Справа № 524/6658/21
Провадження № 1-кс/524/7/24
11 січня 2024 року слідчий суддя Автозаводського районного суду міста Кременчука ОСОБА_1 , за участю: - секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному 30.05.2021 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021175500000806 стосовно:
- ОСОБА_4 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Градизьк Глобинського (нині - Кременчуцького) району, Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середня технічна, не одруженого, на утриманні малолітніх та/або неповнолітніх дітей не має, зареєстрований та здійснює діяльність як ФОП, не є учасником АТО та ООС, не має ознак інвалідності, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з його слів судимого за ч. 1 ст. 190 КК України за вироком Глобинського районного суду Полтавської області у квітні 2023 року,
- підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,3 ст.191 КК України,-
У серпні 2023 року до слідчого судді звернувся слідчий відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_6 з клопотанням, погодженого прокурором Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1,3 ст. 191 КК України, які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 1202117550000806 від 30.05.2021 року.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що 10.02.2021 року до 17-го відділення ломбарду Повне Товариство «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії», що розташований за адресою: м. Кременчук, вул. Небесної Сотні, буд. 30 на посаду експерта-оцінювача був прийнятий ОСОБА_4 .
Слідчий вказував, що у березні 2021 року у ОСОБА_4 , котрий займав посаду оцінювача-експерта, діючи з корисливих спонукань, всупереч врегульованих законом суспільним відносинам у сфері власності та всупереч інтересам відділення № 17 Повне Товариство «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії», з метою збагачення за рахунок матеріальних цінностей Ломбарду, виник умисел на привласнення майна, яке належить ПТ «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії» .
З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на привласнення чужого майна, яке перебувало в його віданні, знаючи про необхідність дотримання вимог посадової інструкції, умисно, керуючись корисливим мотивом, перебуваючи на своєму робочому місці в приміщенні ломбардного відділення №17, розташованого за вищевказаною адресою, ОСОБА_4 , незаконно привласнив майно, яке перебувало в його віданні, а саме матеріальні цінності, отримані від ПТ «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії», згідно договору № 017202511 про надання фінансового кредиту та закладу майна до ломбарду, а саме: ноутбук ASUS X541N SN:947168, 4/250 GB.
У подальшому, а саме 21.03.2021 року, зазначений ноутбук він заклав на своє ім'я у ПТ «Климчук і компанія «Ломбард Капітал», за адресою: м. Кременчук, просп. Л. Українки,39 за що отримав грошові кошти у розмірі 3310 гривень.
У результаті незаконного привласнення вищезазначеного майна, ОСОБА_4 , завдав матеріального збитку ПТ «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії», який відповідно до висновку експерта № 2226/21 від 30.06.2021 склав 4700 гривень 00 копійок.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у привласненні чужого майна, яке перебувало в його віданні, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.
У квітні 2021 року у ОСОБА_4 , займаючи посаду оцінювача-експерта, діючи з корисливих спонукань, всупереч врегульованих законом суспільним відносинам у сфері власності та всупереч інтересам відділення № 17 Повне Товариство «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії», з метою збагачення за рахунок матеріальних цінностей Ломбарду, виник умисел на повторне привласнення майна, яке належить ПТ «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії».
З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на повторне привласнення чужого майна, яке перебувало в його віданні, знаючи про необхідність дотримання вимог посадової інструкції, умисно, керуючись корисливим мотивом, перебуваючи на своєму робочому місці в приміщенні ломбардного відділення №17, розташованого за вищевказаною адресою, ОСОБА_4 , незаконно, повторно привласнив майно, яке перебувало в його віданні, а саме матеріальні цінності, отримані від ПТ «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії», згідно договору № 017193853 про надання фінансового кредиту та закладу майна до ломбарду, а саме: блютуз навушники JBL Tune 120 TWS S/N:1811.
У подальшому 15.04.2021 року, зазначені блютуз навушники він заклав на своє ім'я у ПТ «Климчук і компанія «Ломбард Капитал» ,за адресою: м. Кременчук, просп. Свободи,73 Б, за що отримав грошові кошти у розмірі 405 гривень.
У результаті незаконного привласнення вищезазначеного майна, ОСОБА_4 , завдав матеріального збитку ПТ «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії», який відповідно до висновку експерта № 2226/21 від 30.06.2021 склав 1211 гривень 00 копійок.
Таким чином ОСОБА_4 підозрюється у привласненні чужого майна, яке перебувало в його віданні, вчиненого повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
Слідчий зазначав, що досудовим розслідуванням встановлено, що в квітні 2021 року, у ОСОБА_4 , займаючи посаду оцінювача-експерта, діючи з корисливих спонукань, всупереч врегульованих законом суспільним відносинам у сфері власності та всупереч інтересам відділення № 17 Повне Товариство «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії», з метою збагачення за рахунок матеріальних цінностей Ломбарду, виник умисел на повторне привласнення майна, яке належить ПТ «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії».
