Іменем України
11 січня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1323/23
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 03 листопада 2023 року надійшов адміністративний позов адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Кіровоградській області) з такими позовними вимогами:
1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18 жовтня 2023 року № 164550005976 про відмову в призначенні пенсії;
2) зобов'язати відповідача призначити позивачці пенсію за віком у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за її заявою від 11 жовтня 2023 року з дати виникнення права на пенсію, тобто з 16 липня 2023 року, зарахувавши до загального страхового стажу період навчання в ПТУ № 61 з 01 вересня 1980 року по 21 липня 1981 року; періоди роботи з 08 квітня 1981 року по 23 липня 1981 року - у Лисичанському міському водоканалі; з 13 лютого 1985 року по 01 червня 1992 року - у радгоспі «Гірський» та періоди здійснення підприємницької діяльності з 30 травня 1995 року по 30 листопада 2000 року, з 01 січня 2001 року по 30 листопада 2001 року, з 01 січня 2002 року по 30 листопада 2002 року, з 01 січня 2003 року по 30 листопада 2003 року, з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 01 квітня 2005 року по 30 квітня 2009 року та з 01 жовтня 2021 року по 14 червня 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11 жовтня 2023 року позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так як набула 60-річного віку та має понад 30 років загального страхового стажу.
За результатами розгляду заяви позивача відповідач прийняв рішення від 18 жовтня 2023 року № 164550005976 про відмову в призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного загального страхового стажу. Підставою для відмови у призначенні пенсії стало те, що на думку відповідача позивач не має 30 років загального страхового стажу.
Представник позивача зазначає, що при розгляді документів про призначення пенсії відповідачем протиправно не враховано до загального страхового стажу періоди, визначені у трудовій книжці, а саме: навчання в ПТУ № 61 з 01 вересня 1980 року по 21 липня 1981 року; та періоди роботи з 08 квітня 1981 року по 23 липня 1981 року - у Лисичанському міському водоканалі; з 13 лютого 1985 року по 01 червня 1992 року - у радгоспі «Гірський», періоди здійснення підприємницької діяльності з 30 травня 1995 року по 30 листопада 2000 року, з 01 січня 2001 року по 30 листопада 2001 року, з 01 січня 2002 року по 30 листопада 2002 року та з 01 січня 2003 року по 30 листопада 2003 року, з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 01 квітня 2005 року по 30 квітня 2009 року та з 01 жовтня 2021 року по 14 червня 2022 року.
З таким рішенням відповідача позивач не згодна, оскільки за приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що посвідчує стаж роботи, є трудова книжка, тобто з огляду на те, що в трудовій книжці маються всі записи, всі спірні періоди мали бути зараховані до страхового стажу.
Також позивач вважає, що оскільки, вона сплачувала збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у складі єдиного податку, то така обставина відповідно до приписів Закону України «Про пенсійне забезпечення» надає їй право на зарахування спірних періодів здійснення нею підприємницької діяльності до страхового стажу, а з 01 березня 2022 року відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки її зареєстрованим місцем проживання є Луганська область, позивач не може нести жодних негативних наслідків за несплату ЄСВ так як така сплата на період дії воєнного стану є добровільною.
Вважаючи порушеним право позивача на призначення пенсії за віком, представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 07 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачам подати відзив на позовну заяву та витребувано докази, яких не вистачає для розгляду справи.
Від ГУПФУ в Кіровоградській області 24 листопада 2023 року надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
Статтею 26 Закону № 1058-ІV визначено умови призначення пенсії за віком, а саме передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
За наслідками опрацювання поданих позивачем документів встановлено, що її страховий стаж становить 16 років 4 місяці 2 дні.
До страхового стажу позивача не враховано періоди:
навчання з 01 вересня 1984 року по 29 червня 1987 року згідно з дипломом від 29.06.1987 серії НОМЕР_1 , оскільки періоди навчання перетинаються із періодами роботи згідно записів трудової книжки. Для зарахування до страхового стажу вищезазначеного періоду необхідно надати уточнюючу довідку про період та форму навчання із зазначенням реорганізації (в разі необхідності);
здійснення підприємницької діяльності з 30 травня 1995 року по 30 листопада 2000 року, з 01 січня 2001 року по 30 листопада 2001 року, з 01 січня 2002 року по 30 листопада 2002 року та з 01 січня 2003 року по 30 листопада 2003 року, оскільки відсутні відомості про форму оподаткування та сплату страхових внесків;
здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 01 квітня 2005 року по 30 квітня 2009 року та з 01 жовтня 2021 року по 14 червня 2022 року, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків;
трудової діяльності особи згідно з трудовою книжкою від 20.08.1981 серії НОМЕР_2 , оскільки записи внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: записи на титульній сторінці трудової книжки не засвідчено печаткою підприємства.
