Справа № 161/9197/23 Провадження №33/802/65/24 Головуючий у 1 інстанції:Черняк В. В.
Доповідач: Борсук П. П.
10 січня 2024 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Борсук П. П., за участі секретаря судового засідання Хомік В. О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Плебановича Андрія Сергійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2023 року,
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , непрацюючого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 536,80 грн. судового збору.
Так ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 28 травня 2023 року о 19 год. 53 хв. у м. Луцьку на пр. Грушевського, 27, керував автомобілем Seat Alhamba, КТ5739Н, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Alcotest та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просять оскаржуване судове рішення скасувати, а провадження у справі за фактом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити.
На переконання апелянта, матеріали справи не містять доказів, які б поза розумним сумнівом доводили його винуватість у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 вважає, що пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не можуть вважатися належними та допустимими доказами, оскільки не відрізняються один від одного та вказані особи судом безпосередньо не допитувалися.
У свою чергу, апелянт вказує, що він не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, адже матеріалами справи не доводиться факту керування ним транспортним засобом. Відеозапис наявний в матеріалах справи починається з моменту приїзду працівників поліції та ним зафіксований лише припаркований автомобіль з вимкнутим двигуном. Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували керування ОСОБА_1 транспортним засобом зеленого кольору Seat Alhamba, КТ5739Н.
ОСОБА_1 зазначає, що рапорт працівника поліції не може слугувати доказом його винуватості у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Також, на думку апелянта, працівниками поліції було порушено процедуру складання направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, оскільки вказаному направленні було вказаний медичний заклад «Волинський медичний центр терапії залежностей», хоча найближчий від місця вчинення адміністративного правопорушення є медичний заклад «Волинська обласна клінічна лікарня».
Серед іншого, ОСОБА_1 вказує, що на утримані має дружину інваліда 2 групи, якій потрібна реабілітація, у зв'язку з цим постійно виїжджають за кордон на лікування. Зазначає, що так як має можливість виїзду закордон, то займається поставкою гуманітарної допомоги для ЗСУ.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.08.2023. В обґрунтування вказує, що під час постановлення оскаржуваної постанови присутній не був, будь-яких повідомлень про дату час судового розгляду не отримував. Копію оскаржуваної постанови захисником отримано лише 13 грудня 2023 року.
Перевіривши доводи скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Плебановича А. С., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Насамперед, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не був присутнім під час розгляду матеріалів щодо нього, його захисником отримано 13 грудня 2023 року копію постанови суду від 25 серпня 2023 року, апеляційну скаргу подав 18 грудня 2023 року, а тому десятиденний строк на оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду від 25 серпня 2023 року, виходячи з принципу доступу до правосуддя, який випливає з п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, слід поновити, та прийняти до розгляду апеляційну скаргу.
Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов обґрунтованих висновків про його винуватість у вчиненні правопорушення.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, його винуватість підтверджується матеріалами справи, зокрема, протоколом про адміністративні правопорушення серії ААД № 079232 від 28 травня 2023 року, у якому із належною повнотою викладено сутність вчиненого ОСОБА_1 правопорушення; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідного огляду; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , у яких зазначається про керування ОСОБА_1 транспортним засобом на спущених колесах. Крім того, вина ОСОБА_1 доводиться й відеозаписами із боді-камери працівника поліції.
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
Як вбачається з відеозапису, наявненого в матеріалах справи, при прибутті працівників поліції на місце вчинення адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 дійсно знаходився біля припаркованого автомобіля, однак в ході спілкування з працівниками поліції останній не заперечував керування ним транспортним засобом та не вказував про наявність іншої особи, яка могла керувати автомобілем. У свою чергу, відповідно до пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 керував транспортним засобом на спущених колесах, на що і звернули увагу свідки та у зв'язку з цим ними і було зупинено транспортний засіб під керуванням першого. Таким чином, посилання ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме суб'єкта правопорушення, оскільки він транспортним засобом не керував, є неспроможними та спростовуються зазначеними вище доказами.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у тому числі і пояснення свідків.
Підстав ставити під сумнів пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 апеляційний суд не вбачає, оскільки вони є послідовними, логічними та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.
Не здійснення судом першої інстанції безпосереднього допиту вказаних вище свідків у судовому засіданні не може беззаперечно свідчити про недопустимість наданих ними письмових пояснень, які були відібрані в останніх відразу після вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. У свою чергу, матеріали справи містять достатню кількість доказів, які у своїй сукупності дають можливість всебічно, повно та об'єктивно встановити фактичні обставини справи, а тому, на переконання апеляційного суду, була відсутня необхідність виклику і допиту свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання місцевого суду. Також слід зазначити, що апелянтом ні в апеляції, ні під час апеляційного розгляду не заявлялося клопотання про виклик даних свідків та в чому саме полягає невідповідність їх показів.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом МВС України та Міністерства охорони здоров'я №1452/735 від 9.11.2015 року, також порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 р.
Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
?поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
?лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пункт 7 передбачає, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи вказані положення, посилання апелянта про порушення працівниками поліції процедури при складанні направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, оскільки у вказаному документі не вказаний найближчий медичний заклад, апеляційним судом до уваги не береться.
Всі інші обставини, на які посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі, зокрема, наявність на його утриманні дружини інваліда 2 групи та здійснення ним поставки гуманітарної допомоги для ЗСУ, не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.
Також будь-яких порушень судом першої інстанції під час розгляду справи, які б стали підставою для скасування по суті правильного судового рішення, під час перевірки його в апеляційному порядку не встановлено.
Таким чином, аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а викладені в апеляційній скарзі доводи жодним чином не спростовують їх.
Тож апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, а висловлені апеллянтом посилання не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду матеріалів.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга особи, яка притягається до адміністративної відповідальності відповідальності ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294, 295 КУпАП, суд
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2023 року.
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Копію рішення у справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів надіслати особі, щодо якої його винесено.
Суддя Волинського
апеляційного суду П. П. Борсук