З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на повторне привласнення чужого майна, яке перебувало в його віданні, знаючи про необхідність дотримання вимог посадової інструкції, умисно, керуючись корисливим мотивом, перебуваючи на своєму робочому місці в приміщенні ломбардного відділення №17, розташованого за вищевказаною адресою, ОСОБА_4 , незаконно, повторно привласнив майно, яке перебувало в його віданні, а саме матеріальні цінності, отримані від ПТ «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії», згідно договору № 0172199 про надання фінансового кредиту та закладу майна до ломбарду, а саме: мобільний телефон марки «SAMSUNG Galaxy A3 A300Н», ІМЕІ: НОМЕР_1 .
У подальшому, а саме 17.04.2021 року, зазначений мобільний телефон він заклав на своє ім'я у ПТ «Климчук і компанія «Ломбард Капитал» ,за адресою: м. Кременчук, просп. Свободи, 31, за що отримав грошові кошти у розмірі 700,00 гривень.
В результаті незаконного привласнення вищезазначеного майна, ОСОБА_4 , завдав матеріального збитку ПТ «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії», який відповідно до висновку експерта №2226/21 від 30.06.2021 склав 900 гривень 00 копійок.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у привласненні чужого майна, яке перебувало в його віданні, вчиненого повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
Також досудовим розслідуванням встановлено, що у травні 2021 року, у ОСОБА_4 , займаючи посаду оцінювача-експерта, діючи з корисливих спонукань, всупереч врегульованих законом суспільним відносинам у сфері власності та всупереч інтересам відділення № 17 Повне Товариство «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії», з метою збагачення за рахунок матеріальних цінностей Ломбарду, виник умисел на повторне привласнення майна, яке належить ПТ «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії».
З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на повторне привласнення чужого майна, яке перебувало в його віданні, знаючи про необхідність дотримання вимог посадової інструкції, умисно, керуючись корисливим мотивом, перебуваючи на своєму робочому місці в приміщенні ломбардного відділення №17, розташованого за вищевказаною адресою, ОСОБА_4 , незаконно, повторно привласнив майно, яке перебувало в його віданні, а саме матеріальні цінності, отримані від ПТ «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії», згідно договору № 017211001 про надання фінансового кредиту та закладу майна до ломбарду, а саме: мобільний телефон марки «XIAOMI Redmi 9a» 2/32 GB ІМЕІ: НОМЕР_2 .
У подальшому, а саме 01.05.2021 року, зазначений мобільний телефон він заклав на своє ім'я у ПТ «Ломбард «Свіжа Копійка» ,за адресою: м. Кременчук, вул. Гагаріна 15/34, за що отримав грошові кошти у розмірі 1250,00 гривень.
У результаті незаконного привласнення вищезазначеного майна, ОСОБА_4 , завдав матеріального збитку ПТ «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії», який відповідно до висновку експерта № / 21 від 30.06.2021 склав 2303 гривень 00 копійок.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у привласненні чужого майна, яке перебувало в його віданні, вчиненого повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
Слідчий посилався, що у ході досудового розслідування встановлено, що у травні 2021 року, у ОСОБА_4 , займаючи посаду оцінювача-експерта, діючи з корисливих спонукань, всупереч врегульованих законом суспільним відносинам у сфері власності та всупереч інтересам відділення № 17 Повне Товариство «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії», з метою збагачення за рахунок матеріальних цінностей Ломбарду, виник умисел на повторне привласнення майна, яке належить ПТ «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії».
З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на повторне привласнення чужого майна, яке перебувало в його віданні, знаючи про необхідність дотримання вимог посадової інструкції, умисно, керуючись корисливим мотивом, перебуваючи на своєму робочому місці в приміщенні ломбардного відділення №17, розташованого за вищевказаною адресою, ОСОБА_4 , незаконно, повторно привласнив майно, яке перебувало в його віданні, а саме матеріальні цінності, отримані від ПТ «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії», згідно договору № 017211122 про надання фінансового кредиту та закладу майна до ломбарду, а саме: мобільний телефон марки «HUAWEI Honor 9X STK-LX1» 4/128 GB ІМЕІ: НОМЕР_3 ;
У подальшому, а саме 24.05.2021 року, зазначений мобільний телефон він заклав на своє ім'я у ПТ «Ломбард «Свіжа Копійка», за адресою: м. Кременчук, просп. Свободи, 47, за що отримав грошові кошти у розмірі 1200,00 гривень.
У результаті незаконного привласнення вищезазначеного майна, ОСОБА_4 , завдав матеріального збитку ПТ «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії», який відповідно до висновку експерта № 2226/21 від 30.06.2021 склав 3150 гривень 00 копійок.
Таким чином ОСОБА_4 підозрюється у привласненні чужого майна, яке перебувало в його віданні, вчиненого повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
Крім того встановлено, що у травні 2021 року, у ОСОБА_4 , займаючи посаду оцінювача-експерта, діючи з корисливих спонукань, всупереч врегульованих законом суспільним відносинам у сфері власності та всупереч інтересам відділення № 17 Повне Товариство «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії», з метою збагачення за рахунок матеріальних цінностей Ломбарду, виник умисел на повторне привласнення майна, яке належить ПТ «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії».
З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на повторне привласнення чужого майна, яке перебувало в його віданні, знаючи про необхідність дотримання вимог посадової інструкції, умисно, керуючись корисливим мотивом, перебуваючи на своєму робочому місці в приміщенні ломбардного відділення №17, розташованого за вищевказаною адресою, ОСОБА_4 , незаконно, повторно привласнив майно, яке перебувало в його віданні, а саме матеріальні цінності, отримані від ПТ «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії», згідно договору № 01721740 про надання фінансового кредиту та закладу майна до ломбарду, а саме: мобільний телефон марки «SAMSUNG Galaxy A31 А315F» 4/64 GB , ІМЕІ: НОМЕР_4 .
У подальшому, а саме 28.05.2021 року, зазначений мобільний телефон він заклав на своє ім'я у ПТ «Климчук і компанія «Ломбард Капитал»,за адресою: м. Кременчук, вул. Н. Сотні, 21А, за що отримав грошові кошти у розмірі 3100,00 гривень.
У результаті незаконного привласнення вищезазначеного майна, ОСОБА_4 , завдав матеріального збитку ПТ «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанії», який відповідно до висновку експерта № 2226/21 від 30.06.2021 склав 4354 гривень 00 копійок.
Таким чином ОСОБА_4 підозрюється у привласненні чужого майна, яке перебувало в його віданні, вчиненого повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
30.06.2021 гр. ОСОБА_7 , який є дідом ОСОБА_4 , вручено повідомлення про підозру відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім цього повідомлення про підозру ОСОБА_4 вручено особисто 10.01.2024.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1,3 ст. 191 КК України.
Слідчий вказував, що у ході досудового розслідування встановлено наявність ряду ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть суттєво вплинути на проведення досудового розслідування, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду, перешкоджання кримінальному провадженню, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Посилаючись на вказані обставини, слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60-ть днів.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила його задовольнити з підстав, викладених у ньому, уточнивши про зменшення ризиків до переховування від органів досудового розслідування та вчинення інших кримінальних правопорушень, а також просила застосувати при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заставу на зміну вказаного запобіжного заходу у розмірі 30-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 87600 грн.
Підозрюваний ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 , не погоджуючись з клопотанням та підозрою, вважаючи, що певні стосунки склалися між ПТ "Ломбард Заставне товариство "Діамантовий дім" ТОВ "Монета і компанії та підозрюваним як ФОП саме у сфері господарсько-правових відносин, при цьому просили обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання, який буде достатнім для досягнення мети у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, вислухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, свідчення свідка, вивчивши та дослідивши надані до клопотання матеріали, встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Частиною 6 статті 193 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається із наданих суду матеріалів клопотання в рамках кримінального провадження, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.
Відповідно до положень ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше. При цьому, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного тощо. Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки. Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м'яких запобіжних заходів.
ЄСПЛ робить висновок, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов'язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (п. 31 рішення ЄСПЛ у справі «Амбрушкевич проти Республіка Польща (заява № 38797 від 03.11.2003р.).
Розглядаючи дане клопотання, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії», заява № 26772/95 від 10.04.1994 р. та у справі «Харченко проти України», заява №40107/02 від 10.02.2011 р.).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (пункт 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»): тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу» (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України», заява № 38717/04 від 14.10.2004 р.).
Право на свободу є одним із основоположних прав людини, яке має виняткову роль як засіб забезпечення інших прав і свобод людини. Це право гарантується статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 29 Конституції України.
Проголошуючи «право на свободу», стаття 5 Конвенції передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена волі.
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
ЄСПЛ відповідно до усталеної практики зазначив, що особиста свобода повинна бути правилом, а позбавлення свободи до рішення суду - суворим винятком.
Так згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Курт проти Туреччини» (заява від 11.05.1994 р.) тримання під вартою не можна виправдати тільки тяжкістю злочину та у справі «Мамедова проти Росії» (заява № 7064/05 від 06.01.2005 р.), де вказано, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що підозрюваний переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходу розслідування є недостатнім. Також, даним рішенням зазначено, що ризик знищення доказів втрачає свою значимість після їх повного зібрання.
Крім того Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Під час розгляду слідчим суддею клопотання, прокурором та слідчим не було доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують всі одночасно ризики, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні щодо необхідності та з метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , а також обставин, передбаченими п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним в клопотанні, з урахуванням кримінального процесуального законодавства України, Європейської конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини, зокрема, з урахуванням того, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обмежує право особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 цієї Конвенції, і, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу з врахуванням правової позиції, викладеної у рішенні ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України».
Слідчий суддя вважає, що слідчим і прокурором не були наведені належні, обґрунтовані та переконливі доводи на підтвердження наявності всіх ризиків передбачених у п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Натомість слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, а звідси посилання слідчого та прокурора на наявність такого ризику, як вчинення інших кримінальних правопорушень ОСОБА_4 відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є прийнятними.
Посилання слідчого у клопотанні та прокурора у судовому засіданні на наявність такого ризику як переховування від органів досудового розслідування та суду внаслідок оголошення розшуку підозрюваного, слідчий суддя оцінює критично, оскільки такі обставини не є однозначно абсолютними і беззаперечними, виключними та безумовними підставами для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою. При цьому слідчий суддя акцентує увагу на тому, що орган досудового розслідування до оголошення підозрюваного в розшук не вживав відповідні слідчі дії по виклику підозрюваного для вчинення певних слідчих та процесуальних дій, а у ході розшуку не вживалися належні заходи щодо розшуку підозрюваного та встановлення його місця перебування, заборони виїзду за межі України. Натомість суд приймає до уваги пояснення підозрюваного, його захисника та свідка ОСОБА_8 , яка є рідною матірю підозрюваного, що підозрюваний вільно виїхав за межі України у липні 2021 року та повернувся до України у листопаді 2022 року, після повернення до України вільно переміщався в умовах воєнного стану, у тому числі при перетині блок-постів, проживає після повернення у батьків матері, зявлявся до Глобинського районного суду Полтавської області, котрий у квітні 2023 року розглянув відповідне кримінальне провадження стосовно цього підозрюваного за ч. 1 ст. 190 КК України.
При цьому слідчий суддя також врахував, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Слідчий суддя наголошує, що питання кваліфікації дій підозрюваного не можуть бути предметом розгляду під час обрання запобіжного заходу на стадії досудового розслідування. На думку слідчого судді, дослідження судом доказової бази, встановлення фактичних обставин вчинення злочину, вини підозрюваного, кваліфікація його дій можлива лише під час розгляду справи судом по суті після завершення досудового розслідування.
Практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ зазначив, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою. У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Тому, слідчий суддя з врахуванням та у відповідності до кримінального процесуального законодавства України, Європейської Конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини, з урахуванням конкретних обставин справи та даних, стосовно особи ОСОБА_4 , котрий має стабільні соціальні зв'язки за його зареєстрованим та фактичним місцем проживання у смт. Градизьк Кременчуцького району Полтавської області, де має власний житловий будинок, але тимчасово проживає з батьками матері у сусідному житловому будинку, де поруч проживає і його матір, є самозайнятою особою - ФОП 3-ої групи, його вік та стан здоров'я, відсутність перебування підозрюваного на обліку у лікувально-медичних закладах психіатричного та наркологічного напрямків, котрий характеризується позитивно за місцем проживання та реєстрації, на утриманні неповнолітніх дітей не має, судимого з його слів, що йому ставиться у вину вчинення тяжкого кримінального правопорушення, який може вчинити інше кримінальне правопорушення, дійшов висновку про можливість та доцільність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу більш м'якшого у порівнянні з тим, яке ставиться у клопотанні, у виді цілодобового домашнього арешту, який полягає у забороні підозрюваному залишати житлове приміщення, в якому він фактично проживає, і, що такий запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього, процесуальних обов'язків. Одночасно, слідчий суддя враховує, що підстави для застосування інших м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні, відсутні.
Керуючись ст. 177, 181, 183, 193-197, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12021170500000806 від 30.05.2021 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1,3 ст. 191 КК України - задовольнити частково.
Відмовити слідчому відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_6 у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1,3 ст. 191 КК України.
Застосувати стосовно ОСОБА_4 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Градизьк Глобинського (нині - Кременчуцького) району, Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - запобіжний захід у виді домашнього арешту, який полягає у забороні підозрюваному залишати фактичне місце проживання - житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, крім випадків відвідування медичних закладів та установ, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язок здати паспорт громадянина України для виїзду за кордон до правоохоронних органів або до органів ДМС України, прибувати до слідчого СВ Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області, прокурора та суду обов'язково за першою вимогою.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.
Строк дії ухвали визначити до 18 лютого 2024 року - строку закінчення досудового розслідування.
Направити копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту для виконання та контролю органу досудового розслідування за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду упродовж 5-ти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: