про закриття провадження у справі
10 січня 2024 року 320/35239/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Релігійної організації "Релігійна громада Парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці Київської Єпархії Української православної церкви с.Перегонівка Обухівського району Київської області" до Обухівської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Релігійна організація "Релігійна громада Парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці Київської Єпархії Української православної церкви с.Перегонівка Обухівського району Київської області" з позовом до Обухівської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення Обухівської міської ради Київської області №932-44-VIII від 31.08.2023 "Про скасування рішення Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області щодо передачі у постійне безоплатне користування релігійній громаді Української православної церкви приміщень колишньої шкоди".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд зазначає таке.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п.24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” зазначив, що фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін “судом, встановленим законом” у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1).
При цьому, частина перша статті 4 КАС України містить дефініції таких термінів:
- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
- публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
- суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Предметом позову у даній справі є вимога про визнання протиправним та скасування рішення Обухівської міської ради Київської області №932-44-VIII від 31.08.2023 "Про скасування рішення Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області щодо передачі у постійне безоплатне користування релігійній громаді Української православної церкви приміщень колишньої шкоди".
Судом встановлено, що рішенням Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області від 21.07.2000 №14-1 було передано одне приміщення колишньої шкоди площею 399 кв.м. та майстерню, сарай і погріб у постійне безоплатне користування релігійній громаді Української православної церкви с.Перегонівки.
Рішенням Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області від 03.04.2003 №5-3 передано друге приміщення старої шкоди (крім відділення зв'язку), площею 240 м.кв. у постійне безоплатне користування релігійній громаді Української православної церкви.
Також вказаним рішенням надано релігійній громаді Української православної церкви с.Перегонівки у постійне користування земельну ділянку розміром 1,5 га.
31.08.2023 Обухівською міської радою Київської області прийнято рішення №932-44-VIII від 31.08.2023 "Про скасування рішень Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області щодо передачі у постійне безоплатне користування релігійній громаді Української православної церкви приміщень колишньої шкоди", пунктом 1 та 2 якого скасовано вищевказані рішення Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області від 21.07.2000 №14-1 та від 03.04.2003 №5-3, як такі, що суперечать чинному законодавству України.
Пунктом 3 спірного рішення зобов'язано Релігійну організацію "Релігійна громада Парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці Київської Єпархії Української православної церкви с.Перегонівка Обухівського району Київської області" в особі Олександра Боярчука звільнити приміщення площею 295,1 кв.м., за адресою: вул.Воїнів, 40А у селі Перегонівці Обухівської територіальної громади Обухівського району Київської області, що перебуває у комунальній власності Обухівської міської ради, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно від 29.06.2023, до 10.09.2023.
Таким чином, спір у даній справі виник у зв'язку з реалізацією відповідачем, як органом місцевого самоврядування, своїх повноважень по управлінню комунальною власністю. При цьому звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач намагається захистити своє речове право яке користувача конкретно визначеним майном, що свідчить про притаманність даному спору ознак приватно-правового.
За правилами частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач, звернувшись до суду з позовною заявою у цій справі, має намір захистити своє речове право на користування приміщеннями колишньої школи та земельної ділянки, які попередньо були йому передані на підставі рішень Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області від 21.07.2000 №14-1 та від 03.04.2003 №5-3, скасованих Обухівською міською радою Київської області на підставі спірного рішення.
У зв'язку з цим, даний спір не пов'язаний із захистом прав у сфері публічно-правових відносин, а стосується цивільних прав та інтересів позивача.
Та обставина, що відповідачем у справі визначено орган державної влади, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що даний спір є не публічно-правовим, оскільки він випливає з приватноправових відносин і має вирішуватися судом за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 у справі №607/13749/16-ц та Верховним Судом у постановах від 21.07.2022 у справі №826/12479/18, від 15.06.2022 у справі №640/9431/19 та від 18.10.2022 у справі №340/3143/20.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, правові висновки, викладені у вищевказаних постановах Великої Палати Верховного Суду, підлягають обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною першою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі.
Згідно з частиною другою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись статтями 238, 243,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Закрити провадження в адміністративній справі.
2. Роз'яснити позивачу, що дана справа підлягає розгляду місцевим господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України.
3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Дудін С.О.