Справа № 571/2225/23
Провадження № 2/571/84/2024
про відмову у забезпеченні позову
04 січня 2024 року смт. Рокитне
Суддя Рокитнівського районного суду Рівненської області Верзун О.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №571/2225/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою,
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову. В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що ним подано позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що для належного виконання рішення суду потрібно застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.
Вивчивши матеріали додані до заяви, суд вважає заяву про забезпечення позову не обґрунтованою, та такою, що не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом
Так ч.2 ст.149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст.150 ЦПК України видами забезпечення позову визначено зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У заяві про забезпечення позову заявник просить накласти арешт на майно відповідача. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову покликається на припущення, не навівши жодної обґрунтованої обставини, яка б давала підстави вважати, що є загроза порушення прав позивача, а відтак загроза для утруднення виконання судового рішення.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97- ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 159 ЦПК України, відповідач, або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. У звязку з цим, відповідно до вимог п.6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, позивачем мало би бути зазначено у заяві про забезпечення позову і пропозиції щодо зустрічного забезпечення, однак таких не зазначено.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.
Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на унеможливлення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.
У заяві про забезпечення позову позивачем не наведено достатніх підстав щодо необхідності забезпечення даного позову та доказів того, що відповідач унеможливить виконання судового рішення, оскільки такі доводи ґрунтуються на його припущеннях, суб'єктивній оцінці обставин, що супроводжується оціночними судженнями, відтак заява про забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню.
Як окремою підставою для відмови у задволенні клопотання судом встанолена не співмірність виду забезпечення позову, про який просить позивач, з заявленими позовними вимогами.
Враховуючи наведене, беручи до уваги що при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, суд дійшов до переконання, що у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 150, 153 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №571/2225/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена у п'ятнадцятиденний строк з моменту її складання.
Суддя