печерський районний суд міста києва
Справа № 757/54234/23-к
14 грудня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання Заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфер оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за № 42023000000001441 від 29.08.2023, -
Заступник начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфер оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 17.11.2023 під час особистого обшуку затриманого за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого було виявлено та вилучено мобільний телефон «iPhone» 11 Pro Max, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 із мобільним номером телефону НОМЕР_3 на якому збереглися сліди та містяться відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що вказане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів. З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні від 29.08.2023, за ознаками кримінальних № 42023000000001441 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території України функціонує стале злочинне угрупування, учасники якого, маючи на меті власне протиправне збагачення, під час дії воєнного стану на території України, здійснюють вимагання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб з обіцянкою вплинути на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, за безперешкодне переміщення товарів через державний кордон України, а також здійснюють організацію незаконного переправлення осіб призовного віку через державний кордон України.
Так, у слідства є обґрунтовані підстави вважати, що організатором зазначеного протиправного механізму є громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який діючи в умовах правового режиму воєнного стану в Україні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді незаконного переправлення осіб та товарів через державний кордон України, розуміючи порядок перетину державного кордону України, з метою власного протиправного збагачення, запровадив функціонування протиправного механізму, втупивши у злочинну змову із іншими невідомими органу досудового розслідування особами, який функціонує.
Відповідно до інформації оперативного підрозділу СБ України, який здійснює оперативний супровід в даному кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_4 з метою реалізації злочинного плану, до протиправної діяльності залучено мешканця Ковельського району, Волинської області, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Так, відповідно отриманої оперативної інформації та документів встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українець, громадянин України, уродженець міста Деражня, Хмельницької області, певний час проходив військову службу у Закарпатській області, де започаткував контакти з окремими місцевими мешканцями, в тому числі з особами, які безпосередньо причетні до протиправної діяльності пов'язаної з незаконним переправленням товарів та осіб призовного віку через державний кордон України.
Відповідно до інформації оперативного підрозділу СБ України, який здійснює оперативний супровід в даному кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_4 з метою реалізації злочинного плану, до протиправної діяльності залучено мешканця Ковельського району, Волинської області, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Так, відповідно отриманої оперативної інформації та документів встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українець, громадянин України, уродженець міста Деражня, Хмельницької області, певний час проходив військову службу у Закарпатській області, де започаткував контакти з окремими місцевими мешканцями, в тому числі з особами, які безпосередньо причетні до протиправної діяльності пов'язаної з незаконним переправленням товарів та осіб призовного віку через державний кордон України.
Враховуючи наявність вищевказаних знайомств, ОСОБА_4 налагодив механізм з підшукування «клієнтів» в середовищі близьких осіб, яким він довіряє. При цьому, ОСОБА_4 неодноразово озвучував в близькому середовищі, що за грошову винагороду в розмірі 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) доларів США він організує переправлення осіб до Європейського Союзу.Враховуючи наведене, виникла необхідність у накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів. 17.11.2023 під час затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснено особистий обшук в ході якого було виявлено та вилучено мобільний телефон «iPhone» 11 Pro Max, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 із мобільним номером телефону НОМЕР_3 .
На даний час у органу досудового розслідування є підставив вважати, що на вилучених речах збереглися сліди та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
17.11.2023 винесена постанова про визнання вилученого мобільного телефону «iPhone» 11 Pro Max, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 із мобільним номером телефону НОМЕР_3 , оскільки він відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
В судове засідання прокурор не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. Прокурор подав до суду заяву про розгляд вказаного клопотання у відсутність сторони обвинувачення, клопотання підтримав та просив його задовольнити. Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась. У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом. Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність осіб, які не з'явились. Вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить наступного висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України). Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно з ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті. Отже, арешт з метою забезпечення речових доказів, по суті являє форму забезпечення доказів у кримінальному провадженні та не вимагає обов'язкового повідомлення підозри у кримінальному провадженні, не пов'язується з особою, підозрюваною у вчиненні кримінального провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено. Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно, оскільки вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98, ч. 2 ст. 167 КПК України, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів. З урахуванням наведеного та керуючись ст. 98, 167, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України,-
Клопотання - задовольнити. Накласти арешт у кримінальному провадженні за № 42023000000001441 від 29.08.2023 роуц на майно, вилучене 17.11.2023 під час особистого обшуку затриманого за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого було виявлено та вилучено мобільний телефон «iPhone» 11 Pro Max, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 із мобільним номером телефону НОМЕР_3 на якому збереглися сліди та містяться відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Ухвала підлягає негайному виконанню прокурором/слідчим у кримінальному провадженні у кримінальному провадженні за № 42023000000001441 від 29.08.2023 р. Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1