Водночас за аналізом поданих позивачем перерахунків пенсії та розрахунку доплати у пенсійній справі №9112406-МВС судом встановлено, що на виконання рішення суду від 21.03.2022 у справі №380/19541/21 позивачем здійснено перерахунок пенсії позивача 09.08.2022, тобто встановлені судом фактичні обставини зумовлюють висновок суду про вчинення позивачем всіх необхідних дій по виконанню рішення суду від 21.03.2022 у справі №380/19541/21 ще до відкриття виконавчого провадження №70873280 06.02.2023.
За таких обставин суд доходить висновку, що державний виконавець передчасно прийняв постанову про накладення штрафу від 17.11.2023 у виконавчому провадженні №70873280 з виконання виконавчого листа від 23.05.2023 №380/19541/21, не переконавшись у виконанні Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішення суду.
Окрім цього, суд враховує, що визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20, від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 та у справі № 360/4708/20, від 31.05.2022 у справі № 360/940/20 та відповідно до ч. 5 с. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Отже, на момент прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов'язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього. Поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні норм України “Про виконавче провадження” можуть вважатися обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Крім цього, встановлення таких обставин як: - невиконання судового рішення; - наявність поважних причин такого невиконання, необхідно здійснювати в кожному конкретному випадку індивідуально. Обов'язок з'ясування цих обставин покладено на державного виконавця.
Притягаючи боржника до відповідальності за невиконання рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець зобов'язаний ретельно дослідити всі обставини справи, зокрема належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов'язків та встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.
Верховний Суд у постанові від 07.11.2019 по справі № 420/70/19 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. В залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
У постанові Верховного Суду від 21.01.2020 по справі № 640/9234/19 суд дійшов висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Проте, як вбачається з оскаржуваної постанови державного виконавця про накладення штрафу у виконавчому провадженні, останню винесено лише у зв'язку з фактичним невиконанням судового рішення та без з'ясування і оцінки причин цього невиконання, якщо таке судом встановлено.
Будь-яких заходів щодо з'ясування та оцінки причин невиконання рішення суду відповідачем не вжито.
Надаючи оцінку вжитих позивачем заходів щодо виконання рішення суду судом не встановлено наявності вини та умислу на навмисне невиконання рішення суду у цій справі з боку позивача.
Зважаючи на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штрафу за невиконання судового рішення.
При цьому суд зазначає, що вказане не виключає існування принципу обов'язковості виконання судового рішення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.. Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн. Відтак, беручи до уваги, що позивач в даній справі виступає не як суб'єкт владних повноважень а як сторона виконавчого провадження, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2684,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 287, 291, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17.11.2023 у виконавчому провадженні №70873280 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн..
Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 ЄДРПОУ: 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (адреса місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Шашкевича, 1; ЄДРПОУ: 43317547) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст.287 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Чаплик І.Д.