Справа № 550/1365/23
Номер провадження 3/948/9/24
11.01.2024 суддя Машівського районного суду Полтавської області Кравець С.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Сектору поліцейської діяльності №2 Відділу поліції №3 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану в АДРЕСА_1 , жительку АДРЕСА_2 , не працює,
за ч.2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Опис обставин, установлених під час розгляду справи
згідно протоколу про адміністративне правопорушення, повторно, ОСОБА_1 ухилялася від виконання батьківських обов'язків стосовно своєї доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка з 23.10.2023 р. по 31.10.2023р. перебувала у сторонніх осіб в АДРЕСА_3 без догляду матері, чим порушила вимоги ч.5 ст.150 Сімейного кодексу України.
Нормативний акт, що передбачає відповідальність за інкриміноване особі адміністративне правопорушення
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.184 КУпАП.
Позиції учасників судового провадження
У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначила, що з протоколом згодна.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином, натомість подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, у зв'язку з відсутністю транспортного сполучення, також зазначила, що вину визнає та просить суворо не карати (а.с.16).
Оскільки відповідно до ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП не є обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
Мотиви суду та оцінка наданих сторонами доказів
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення надано:
- протокол про адміністративне правопорушення, в якому викладені обставини справи (а.с.2);
- письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких вона повідомила, що а разом з чоловіком та трьома дітьми проживає в с. Селещина Полтавського району Полтавської області. Її донька ОСОБА_2 близько неділі тому поїхала у гості до своїх друзів в с. Іскрівка Полтавського району Полтавської області, де перебувала не під наглядом батьків, а сторонніх людей. В подальшому вона її забрала в смт Чутове, так як працівниками поліції було виявлено цей факт. Також зазначила, що свою вину стосовно ухиляння від виконання батьківських обов'язків визнає (а.с.4);
- письмові пояснення ОСОБА_2 , що дійсно 23.10.2023р. вона одна поїхала до своїх друзів у с. Іскрівка Полтавського району Полтавської області та близько 10 днів перебувала без нагляду своїх батьків, в той час за нею доглядали інші люди (а.с.5);
- копію свідоцтва про народження, з якого вбачається, що ОСОБА_1 являється матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6);
- довідка інспектора сектору адміністративної практики Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Дрозда В. про те, що ОСОБА_1 не притягувалася до адміністративної відповідальності (а.с.8).
Дослідивши надані докази, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За ч.1 ст.184 КУпАП настає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Диспозицією ч.2 ст.184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Так, в порушення вищевказаних норм законодавства, у протоколі не повністю висвітлена об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, зокрема не конкретизовано від яких саме батьківських обов'язків, які передбачені диспозицією інкримінованої статті ухиляється ОСОБА_1 , зокрема чи щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання чи виховання.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
Крім цього, об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Отже, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Законодавчо визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитинивикладені у чч.1-3 ст. 150 СК України, згідно яких: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
За змістом ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Статтею 256 КУпАП встановлено вимоги до змісту протоколу, зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються в тому числі: нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Так, у даному протоколі його автором наведено посилання на порушення ОСОБА_1 ч.5 ст.150 Сімейного кодексу України.
Згідно ч.5 ст. 150 СК України передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Водночас, у вказаній справі відсутній взаємозв'язок між передачею дитини іншим особам та об'єктивною стороною правопорушення у вигляді ухилення від виконання обов'язків чи то забезпечення необхідних умов життя, чи то навчання, чи то виховання неповнолітніх дітей.
Тобто автором протоколу не тільки не описана об'єктивна сторона відповідно до ст. 184 КУпАП, а й не зазначено яким особам дитина була передана на виховання відповідно до ч.5 ст. 150 СК.
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, дослідивши протокол та додані до нього документ, суд дійшов висновку, що оскільки автором протоколу не повністю викладена об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, зокрема не зазначено від яких саме батьківських обов'язків, які передбачені диспозицією інкримінованої статті ухиляється ОСОБА_1 , а тому обвинувачення є неконкретним, у свою чергу, суд не може перебирати на себе функцію уточнення обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а відтак дійшов висновку, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.2 ст. 184 КУпАП, а тому провадження у справі слід закрити.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.184 КУпАП за ознакою повторності, натомість на підтвердження цього не надано жодних доказів.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи, що провадження у даній справі підлягає закриттю, а тому судовий збір стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП
провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.184 КУпАП стосовно ОСОБА_1 - закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження, а у разі її оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя С.В.Кравець