Також в трудовій книжці потребують підтвердження наступні періоди: період навчання з 01 вересня 1980 року по 21 липня 1981 року (не зазначено дату диплому), для зарахування до страхового стажу вищезазначеного періоду необхідно надати документ про період навчання; - період роботи з 08 квітня 1981 року по 27 липня 1981 року (має місце виправлення дати звільнення з роботи); період роботи з 01 липня 1982 року по 01 січня 1983 року (до трудової книжки не внесено дату наказу про звільнення з роботи).
Оскільки у позивача відсутній страховий стаж, визначений частиною першою статті 26 Закону № 1058-ІV, відсутні правові підстави для призначення позивачу пенсії за віком.
З посиланням на положення статей 21, 24 Закону № 1058-ІV, статтю 20 Закону № 2464, Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794, Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 № 16-6, Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, відповідач зазначив, що будь-які зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб можуть бути внесені страхувальником, або його правонаступником.
Відповідач вважає, що ГУПФУ в Кіровоградській області не допускало щодо позивача жодних протиправних дій. Навпаки вимоги позивача не гуртуються на вимогах норм чинного законодавства України, тому задоволенню не підлягають.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Разом з відзивом ГУПФУ в Кіровоградській області подано клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - ГУПФУ в Чернівецькій області) та Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУПФУ в Луганській області), в задоволенні якого відмовлено ухвалою від 08 січня 2024 року.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) через веб портал Пенсійного фонду України звернулася із заявою від 02 вересня 2023 року про призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУПФУ в Чернівецькій області від 08 вересня 2023 року № 164550005976 відмовлено позивачу в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. За обрахунком ГУПФУ в Чернівецькій області страховий стаж позивача становить 27 років 0 місяців 03 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди:
навчання з 01 вересня 1980 року по 21 липня 1981 року, оскільки в записі в трудовій книжці серії НОМЕР_2 зазначено не повну підставу (відсутня дата видачі диплому);
навчання з 01 вересня 1984 року по 29 червня 1987 року, оскільки згідно з записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 в даний період наявна робота. Необхідно надати уточнюючу довідку із зазначенням періоду та форми навчання;
роботи з 08 квітня 1981 року по 27 липня 1981 року, оскільки в записі про звільнення наявне виправлення дати, що не завірене належним чином;
провадження підприємницької діяльності протягом 2004 року, з квітня 2005 року по грудень 2005 року, з 2006 року по квітень 2009 року, оскільки згідно з даними Державного реєстру застрахованих осіб відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Згідно із розрахунком стажу для визначення права, до страхового стажу позивача зараховані такі періоди: з 24.07.1981 по 30.06.1982 догляд за дитиною до 3 років; з 01.07.1982 по 01.03.1983, з 02.03.1983 по 26.04.1983, з 27.04.1983 по 05.05.1983 догляд за дитиною до 3 років; з 06.05.1983 по 20.06.1984, з 21.06.1984 по 23.07.1984 догляд за дитиною до 3 років, з 13.02.1985 по 01.06.1992, з 02.08.1996 по 13.12.1999, з 01.12.2000 по 31.12.2000, з 01.12.2001 по 31.12.2001, з 01.12.2002 по 31.12.2002, з 01.12.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2005 по 31.03.2005, з 01.05.2009 по 31.05.2009, з 01.06.2009 по 31.10.2009, з 01.11.2009 по 31.12.2009 підприємець, з 01.01.2010 по 29.02.2020, з 01.03.2020 по 31.05.2020 ФОП (карантин), з 01.06.2020 по 30.09.2021, з 05.07.2022 по 27.11.2022 безробіття, з 01.06.2023 по 30.06.2023, всього 27 років 00 місяців 03 дні.
ГУПФУ в Луганській області листом від 13 вересня 2023 року № 1200-0304-9/18077 запропоновано повторно опрацювати електронну пенсійну справу позивача без використання принципів черги та переглянути рішення про відмову в призначенні пенсії в частині обчислення страхового стажу роботи. Вказано, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 27 років 3 дні.
Листом від 29 вересня 2023 року № 2400-2602-9/40415 ГУПФУ в Чернівецькій області повідомило ГУПФУ в Луганській області про погодження з позицією, викладено в листі щодо необхідності переглянути страховий стаж. Винесено нове рішення про відмову та долучено до ЕПС.
Рішенням ГУПФУ в Чернівецькій області від 26 вересня 2023 року № 164550005976 відмовлено позивачу в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. За обрахунком ГУПФУ в Чернівецькій області страховий стаж позивача становить 16 років 04 місяці 02 дні, стаж для визначення права становить 16 років 05 місяців 12 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди:
згідно з записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 , оскільки титульну сторінку не завірено печаткою підприємства, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, разом з тим потребують додаткового уточнення періоди: навчання з 01 вересня 1980 року по 21 липня 1981 року, оскільки в записі зазначено не повну підставу (відсутня дата видачі диплому); навчання з 01 вересня 1984 року по 29 червня 1987 року, оскільки в даний період наявна робота; роботи з 08 квітня 1981 року по 27 липня 1981 року, оскільки в записі про звільнення наявне виправлення дати, що не завірене належним чином; роботи з 01 липня 1982 року 01 березня 1983 року, оскільки запис про звільнення в трудовій книжці внесено без зазначення повної підстави (дата наказу);
провадження підприємницької діяльності з 30 травня 1995 року по 31 грудня 2003 року та протягом 2004 року, з квітня по грудень 2005 року, з 2006 року по квітень 2009 року, оскільки згідно з даними Державного реєстру застрахованих осіб відсутня інфрмація про сплату страхових внесків.
Згідно із розрахунком стажу для визначення права, до страхового стажу позивача зараховані такі періоди: з 24.07.1981 по 23.07.1984 догляд за дитиною до 3 років; з 01.12.2000 по 31.12.2000, з 01.12.2001 по 31.12.2001, з 01.12.2002 по 31.12.2002, з 01.12.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2005 по 31.03.2005, з 01.05.2009 по 31.05.2009 підприємець, з 01.06.2009 по 31.10.2009, з 01.11.2009 по 31.12.2009 підприємець, з 01.01.2010 по 29.02.2020, з 01.03.2020 по 31.05.2020 ФОП (карантин), з 01.06.2020 по 30.09.2021, з 05.07.2022 по 27.11.2022 безробіття, з 01.06.2023 по 30.06.2023, всього 16 років 05 місяців 24 дні.
Позивач повторно звернулася через веб портал Пенсійного фонду України із заявою від 11 жовтня 2023 року про призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУПФУ в Кіровоградській області від 18 жовтня 2023 року № 164550005976 відмовлено позивачу в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. За обрахунком ГУПФУ в Кіровоградській області страховий стаж позивача становить 16 років 04 місяці 02 дні, стаж для визначення права становить 16 років 05 місяців 24 дні. В ході розгляду документів до страхового стажу не враховано періоди:
навчання з 01 вересня 1984 року по 29 червня 1987 року згідно з дипломом від 29.06.1987 серії НОМЕР_1 , оскільки періоди навчання перетинаються із періодами роботи згідно з записами трудової книжки. Для зарахування до страхового стажу вищезазначеного періоду необхідно надати уточнюючу довідку про період та форму навчання із зазначенням реорганізації (в разі необхідності);
здійснення підприємницької діяльності з 30 травня 1995 року по 30 листопада 2000 року, з 01 січня 2001 року по 30 листопада 2001 року, з 01 січня 2002 року по 30 листопада 2002 року та з 01 січня 2003 року по 30 листопада 2003 року, оскільки відсутні відомості про форму оподаткування та сплату страхових внесків;
здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 01 квітня 2005 року по 30 квітня 2009 року та з 01 жовтня 2021 року по 14 червня 2022 року, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків;
трудової діяльності особи згідно з трудовою книжки від 20.08.1981 серії НОМЕР_2 , оскільки записи внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: записи на титульній сторінці трудової книжки не засвідчено печаткою підприємства.
Також в трудовій книжці потребують підтвердження наступні періоди: період навчання з 01 вересня 1980 року по 21 липня 1981 року (не зазначено дату диплому). Для зарахування до страхового стажу вищезазначеного періоду необхідно надати документ про період навчання; період роботи з 08 квітня 1981 року по 27 липня 1981 року (має місце виправлення дати звільнення з роботи); період роботи з 01 липня 1982 року по 01 січня 1983 року (до трудової книжки не внесено дату наказу про звільнення з роботи). Для зарахування до страхового стажу вищезазначених періодів роботи необхідно надати підтверджуючі довідки про стаж, видані за місцем роботи/уповноваженим органом (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів з інформацією про реорганізацію (в разі необхідності).
Згідно із розрахунком стажу для визначення права, до страхового стажу позивача зараховані такі періоди: з 24.07.1981 по 23.07.1984 догляд за дитиною до 3 років; з 01.12.2000 по 31.12.2000, з 01.12.2001 по 31.12.2001, з 01.12.2002 по 31.12.2002, з 01.12.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2005 по 31.03.2005, з 01.05.2009 по 31.05.2009, з 01.06.2009 по 31.10.2009, з 01.11.2009 по 31.12.2009 підприємець, з 01.01.2010 по 29.02.2020, з 01.03.2020 по 31.05.2020 ФОП (карантин), з 01.06.2020 по 30.09.2021, з 05.07.2022 по 27.11.2022 безробіття, з 01.06.2023 по 30.06.2023, всього 16 років 04 місяці 02 дні.
Дослідженням трудової книжки позивача від 20.08.1981 серії НОМЕР_2 встановлено наявність у ній таких записів:
запис № 1 з 01.09.1980 по 21.07.1981 - навчання в ПТУ № 61 (диплом НОМЕР_4 );
запис № 2 від 08.04.1981 - призначена в Лисичанському міськмолокозаводі Ворошиловградської області підсобною транспортною робочою по ІІ розряду в цех розливу на час проходження виробничої практики (наказ від 14.07.1981 № 33-а параграф 2);
запис № 3 від 27.07.1981 - звільнена за закінченням практики (наказ від 14.07.1981 № 33-а параграф 2);
запис № 4 від 01.07.1982 - прийнята нянею в Дитясла м. Горського (наказ від 01.07.1982 № 46),
запис № 5 від 01.03.1983 - звільнена у зв'язку з переходом на іншу роботу (наказ № 94);
запис № 6 від 02.03.1983 - зарахована учнем розкрійника цеху № 6 в Первомаську взуттєву фабрику (записка від 22.02.1983 № 165);
запис № 7 від 26.04.1983 - звільнена (записка від 26.04.1983 № 228);
запис № 8 від 06.05.1983 - прийнята черговою з переїзду на Вантажно-транспортне управління ВО «Первомайськвугілля» (наказ від 06.05.1983 № 38к);
запис № 9 від 20.06.1984 - звільнена (наказ від 25.06.1984 № 73к);
запис № 10 від 13.02.1985 - зарахована в штат радгоспу «Гірський» на посаду вихователя на період декретної відпустки (наказ від 11.02.1985 № 12);
запис № 11 від 20.08.1985 - переведена на постійну роботу вихователем (наказ від 20.08.1985 № 64);
запис № 12 від 01.30.1989 - переведена методистом зі спорту (наказ від 23.10.1989 № 174);
запис № 13 від 11.11.1990 - переведена вихователем в дитсад-ясла (наказ від 11.11.1990 № 184);
запис № 14 від 01.06.1992 - звільнена (наказ від 04.06.1992 № 76).
Дослідженням диплому від 29.06.1987 серії ЛТ № 870756 встановлено, що позивач в 1984 році вступила до Артемівського педагогічного училища і в 1987 році закінчила повний курс названого училища по спеціальності виховання в дошкільних закладах. Рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 29 червня 1987 року присвоєно кваліфікацію вихователь в дошкільних закладах.
Свідоцтвом про народження від 14.02.2023 серії НОМЕР_5 підтверджено, що позивач є матір'ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з даними ІКІС «Податковий блок» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в період з 06 червня 1995 року по 14 червня 2022 року перебувала як платник податків на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Луганській області (Попаснянський район); номер взяття на облік платника податків 122; код ВЕД 47.81; найменування ВЕД роздрібна торгівля з лотків на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; в період з 02 серпня 1996 року по 13 грудня 1999 року була зареєстрована платником ПДВ; в період з 01 січня 2012 року по 14 червня 2022 року була зареєстрована платником єдиного податку та перебувала на спрощеній системі оподаткування, група 2, ставка 20; з 28 лютого 2002 року взята на облік як платник ЄСВ, реєстраційний номер 03-12-03-0202.
Листом ГУ ДПС у Луганській області від 13.09.2023 № АДВ.-2611/6/12-32-12-01-06 підтверджено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в ГУ ДПС у Луганській області як суб'єкт підприємницької діяльності з 06 червня 1995 року по 14 червня 2022 року; відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 16.01.2012 № 2733/10, з 21 січня 2012 року застосовувала 2 групу платників єдиного податку зі ставкою 20 відсотків (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року. Анулювання реєстрації платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 проведено 14 червня 2022 року, відповідно до отриманого від державного реєстратора повідомлення від 14.06.2022 № 2003720060007002335 про проведення державної реєстрації припинення ФОП.
Згідно з листом ГУ ДПС у Луганській області від 29.09.2023 № АДВ-2749/6/12-32-13-01-13 станом на 29.09.2023 в інтегрованій картці ОСОБА_1 по коду класифікації бюджету 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми заробітної плати; винагороди за договорами ЦПХ; допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами) існує заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 1512,96 грн за травень 2019 року, яка утворилася внаслідок подвійного нарахування єдиного внеску, нарахованого на суми заробітної пати за травень 2019 року у сумі 3696,00 грн.
Дослідженням довідки форми ОК-5 від 23 січня 2023 року та від 04 вересня 2023 року встановлено, що в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України наявні індивідуальні відомості про застраховану особу позивача за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2023 року.
Згідно з даними Реєстру позивачем сплачено страхові внески: за грудень 2000 року, за грудень 2001 року, за грудень 2002 року, за грудень 2003 року, за січень-березень 2005 року, травень-жовтень 2009 року, за 2010 рік, за 2011 рік, за 2012 рік, за 2013 рік, за 2014 рік, за 2015 рік, за 2016 рік, за 2017 рік, за 2018 рік, за 2019 рік, за січень-лютий 2020 року, червень-грудень 2020 року, січень-вересень 2021 року. Також за даними з реєстру позивач в період з 05 липня 2022 року по 27 листопада 2022 року отримувала виплати від Полтавського обласного центру зайнятості. Також страхувальником - Виконавчий комітет Лютенської сільської ради сплачено страховий сплачено страхові внески за застраховану особу позивача за червень 2023 року.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV, тут і надалі положення нормативно-правових актів наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно із пунктом 2 статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 5 статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені у пунктах 2, 3 і 13 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 20 Закону № 1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 20 Закону № 1058-ІV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина десята статті 20 Закону № 1058-ІV).
Згідно з абзацом першим частини дванадцятої статті 20 Закону № 1058-ІV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Абзацом першим частини першої статті 21 Закону № 1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Абзацами другим та восьмим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно із частиною четвертою статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3-1 «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно з пунктами «а» та «б» статті 3 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом:
особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України;
особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із частиною третьою статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також:
будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (пункт «а»);
навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (пункт «д»);
тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи (пункт «е»);
час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку (пункт «ж»).
Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В період з 20 червня 1974 року по 17 серпня 1993 року порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначала Інструкція, затверджена постановою Держкомпраці від 20.06.1974 № 162 (Далі - Інструкція № 162), та яка втратила чинність у зв'язку із набранням чинності Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців.
Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття па роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно із пунктом 2.5 Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведенні на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші виправлення здійснюються адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу чи розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або їх невідповідності фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не вказаних у трудовій книжці (пункт 2.8 Інструкції № 162).
Згідно із пунктом 4.1 Інструкції № 162 при звільненні працівника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства чи печаткою відділу кадрів.
Пунктом 1.1 Інструкції № 58 визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства (пункт 1.5 Інструкції № 58).
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Згідно з абзацами першим та третім пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 4.1 Інструкції № 58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Абзацами першим та другим пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Абзацами другим, третім пункту 4 Порядку № 637 визначено, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Згідно із абзацом першим пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.7 розділу І Порядку № 22-1).
Відповідно до абзацу першого пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Згідно із абзацом першим пункту 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Абзацом чотирнадцятим пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно із абзацами другим, третім, четвертим пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Згідно з пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Відповідно до абзацу першого пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
З вищеописаних матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернулася через веб портал Пенсійного фонду України із заявою від 11 жовтня 2023 року про призначення пенсії за віком.
Для розгляду заяви позивача відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 за принципом екстериторіальності визначено ГУПФУ в Кіровоградській області, рішенням якого від 18 жовтня 2023 року № 164550005976 відмовлено позивачу в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.
З вищенаведених правових норм слідує, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV за умови досягнення 60 років та за наявності страхового стажу 30 років на дату досягнення цього віку.
За даними паспорта громадянина України позивач досягла 60 річного віку ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто досягла віку, необхідного для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.
Що стосується наявності у позивача необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, суд зазначає таке.
За розрахунком стажу для визначення права позивача на призначення пенсії за віком, здійсненим відповідачем, страховий стаж позивача становить 16 років 04 місяці 02 дні, стаж для визначення права становить 16 років 05 місяців 24 дні.
Як слідує з рішення ГУПФУ в Кіровоградській області від 18 жовтня 2023 року № 164550005976, до страхового стажу позивача не зараховані періоди:
навчання з 01 вересня 1984 року по 29 червня 1987 року згідно з дипломом від 29.06.1987 серії НОМЕР_1 , оскільки періоди навчання перетинаються із періодами роботи згідно з записами трудової книжки. Для зарахування до страхового стажу вищезазначеного періоду необхідно надати уточнюючу довідку про період та форму навчання із зазначенням реорганізації (в разі необхідності);
здійснення підприємницької діяльності з 30 травня 1995 року по 30 листопада 2000 року, з 01 січня 2001 року по 30 листопада 2001 року, з 01 січня 2002 року по 30 листопада 2002 року та з 01 січня 2003 року по 30 листопада 2003 року, оскільки відсутні відомості про форму оподаткування та сплату страхових внесків;
здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 01 квітня 2005 року по 30 квітня 2009 року та з 01 жовтня 2021 року по 14 червня 2022 року, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків;
трудової діяльності особи згідно з трудовою книжки від 20.08.1981 серії НОМЕР_2 , оскільки записи внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: записи на титульній сторінці трудової книжки не засвідчено печаткою підприємства.
Позивач не згодна з мотивами відповідача щодо незарахування до страхового стажу таких періодів:
навчання в ПТУ № 61 з 01 вересня 1980 року по 21 липня 1981 року;
роботи з 08 квітня 1981 року по 23 липня 1981 року - у Лисичанському міському водоканалі;
роботи з 13 лютого 1985 року по 01 червня 1992 року - у радгоспі «Гірський»;
здійснення підприємницької діяльності з 30 травня 1995 року по 30 листопада 2000 року, з 01 січня 2001 року по 30 листопада 2001 року, з 01 січня 2002 року по 30 листопада 2002 року, з 01 січня 2003 року по 30 листопада 2003 року, з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 01 квітня 2005 року по 30 квітня 2009 року та з 01 жовтня 2021 року по 14 червня 2022 року.
Оскільки позивачем не оспорюються мотиви відповідача щодо незарахування до страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1984 року по 29 червня 1987 року згідно з дипломом від 29.06.1987 серії ЛТ № 870756, то суд не надає їм правової оцінки, як таким, що не входять до предмета доказування.
Щодо наведених ГУПФУ в Кіровоградській області у рішенні від 18 жовтня 2023 року № 164550005976 мотивів незарахування до страхового стажу позивача періодів навчання в ПТУ № 61 з 01 вересня 1980 року по 21 липня 1981 року; роботи з 08 квітня 1981 року по 23 липня 1981 року - у Лисичанському міському водоканалі; з 13 лютого 1985 року по 01 червня 1992 року - у радгоспі «Гірський», підтверджених трудовою книжкою позивача від 20.08.1981 серії НОМЕР_2 , суд зазначає таке.
З вище вказаних правових норм слідує, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01 січня 2004 року) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01 січня 2004 року) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
При цьому, значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній.
Дослідженням трудової книжки позивача встановлено, що у ній наявні записи про навчання в ПТУ № 61 з 01 вересня 1980 року по 21 липня 1981 року; роботи з 08 квітня 1981 року по 27 липня 1981 року - у Лисичанському міському водоканалі; з 13 лютого 1985 року по 01 червня 1992 року - у радгоспі «Гірський».
Також встановлено, що трудова книжка містить недоліки в її оформленні: запис на титульній сторінці трудової книжки не засвідчено печаткою підприємства; не вказано дату диплому, на підставі якого внесено запис про навчання позивача в ПТУ № 61; має місце виправлення в даті звільнення позивача з роботи у Лисичанському міському водоканалі.
Однак, суд зазначає, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. Тому неправильне оформлення трудової книжки та неповнота деяких записів у ній, не може ставитись в провину власнику трудової книжки. Окремі недоліки та неточності, наявні в трудовій книжці позивача, не залежали та не залежать від її волевиявлення.
Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2018 року в справі № 677/277/17 висловлено правову позицію, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд також ураховує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі № 754/14898/15-а.
У свою чергу, записи про навчання позивача в ПТУ № 61, її роботу у Лисичанському міському водоканалі та у радгоспі «Гірський» містять необхідну інформацію про факти навчання та роботи, періоди її зайнятості, посади.
Достовірність таких записів підтверджена підписами уповноважених осіб, якими їх внесено, скріпленими печатками підприємств.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що ГУПФУ в Кіровоградській області безпідставно не враховано трудову книжку від 20.08.1981 серії НОМЕР_2 за документ, що підтверджує час навчання позивача в ПТУ № 61 з 01 вересня 1980 року по 21 липня 1981 року; роботи з 08 квітня 1981 року по 23 липня 1981 року - у Лисичанському міському водоканалі; з 13 лютого 1985 року по 01 червня 1992 року - у радгоспі «Гірський», та не зараховано вказані періоди до страхового стажу.
Відповідно позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується мотивів незарахування відповідачем спірних періодів підприємницької діяльності позивача, то суд зазначає таке.
З вищенаведених положень Закону № 1788-XII та Закону № 1058-IV слідує, що зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу особи здійснюється за умови сплати страхових внесків.
Законодавець передбачив зарахування як до трудового, так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди ведення ними підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
При цьому, Порядком № 637 та Порядком № 22-1 визначено, що за документ, який підтверджує ведення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку, приймаються: до 01 січня 2004 року - свідоцтво про сплату єдиного податку або спеціальний торговий патент, або патент про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідка про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування; після 01 січня 2004 року - індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5).
На підтвердження здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування представником позивача в матеріали справи надано: інформацію про позивача з інформаційних баз ГУДПС України у Луганській області, а також листи ГУДПС у Луганській області від 13.09.2023 № АДВ.-2611/6/12-32-12-01-06, від 29.09.2023 № АДВ-2749/6/12-32-13-01-13.
Дослідженням наданих документів встановлено, що позивач як фізична особа-підприємець була зареєстрована в період з 06 червня 1995 року по 14 червня 2022 року. Також вказані документи підтверджують, що позивач була зареєстрована платником єдиного внеску та перебувала на спрощеній системі оподаткування в період з 01 січня 2012 року по 14 червня 2022 року. Інформація про здійснення позивачем підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування до 01 січня 2012 року у вказаних документах відсутня.
Навпаки вказані документи містять інформацію, що позивач в період з 02 серпня 1996 року по 13 грудня 1999 року була зареєстрована платником податку на додану вартість, що навпаки вказує на перебування позивача у цьому періоді на загальній системі оподаткування.
Отже вказаними документами не підтверджено, що до 01 січня 2012 року позивач здійснювала підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування та сплачувала єдиний податок.
При цьому, позивачем не надано визначених законодавством торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку або довідки про сплату страхових внесків.
Суд також зауважує, що лист ГУДПС у Луганській області від 29.09.2023 № АДВ-2749/6/12-32-13-01-13 з інформацією про відсутність за позивачем заборгованості по сплаті єдиного внеску до травня 2019 року не є належним доказом наявності підстав для зарахування періодів підприємницької діяльності позивача за періоди з 30 травня 1995 року по 30 листопада 2000 року, з 01 січня 2001 року по 30 листопада 2001 року, з 01 січня 2002 року по 30 листопада 2002 року, з 01 січня 2003 року по 30 листопада 2003 року, з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 01 квітня 2005 року по 30 квітня 2009 року до страхового стажу.
В довідці ОК-5 відсутня інформація про сплату позивачем страхових внесків за спірні періоди підприємницької діяльності.
Також позивачем в матеріали справи не надано визначених Порядком № 637 доказів сплати нею страхових внесків у вказаних періодах (платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ тощо).
Щодо тверджень представника позивача, що відповідно до пункту 9-3 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»: зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону; платники єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України звільняються від виконання обов'язків, визначених статтею 6 цього Закону. Платники єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України мають право на добровільну сплату єдиного внеску, передбаченого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Суд зауважує, що вказаним пунктом платникам єдиного внеску надано пільгу по сплаті єдиного внеску з 01 березня 2022 року, зупинено застосування до них заходів впливу та стягнення за несплату єдиного внеску, визначено, що в цей період сплата єдиного внеску здійснюється добровільно.
Проте ані цим Законом, ані Законом № 1058-IV, який є спеціальним у спірних правовідносинах, не визначено можливості включення такого періоду до страхового стажу, як це, наприклад, було визначено для осіб, зазначених у пунктах 2, 3, 13 частини першої статті 11 Закону № 1058-IV, які не сплачували страхові внески за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року на підставі пункту 9-10 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (пункт 14-5 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1058-IV).
Відповідно суд дійшов висновку про безпідставність таких тверджень представника позивача.
Підсумовуючи вищевикладене, за встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно не зараховано до страхового стажу позивача на підставі наданих нею документів періоди підприємницької діяльності з 30 травня 1995 року по 30 листопада 2000 року, з 01 січня 2001 року по 30 листопада 2001 року, з 01 січня 2002 року по 30 листопада 2002 року, з 01 січня 2003 року по 30 листопада 2003 року, з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, з 01 квітня 2005 року по 30 квітня 2009 року та з 01 жовтня 2021 року по 14 червня 2022 року, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Що стосується обраного представником позивача способу захисту порушених прав позивача в іншій частині позовних вимог, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача періоди навчання в ПТУ № 61 з 01 вересня 1980 року по 21 липня 1981 року; роботи з 08 квітня 1981 року по 23 липня 1981 року - у Лисичанському міському водоканалі; з 13 лютого 1985 року по 01 червня 1992 року - у радгоспі «Гірський», підтверджені трудовою книжкою від 20.08.1981 серії НОМЕР_2 , суд дійшов висновку, що рішення ГУПФУ в Кіровоградській області від 18 жовтня 2023 року № 164550005976 не відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок скасування оскаржуваного рішення, суд, керуючись повноваженнями, визначеними частинами другою та четвертою статті 245 КАС України, вважає за необхідне зобов'язати ГУПФУ в Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача від 11 жовтня 2023 року про призначення пенсії та зарахувати до страхового стажу періоди навчання в ПТУ № 61 з 01 вересня 1980 року по 21 липня 1981 року; роботи з 08 квітня 1981 року по 23 липня 1981 року - у Лисичанському міському водоканалі; з 13 лютого 1985 року по 01 червня 1992 року - у радгоспі «Гірський».
Саме такий спосіб захисту порушених прав позивача є належним, оскільки за результатами розгляду справи судом частково підтверджено правомірність позовних вимог та не встановлено наявність у позивача 30 років страхового стажу, необхідних для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.
Суд вважає, що обов'язок щодо повторного розгляду заяви позивача має бути покладений саме на ГУПФУ в Кіровоградській області, оскільки саме цей орган Пенсійного фонду України був визначений за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 11 жовтня 2023 року, а тому скасування судом рішення, прийнятого за наслідками розгляду цієї заяви, обумовлює виникнення обов'язку саме за цим органом Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву позивача з прийняттям законного та обґрунтованого рішення.
Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої, третьої, восьмої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Ухвалою про відкриття провадження у справі відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 858,88 грн за подання до суду позовної заяви до ухвалення судового рішення в даній справі.
З огляду на те, що спір виник внаслідок прийняття відповідачем неправомірного рішення, а також, що позов підлягає задоволенню в основній вимозі, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 858,88 грн покладаються на ГУПФУ в Кіровоградській області.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (місцезнаходження: 25009, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця Соборна, будинок 7А, код за ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 18 жовтня 2023 року № 164550005976 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 жовтня 2023 року про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та із зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періодів навчання в ПТУ № 61 з 01 вересня 1980 року по 21 липня 1981 року; роботи з 08 квітня 1981 року по 23 липня 1981 року - у Лисичанському міському водоканалі; з 13 лютого 1985 року по 01 червня 1992 року - у радгоспі «Гірський».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до Державного бюджету України судовий збір у сумі 858,88 грн (вісімсот п'ятдесят вісім гривень 88 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова