ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" січня 2024 р. справа № 300/7370/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, (вул. Сумська, 77/79, м. Харків, 61023) до ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 ) про стягнення коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання, -
Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (відповідачка) про стягнення коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання в сумі 46637 грн 37 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 31.07.2023 по 28.09.2023 проходила навчання та військову службу в Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба. Відповідно до розділу II "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 (далі - Положення), між Університетом та ОСОБА_1 укладений 31.07.2023 контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України. Відповідно до п.1 (абз.6) Контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, укладеного між Міністерством оборони країни, в особі начальника Університету, і відповідачем, ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу(навчання), в разі дострокового розірвання Контракту. Так, відповідно до пункту 1 Контракту, положення частини 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", пунктів 3, 4, 7 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №964 від 12.07.2006 у відповідача наявний обов'язок відшкодувати на користь Університету витрати, пов'язані з утриманням під час навчання, які утворилися в результаті дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) на загальну суму 46637 грн 37 коп. Наголошує, що невідшкодування на користь Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба відповідачкою суми витрат, пов'язаних з її утриманням в Університеті, тягне за собою порушення економічних і оборонних інтересів держави.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
Відповідно до частини 3 статті 171 КАС України, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
З урахуванням того, що позовні вимоги заявлені до відповідача як фізичної особи, Івано-Франківським окружним адміністративним судом 26.10.2023 направлено до Управління ДМС в Івано-Франківській області запит щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_1 . У відповіді на вищезазначений запит міститься відмітка про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 .
Судом направлено відповідачу ухвалу про відкриття провадження за зареєстрованою адресою місця проживання ОСОБА_1 та отримана нею 18.11.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
На адресу суду 30.11.2023 від ОСОБА_1 надійшов відзив, в якому зазначено, що відповідач проходила навчання та військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба з 31.07.2023 по 28.09.2023 на посаді курсанта. Наказом начальника університету (по стройовій частині) від 27.09.2023 ОСОБА_1 відраховано від подальшого навчання у зв'язку із відмовою від проходження військової служби. Вважає, що суми грошового забезпечення не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов'язаі із утриманням курсанта у вищому навчальному закладі. Крім того, вищим навчальним закладом не надано довідки-розрахунку про фактичні витрати за видами забезпечення. Також складений позивачем розрахунок не містить дати та номеру. Наголошує, що позивачем не доведено факту відмови у відшкодуванні витрат належними та допустими доказами. Зазначає, що ій було повідомлено про можливість часткової сплати в силу фінансової можливості. Тому відповідачкою було сплачено на відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням курсанта, кошти у сумі 100 грн. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до вимог частини 5 статті 262 КАС України розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 проходила навчання (військову службу) у Харківському університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба з 31.07.2023 по 28.09.2023, як курсант.
Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до розділу II "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, між Міністерством оборони України в особі начальника Харківського національного університета Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба та ОСОБА_1 31.07.2023 укладено Контракт про проходження військової служби (навчання) (а.с.8-9) (далі - Контракт).
Відповідно до абзацу 6 пункту 1 контракту курсант ОСОБА_1 добровільно взяла на себе зобов'язання "відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмову від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу...".
На підставі особистого рапорту (зв.бік а.с.16) солдата (курсанта 613 навчальної групи) ОСОБА_1 від 10.09.2023 щодо відрахування з Університету у зв'язку із небажанням проходити навчання, наказом начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Кожедуби (по стройовій частині) від 27.09.2023 за № 280 Контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України в особі начальника Університету і відповідачем, достроково розірваний та ОСОБА_1 була виключена зі списків особового складу Університету.
У витягу з наказу від 27.09.2023 за № 280 зазначено підставу для його припинення - систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем (а.с.7).
Окрім того у вищевказаному наказі зазначено про стягнення з відповідача суми у розмірі 46737 рн 37 коп за період навчання в університеті.
Університетом складено Загальний розрахунок від 28.09.2023 №1380 коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 на суму 46737 рн 37 коп. (а.с.13).
На переконання позивача, після припинення чинності дії контракту у відповідача виникло зобов'язання щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання.
Враховуючи те, що відповідач добровільно не сплатив суму відшкодування витрат на користь Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить з такого.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні цієї справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Закон України ''Про військовий обов'язок і військову службу'' від 25.03.1992 за №2232-XII (далі Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За приписами частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Приписи частини 4 статті 2 Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу'' визначають, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 6 статті 2 вказаного Закону закріплено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (надалі по тексту також - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Згідно з вимогами пункту "ж" частини 6 статті 26 Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу'' контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця).
Так, за приписами частини 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" постановою Кабінету Міністрів України № 964 від 12.07.2006 затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти (далі Порядок № 964).
Пунктом 1 Порядку № 964 передбачено, що цей порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (надалі по тексту також - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти (надалі по тексту також витрати).
У силу вимог пункту 3 Порядку № 964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки.
Розрахунок фактичних витрат здійснюється закладом вищої освіти згідно з нормами утримання курсантів (пункт 4 Порядку №964).
На виконання вищевказаного пункту 3 Порядку № 964 Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ від 16.07.2007 за №419/831/240/605/537/219/534, яким затверджений Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок №419/831/240/605/537/219/534).
Підпунктом 1.1 пункту 1 Порядку №419/831/240/605/537/219/534 визначено, що даний Порядок розроблено з метою впорядкування діяльності посадових осіб та органів військового управління щодо відшкодування курсантами, які проходять підготовку на посади осіб офіцерського складу, Міністерству оборони України, Міністерству внутрішніх справ України, Державній прикордонній службі України, Управлінню державної охорони України, Службі безпеки України та Державній спеціальній службі транспорту України (надалі по тексту також - міністерства) витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу (надалі по тексту також - ВНЗ), у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) (надалі по тексту також - контракт) через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, а також у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу у військових формуваннях, правоохоронних органах або органах спеціального призначення після закінчення ВНЗ.
Згідно з підпунктом 1.2 пункту 1 вказаного Порядку зобов'язання про добровільне відшкодування курсантом витрат, пов'язаних з його утриманням, зазначається в контракті під час його укладання.
У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ (абзац 3 підпункту 2.3 пункту 2 Порядку).
У той же час пунктом 7 Порядку № 964 визначено, що у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Відтак, Харківським національним університетом Повітряних Сил відповідно до вимог Порядку № 964 та Порядку № 419/831/240/605/537/219/534 розраховані фактичні витрати, пов'язані з утриманням відповідача з дня його зарахування до Університету по день виключення зі списків особового складу вищого навчального закладу, загальна сума яких склала 46737,37 грн, а саме: по грошовому забезпеченню - 1260 грн(зв.бік а.с.13); продовольчому забезпеченню - 7218 грн (а.с.14); по речовому забезпеченню - 4276,82 грн(зв.бік а.с.14); по медичному забезпеченню - 32469,76 грн (а.с.15); по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 1512,79 грн (зв.бік а.с.15), що підтверджено також Загальним розрахунком від 28.09.2023 №1380, який міститься в матеріалах справи (а.с.13).
Як вже було зазначено судом, згідно з абзацем 6 пункту 1 Контракту, відповідачка взяла на себе зобов'язання добровільного відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання.
Окрім цього, у пункті 3 Контракту додатково зазначено про інші умови: "курсант добровільно бере на себе зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі в разі дострокового розірвання контракту через систематичне невиконання умов контракту...".
Проставлений підпис ОСОБА_1 у вказаному Контракті свідчить про ознайомлення останньої, станом на момент укладення контракту, про обов'язок відшкодування таких витрат у разі виникнення вищевказаних обставин.
Щодо доводів відповідачки, що суми грошового забезпечення не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов'язані із утриманням курсанта у вищому навчальному закладі, суд зазначає таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 № 755/10947/17 зазначено, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Так, Верховний Суд постановою від 16.10.2020 по справі №1.380.2019.002683 ( № К/9901/9138/20) залишив в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2019, яким було задоволено вимоги Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в закладі вищої освіти, серед яких, зокрема, витрати на грошове забезпечення.
У постанові від 13.01.2023 у справі №440/2692/20 Верховний Суд вказав, що грошове забезпечення курсантам вищого навчального закладу (ВНЗ) із специфічними умовами навчання виплачується за місцем проходження служби (навчання) виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом ВНЗ із специфічними умовами навчання.
Тож, оскільки саме в кошторисі ВНЗ передбачаються кошти на виплату грошового забезпечення курсантів ВНЗ, то вказане грошове забезпечення належить до категорії витрат на навчання таких курсантів. Суми відшкодування на корить держави можуть визначатись з урахуванням вартості навчання, виплат на утримання особи, яка навчається (наприклад, вартість проживання, їжі та обладнання, наданих особі під час навчання), субсидованої державою стипендії особі, яка навчається.
Верховний Суд у цій постанові від 13.01.2023 у справі №440/2692/20 також зазначив, що стаття 2 Протоколу № 1 до Конвенції захищає та гарантує загальне особисте право особи на освіту. Держави не зобов'язуються організовувати за власний кошт або субсидувати освіту визначеного виду або рівня. Водночас, держава не зобов'язана виключно утримуватись від порушень цього права, а несе й відповідні позитивні зобов'язання, аби забезпечити дотримання права, захищеного статтею 2 Протоколу № 1 до Конвенції. Відповідні обмеження не повинні звужувати згадане право настільки, щоб порушити його сутність і позбавити його ефективності. Такі обмеження мають бути передбачуваними для зацікавленої особи і переслідувати законну мету.
За такого правового підходу ЄСПЛ, який кореспондує усталеній та послідовній практиці Верховного Суду у справах аналогічної категорії, підхід до вирішення спорів щодо відшкодування особами, які навчаються у ВНЗ за рахунок державного бюджету, витрат на їх навчання у зв'язку з невиконанням ними умов договору (контракту) має бути однаковим, інший підхід може призвести до дискримінації (п. 143 постанови від 13.01.2023 у справі №440/2692/20).
Щодо обов'язку особи відшкодувати вартість навчання у разі невиконання умов контракту Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) висловлювався в ряді справ.
У справі "Chitos проти Греції" (рішення від 04 червня 2015 року, заява № 51637/12) ЄСПЛ зазначав: заявник не може правомірно стверджувати, що не знав принципу і обсягу зобов'язання, яке він взяв на себе, обравши кар'єру офіцера і військового лікаря. Однією з головних переваг вступу до армії було безкоштовне навчання. Дійсно, збройні сили беруть на себе вартість усього навчання такої особи, сплачують їй платню і надають соціальне забезпечення як кадровому офіцеру. Натомість від офіцера після отримання диплома вимагається взяти на себе зобов'язання служити у відповідному званні певну кількість років.
ЄСПЛ уважає, що накладене на кадрових офіцерів зобов'язання після завершення навчання нести службу протягом певного строку є невід'ємним від покладеного на них завдання. Обчислення строку дії контрактів офіцерів, які отримали освіту коштом армії, і умови розірвання таких контрактів належать до розсуду держави.
Вимога держави повернути кошти, витрачені на навчання офіцерів і військових медиків, а також на їх забезпечення відповідно до потреб, виправдовують заборону розривати контракт протягом певного строку і встановлення відшкодування витрат, яких зазнала держава протягом років навчання. Зобов'язання військових лікарів, які бажають піти у відставку до завершення контракту, сплатити державі певну суму на відшкодування витрат, понесених на їх навчання, цілком виправдовується перевагами, яких не мають цивільні студенти у сфері медицини, зокрема забезпеченим працевлаштуванням, отриманням платні тощо. Сам принцип відкупу років, які залишається відслужити, не становить порушення принципу пропорційності.
У справі "Lazaridis проти Греції" (рішення від 12 січня 2016 року, заява № 61838/14) заявник (лікар, підполковник армії) подав клопотання про його дострокове відрахування з армії. Генеральний штаб армії зобов'язав заявника виплатити державі відшкодування у сумі 121 321,72 Євро як компенсацію за дострокове звільнення. Заявник оскаржив таке рішення до суду. Суд відхилив його скаргу, у зв'язку із тим, що заявник, отримавши відповідну освіту, зобов'язався відслужити в армії дев'ятнадцять років і вісімнадцять днів, але він прослужив лише чотирнадцять років, два місяці та шість днів. Заявник оскаржив це рішення національного суду.
ЄСПЛ дійшов висновку, що зобов'язання військових лікарів, які бажали залишити армію до закінчення строку виконання обов'язку, відшкодувати державі витрати, понесені на їх навчання, було цілком виправданим з огляду на привілеї, якими вони користувалися порівняно із цивільними студентами-медиками. Особа, яка вступає на навчання до Військової академії, усвідомлює, що аналогом безкоштовної освіти, винагороди та соціальних переваг, якими користується така особа в силу свого військового статусу, є зобов'язання служити в рядах армії протягом визначеного періоду після закінчення навчання.
Обов'язок офіцерів армії нести службу протягом визначеного періоду після завершення їх підготовки відповідає встановленій меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме за допомогою військових установ особи отримують загальну медичну освіту, відповідну спеціалізацію, а також мають можливість займатися приватною медициною в неробочий час. Таким чином, сам принцип викупу решти років служби не порушує принцип пропорційності.
У справі "Yanask проти Туреччини" (рішення від 06 січня 1993 року заява № 14524/89) щодо права на освіту ЄСПЛ зазначив, що гарантування права на освіту не виключає застосування дисциплінарних стягнень; встановлені обмеження у справі заявника щодо права на освіту у військовому інституті не обмежують його право на освіту у цивільних навчальних закладах.
Щодо захисту права власності у рішенні ЄСПЛ вказано, що у заявника виник борг перед державою щодо відшкодування плати за навчання, харчування, проживання у разі невиконання обов'язку стосовно проходження військової служби в армії у встановлений законодавством період. Комісія вважає, що обов'язок здійснити такі відшкодування після відрахування з навчального закладу не порушує права заявника відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.
Отже, курсанти, які навчаються в вищих навчальних закладах, перебувають на повному державному забезпеченні. Кошти, які витрачаються на їх навчання, є державними (бюджетними).
Враховуючи те, що відповідачкою не відшкодовано у добровільному порядку витрати, пов'язані з утриманням під час її навчання у Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба у розмірі 46737,37 грн, суд вважає обгрунтованим звернення Університету із вказаним позовом, у спосіб визначений частиною 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Доводи позивача, що невідшкодування на користь Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба відповідачкою суми витрат, пов'язаних з її утриманням в Університеті, тягне за собою порушення економічних і оборонних інтересів держави є доречними. Адже це проявляється у створенні умов для невиконання видаткової частини Держбюджету, що у кінцевому рахунку веде до зниження боєздатності Збройних Сил України та нанесення шкоди національній економіці України.
Невідшкодована на користь Харківського національного університету Повітряних Сил відповідачем сума витрат, пов'язаних з її утриманням в Університеті, - це не отримані державою кошти на національну оборону, що, у свою чергу, завдає шкоду безпосередньо інтересам держави.
Відтак, на переконання суду, позовні вимоги є такими, що слід задовольнити.
Належним способом захисту прав позивача є стягнення з ОСОБА_1 на користь Університету, витрат, пов'язаних з утриманням відповідачки під час її навчання у Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба у розмірі 46737,37 грн.
За приписами частини 2 статті 139 КАС України, враховуючи вирішення спору на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, та відсутність доказів стосовно понесених витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків, судові витрати до розподілу не належать.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799, вул. Сумська, 77/79, м. Харків, Харківська область, 61023) кошти в розмірі 46737,37 грн (сорок шість тисяч сімсот тридцять сім гривень тридцять сім копійок) на відшкодування витрат, пов'язаних з її утриманням під час навчання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.