10 січня 2024 року м. Львівсправа № 380/14024/23
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (Позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (Відповідач/ГУ ДМС України у Л/о), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо відмови в прийнятті у мене: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 , декларації про відмову від громадянства Російської Федерації;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області прийняти у мене: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 , декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації та оформити мені довідку про реєстрацію громадянкою України.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що у неї наявні всі передбачені законодавством підстави для отримання документа про припинення громадянства Російської Федерації, однак з незалежних від неї причин вона не може його отримати, тому має право та законні підстави подати декларацію про відмову від іноземного громадянства. У зв'язку із тим, що термін дії виданого позивачці тимчасового посвідчення громадянина України спливав, а позивачка з незалежних від неї причин не може отримати документ, що підтверджує припинення громадянства Російської Федерації, 26 квітня 2023 року вона звернулася до ГУ ДМС України у Л/о із зверненням щодо прийняття декларації про відмову від громадянства Російської Федерації, однак отримала лист від 19 травня 2023 року за № 111-319/6/4601-23/4601.3.7/6088-23 «Про розгляд звернення», яким її повідомлено про відмову в прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства з такої підстави: «Законом № 1941-ІХ, зокрема врегульовано питання можливості подання декларації про відмову від іноземного громадянства разом із заявою про прийняття громадянства України тими категоріями осіб, які зазначені в Указі Президента України від 13.08.2019 № 594. Ви не відноситесь до вказаної категорії осіб, відповідно підстави для подачі декларації про відмову від іноземного громадянства у Вас відсутні». Дії відповідача щодо відмови в прийнятті декларації про відмову від громадянства Російської Федерації позивачка вважає протиправними, оскільки Указ Президента України від 13.08.2019 № 594, на який покликається ГУ ДМС України у Л/о у своєму листі, до правовідносин між нею та відповідачем не має жодного відношення, позаяк позивачка не зверталася із проханням отримати громадянство України в спрощеному порядку. Подання позивачкою декларації про відмову від громадянства Російської Федерації у спірному випадку зумовлене саме неможливістю отримання нею документа про припинення громадянства Російської Федерації з незалежних від неї причин.
У зв'язку з наведеним, адміністративний позов просить задовольнити в повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що чинним законодавством України (прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1941-ІХ) не передбачено прийняття декларації про відмову від громадянства за наведених позивачкою обставин, а розрив Україною дипломатичних відносин з Російською Федерацією не впливає на суть правовідносин між сторонами. Окрім цього, позивачка у будь-який час до закінчення терміну дії тимчасового посвідчення, тобто до 01 травня 2023 року, має право звернутися із відповідною заявою до дипломатичного (консульського представництва) Російської Федерації, яке може бути розташоване на території будь-якої держави. Відповідач уважає, що подання декларації із зазначенням наведеної позивачкою причини є необґрунтованим та передчасним заходом.
У зв'язку з наведеним, у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.
На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивачка подала відповідь на відзив, у якій вказує, що міркування відповідача, викладені у відзиві, підлягають відхиленню в повному обсязі через ненадання будь-яких обґрунтувань, тверджень або доказів, які б могли спростувати або поставити під сумнів обставини та обґрунтування, що висловлені у змісті позовної заяви.
Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 26 червня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_2 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Львові, Україна (на той час - УРСР) в сім'ї українців (батько та мати - українці), що підтверджується Свідоцтвом про народження серії № НОМЕР_2 від 01 вересня 1988 року.
З 1996 року по 2005 рік позивачка проживала в Російській Федерації, де отримала паспорт громадянки Російської Федерації.
03 грудня 2019 року позивачці видано посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_3 (дата закінчення строку дії - 02 грудня 2029 року).
03 березня 2021 року позивачка звернулася до ГУ ДМС України у Л/о із заявою № 28 про оформлення громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України».
До заяви позивачка долучила, зокрема, зобов'язання припинити іноземне громадянство, в якому зазначила про те, що зобов'язується протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити громадянство Російської Федерації і подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України документ про припинення громадянства Російської Федерації. У разі неотримання з незалежних від неї причин документа про припинення громадянства Російської Федерації позивачка зобов'язалася подати декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації і повернути національний паспорт громадянина Російської Федерації до уповноваженого органу цієї держави.
01 червня 2021 року ГУ ДМС України у Л/о прийняло стосовно позивачки позитивне рішення про оформлення набуття нею громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України».
01 червня 2021 року ГУ ДМС України у Л/о видало довідку № 172 про реєстрацію особи громадянином України, за змістом якої ОСОБА_1 згідно з рішенням Головного управління ДМС України у Львівській області від 01 червня 2021 року набула громадянство України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України»; відповідно до законодавства України зазначена особа є громадянином України з 01 червня 2021 року.
01 червня 2021 року ГУ ДМС України у Л/о видало позивачці тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_4 строком дії до 01 червня 2023 року.
26 квітня 2023 року позивачка звернулася до ГУ ДМС України у Л/о із зверненням щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства, в якому просила прийняти та розглянути декларацію про відмову від іноземного громадянства у зв'язку із наявними незалежними від неї причинами неотримання документа про припинення російського громадянства.
До звернення позивачка долучила, зокрема: оригінал заповненої декларації про відмову від громадянства Російської Федерації; копії документів, які підтверджують звернення позивачки в консульські й дипломатичні установи Російської Федерації.
Листом ГУ ДМС України у Л/о від 19 травня 2023 року за № 111-319/6/4601-23/4601.3.7/6088-23 «Про розгляд звернення» позивачку повідомлено про те, що саме на особу покладається обов'язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття нею громадянства України. 17 грудня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб № 1941-ІХ (далі - Закон № 1941), який набрав чинності 19 грудня 2021 року. Метою прийняття Закону № 1941 є реалізація Указу Президента України від 13 серпня 2019 року № 594 «Питання спрощення набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, та громадянами Російської Федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання». Законом № 1941, зокрема врегульовано питання можливості подання декларацій про відмову від іноземного громадянства разом із заявою про прийняття громадянства України тими категоріями осіб, які зазначені в Указі Президента України від 13 серпня 2019 № 594. Позивачка не належить до вказаної категорії осіб, відповідно підстави для подачі декларації про відмову від іноземного громадянства у неї відсутні.
Позивачка, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в прийнятті у неї декларації про відмову від громадянства Російської Федерації, звернулася з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо відмови в прийнятті у позивачки декларації про відмову від іноземного громадянства.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно з частиною другою цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб відповідно до Конституції України визначає Закон України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235).
Відповідно до визначень, які наведені у статті 1 Закону № 2235: громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
За змістом пункту четвертого частини першої статті 3 Закону № 2235 громадянами України є особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Підстави набуття громадянства України визначені статтею 6 Закону № 2235, зокрема відповідно до пункту другого частини першої цієї статті громадянство України набувається за територіальним походженням.
Набуття громадянства України за територіальним походженням врегульовано статтею 8 Закону № 2235.
Згідно з частинами першою, другою цієї статті особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається: особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону № 2235 іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Визначення понять «зобов'язання припинити іноземне громадянство» та «декларація про відмову від іноземного громадянства» наведені у статті 1 Закону № 2235, згідно із якими зобов'язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України, а декларація про відмову від іноземного громадянства - це документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Водночас незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - це невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури (стаття 1 Закону № 2235).
Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006) «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок № 215).
За змістом пунктів 117, 119 Порядку № 215 у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України. Такій особі видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України.
Особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
Аналіз наведених норм законодавства дає змогу дійти висновку про те, іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України.
Ті іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
При цьому незалежними від особи причинами неотримання документа про припинення громадянства іноземної держави є такі три самостійні обставини: 1) невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено; 2) відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи; 3) нездійснення такої процедури.
Суд встановив, що 01 червня 2021 року ОСОБА_1 згідно з рішенням Головного управління ДМС України у Львівській області від 01 червня 2021 року набула громадянство України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України».
01 червня 2021 року ГУ ДМС України у Л/о видало позивачці тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_4 строком дії до 01 червня 2023 року.
Зі свого боку позивачка при зверненні до відповідача із заявою від 03 березня 2021 року про оформлення громадянства України подала письмове зобов'язання припинити іноземне громадянство, в якому зазначила про те, що зобов'язується протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити громадянство Російської Федерації і подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України документ про припинення громадянства Російської Федерації. У разі неотримання з незалежних від неї причин документа про припинення громадянства Російської Федерації позивачка зобов'язалася подати декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації і повернути національний паспорт громадянина Російської Федерації до уповноваженого органу цієї держави.
26 квітня 2023 року позивачка звернулася до ГУ ДМС України у Л/о із зверненням щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства, в якому просила прийняти та розглянути декларацію про відмову від іноземного громадянства у зв'язку із наявними незалежними від неї причинами неотримання документа про припинення російського громадянства.
Вказане звернення позивачка мотивувала тим, що з початком повномасштабної війни усі дипломатичні установи Росії на території України було зачинено. Позивачка зверталася в Міністерство іноземних справ Росії з клопотанням про припинення громадянства, однак відповідного документа не отримала. Позивачка також зверталася в консульські установи Російської Федерації на території інших держав, а саме в Польщі, Туреччині, Молдові, Німеччині, але це не дало результатів. Позивачці надійшли листи-відповіді на її клопотання з роз'ясненням про те, що вона може отримати відмову від громадянства Росії на території інших держав тільки за умови наявності документів, що підтверджують дозвіл на проживання саме в цих країнах або ж потрібно чекати на відновлення роботи дипломатичних установ Російської Федерації на території України.
До звернення позивачка долучила, зокрема: оригінал заповненої декларації про відмову від громадянства Російської Федерації; копії документів, які підтверджують звернення позивачки в консульські й дипломатичні установи Російської Федерації.
Однак листом від 19 травня 2023 року за № 111-319/6/4601-23/4601.3.7/6088-23 «Про розгляд звернення» ГУ ДМС України у Л/о відмовило позивачці в прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства, мотивувавши свою відмову тим, що саме на особу покладається обов'язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття нею громадянства України, а також, що Законом № 1941, зокрема врегульовано питання можливості подання декларацій про відмову від іноземного громадянства разом із заявою про прийняття громадянства України тими категоріями осіб, які зазначені в Указі Президента України від 13 серпня 2019 № 594, однак до вказаної категорії осіб позивачка не належить.
Оцінюючи наведені підстави для відмови позивачці в прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства, суд зазначає таке.
З огляду на дату набуття позивачкою громадянства України строк, до якого позивачка повинна була надати до відповідача документ про припинення громадянства Російської Федерації, спливав 01 червня 2023 року.
Як слідує з матеріалів справи у липні 2021 року позивачка отримала від Генерального консульства Російської Федерації у місті Львові повідомлення про те, що подані нею документи про вихід із громадянства Російської Федерації передані в консульську групу; також позивачці надано контакти для консультації та запису на прийом (а.с.19).
16 лютого 2022 року позивачка у відповідь на своє звернення щодо запису на прийом отримала від Генерального консульства Російської Федерації у місті Львові повідомлення про те, що прийом тимчасово призупинено, у випадку терміновості питання рекомендовано звернутися до консульського відділу Посольства Росії в Києві (а.с.23).
Водночас Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1), який надалі було неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України та діє й на сьогодні.
З огляду на вказану обставину дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією розірвано, діяльність російських закордонних установ в Україні призупинена.
Визнання офіційно цього факту не потребує додаткового доведення з боку позивачки про наявність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства. У законодавстві України відсутнє правове регулювання процедури припинення іноземного громадянства за ініціативою особи в разі ведення воєнних дій між Україною та відповідною державою громадянства такої особи.
Так, листом від 14 липня 2022 року за № 18377/кд-гр (а.с.25) Міністерство закордонних справ Російської Федерації повідомило позивачку у відповідь на її звернення про те, що стосовно вирішення питання про вихід із російського громадянства вона може звернутися до дипломатичного представництва чи консульської установи в Україні після відновлення діяльності російських закордонних установ в Україні або до дипломатичного представництва чи консульської установи Російської Федерації при наявності у неї документа, який підтверджує дозвіл на проживання в іноземній державі.
Крім цього, суд встановив, що із заявами та роз'ясненнями стосовно питання виходу з громадянства Російської Федерації позивачка зверталася до таких закордонних установ Російської Федерації в іноземних державах:
- Генерального консульства Росії в Стамбулі - отримала відповідь про те, що для звернення в Генконсульство Росії у Стамбулі з питання виходу із громадянства Російської Федерації необхідно проживати на території стамбульського округу, а також мати дійсну посвідку на постійне проживання в Туреччині чи громадянство цієї країни, крім цього, всі документи подаються тільки особисто (а.с.20);
- Консульського відділу Посольства Російської Федерації в Республіці Молдова - отримала відповідь про те, що у разі відсутності в громадянина посвідки на постійне проживання на території Республіки Молдова підстави для прийняття від нього заяви про вихід із громадянства Російської Федерації відсутні (а.с.21);
- Генерального консульства Росії в Бресті - отримала відповідь про те, що для подання заяви про вихід із громадянства Російської Федерації необхідна особиста присутність особи та наявність посвідки на постійне проживання в Білорусі (а.с.22);
- Посольства Російської Федерації в Республіці Польща - отримала відповідь про те, що для виходу із громадянства Росії необхідно особисто подати заяву та мати дозвіл на постійне проживання у відповідній іноземній державі (а.с.27).
Отже, з наведеного слідує, що у зв'язку із розірванням дипломатичних зв'язків між Україною та Російською Федерацією та призупиненням діяльності російських закордонних установ в Україні, позивачка позбавлена можливості отримати документ про припинення громадянства Російської Федерації від дипломатичного представництва чи консульської установи вказаної країни. Також позбавлена позивачка можливості подати заяву про вихід з громадянства Російської Федерації до дипломатичного представництва чи консульської установи Російської Федерації в іноземній державі через відсутність у неї дозволу на постійне проживання у відповідній іноземній державі.
Про вказані обставини позивачка повідомила відповідача у своєму зверненні від 26 квітня 2023 року та надала відповідачу відповідні докази, які ці обставини підтверджують. Утім, відповідач при розгляді звернення позивачки щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства не надав оцінку обставинам, зазначеним у цьому зверненні, а саме щодо розірвання дипломатичних зв'язків між Україною та Російською Федерацією та призупинення діяльності російських закордонних установ в Україні, а також неможливості реалізації позивачкою свого права на звернення із заявою про вихід з іноземного громадянства через відповідні російські закордонні установи в іноземних державах.
Як уже зазначалось, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією розірвано, діяльність російських закордонних установ в Україні призупинена, однак з початку повномасштабного вторгнення законодавство України не зазнало змін в частині визначення порядку дій та їх послідовності у разі відсутності в особи можливості отримання документа про припинення громадянства такої держави з незалежних від неї причин.
Суд звертає увагу на те, що відсутність у чинному законодавстві України альтернатив або відповідного правового механізму вирішення подібних спірних правовідносин нівелює реалізацію права особи на оформлення припинення громадянства іноземної держави з огляду на неможливість де-факто ним скористатися, незважаючи на його проголошення де-юре, та не може бути підставою для відмови у захисті такого права загальними засобами, передбаченими Законом № 2235.
Водночас установлені судом обставини свідчать про те, що позивачкою вчинялися усі необхідні дії з метою припинення громадянства Російської Федерації, однак це не призвело до відповідного правового результату з незалежних від неї причин.
Беручи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що у спірному випадку неотримання позивачкою документа про припинення громадянства Російської Федерації відбулося з незалежних від неї причин. З огляду на це відповідно до приписів частини п'ятої статті 8 Закону № 2235 позивачка має право на подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
Посилання відповідача на те, що Законом № 1941, зокрема врегульовано питання можливості подання декларацій про відмову від іноземного громадянства разом із заявою про прийняття громадянства України тими категоріями осіб, які зазначені в Указі Президента України від 13 серпня 2019 № 594, однак до вказаної категорії осіб позивачка не належить, суд оцінює критично з огляду на таке.
Законом № 1941 внесено зміни до Закону № 2235, зокрема до статті 8 «Набуття громадянства України за територіальним походженням», яку викладено в новій редакції.
Після внесених змін частини п'ята, шоста цієї статті містять наступні редакції:
- частина п'ята: «Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства»;
- частина шоста: «Для оформлення набуття громадянства України замість зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) може бути подано: 1) іноземцем, якого визнано біженцем або якому надано притулок в Україні, - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яку визнано біженцем або якій надано притулок в Україні; 2) іноземцем, який постійно проживає в Україні на законних підставах та є громадянином держави, з якою Україна уклала міжнародний договір, що передбачає припинення особою громадянства цієї держави одночасно з набуттям громадянства України, - заяву про зміну громадянства; 3) іноземцем, який в установленому законодавством України порядку проходить (проходив) військову службу за контрактом у Збройних Силах України, його подружжям - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України, та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя; 4) іноземцем із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та його подружжям - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя; 5) іноземцем, його подружжям, які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, та зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань, - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка зазнала переслідувань, разом із документом, що підтверджує переслідування.
Аналіз наведених норм (у редакції Закону № 1941) дає підстави дійти висновку, що частина шоста статті 8 Закону № 2235 визначає п'ять категорій іноземців, які з метою оформлення набуття громадянства України замість зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають право подати чітко визначені цією нормою для кожної окремої із категорій документи, якими є: 1) декларація про відмову від іноземного громадянства особи, яку визнано біженцем або якій надано притулок в Україні; 2) заява про зміну громадянства; 3) декларація про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України, та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя; 4) декларація про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та декларація про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя; 5) декларація про відмову від іноземного громадянства особи, яка зазнала переслідувань, разом із документом, що підтверджує переслідування.
Натомість частина п'ята статті 8 Закону 2235 врегульовує ситуацію, за якої іноземці, які мають усі передбачені законодавством держави свого громадянства підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), з незалежних від них причин не можуть отримати його. У такому випадку вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. Отже, вказана норма є загальною, тобто стосується усіх тих іноземців, які набувають громадянство за територіальним походженням відповідно до статті 8 Закону № 2235 та з незалежних від них причин не можуть отримати документ про припинення іноземного громадянства (підданства), з огляду на що підлягає застосуванню і до спірного з позивачкою випадку.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що відмова відповідача у прийнятті в ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства Російської Федерації замість документа про припинення громадянства Російської Федерації є протиправною.
За цих обставин належить визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства, поданої 26 квітня 2023 року, а позовну вимогу в цій частині задовольнити.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки, суд враховує таке.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
З огляду на висновок суду про протиправність дій відповідача щодо відмови в прийнятті у позивачки декларації про відмову від іноземного громадянства суд повинен вирішити питання про обрання належного та ефективного способу захисту її порушеного права.
Відповідно до вимог частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За змістом пункту десятого частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Тож з урахуванням меж заявлених позовних вимог та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивачки є зобов'язання відповідача повторно розглянути її звернення від 26 квітня 2023 року щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства. При повторному розгляді зазначеного звернення відповідачу належить прийняти обґрунтоване рішення, що буде відповідати критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень (частина друга статті 2 КАС України) та приписам Закону № 2235, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Позовні вимоги позивачки щодо зобов'язання відповідача прийняти у неї декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації та оформити їй довідку про реєстрацію громадянкою України задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними, з огляду на таке. Прийняттю декларації про відмову від іноземного громадянства передує її розгляд відповідачем. Саме за результатами розгляду поданої декларації про відмову від іноземного громадянства відповідач повинен ухвалити рішення щодо її прийняття. Крім цього, відповідно до приписів пункту 119 Порядку № 215 після подання особою, яка набула громадянство України та взяла зобов'язання припинити іноземне громадянство, в установленому Законом порядку, зокрема декларації про відмову від іноземного громадянства їй замість тимчасового посвідчення громадянина України залежно від місця проживання видається паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а не оформляється довідка про реєстрацію громадянином України, як вказує позивачка. Водночас суд повторює, що виданню таких документів передує розгляд та прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства - дії, які відповідачем на виконання цього судового рішення ще не вчинені.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає, виходячи з кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог. Отже, поверненню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 1073,60 грн.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (вул. Січових Стрільців, 11, м. Львів, 79007) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства, поданої 26 квітня 2023 року.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 26 квітня 2023 року щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1073,60 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 10 січня 2024 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна