Іменем України
11 січня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1194/23
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Кисіль С. В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Овчіннікова Антона Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 360/1194/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом представника ОСОБА_1 (далі - позивач) - адвоката Овчіннікова А. А. (далі - представник позивача) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
У позовній заяві представником позивача, серед іншого, заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи, на правничу допомогу адвоката, який становить 20000,00 грн. Представник позивача зазначив, що докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 360/1194/23 позов представника ОСОБА_1 (далі - позивач) - адвоката Овчіннікова А. А. до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ командира військовій частині НОМЕР_1 від 05 березня 2023 року № 1166 «Про результати службового розслідування за фактом відмови від виконання наказу військовослужбовцями зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 » в частині: притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого солдата ОСОБА_1 та накладення на старшого солдата ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді «попередження про неповну службову відповідність» згідно з пунктом «ґ» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; позбавлення старшого солдата ОСОБА_1 виплати премії в повному розмірі та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за лютий місяць 2023 року;
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану за жовтень та листопад 2022 року;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану за жовтень та листопад 2022 року;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
- встановлено ОСОБА_1 п'ятиденний строк з дня ухвалення рішення суду для подання до суду доказів понесених ним витрат на правничу допомогу адвоката.
25 грудня 2023 року представник позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.
Відповідно до частин першої, третьої, п'ятої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частини третя, п'ята статті 252 КАС України).
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов наступних висновків.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
За змістом статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині першій статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина сьома статті 139 КАС України).
Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги.
Водночас, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку.
При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Як вже зазначалося, представник позивача зазначає, що позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 25000,00 грн. На підтвердження цих витрат надано копії таких документів: договору від 21 квітня 2023 року № 21/04/2023 про надання правової допомоги, акта за послуги адвоката за виконанні роботи від 22 грудня 2023 року, квитанцій до прибуткових касових ордерів від 21 квітня 2023 року № 1 і від 22 грудня 2023 року № 2.
Із матеріалів справи вбачається, що 21 квітня 2023 року між ОСОБА_1 (клієнт) і ОСОБА_2 (адвокат) укладено договір № 21/04/2023 про надання правової допомоги. Предметом цього договору є домовленість між сторонами, за якою адвокат зобов'язується здійснити захист та представництво клієнта та надати інші види правової допомоги (послуг), що стосується обставин, визначених цим договором, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання послуг та фактичні витрати, необхідні для виконання умов цього договору. За надані адвокатом послуги, які описані нижче, клієнт оплачує адвокату наступний гонорар та у наступному порядку розрахунку: 10000,00 грн - претензійна робота, складення та подання до суду першої інстанції позовної заяви в інтересах клієнта; по 2000,00 грн - участь адвоката у кожному судовому засіданні в суді першої інстанції; умовний гонорар - 15000,00 грн у випадку задоволення позовних вимог на користь клієнта.
Згідно з пунктом 34 договору клієнт зобов'язаний оплатити адвокату гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат зобов'язаний повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
Відповідно до акту за послуги адвоката за виконанні роботи по договору про надання правової допомоги від 21 лютого 2023 року № 21/04/2023 адвокатом на виконання умов договору було надано роботи, зокрема: зустріч з клієнтом, первинна консультація (90 хв.); правовий аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини між клієнтом та відповідачем, вивчення судової практики з даного предмету спору (180 хв.); узгодження правової позиції з клієнтом (60 хв.); підготовка та поштова відправка адвокатських запитів на адресу Міністерства оборони України, Генерального Штабу ЗСУ, військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , ТУ ДБР, розташоване у м. Краматорську у кількості 14 штук (420 хв.); підготовка позовної заяви, додатків, їх поштова відправка (300 хв.); підготовка та поштова відправка відповіді на відзив (120 хв.). Загальна вартість наданих послуг становить 25000,00 грн. Сторони не мають претензій одна до одної з приводу наданих юридичних послуг та оплати щодо них.
ОСОБА_1 на виконання умов договору про надання правової допомоги від 21 лютого 2023 року № 21/04/2023 було сплачено 10000,00 грн та 15000,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 21 квітня 2023 року № 1, квитанцією до прибуткового касового ордеру від 22 грудня 2023 року № 2.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду від відповідача не надходило.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, у тому числі у рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви»).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Також, у постанові від 19 лютого 2020 року у справі у справі №755/9215/15-ц Великою Палатою Верховного Суду сформовано висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Виходячи з того, що рішенням суду позов задоволено частково, змінено спосіб захисту порушених прав позивача в частині позовних вимог, справа не є складною, адвокат не приймав участі при розгляді справи у суді, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підставі вказаного заявлена позивачем сума судових витрат на правничу допомогу не відповідає ознакам співмірності, визначеним частиною п'ятою статті 134 КАС України, тому суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн, що, на думку суду, є співмірною сумою для цієї справи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 241, 243, 246, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Овчіннікова Антона Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 360/1194/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати на професійну правничу допомогу e розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В. Кисіль