про повернення позовної заяви
09 січня 2024 року Київ № 320/9949/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОДВ Територіальне управління служби судової охорони до ОСОБА_1 про стягнення коштів за речове майно особистого використання,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОДВ Територіальне управління служби судової охорони до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області вартість предметів однострою, строк експлуатації (носіння) яких не закінчився у розмірі 5115,35 гривень.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали позивачем направлено заяву про поновлення процесуального строку. В обґрунтування поновлення строку на звернення до суду позивач вказує про направлення відповідачу претензії, з метою досудового врегулювання спору. Позивач зазначає, що в бесіді з відповідач через додаток «Viber» останній обіцяв погасити борг в січні 2023. Крім того, вказує на введення воєнного стану та посиленням у зв'язку із несенням служби в системі забезпечення національної безпеки. Разом з тим, в обґрунтування причин пропуску, зазначає про постійні перебої зі світлом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження з урахуванням заяви позивача про поновлення пропущеного строку суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша). Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до Витягу з наказу від 05.01.2022 №7о/с капрала Служби судової охорони ОСОБА_1 звільнено зі служби у Службі судової охорони відповідно до Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони в запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) згідно з пп. 7 (за власним бажанням) п. 2 Розділу ХІІ. Відтак, про порушення свого позивач повинен дізнався 05.01.2022.
Однак, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 21.02.2023, про що свідчить відмітка в кабінеті «Електронного суду», тобто з пропущенням місячного строку звернення до суду.
Разом з тим, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі №186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18.
В силу положень ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В заяві позивач просить поновити строк звернення до адміністративного суду, посилаючись на те, що 27.05.2022 позивачем було направлено претензію про відшкодування шкоди за місцем його проживання, яка була вказана в його особовій справі, після чого 18.08.2022 також повторно була направлена претензія. Однак, претензії були залишені без відповіді, а борг за речове майно особистого використання так і не було сплачено.
З приводу наведеного суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, правові засади організації та діяльності Служби судової охорони, статус працівників служби, а також порядок проходження служби в судовій охороні визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).
Згідно з частиною першою статті 162-1 Закону №1402-VIII, до працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони. Відповідно до частини третьої статті 165 Закону №1402-VIII, співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони. Відповідно до частини 8 статті 163 Закону №1402-VIII, співробітники Служби судової охорони забезпечуються за рахунок держави одностроєм і знаками розрізнення.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 4 квітня 2019 року № 1052/0/15-19 затверджено Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (далі - Положення № 1052/0/15-19), згідно з яким співробітниками Служби є громадяни, які в добровільному порядку прийняті на службу до Служби, склали Присягу співробітника Служби та яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання (пункт 3 розділу І).
Відповідно до пункту 19 розділу I Положення № 1052/0/15-19, співробітники забезпечуються одностроєм, знаками розрізнення, спорядженням, спеціальними засобами та зброєю.
Наказом Служби судової охорони від 27.12.2019 № 282 затверджено Інструкцію із речового забезпечення у Службі судової охорони (далі - Інструкція).
Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу 2 Інструкції, у разі звільнення співробітників Служби з підстав, передбачених п.п. 5-8, 10, 11 п. 2 розділу XII Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 4 квітня 2019 року № 1052/0/15- 19 (зі змінами), вартість виданих їм предметів речового майна утримується з урахуванням строків експлуатації (носіння), які не закінчилися, що відображається в довідці-розрахунку на утримання вартості речового майна. Вартість речового майна вираховується з зазначених співробітників пропорційно часу, що минув з дати видачі речового майна до дати підписання наказу про звільнення.
При цьому, з метою досудового врегулювання спору, 27.05.2022 позивачем було направлено відповідачу претензію на відшкодування шкоди за місцем його проживання, яка була вказана в його особовій справі, а також відповідно до запису у копії паспорту за адресою: АДРЕСА_1 , після чого 18.08.2022 також повторно була направлена претензія за тією ж адресою. Однак, претензії залишені без відповіді.
Однак, суд з вертає увагу, що претензії були направлені відповідачу 27.05.2022 та 18.08.2022, однак до суду позивач звернувся лише 21.02.2023, з пропуском строку на звернення до суду з позовною заявою, що визначений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Як підставу пропуску строку на звернення до суду позивач вказує на відсутність коштів на сплату судового збору у 2022 році.
З приводу наведеного суд зазначає наступне.
У преамбулі Закону України "Про судовий збір" зазначено, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відтак, передбачене частиною 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України право суду, враховуючи майновий стан сторони, зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх сплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк, реалізується з урахуванням положень статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Служба судової охорони та її територіальні органи є державними органами.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що у разі коли бюджетний розпис на плановий бюджетний період не затверджено в установлений законодавством строк, в обов'язковому порядку затверджується тимчасовий розпис бюджету на відповідний період та подається відповідному органу Казначейства для доведення витягів з тимчасового розпису бюджету головним розпорядникам. Головний розпорядник доводить витяги з тимчасового розпису бюджету відповідальним виконавцям, розпорядникам нижчого рівня. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а заклади фахової передвищої та вищої освіти, наукові установи та заклади охорони здоров'я також тимчасові плани використання бюджетних коштів і тимчасові помісячні плани використання бюджетних коштів, які затверджуються їх керівниками. При цьому зведені тимчасові кошториси не складаються. Одержувачі складають на зазначений період тимчасові плани використання бюджетних коштів, які затверджуються їх керівниками за погодженням з розпорядниками, через яких вони одержують такі кошти. Штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку бюджетного періоду. Під час складання на плановий бюджетний період розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів. На суму власних надходжень і відповідних видатків, які здійснені згідно з тимчасовими кошторисами та не заплановані в розписі, оформляється довідка про зміни до кошторису в частині спеціального фонду.
Однак суд зазначає, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Крім того, позивач в порядку ч. 1 ст. 133 КАС України не звертався до суду з клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк, з урахуванням положень статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Разом з тим, як підставу пропуску строку позивач вказує на введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022, постійні перебої зі світлом, з приводу наведеного суд зазначає наступне.
Указом Президента України № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постановлено введення в Україні воєнний стан із 5 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на 30 діб (з подальшими продовженнями).
Так, Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначив, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Суд враховує, що позивач знаходиться за адресою: вул. Жилянська, буд. 58-Б, м. Київ, що не відноситься до зони ведення бойових дій. Крім того, місцезнаходження позивача територіально наближено до розташування Київського окружного адміністративного суду, що давало можливість позивачу подати позовну заяву нарочно, у разі відсутності можливості направити її засобами поштового зв'язку або через підсистему «Електронний суд».
Також варто врахувати що з 01.04.2022 року місто Київ не включено до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
При цьому, Київський окружний адміністративний суд не припиняв роботи у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, безперервно здійснював свою діяльність, з огляду на що позивач мав, можливість реалізавути свої права на судовий захист. Тому позивач міг безперешкодно реалізувати своє право на звернення до суду в межах встановленого законом строку звернення, з урахуванням навіть того, що дану позовну заяву подано в електронному вигляді через систему «Електронний суд».
Суду не було надано доказів, що працівники Служби судової охорони, Територіального управління служби судової охорони у м. Києві та Київській області не забезпечені безпечними умовами праці.
Посилання позивача на постійні перебої зі світлом, суд вважає необґрунтованими, через те, що наведене не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку на звернення до суду з позовною заявою, оскільки позивач не надав доказів того, що такі обставини існували безперервно з 05.01.2022 по 21.02.2023, не обґрунтовує яким саме чином такі обставини об'єктивно перешкодили вчасному поданню позовної заяви.
Суд дійшов висновку, що сам по собі факт дії такого стану не свідчить про поважність пропуску строку для звернення до суду. Поновлення строків це виняток, а воєнний стан - загальна умова для всіх.
Як самостійно вказав позивач, значне навантаження та перехід співробітників Служби судової охорони на посилений варіант служби в період військового стану, на думку позивача, може бути поважною причиною не звернення до суду вчасно.
Отже, суд приходить до висновку, що позивач, як суб'єкт владних повноважень, продовжував здійснювати свою діяльність, однак з даним позовом звернувся лише 21.02.2023.
При цьому, дотримання строків на звернення до суду з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання позовної заяви є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Позивач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання позовної заяви.
Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали позивачу скористатись правом на звернення з позовною заявою, не наведено.
Враховуючи викладене, доводи наведені в заяві про поновлення процесуального строку не виправдовують безпідставність порушення суб'єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на звернення до суду (процесуальна поведінка), та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а тому, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про відмову позивачу у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду та, як наслідок повернення позовної заяви.
За правилами передбаченими ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Одночасно суд роз'яснює, що в силу вимог частини восьмої статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 243, 246, 256 КАС України, суд -
1. Позовну заяву ОДВ Територіальне управління служби судової охорони до ОСОБА_1 про стягнення коштів за речове майно особистого використання, - повернути позивачеві разом із усіма доданими до неї документами без розгляду.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Я.В. Горобцова